Постанова

від 23.07.2013 по справі 5016/1553/2012(1/76)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2013 р.Справа № 5016/1553/2012(1/76) Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Ліпчанської Н.В.

Суддів Мацюри П.Ф., Лисенко В.А.

При секретарі судового засідання Стеблиненко В.С.

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, за дов. №201 від 12.03.2013р.;

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства „Приватне сільськогосподарське орендне підприємство „Агросвіт"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 28.05.2013р.

по справі № 5016/1553/2012(1/76)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Приватного підприємства „Приватне сільськогосподарське орендне підприємство „Агросвіт"

про стягнення 162 245,00грн.,

Встановив:

В серпні 2012 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (Далі - ФОП ОСОБА_2.) звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного підприємства „Приватне сільськогосподарське орендне підприємство „Агросвіт" (Далі - ПП „Агросвіт") про стягнення 162 245,00грн. заборгованості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ФОП ОСОБА_2 зазначає, що 01.04.2011р. між ним та ПП „Агросвіт" укладено договір купівлі-продажу насіння соняшника №3, згідно якого ФОП ОСОБА_2 (Продавець) зобов'язується поставити та передати у власність ПП „Агросвіт" (Покупця) Товар, а Покупець зобов'язується прийняти, та своєчасно оплатити Товар, оплата якого повинна бути здійснена до 01.10.2011р.

На виконання умов даного договору ФОП ОСОБА_2 передав ПП „Агросвіт" насіння соняшника на суму 99 540,00грн., а ПП „Агросвіт" прийняв вищевказаний Товар згідно договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи актом приймання-передачі та накладною №3 від 01.04.2011р.

Однак в порушення п.п. 3.3 договору ПП „Агросвіт" належним чином не виконало зобов'язання щодо оплати товару.

На звернення із претензією з вимогами добровільного виконання грошового зобов'язання, відповідач належним чином не відреагував. Жодних дій щодо сплати заборгованості відповідачем не здійснено, що і стало причиною звернення до місцевого господарського суду.

ПП „Агросвіт" у відзиві заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що ФОП ОСОБА_2 в порушення умов договору не надав відповідачу сертифікат відповідності на придбаний соняшник.

23 серпня 2012 року ПП „Агросвіт" звернувся до місцевого господарського суду із зустрічною позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу насіння соняшника №3 від 01.04.2011р. з тих підстав, що у відповідача відсутня ліцензія на оптову торгівлю насінням.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.09.2012р. (Суддя - Васильєва Л.І.) в задоволенні первісного позову було відмовлено, а зустрічний позов було задоволено. Суд визнав недійсним договір купівлі-продажу насіння соняшника №3 від 01.04.2011р., укладений між ФОП ОСОБА_2 та ПП „Агросвіт" та стягнув з ФОП ОСОБА_2 на користь ПП „Агросвіт" судовий збір в сумі 1 073,00грн. Також суд стягнув з ПП „Агросвіт" на користь ФОП ОСОБА_2 99 540,00грн. Стягнуто з ПП „Агросвіт" в доход державного бюджету 1 990,80грн. (т.1 а.с. 79-83).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду 15.10.2012р., ПП „Агросвіт" звернулось із апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду. Скаржник не згоден з висновками місцевого господарського суду, просить рішення в частині стягнення з ПП „Агросвіт" на користь ФОП ОСОБА_2 99 540,00грн. та стягнення в доход державного бюджету 1 990,80грн. скасувати, та прийняти в цій частині нове рішення, яким зобов'язати ПП „Агросвіт" повернути ФОП ОСОБА_2 насіння соняшника першого покоління F1гібриду „Цезарь" у кількості 1 659кг та просить покласти судові витрати на ФОП ОСОБА_2

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.11.2012р. апеляційну скаргу ПП „Агросвіт" задоволено частково. Суд скасував рішення господарського суду Миколаївської області від 13.09.2012р. в частині стягнення з ПП „Агросвіт" на користь ФОП ОСОБА_2 99 540,00грн. В іншій частині рішення залишено без змін. Суд зобов'язав ПП „Агросвіт" повернути ФОП ОСОБА_2 насіння соняшника першого покоління F1гібриду „Цезарь" у кількості 1 659кг та стягнув з ФОП ОСОБА_2 на користь ПП „Агросвіт" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 995, 40грн. (т.1 а.с.113-116).

