Постанова

від 23.07.2013 по справі 911/288/13-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2013 р. Справа№ 911/288/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Яковлєва М.Л.

За участю представників сторін:

від Прокуратури: Сазонова С.В. - за посвідченням,

від Міністерства аграрної бюджетної політики та продовольства: представник за довіреністю,

від Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрного фонду: Каленська М.А. - представник за довіреністю,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовісне": представник не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області

на рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2013р.

по справі №911/288/13-г (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі 1.Міністерства аграрної бюджетної політики та продовольства, 2.Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрного фонду

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовісне"

про стягнення 6 548 990,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

В січні 2013р. Заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної бюджетної політики та продовольства (далі-позивач 1) та Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрного фонду (далі-позивач 2) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовісне" (далі-відповідач) 6 548 990,93 грн., з яких: 3 521 862,00 грн. - основного боргу, 1 768 744,80 грн. - штрафу у розмірі 20% вартості недопоставленого товару, 619 060,68 грн. - штрафу у розмірі 7% за прострочення поставки товару понад тридцять днів, 619 060,68 грн. - пені у розмірі 0,1% вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення, 20 262,77 грн. - 3% річних за користування чужими коштами.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.04.2013р. у справі №911/288/13-г позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовісне" на користь Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрного фонду 3 521 862 грн. передплати.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовісне" в доход Державного бюджету України 70437,24 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 16.04.2013р., Заступник прокурора Київської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови у задоволенні штрафних санкцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Державною спеціалізованою бюджетною установою Аграрного фонду надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасувати.

Міністерство аграрної бюджетної політики та продовольства, Товариство з обмеженою відповідальністю "Благовісне" не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне:

На виконання Порядку проведення державних форвардних закупівель зерна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 736 від 16.05.2007 року, позивач 2 здійснює форвардні закупівлі зерна майбутнього врожаю за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік, шляхом укладення на Аграрній біржі між Аграрним фондом та товаровиробниками, в тому числі з Товариством з обмеженою відповідальністю "Благовісне", контракту, форма якого затверджується Міністерством аграрної політики.

У зв'язку з чим, між позивачем 2, як покупцем, та відповідачем, як продавцем, був укладений Форвардний біржовий контракт №699Ф від 18.05.2012 року (далі - Контракт), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передати позивачу 2 у власність товар: пшеницю м'яку 4 класу у кількості 6156 тонн, за ціною 1729 грн. за тонну в термін до 01.11.2012 року, на базисі поставки EXW "Черняхівський елеватор" ДП ДАК "Хліб України".

Як зазначив позивач 2, ним на виконання п. 5.1 Контракту було перераховано на рахунок відповідача авансовий платіж у сумі 5 321 862 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 02.07.2012 року № 1036, від 02.07.2012 року № 1035.

Однак, як стверджує позивач 2, в порушення умов п.п. 1.1, 1.2 Контракту відповідач свої зобов'язання за Контрактом виконав частково, а саме поставив 1000 тонн зерна пшениці 3 класу (по Контракту 4 клас) на загальну суму 1800000 грн., про що свідчить Акт від 10.08.2012 року передавання-приймання зерна згідно Форвардного біржового контракту № 699Ф на закупівлю Фондом зерна від 18.05.2012 року. Решту зобов'язань відповідачем не було виконано, зокрема, не поставлено зерно на суму 3 521 862 грн.

Відповідні обставини сторонами не оспорюються.

У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача суму передплачених коштів 3 521 862 грн., на які поставка зерна не відбулась та штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання.

Зокрема, відповідно до п. 7.2 Контракту у разі невиконання відповідачем умов Контракту щодо обсягів поставки передбачено сплату штрафу в розмірі 20 % вартості недопоставленого товару.

Пунктом 7.5 Контракту встановлено, що відповідач повинен сплатити пеню у розмірі 0,1 % вартості недопоставленого товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення поставки товару понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % указаної вартості та 3 % річних, що передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з наданим позивачем 2 розрахунком, він просить стягнути з відповідача 3 521 862 грн. боргу у вигляді повернення передплаченої суми, 1 768 744,80 грн. штрафу у розмірі 20 % вартості недопоставленого товару, 619 060,68 грн. штрафу у розмірі 7 % за прострочення поставки товару понад 30 днів, 619 060,68 грн. пені у розмірі 0,1 % вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення та 20262,72 грн. 3% річних, всього 6 548 990,93 грн.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.

У відповідності до умов п.5.1 Контракту покупець, тобто позивач 2, впродовж трьох робочих днів з моменту укладання Контракту на торгах Аграрної біржі зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок Продавця (відповідача) в розмірі 50% від суми Контракту.

