Рішення

від 16.12.2013 по справі 911/288/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2013 р. Справа № 911/288/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрного фонду

до товариства з обмеженою відповідальністю «Благовісне»

про стягнення 3027128,93 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від прокуратури: Сазонова С.В., посв. № 007176

позивача 1: не з'явився

позивача 2: Каленська М.А., довіреність № 317 від 17.07.2013 р.

від відповідача: Воротніков О.І., довіреність б/н від 04.11.2013 р.

Обставини справи:

Заступник прокурора Київської області (далі - прокурор) звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - позивач 1) та Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрного фонду (далі - позивач 2, фонд) до товариства з обмеженою відповідальністю «Благовісне» (далі - відповідач, ТОВ «Благовісне») про стягнення 6548990,93 грн.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилався на те, що між позивачем 2 та ТОВ «Благовісне» було укладено форвардний біржовий контракт № 699Ф від 18.05.2012 р., відповідно до п. п. 1-5 якого ТОВ «Благовісне» зобов'язувалось передати позивачу 2 у власність пшеницю м'яку 4 класу у кількості 6156 тонн, за ціною 1729 грн. за тонну, в термін до 01.11.2012 р., на базисі поставки EXW «Черняхівський елеватор» ДП ДАК «Хліб України». Позивачем 2 було перераховано авансовий платіж у сумі 5321862,00 грн. відповідачеві, однак останній в порушення умов п. п. 1.1, 1.2 контракту свої зобов'язання виконав частково, поставивши 1000 тонн зерна пшениці 3 класу (замість 4 класу за контрактом) на загальну суму 1800000 грн., про що свідчить акт від 10.08.2012 р. передавання-приймання зерна згідно форвардного біржового контракту № 699Ф від 18.05.2012 р. Решту зобов'язань відповідачем не було виконано.

У зв'язку з викладеним прокурор просив суд стягнути з відповідача 3521862,00 грн. передплачених коштів, на суму яких поставка зерна не відбулась, а також 1768744,80 грн. штрафу у розмірі 20% вартості недопоставленого товару, 619060,68 грн. штрафу у розмірі 7% за прострочення поставки товару понад тридцять днів, 619060,68 грн. пені у розмірі 0,1% вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення, 20262,77 грн. 3% річних за користування чужими коштами.

За вказаним позовом було порушено провадження у даній справі № 911/288/13-г.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.04.2013 р. у справі № 911/288/13-г позовні вимоги заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрного фонду до ТОВ «Благовісне» про стягнення 6548990,93 грн. були задоволені частково, а саме - в частині стягнення 3521862,00 грн. передплати, в решті позову було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 р. рішення господарського суду Київської області від 16.04.2013 р. було залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2013 р. рішення господарського суду Київської області від 16.04.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 р. було скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у загальній сумі 3027128,93 грн., а матеріали справи в цій частині було направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області. У решті рішення господарського суду Київської області та постанову Київського апеляційного господарського суду у даній справі залишено без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справу № 911/288/13-г було передано судді Бабкіній В.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.10.2013 р. справу було прийнято до провадження суддею Бабкіною В.М. в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3027128,93 грн., у тому числі - 1768744,80 грн. штрафу у розмірі 20% вартості недопоставленого товару, 619060,68 грн. штрафу у розмірі 7% за прострочення поставки товару понад тридцять днів, 619060,68 грн. пені у розмірі 0,1% вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення, 20262,77 грн. 3% річних за користування чужими коштами.

Розгляд справи відкладався.

04.11.2013 р. до господарського суду Київської області позивачем 2 були подані письмові пояснення б/н від 04.11.2013 р., відповідно до яких фонд просить суд задовольнити позовні вимоги прокурора та стягнути з ТОВ «Благовісне» 3027128,93 грн. штрафних санкцій та 3 % річних.