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.09.2012р. та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.11.2012р., ФОП ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги за первісним позовом у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2013р. касаційну скаргу ФОП ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.11.2012р. та рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.09.2012р. скасовано. Справу передано на новий розгляд в частині позовних вимог ФОП ОСОБА_2 про стягнення пені і штрафу. В іншій частині позовних вимог прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 в частині стягнення вартості отриманого товару задоволено. Стягнуто з ПП „Агросвіт" на користь ФОП ОСОБА_2 99 540,00грн. заборгованості. В задоволенні зустрічного позову ПП „Агросвіт" відмовлено. Стягнуто з ПП „Агросвіт" на користь ФОП ОСОБА_2 1 990,80грн. судового збору. Стягнуто з ПП „Агросвіт" на користь ФОП ОСОБА_2 995,40грн. судового збору за подачу касаційної скарги (т.1 а.с. 194-200).

Вищий господарський суд України приймаючи рішення, вказав на приписи ст.ст. 6, 14, 203, 215, 216, 655, 678, 688 Цивільного Кодексу України, ч.2 ст.111-7 ГПК України, ст.9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та ст.34 Закону України „Про насіння і садивний матеріал".

В Постанові ВГСУ від 18.03.2013р. зазначено, що вимоги ст.203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, були дотримані сторонами під час укладання договору купівлі-продажу №3 від 01.04.2011р., тому відсутні правові підстави для визнання недійсним договору та застосування приписів ст.216 Цивільного Кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04 квітня 2013 року справу прийнято до розгляду в частині позовних вимог ФОП ОСОБА_2 про стягнення з ПП „Агросвіт" пені в сумі 12 935,00грн. і штрафу в сумі 49 770,00грн. (т.2 а.с. 2-3).

17 квітня 2013 року ФОП ОСОБА_2 надав до місцевого господарського суду обґрунтований розрахунок по даній справі, в якому, посилаючись на приписи статей 525, 526, 530, 549, 599, 610, 629 ЦК України, статей 193, ч.1 216, ч.2 217, 230, ч.6 231, ч.2 343 ГК України, Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та Лист ВГСУ від 13.07.2012р. №01-06/908/2012, зазначив, що розмір пені становить 7 712,74грн., а штраф дорівнює 49 770,00грн. (т.2 а.с.10-13).

07 травня 2013 року ФОП ОСОБА_2, посилаючись на залучений до матеріалів справи вищевказаний надав обґрунтований розрахунок від 17.04.2013р., надав заяву про зменшення позовних вимог по справі, згідно якої просить суд стягнути пеню у сумі 7 712,74грн. та штраф у сумі 49 770,00грн. (т.2 а.с. 48).

28.05.2013р. до місцевого господарського суду від ПП „Агросвіт" надійшли заперечення на позовну заяву, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю (т.2 а.с. 49-51).

ПП „Агросвіт" 28.05.2013р. надав до суду клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Господарським судом Миколаївської області справи №915/759/13 (т.2 а.с. 57-58).

До місцевого господарського суду 28 травня 2013р. надійшли пояснення ФОП ОСОБА_2, в яких він просить в задоволенні клопотання ПП „Агросвіт" про зупинення провадження у справі до вирішення Господарським судом Миколаївської області справи №915/759/13 відмовити повністю (т.2 а.с. 53).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 28.05.2013р. (Суддя - Смородінова О.Г.) позов було задоволено. Суд стягнув з ПП „Агросвіт" на користь ФОП ОСОБА_2 49 770,00грн. штрафу, 7 712,47 пені та 1 720,50грн. судового збору (т.2 а.с. 66-71).