Тобто кошти згідно Контракту повинні були надійти на рахунок відповідача не пізніше 21.05.2012 року, однак, фактично авансовий платіж було здійснено через 61 день - 20.07.2012 року, що позивачем 2 не заперечено та не спростовано. Позивач 2 в судовому засіданні надав пояснення, що прострочення сплати авансового платежу відбулось з незалежних від нього обставин через затримку державного казначейства.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що у зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем 2 авансового внеску, підприємство було позбавлене можливості вчасно доглянути та зібрати врожай 2012 року, тобто пшеницю м'яку 4-го класу. Крім того, відповідач зазначив, що в перших числах липня 2012 року зерно дозріло і його потрібно було збирати, вся необхідна техніка та обслуговуючий персонал були найняті і готові до збирання врожаю, однак у зв'язку з відсутністю достатніх коштів, строки збирання врожаю затягувалися, зерно вчасно не було зібране, що призвело до втрати його якості та кількості.

Зокрема, відповідач надав розрахунок, що витратна частина по вирощуванню озимої пшениці на площі 2 724 га по ТОВ "Благовісне" становить 4 465 700 грн., які планувалось погасити за рахунок передплачених коштів.

Згідно із ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зокрема, умовами Контракту передбачено, що відповідач зобов'язувався передати позивачу 2 у власність товар: пшеницю м'яку 4 класу у кількості 6156 тонн, за ціною 1729 грн. за тонну в термін до 01.11.2012 року.

Також, умовами Контракту передбачено, що згідно п.5.1 Контракту покупець, тобто позивач 2, впродовж трьох робочих днів з моменту укладання Контракту на торгах Аграрної біржі зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок продавця (відповідача) в розмірі 50% від суми контракту. Тобто кошти згідно Контракту повинні були надійти на рахунок відповідача не пізніше 21.05.2012 року.

Позов подано до відповідача (боржник) у зв'язку з простроченням поставки зерна пшениці 4-го класу, в той час, як позивачем 2 (кредитор) фактично авансовий платіж було здійснено через 61 день - 20.07.2012 року, тобто з порушенням п.5.1 Контракту.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Таким чином, враховуючи, що відповідач не заперечує факту отримання від позивача 2 передплати, на яку не було поставлено товар на суму 3 521 862 грн., позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Стосовно нарахованих позивачем 2 санкцій за прострочення виконання зобов'язання, судова колегія звертає увагу, що з огляду на норму ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" заявлена до стягнення пеня, нарахована в розмірі більшому, ніж передбачено Законом.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що зобов'язання відповідача має не грошову природу, тому застосування такої відповідальності, як пеня та 3% річних суперечить ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України, відтак позовні вимоги в частині стягнення пені та 3% річних задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафів, судова колегія зазначає, що у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

З огляду на норму ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства, судовою колегією встановлено, що простроченню боржника (відповідача) сприяло прострочення кредитора (позивача 2), яке відбулось без вини останнього.

Як передбачено ч.ч. 2, 6 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Згідно із до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що ним 16.05.2012 року було укладено з Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Статус" договір №0003387-2711-02-801-12 добровільного комплексного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарської культури, тобто пшениці 4 класу на площі посіву розміром 2724 га, вигодонабувачем якого являється покупець (позивач 2).

Втрата відповідачем внаслідок кліматичних умов врожаю пшениці 4 класу на площі посіву розміром 2724 га, визнано страховим випадком за договором №000387-02-801-12 від 16.05.2012 року, відповідно до якого Вигодонабувачем є Аграрний фонд, з сумою збитків 3 765 533,63 грн. відповідно до акту розрахунку відшкодування №1.

Відповідно до п.п.7.7 п.7 Договору страхування та ч.17 ст.9 Закону України "Про страхування" дане страхове відшкодування не підлягає виплаті, оскільки розмір безумовної франшизи ( згідно Договору страхування становить 50% - 5 321 862 грн. ) перевищує розмір збитків 3 765 533,63 грн.

Згідно із п.8.1 Контракту, сторони звільняються від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажор) за умови, що дані обставини сталися не з вини Сторін та безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань.

Крім того, відповідач у відзиві зазначив, що враховуючи несприятливі кліматичні умови та неналежне виконання своїх зобов'язань зі сторони Покупця, адміністрація ТОВ "Благовісне", зрозумівши, що з незалежних від нього обставин, не зможе виконати своїх зобов'язань в повній мірі, відповідно до п.6.5. Контракту, неодноразово в усній формі та в письмовій формі повідомляло про це Покупця (Аграрний фонд) та просили пролонгувати термін погашення заборгованості на 2013 рік.

Таким чином, виходячи зі встановлених в ході розгляду спору обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач вжив всіх можливих і залежних від нього заходів щодо попередження порушення умов Контракту.

Статтею 616 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Враховуючи встановлені в ході розгляду спору обставини, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов'язань, оскільки цьому сприяло (хоч і не умисно) прострочення кредитора і відповідачем вжито всіх можливих заходів щодо попередження порушення виконання зобов'язання.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені апелянтом в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції, яким частково задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2013 року у справі №911/288/13-г залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2013 року у справі №911/288/13-г залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/288/13-г повернути до Господарського суду Київської області.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 24.07.2013р.

Головуючий суддя Авдеєв П.В.

Судді Куксов В.В.

Яковлєв М.Л.