Постанова

від 11.07.2013 по справі 5023/4595/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2013 року Справа № 5023/4595/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддівФролової Г.М., Швеця В.О. (доповідач) розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кентавр" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.13 у справі№ 5023/4595/12 Господарського суду Харківської області за позовомПрокуратури Орджонікідзевського району міста Харкова в інтересах держави в особі: 1. Харківської міської ради 2. Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" доТовариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кентавр" простягнення 30 173,91 грн.

за участю представників сторін від:

прокурора : Козакова І.М. (посв. № 018008),

позивача-2 : Гроссу Г.В. (дов. від 10.05.12).

Представники позивача-1 та відповідача в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Прокуратура Орджонікідзевського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міськради та Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Кентавр" про стягнення на користь позивача-2 заборгованості у розмірі 30 173,91 грн. В обґрунтування вимог позивач вказував на несплату відповідачем вартості спожитої теплової енергії в гарячій воді за договором № 8293 від 01.11.01 за період з січня 2012 року до квітня 2012 року. При цьому посилався на приписи статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статей 10, 11, 17, 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.01.13, ухваленим суддею Інте Т.В., позов задоволено. Вмотивовуючи оскаржуване рішення суд виходив з доведеності матеріалами справи наявності боргу у відповідача за спожиту відповідно до договору теплову енергію за вказаний період. При цьому суд керувався приписами статей 509, 526, 530, 598, 610 Цивільного кодексу України, статей 174, 193 Господарського кодексу України.

Харківський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Лакізи В.В. - головуючого, Бородіної Л.І., Камишевої Л.М., постановою від 12.03.13 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з винесеним у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Кентавр" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про недоведеність матеріалами справи технічної можливості фактичного споживання відповідачем теплової енергії за спірний період. Водночас скаржник посилається на безпідставне відхилення апеляційним судом клопотання відповідача про призначення у справі судово-технічної експертизи. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 4 2 , 4 3 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора та представника позивача-2, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.11.01 між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" - енергопостачальною організацією та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Кентавр" - споживачем було укладено договір про постачання теплової енергії № 8293. Предметом цього договору є зобов'язання енергопостачальної організації постачати теплову енергію споживачеві в гарячій воді у потрібних йому обсягах, а споживача, в свою чергу, отримати та оплатити її за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (пункт 1.1. договору). Відповідно до пункту 6.3. договору споживач зобов'язався за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачувати попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Згідно з пунктом 6.2. договору розрахунковим періодом є календарний місяць, за результатом якого підписується акт на відпусток - отримання теплової енергії. Відповідно до пункту 6.5. договору, споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями. Водночас договірне навантаження визначено додатком № 1 від 28.12.07 до договору та складає - 0,0285 Гкал/годину. Водночас судами установлено, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, поставивши в опалювальний період з січня до квітня 2012 року до приміщень відповідача, що знаходяться у житловому будинку за адресою: м. Харків, пр-т Фрунзе, 12 теплову енергію вартістю 30 173,91 грн. Зазначене підтверджується актами на включення та відключення опалення у житловому будинку. Установлено судами і те, що позивач направляв на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату спожитої теплової енергії за спірний період. Проте, в порушення умов договору, відповідач зобов'язання з оплати теплової енергії не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 30 173,91 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога прокуратури Орджонікідзевського району м. Харкова заявлена в інтересах держави в особі Харківської міськради та Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кентавр" заборгованості у розмірі 30 173,91 грн. Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Установивши факт відсутності оплати відповідачем боргу за спірний період у розмірі 30 173,91 грн., суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і при вирішені спору суди правильно застосував норми матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кентавр" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.13 у справі Господарського суду Харківської області № 5023/4595/12 залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Г. Фролова

В. Швець