04.11.2013 р. відповідачем було подане клопотання б/н від 04.11.2013 р. про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

18.11.2013 р. відповідачем було подано відзив б/н від 18.11.2013 р. «на апеляційну скаргу прокурора Київської області та державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрного фонду», за змістом якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні вимог прокурора повністю. При цьому відповідач посилається, зокрема, на те, що саме Аграрним фондом було порушено умови договору та норми цивільного законодавства, оскільки у відповідності до умов п. 5.1 біржового контракту від 18.05.2012 р. № 699Ф покупець, тобто позивач 2, упродовж трьох робочих днів з моменту укладання контракту на торгах Аграрної біржі зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж ) на поточний рахунок продавця (відповідач) в розмірі 50% від суми контракту. Відтак, кошти згідно контракту повинні були надійти на рахунок підприємства не пізніше 21 травня 2012 року, а фактично авансовий платіж було здійснено через 61 день - 20 липня 2012 року.

Незважаючи на порушення позивачем 2 умов контракту, відповідач, виконуючи свої зобов'язання, на площі 2724 га засіяв та вирощував за власні кошти озиму пшеницю, витратна частина з вирощування якої, за твердженням відповідача, становить 4465700 грн.

Таким чином, ТОВ «Благовісне» було частково виконано умови контракту, й Аграрному фонду було поставлено 1000 тонн зерна пшениці 3-го класу на суму 1800000 грн., яке було прийнято покупцем, що, на думку відповідача, свідчить про згоду фонду на часткове виконання контракту продавцем.

Окрім того, відповідач наголошував, що за несвоєчасної оплати господарство не мало змоги вчасно доглянути та зібрати врожай 2012 року. При цьому, відповідно до п. 8.1 контракту сторони звільняються від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажор) за умови, що дані обставини сталися не з вини сторін та безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань. Відповідач вважає, що форс-мажор, тобто обставини непереборної сили, сталися за вини позивача 2, так як їх можна було б уникнути за умови, якби останній належним чином виконав свої зобов'язання за контрактом.

Також ТОВ «Благовісне» наголошувало, що між ПрАТ «Страхова компанія «Статус» та товариством 16.05.2012 р. було укладено договір № 000387-2711-02-801-12 добровільного комплексного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарської культури, а саме - пшениці 4 класу на площі посіву розміром 2724 га, вигодонабувачем за яким є позивач 2. ПрАТ «СК «Статус» страховий випадок за договором № 000387-2711-02-801-12 від 16.05.2012 р. визнало страховим, а сума збитку товариства внаслідок кліматичних умов, відповідно до акту розрахунку відшкодування № 1, складає 3765533,63 грн. Водночас, відповідно до пп. 7.7 п. 7 договору страхування та ч. 17 ст. 9 Закону України «Про страхування» дане страхове відшкодування не підлягало виплаті, оскільки розмір безумовної франшизи згідно договору страхування становить 50% - 5321862 грн., у зв'язку з чим товариство дану суму відшкодування не отримало.

16.12.2013 р. до господарського суду ТОВ «Благовісне» були подані пояснення б/н від 09.12.2013 р., згідно яких відповідач зазначив, що обставини непереборної сили, згідно акту огляду і визначення врожайності за договором страхування, полягали в стрімкому підвищенні ефективних температур, що призвело до передчасного настання фізичного розвитку рослин, а дефіцити опадів та низькі запаси продуктивної вологи в ґрунті обумовили зрідженість та низькорослість рослин, формування неповноцінного колоса. Збір урожаю на полях ТОВ «Благовісне» №№ 4, 5 взагалі було визнано економічно недоцільним.

Відповідач наголошує, що прострочення сплати кредитором авансового платежу на 61 день безпосередньо вплинуло на можливість виконання ТОВ «Благовісне» своїх зобов'язань за контрактом у повному обсязі, так як урожай пшениці можна було починати збирати в кінці червня 2012 року та уникнути форс-мажору, але у товариства не було такої можливості, оскільки власні кошти були вже витрачені на посів та вирощування пшениці, а кошти кредитора надійшли лише 20 липня 2012 року в сумі 5321862 грн.

Також товариство звертає увагу суду на те, що відповідно до п. 10.2 форвардного біржового контракту № 699Ф від 18.05.2012 р. покупець (кредитор) має право в односторонньому порядку розірвати контракт у разі недостатнього фінансування видатків на здійснення форвардних закупівель, однак позивач 2 цього не зробив.

У судовому засіданні 16.12.2013 р. представники прокуратури та позивача 2 позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій та 3% річних підтримали; представник відповідача проти задоволення позовних вимог про стягнення штрафних санкцій та 3% річних заперечував.

