Рішення

від 18.03.2009 по справі 33/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/10

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

18.03.09 р.                                                                                                       Справа № 33/10                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Новікової Р.Г., при секретарі судового засідання Лисенко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліга” м. Дружківка

до Державного підприємства „Добропіллявугілля” м. Добропілля

про стягнення збитків в розмірі 57600грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України проголошено перерву з 11.03.2009р. по 18.03.2009р.

суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Ліга” м. Дружківка звернулось до Державного підприємства „Добропіллявугілля” м. Добропілля з позовом про стягнення збитків в розмірі 56210грн.75коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №33 від 18.01.2006р. щодо оплати поставленої продукції на суму 19200грн.; накладну №6 від 18.02.2006р.; листи від 29.03.2006р., від 10.04.2006р., від 15.06.2006р,. від 04.07.2006р.; акт звіряння розрахунків.

Позивач зазначає, що ним на адресу відповідача була поставлена продукція (гідорозподілитель РСД-05 в кількості 80шт.) згідно умов договору на суму 19200грн. Відповідач мав оплатити отриману на підставі накладної №6 від 18.01.2006р. продукцію протягом 60днів з моменту поставки. Але зроблено не було.

На підставі пункту 5.1 договору позивач нарахував суму штрафних санкцій в розмірі 6063грн.55коп. за прострочення виконання зобов'язання протягом 957днів.

На підставі пункту 2 статті 231 Господарського кодексу України позивач нарахував суму пені в розмірі 18374грн.40коп. та штраф в розмірі 1344грн.

Крім того, позивач нарахував суму збитків в розмірі 11228грн.80коп., які заподіяні внаслідок оплати підприємством позивача відсотків комерційному банку за договором кредитування.

Враховуючи наведені розрахунки, позивач наполягає на стягненні з відповідача суми збитків в розмірі 56210грн.75коп.

В подальшому, в листі №8 від 19.02.2009р. позивач надав інший розрахунок, ніж той, що містився в позові. В цьому листі позивач наполягав на стягненні з відповідача суми збитків в розмірі 32740грн., до складу якої увійшли:

- 19200грн. вартість переданої продукції за договором;

- 3494грн. пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів на підставі пункту 2 статті 231 Господарського кодексу України;

- 1344грн. штраф у розмірі 7% вартості товарів на підставі пункту 2 статті 231 Господарського кодексу України;

- 4416грн. сплачені відсотки на підставі договору кредитування №03/Д від 27.04.2006р., укладеним з „Укрсоцбанком”;

- 4286грн. сплачені відсотки на підставі договору кредитування №1117429000 від 18.06.2007р. з „УкрСиббанком”.

У відзиві №318 від 09.02.2009р. відповідач зазначив, що визнає суму основного боргу в розмірі 19200грн.

Розрахунок суми пені на думку відповідача здійснений з порушенням вимог законодавства. Відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність 1 рік.

Згідно статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій  за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач безпідставно застосував штрафні санкції, визначені статтею 231 Господарського кодексу України, оскільки договором не передбачена така відповідальність відповідача.

Вимога позивача про стягнення збитків з уплати відсотків комерційному банку позивачем не доведена, також не доведена наявність причинного зв'язку між невиконанням відповідачем умов договору та несенням збитків через сплату позивачем відсотків комерційному банку.

В листі №11 від 11.03.2009р. позивач зазначив, що відмовляється від застосування штрафних санкцій, визначених договором, та просить суд згідно з пунктом 4 статті 225 Господарського кодексу України стягнути з відповідача суму збитків за цінами, які існують на день винесення рішення суду, а саме – 57600грн.

В судовому засіданні від 11.03.2009р. представник позивача заявив, що предметом позовних вимог є стягнення збитків, вирахуваних на підставі пункту 4 статті 225 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог. З урахуванням цього, суд приймає до уваги заяву позивача та розглядає спір про стягнення з відповідача збитків в розмірі 57600грн.

Відповідач заперечував проти задоволення змінених позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був підписаний договір №33 від 18.01.2006р., згідно з яким позивач зобов'язувався постачати, а відповідач приймати та оплачувати відповідно до умов цього договору запасні частини до гірниче - шахтного обладнання в обсязі та асортименті згідно специфікації, яка додається до цього договору, за заявками покупця, по цінах, згідно накладних, виписаних позивачем.

У специфікації сторони визначили, що поставлятиметься гідорозподілитель РСД-05 в кількості 100шт за ціною 240грн. одиниця.

