Рішення

від 09.02.2009 по справі 36/7

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/7

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/7

09.02.09

За позовом   Регіонального відділення фонду державного майна України по

                      Львівській області

До                      Спільного  українсько –білоруського закритого акціонерного

                      товариства  «Зв»язокінформсервіс»

Про                       стягнення 11 319 грн. 73 коп.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача           не з»явились

Від відповідача          не з»явились

В засіданні приймали участь

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги  Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області  про стягнення з Спільного  українсько –білоруського закритого акціонерного товариства  «Зв»язокінформсервіс» 10 746 грн. 44 коп. основного боргу та 573 грн. 29 коп. пені за прострочку платежу.

Представник позивача в судове  засідання повторно не з»явився. Через канцелярію суду  від позивача надійшли додаткові матеріали по справі та заява про розгляд справи  за відсутності представника позивача у зв'язку із відсутністю коштів на відрядження.

           Відповідач письмовий відзив на позов не надав, в засідання суду не з'явився, не виконав вимог суду викладених в ухвалах суду від  08.12.2008р. та 28.01.2009р.. Заяв та клопотань до суду від відповідача не поступало. Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала суду  направлялась на адресу відповідача, що вказана в позовні заяві, договорі оренди та Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців. Таким чином відповідач не реалізував  своє процесуальне право на участь  в судовому засіданні господарського суду.  

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за  наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

        Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

        22.09.2005 між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Львівській області (далі позивач) та Спільним  українсько –білоруським закритим акціонерним товариством   «Зв»язокінформсервіс» (далі відповідач) було укладено договір оренди індивідуально визначеного  нерухомого майна, що належить до державної власності №72 (далі договір).

        Відповідно до п. 1.1. договору позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування індивідуально визначене державне нерухоме майно, площею 103,1 кв. м., розміщене за адресою м. Льві, вул.. Чорновола, 57, приміщення №137 на 6 поверсі. Майно передано в оренду з метою розміщення офісу резидента України.

Сторонами погоджено термін дії даного договору з 22.09.2005 до 21.08.2006р. (п. 10.1. договору). Оскільки після закінчення строку дії договору ні одна із сторін не заявила про його припинення або зміну умов договір було пролонговано на новий строк на тих самих  умовах, що передбачені договором, відповідно до приписів ст.. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

31 липня 2007р. позивач отримав лист відповідача про припинення дії договору №72 від 22.09.2005р.

Між сторонами по справі 31.07.2007р. був підписаний акт прийому –передачі приміщення, відповідно до якого відповідач повернув позивачу орендоване ним приміщення.

Згідно п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2005р.  –2125 грн. 29 коп.

Відповідно до п. 3.2. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.3. сторони встановили, що орендна плата перераховується орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного  за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету; 30% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Згідно п. 5.2. договору орендар зобов»язався  своєчасно і в повному обсязі  сплачувати орендну плату.

Як визначено  частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, відповідач в порушення умов договору, не виконав обов'язку орендаря, орендну плату повністю до державного бюджету не вніс, в результаті чого виникла заборгованість і яка, як вбачається з наданого позивачем  і неоспореного відповідачем розрахунку, складає  10 746 грн. 44 коп.

Свого контррозрахунку суми заборгованості по орендній платі відповідачем не надано.

Оскільки відповідач плату за оренду  приміщення позивачу не сплатив у строк встановлений договором, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі  10 746 грн. 44 коп., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3.5. договору орендна плата,   перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в п. 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Як вбачається з розрахунку позову, наданого позивачем і не оспореного відповідачем, розмір пені становить  573 грн.  29 коп., а тому позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, а тому такими, що  підлягають задоволенню.

           Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

           Зважаючи на вищевказане, вимоги позивача є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.

           Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 ГПК України,  підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

           Керуючись  ст. 49, ст. ст. 82-85  Господарського процесуального кодексу  України,  суд -

В И Р І Ш И В:

           Позов задовольнити повністю.

           Стягнути з Спільного  українсько –білоруського закритого акціонерного товариства  «Зв»язокінформсервіс» ( м. Київ, Гоголівська, 22-24, код 14351536) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (мю Льві, вул.. Січових стрільців,3, код 208230070)10 746 грн. 44 коп. основного боргу, 573 грн. 29 коп. пені на р/р 31114092702002, одержувач коштів Держбюджет м. Львова, банк одержувача: ГУДКУ у Львівській області, код одержувача 23949066, МФО 825014).

           Стягнути  з Спільного  українсько –білоруського закритого акціонерного товариства  «Зв»язокінформсервіс» ( м. Київ, Гоголівська, 22-24, код 14351536)  в доход Державного бюджету України  107 грн. 46 коп. державного мита.

           Стягнути з Спільного  українсько –білоруського закритого акціонерного товариства  «Зв»язокінформсервіс» ( м. Київ, Гоголівська, 22-24, код 14351536) 118  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету по КЕКД 22050000 «Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах».

            Після набрання рішенням законної сили видати накази.

       Суддя                       Т.Ю. Трофименко