У судовому засіданні 16.12.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

На виконання Порядку проведення державних форвардних закупівель зерна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 736 від 16.05.2007 р., позивач 2 здійснює форвардні закупівлі зерна майбутнього врожаю за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік, шляхом укладення на Аграрній біржі між Аграрним фондом та товаровиробниками контракту, форма якого затверджується Міністерством аграрної політики та продовольства України.

Так, між позивачем 2 як покупцем та відповідачем як продавцем був укладений форвардний біржовий контракт № 699Ф від 18.05.2012 р. (далі - контракт), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передати позивачу 2 у власність товар: пшеницю м'яку 4 класу у кількості 6156 тонн, за ціною 1729 грн. за тонну, в термін до 01.11.2012 року, на базисі поставки EXW «Черняхівський елеватор» ДП ДАК «Хліб України».

На виконання п. 5.1 контракту позивачем 2 було перераховано на рахунок відповідача авансовий платіж у сумі 5321862,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 02.07.2012 р. № 1036 та від 02.07.2012 р. № 1035.

Однак, в порушення умов п.п. 1.1, 1.2 контракту, відповідач свої зобов'язання за контрактом виконав частково, а саме - поставив 1000 тонн зерна пшениці 3 класу (за контрактом - 4 клас) на загальну суму 1800000 грн., про що свідчить акт від 10.08.2012 р. передавання-приймання зерна згідно форвардного біржового контракту № 699Ф на закупівлю фондом зерна від 18.05.2012 р.

Решту зобов'язань відповідачем не виконано, зерно за умовами контракту позивачеві 2 у повному обсязі поставлено не було.

Відповідні обставини сторонами не оспорювались.

Рішенням господарського суду Київської області у даній справі від 16.04.2013 р., залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій в частині стягнення 3521862 грн., було задоволено вимогу прокурора про стягнення з ТОВ «Благовісне» на користь позивача 2 суми передплати, на яку продавцем не було здійснено поставку зерна.

Поряд з цим, прокурор просив суд стягнути з відповідача суму штрафних санкцій та 3% річних за прострочення виконання зобов'язання.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Поряд з цим, статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Прокурор, серед іншого, просив суд стягнути з відповідача 1768744,80 грн. штрафу у розмірі 20% вартості недопоставленого товару, нарахованого згідно з п. 7.2 контракту.

Відповідно до п. 7.2 контракту, за невиконання продавцем умов контракту щодо обсягів поставки ним сплачується штраф у розмірі 20 % вартості недопоставленого товару.

Як слідує з матеріалів справи, загальна вартість товару, який відповідач мав поставити позивачеві 2, становить 10643724,00 грн. (п. 1.6 контракту).

Оскільки відповідачем було здійснено поставку товару на загальну суму 1800000,00 грн., то вартість недопоставленого товару складає 8843724,00 грн.

Відповідно, сума заявленого до стягнення з відповідача штрафу, нарахованого на підставі п. 7.2 контракту, є обґрунтованою, арифметично вірною, а вимога прокурора про її стягнення - такою, що підлягає задоволенню судом.

Окрім того, прокурор просив суд стягнути з відповідача 619060,68 грн. штрафу у розмірі 7% за прострочення поставки товару понад тридцять днів та 619060,68 грн. пені у розмірі 0,1% вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення, нарахованих на підставі п. 7.5 контракту.

Пунктом 7.5 контракту встановлено, що у разі виконання покупцем пункту 5.1 контракту та невиконання продавцем пункту 2.1 цього контракту з продавця стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості недопоставленого товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення поставки товару понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % указаної вартості.

Слід зазначити, що у відповідності до умов п. 5.1 контракту покупець, тобто позивач 2, впродовж трьох робочих днів з моменту укладання контракту на торгах Аграрної біржі зобов'язувався перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок продавця (відповідача) в розмірі 50% від суми контракту.

Тобто кошти згідно контракту повинні були надійти на рахунок відповідача не пізніше 21.05.2012 р., однак, фактично авансовий платіж було здійснено у липні 2012 року, що позивачем 2 не заперечується.

Таким чином, оскільки покупцем умови пункту 5.1 контракту не були виконані, то підстави для застосування передбаченої пунктом 7.5 контракту відповідальності продавця у випадку невиконання останнім пункту 2.1 контракту є відсутніми.