Мотивуючи дане рішення місцевий господарський суд послався на норми статей 525, 526, 549, 599, 610, 612, 629 Цивільного Кодексу України, статей 230, ч.2 193, ч.1 216, ч.2 217, ч.6 231, ч.6 232, ч.2 343 Господарського Кодексу України, статті 32, 33, 35, 43, 44, 82, 82-1, 84, 85 та статті 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" і дійшов до висновку, що позовні вимоги заявлені цілком обґрунтовано, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду 18.06.2013р., ПП „Агросвіт" звернулось із апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду. Скаржник не згоден з висновками місцевого господарського суду, зазначаючи, що вони є необґрунтованими та безпідставними, вказуючи на те, що рішення прийнято із порушенням норм матеріального права, при неправильному з'ясуванні обставин справи, і просить рішення скасувати, та прийняти нове, яким у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

В апеляційній скарзі ПП „Агросвіт" вказує на приписи ч.2 ст.662 та ч.2 ст.666 ЦК України, п.3 ч.1 ст.84 ГПК України, ч.1, 2 ст.233 ГК України , та зазначає, що позивач не надав відповідачу документи на насіння.

05.07.2013р. до Одеського апеляційного господарського суду від ФОП ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить в задоволенні апеляційної скарги ПП „Агросвіт" відмовити в повному обсязі, вважаючи що рішення прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права та відповідає обставинам справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, на підставі договору купівлі-продажу соняшника № 3 від 01.04.2011 р. укладеного між сторонами, ФОП ОСОБА_2, як продавець, зобов'язався поставити і надати у власність покупця товар - насіння соняшника першого покоління F 1 гібриду "Цезарь" в кількості 1659 кг на суму 99 540,00 грн. (т.1 а.с. 8-9).

Пунктом 3.3 договору , визначено, що ПП „Агросвіт", як покупець, проводить 100% оплату суми договору 99 540,00 грн. з відстрочкою до 01.10.2011 року.

Як зазначено в пункті 5.2 вищезазначеного договору, у випадку несвоєчасного перерахування грошових коштів на рахунок продавця, покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 50% від не перерахованої суми та пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту повного погашення заборгованості, а також відшкодовує збитки, які понесені в зв'язку з несплатою вже отриманого товару.

На виконання умов договору продавець передав, а покупець прийняв без зауважень щодо якості товар - насіння соняшника першого покоління F 1 гібриду "Цезарь" в кількості 1659 кг на суму 99 540,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 01.04.2011р. та накладною № 3 (т.1 а.с. 10-11).

В наслідок вищезазначеного Вищий господарський суд України стягнув з ПП „Агросвіт" на користь ФОП ОСОБА_2 99 540,00 грн. заборгованості за отриманий товар.

За умовами п. 3.3 договору прострочення платежів починається від 01.10.2011 року.

Статтями 525, 526, 629 Цивільного Кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У статті 599 Цивільного Кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вказано у ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного Кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Частиною 1 ст. 216 та ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 цього Закону визначає, що розмір пені, передбачений ст. 1 даного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судова колегія, погоджується із висновком місцевого господарського суду про правильність розрахунку пені та обґрунтованість стягнення штрафу.

Що стосується посилання скаржника в апеляційній скарзі відносно того, що ФОП ОСОБА_2 не надав документи на насіння, а саме свідоцтво та сертифікат, з цього приводу слід зазначити, що відповідно до ст. 688 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. Статтею 678 даного Кодексу передбачено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

ПП „Агросвіт" отримано товар 01.04.2011р. без зауважень щодо якості товару, а тому, з огляду на вищезазначене, судова колегія не приймає посилання скаржника до уваги.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду винесено при повному з'ясуванні та дослідженні всіх обставин справи з правомірним застосуванням норм діючого законодавства, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99;101-105 ГПК України, суд -

Постановив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Приватне сільськогосподарське орендне підприємство „Агросвіт" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 28.05.2013р.

у справі № 5016/1553/2012(1/76) - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 24.07.2013р.

Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя П.Ф. Мацюра

Суддя В.А. Лисенко