Рішення

від 16.03.2009 по справі 13/31

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/31

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.09                                                                                 Справа № 13/31

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства «Агрохім»м. Луганськ

до приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Восток» м. Луганськ

про стягнення 354747 грн. 05 коп.

                                          Суддя Яресько Б.В.

Представники:

Від позивачаШайтура О.М. дов. № 83 від 29.05.2008 р.

Від відповідача

Не прибув

У засіданні брали участь:

Секретар судового засідання Савенко В.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач завернувся з позовом про стягнення заборгованості в сумі 350 000 грн. 00 коп. та 3 % річних в сумі 4747 грн. 05 коп. нараховані за період з 26.07.2008 р. по 26.01.2009 р.

Позивач позов підтримав.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42 , 43 Господарського  процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Відповідач у судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не надав.

Неприбуття третій раз у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 Господарського  процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.  

Тому направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

З'ясувавши фактичні  обставини справи,  докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам  сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд    

ВСТАНОВИВ, що 25 липня 2008 р. позивач за платіжним дорученням № 2259 перерахував відповідачу кошти в сумі 350000 грн. 00 коп. з призначенням платежу: Попередня оплата згідно рахунку № СФ-0000001 від 25.07.2008 р. за пшеницю фуражну в тому числі ПДВ 20 % - 58333,33 грн. Як вбачається з рахунку № СФ-0000001 від 25 липня 2008 р. він був наданий на оплату пшениці фуражної в кількості 470 тонн на суму 350148 грн. 12 коп.

Договір купівлі-продажу або поставки пшениці у вигляді окремого документу сторонами не складався. Відсутні докази і погодження іншим шляхом сторонами істотних умов договору щодо продажу(поставки) пшениці.

Як зазначає позивач домовленість щодо укладення договору досягнута сторонами не була.

06.08.2008 р. листом № 282 позивач запропонував відповідачу повернути кошти в сумі 350 000 грн. 00 коп., які були перераховані за платіжним дорученням № 2259 від 25 липня 2008 р.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, кошти не повернув.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач одержавши кошти в сумі 350000 грн. 00 коп. договір не уклав, кошти позивачу на його вимогу не повернув.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин позов є обґрунтованим, та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі –3547 грн. 47 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 44,49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Восток»м. Луганськ, вул. Свердлова 57 ідентифікаційний код 24202895 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства «Агрохім»кошти в сумі 354747 грн. 05 коп., державне мито у сумі –3547 грн. 47 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп., наказ видати.

За згодою сторін у судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення

Суддя                                                                                 Б.В. Яресько

Дата підписання повного тексту рішення

16 березня 2009 року