Відповідно, позовні вимоги прокурора в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно посилання відповідача на наявність підстав для звільнення ТОВ «Благовісне» від відповідальності за недопоставку зерна за контрактом слід зазначити таке.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та наданих суду письмових поясненнях зазначав, що у зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем 2 авансового внеску, підприємство було позбавлене можливості вчасно доглянути та зібрати врожай 2012 року. Крім того, відповідач наголошував, що в перших числах липня 2012 року зерно дозріло і його потрібно було збирати, вся необхідна техніка та обслуговуючий персонал були найняті і готові до збирання врожаю, однак у зв'язку з відсутністю достатніх коштів, строки збирання врожаю затягувалися, зерно вчасно не було зібране, що і призвело до втрати його якості та кількості.

Зокрема, відповідач надав до матеріалів справи здійснений ним розрахунок, з якого слідує, що витратна частина з вирощування ТОВ «Благовісне» озимої пшениці на площі 2724 га становила 4465700 грн., і ці витрати планувалось погасити за рахунок передплачених коштів.

Слід зазначити, що у відповідності зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

З огляду на норму ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Згідно із до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Водночас, слід зазначити, що приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд зазначає, що відповідачем до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів, в розумінні приписів ст.ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження наявності обставин для звільнення ТОВ «Благовісне» від відповідальності.

Так, відповідач зазначав, що ним 16.05.2012 р. з ПрАТ «Страхова компанія «Статус» було укладено договір № 000387-2711-02-801-12 добровільного комплексного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарської культури, тобто пшениці 4 класу на площі посіву розміром 2724 га, вигодонабувачем за яким є позивач 2.

Втрату відповідачем внаслідок кліматичних умов врожаю пшениці 4 класу на площі посіву розміром 2724 га визнано страховою компанією страховим випадком за договором № 000387-2711-02-801-12 від 16.05.2012 р., з сумою збитків 3765533,63 грн. відповідно до акту розрахунку відшкодування № 1.

Водночас, відповідно до пп. 7.7 п. 7 договору страхування та ч. 17 ст. 9 Закону України «Про страхування», вказане страхове відшкодування не підлягало виплаті, оскільки розмір безумовної франшизи згідно договору страхування становить 50% - 5321862 грн. і перевищує розмір збитків (3765533,63 грн.).

На підтвердження настання обставин форс-мажору товариство посилалось на складені за участі страхової компанії акт огляду і визначення врожайності № 1 б/д та акт розрахунку відшкодування № 1 б/д.

Як слідує з вказаних документів, на території ТОВ «Благовісне» стався страховий випадок - недобір продукції озимої пшениці до застрахованого рівня; ризик - ґрунтова та повітряна засуха.

Тобто, як вказував і сам відповідач, страховий випадок стався внаслідок кліматичних умов.

Водночас відповідач наголошував, що форс-мажор, тобто обставини непереборної сили, у даному випадку стався з вини позивача 2, так як їх можна було б уникнути за умови, якби останній належним чином виконав відповідно до контракту та чинного цивільного законодавства свої зобов'язання.

Між тим, слід зазначити, що згідно з п. 8.1 контракту сторони звільняються від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажор) за умови, що дані обставини сталися не з вини сторін та безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань. У цьому разі термін виконання зобов'язань переноситься відповідно до терміну дії зазначених обставин, про що укладається відповідний договір.

Як встановлено пунктом 8.2 контракту, сторона, для якої склалися такі умови, повинна в короткий строк, але не пізніше 5 днів, повідомити іншу сторону про настання і припинення обставин, які перешкоджають виконанню договірних зобов'язань.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення даних обставин непереборної сили позбавляє сторону права посилатися на дані обставини (п. 8.3 контракту).

Якщо обставини непереборної сили діють більше трьох місяців, то такий факт підтверджується довідкою Торгово-промислової палати України (п. 8.4 контракту).

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів на підтвердження дотримання ним умов наведеного вище п. 8.2 контракту щодо повідомлення позивача 2 про настання форс-мажорних обставин.

