Рішення

від 11.02.2009 по справі 35/32

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

35/32

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/32

11.02.09

За позовом   Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської

ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноіл Груп»

про                 стягнення 3 036,66 грн.  

                                                                                Суддя  М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача    Мошенець Д.М. - предст. за довір. №196-254/КР від 19.01.2009р.;  

від відповідача не з'явились;

В судовому засіданні 11.02.2009р. на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-КТ Стандарт» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 3 036,66 грн., з яких: 2 016,00 грн. - основний борг, 886,03 грн. - інфляційне збільшення, 134,63 грн. –3% річних та стягнення судових витрат.

 Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення умов Договору №1350 від 25.02.2004р., не сплатив погоджену сторонами суму оплати за використання місця для розміщення об'єктів зовнішньої реклами, що призвело до виникнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2008р. порушено провадження у справі № 35/32, розгляд справи призначено на 28.01.2009р.

В судовому засіданні 28.01.2009р. представник позивача частково надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 35/32 від 29.12.2008р.

Дослідивши документи, які були надані до матеріалів справи представником позивача суд встановив, що згідно довідки Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві № 21-10/230-2 від 20.01.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі-КТ Стандарт»відповідно до реєстраційних дій від 04.09.2008р. було перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ноіл Груп».

Згідно зі ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2009р., на підставі ст. ст. 24, 77 Господарськогопроцесуального кодексу України, було замінено первісного відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі-КТ Стандарт»на належного - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ноіл Груп»та відкладено розгляд справи на 11.02.2009р.

В судовому засіданні 11.02.2009р. представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду №35/32 від 28.01.2009р., а також підтримав позовні вимоги і просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання 11.02.2009р. не з'явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду №35/32 від 28.01.2009р. не виконав, витребуваних документів суду не надав.

Особи, які беруть участь у розгляді справи вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. №02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України).

Про місце, дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, але в судове засідання 11.02.2009р. ані відповідач, ані його представники не з'явились.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача сторін, Господарський суд міста Києва, -  

                                            ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2004 року між Госпрозрахунковою організацією «Київреклама», правонаступником якої згідно з Рішенням Київської міської ради №8/65 від 28.09.2006р. є Комунальне підприємство «Київреклама»(далі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі-КТ Стандарт», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Ноіл Груп»(далі –відповідач) було укладено договір на право тимчасового користування місцем (-ями) для розташування об'єкту (-ів) зовнішньої реклами №1350 (далі - Договір).

У відповідності до умов Договору (п.2.1) позивач зобов'язався надати відповідачу право на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою (-ами) згідно Додатку (-ів), який (-і) є невід'ємною частиною цього Договору, а відповідач використовує надане (-і) місце (-я) за цільовим призначенням - для розміщення об'єктів зовнішньої реклами, здійснює оплату за право користування місцем (-ями) та звільняє у триденний термін місце (-я) після закінчення терміну дії цього Дозволу (та/або цього Договору) в частині наданого права користування місцем, на яке припинено дію Дозволу та/або Договору.

Згідно з п.4.3 Договору відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за право тимчасового користування місцем (-ями) щомісячно, не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця, шляхом перерахування суми коштів, зазначеної в рахунку-фактурі наданої позивачем, на поточних рахунок останнього.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає про те, що на виконання умов Договору він виставив відповідачу до сплати рахунки-фактури на загальну суму 2 016,00 грн., але відповідач вказані рахунки не оплатив, що призвело до виникнення заборгованості.

18.11.2008р. позивач направив на адресу відповідача претензію №196-6734/кр, в якому вимагав сплатити заборгованість за Договором. Однак, вказана претензія була залишена відповідачем без реагування.

Зважаючи на відмову відповідача сплатити борг в добровільному порядку, позивач просить суд окрім суми основного боргу стягнути з відповідача інфляційні збитки та 3% річних.

Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні сума заборгованості відповідачем не погашена.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача  підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. ст. 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених, законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З наданих суду доказів вбачається, що відповідачем були порушені договірні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за користування місцем для розміщення об'єктів зовнішньої реклами, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 2 016,00 грн.

Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні сума заборгованості відповідачем погашена не була.  

Крім того, у відповідності до п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків, наявних у матеріалах справи, розмір інфляційного збільшення становить 886,03 грн., а 3% річних –134,63 грн.              

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві.

Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача  заборгованості за Договором на право тимчасового користування місцем (-ями) для розташування об'єкту (-ів) зовнішньої реклами №1350 від 25.02.2004р. в розмірі 3 036,66 грн. (з них: 2 016,00 грн. - основний борг, 886,03 грн. - інфляційне збільшення, 134,63 грн. –3% річних), обґрунтовані та є такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на  відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 625, 626, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноіл Груп»(01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 19, відомості про банківські рахунки не відомі, код ЄДРПОУ 32670944) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(01030, м. Київ, вул. М.Коцюбинського, 12-А, п/р №2600333023122 у Києво-Святошинському відділенні КРФ ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300830, код ЄДРПОУ 26199714), а у випадку відсутності коштів, з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 2 016,00 грн. (дві тисячі шістнадцять гривень 00 коп.) - заборгованості за Договором на право тимчасового користування місцем (-ями) для розташування об'єкту (-ів) зовнішньої реклами №1350 від 25.02.2004р.; 886,03 (вісімсот вісімдесят шість гривень 03 коп.) - інфляційного збільшення; 134,63 грн. (сто тридцять чотири гривні 63 коп.) –3% річних; 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) - державного мита; 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                           М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту  рішення: 03.03.2009 року