Пунктом 3.4 цього договору визначено, що відповідач має здійснити оплату продукції на розрахунковий рахунок позивача протягом 60 днів з дати постачання.

Відповідно до накладної №6 від 18.01.2006р. повноважний представник відповідача (довіреність серія ЯЛФ №181390 від 18.01.2006р. наявна в матеріалах справи) отримав 80 одиниць гідорозподілителя РСД-05 на загальну суму 19200грн.

У відповіді на претензію №1693 від 20.07.2006р. відповідач визнав наявність заборгованості за договором №33 від 18.01.2006р. на суму 19200грн., але вказав на наявність проблем щодо погашення цієї суми боргу.

Протягом всього судового провадження позивач наполягав на тому, що ним заявляються до стягнення саме збитки, заподіяні внаслідок несплати продукції, поставленої за договором №33 від 18.01.2006р.

Відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не уповноважений виходити за межі позовних вимог, якщо відсутнє клопотання заінтересованої сторони про це. Тому, суд розглядає спір про стягнення збитків з відповідача в сумі 57600грн. на підставі статті 224 та пункту 4 статті 225 Господарського кодексу України.

За приписами чинного законодавства на кредитора покладається обов'язок довести розмір збитків, завданих йому порушенням зобов'язання. При цьому, кредитор має не лише точно їх підрахувати, але й підтвердити розмір збитків документально.

В обґрунтування правомірності розміру суми збитків в розмірі 57600грн. позивач посилається на рахунок-фактуру №СФ-0000023 від 17.02.2009р., виданий позивачеві ТОВ «Контакт» за комплектуючі частини до РСД-05 в кількості 80шт.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

-          вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

-          додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

-          неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

-          матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Але в даному випадку майно, передане за договором поставки №33 від 18.01.2006р., не є втраченим, пошкодженим або знищеним. Вказане майно не було оплачено відповідачем в належний строк, внаслідок чого виникла сума боргу в розмірі 19200грн.

Крім того, відшкодуванню підлягають фактично понесені додаткові витрати, а не ті, які потерпіла сторона має ще зазнати у майбутньому. Відшкодуванню підлягають не будь-які витрати потерпілого суб'єкта господарювання, а лише ті, які були зроблені ним в розрахунку на прийняття належного виконання за договором або з метою запобігання збиткам чи їх зменшення.

Неодержаний прибуток (втрачена вигода) – розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Неодержаний прибуток (втрачена вигода) – це пряма, безпосередня втрата прибутку за кожною одиницею продукції в результаті зменшення обсягу їх виробництва чи реалізації або вимушеної зміни асортименту.

За загальним правилом збитки, що виникли внаслідок господарського правопорушення, мають визначатись з урахуванням тих цін, що існували за місцем виконання зобов'язання на день добровільного задоволення боржником вимог сторони, яка зазнала збитків, а в разі його відмови від добровільного відшкодування - за цінами, що існували на день пред'явлення позову.

В якості винятку, пунктом 4 статті 225 Господарського кодексу України визначено, що виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду. Але необхідною умовою застосування цієї норми є доведеність факту виникнення збитків у позивача.

Згідно із положенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не довів обставин, на які посилався в якості обґрунтування позовних вимог.

Тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліга” м. Дружківка до Державного підприємства „Добропіллявугілля” м. Добропілля про стягнення збитків в розмірі 57600грн.

Відповідно до статті 46 Господарського процесуального кодексу України в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову. До заяви про збільшення розміру позовних вимог додається документ, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі

Розмір первісних позовних вимог становив 56210грн.75коп., в подальшому позивач їх збільшив до 57600грн., але доказів сплати державного мита не надав.

Враховуючи те, що позивач на підставі частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог і не сплатив державне мито зі збільшеної суми, господарський суд стягує з позивача суму недоплаченого державного мита в доход державного бюджету, а саме – 13грн.90коп.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись нормами ст.ст. 1, 2, 4, 4№, 4І, 4і, 44, 45, 46, 21, 22, 33, 34, 36, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРIШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліга” м. Дружківка до Державного підприємства „Добропіллявугілля” м. Добропілля про стягнення збитків в розмірі 57600грн. – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліга” м. Дружківка (84205, м. Дружківка, вул. Леніна, 26, ЗКПО 24063732) на користь державного бюджету суму державного мита в розмірі 13грн.90коп.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні від 18.03.2009р. проголошено повний текст рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його прийняття до Донецького апеляційного господарського суду.

               Суддя