Натомість відповідач посилався на те, що враховуючи несприятливі кліматичні умови та неналежне виконання своїх зобов'язань зі сторони покупця, адміністрація ТОВ «Благовісне», зрозумівши, що з незалежних від товариства обставин, останнє не зможе виконати своїх зобов'язань в повній мірі, відповідно до п. 6.5 контракту, неодноразово в усній та в письмовій формі повідомляло про це Аграрний фонд та просило пролонгувати термін погашення заборгованості на 2013 рік.

Як передбачено пунктом 6.5 контракту, сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати своїх зобов'язань, повинна письмово повідомити про це другу сторону не пізніше ніж за два тижні до терміну поставки товару.

На підтвердження неодноразовості звернень до позивача 2, відповідачем до матеріалів справи надано копію листа від 19.10.2012 р. № 27, адресованого відповідачем генеральному директору Аграрного фонду Якубовичу І.В., в якому зазначається про те, що у зв'язку із несвоєчасним надходженням коштів від фонду підприємство не змогло зібрати вчасно врожай, строки збирання затягнулися на 20 днів, підприємство зазнало великих втрат, з огляду на що товариство просить керівництво фонду взяти до уваги наведені причини та відкласти повернення боргу на наступний рік із майбутнього врожаю 2013 року.

Факт отримання зазначеного листа представник фонду у засіданні суду заперечував, посилаючись на ненадання доказів його направлення поштою та на відсутність належного оформлення відмітки про отримання фондом як державною установою зазначеного листа (зокрема, в частині відсутності штампу отримання вхідної кореспонденції фонду, а також в частині неналежного оформлення розписки в отриманні невідомою особою на звороті листа).

З огляду на викладене, наведений лист ТОВ «Благовісне» як доказ оцінюється судом критично.

Водночас, будь-яких інших адресованих позивачеві 2 листів та/чи доказів їх направлення на адресу фонду відповідачем суду не надано.

Так само не надано відповідачем і доказів неможливості виконання останнім обов'язку продавця за контрактом у зв'язку із затримкою перерахування покупцем суми передоплати.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо відсутності у даному випадку підстав вважати наявними обставини для звільнення відповідача від відповідальності у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) чи з простроченням кредитора (позивача 2).

Також прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, просив стягнути з ТОВ «Благовісне» 20262,77 грн. 3% річних за користування чужими коштами, нарахованих на суму різниці між сплаченою позивачем 2 відповідачеві попередньої оплатою (5321862,00 грн.) та вартістю поставленого зерна (1800000,00 грн.), тобто на суму залишку передоплати, за 70 днів прострочення, починаючи з 01.11.2012 р. - кінцевої дати поставки зерна за умовами контракту.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що згідно з приписами частини третьої статті 82 Господарського процесуального кодексу України, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Окрім того, відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 3-30гс13, застосування судами у даному випадку частини другої статті 625 ЦК України до стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

Таким чином, стягнення з відповідача у даному випадку суми попередньої оплати, перерахованої йому позивачем 2, не вважається грошовим зобов'язанням, тому застосування такого виду відповідальності як 3% річних не відповідає приписам ст. 625 Цивільного кодексу України, відтак позовні вимоги прокурора в частині стягнення з ТОВ «Благовісне» 3% річних задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене вище, вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за форвардним біржовим контрактом №699Ф від 18.05.2012 р. та 3% річних підлягають частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат під час здійснення нового розгляду справи в частині стягнення з відповідача 3027128,93 грн. штрафних санкцій та 3% річних слід зазначити таке.

Зважаючи на встановлений чинним законодавством максимальний розмір судового збору, що може бути сплачений (стягнутий) до Державного бюджету України, а також на те, що в частині розподілу судових витрат, здійсненого рішенням господарського суду Київської області від 16.04.2013 р., останнє було залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України, підстави для вирішення судом питання щодо покладення на відповідача судових витрат в частині задоволених позовних вимог під час нового розгляду даної справи, як і на позивачів - в частині залишених без задоволення позовних вимог прокурора, є відсутніми.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3027128,93 грн. штрафних санкцій та 3% річних задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Благовісне» (08022, Київська обл., Макарівський р-н, с. Наливайківка, вул. Жовтнева, 1Б, код ЄДРПОУ 37341582) на користь Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) 1768744,80 грн. штрафу.

3. У задоволенні решти вимог про стягнення штрафних санкцій та 3% річних відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 23.12.2013 р.

Суддя Бабкіна В.М.