Рішення

від 24.03.2009 по справі 37/31

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/31

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

24.03.09 р.                                                                                                       Справа № 37/31                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства „Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 00174071

до Відповідача: Приватного підприємства „РЕГІОН-СЕРВІС”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 31842883

про: стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 39000,03грн., пені в сумі 3419,68грн., 3% річних в сумі 1183,92 грн. , інфляції в розмірі 7907,45 грн., розірвання договір оренди нежитлового приміщення №33/4 від 01.04.2002р. та зобов'язання повернути займане приміщення і ключі за актом  

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Патенко В.М. (за довіреністю №01-9/39-а від 29.01.2009р.);

від Відповідача  - не з'явився

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався  з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

Згідно із ст.77 ГПК України  у судове засідання відкладалось з 12.03.2009р. на 24.03.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут”, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства „РЕГІОН-СЕРВІС”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 39000,03грн., пені в сумі 3419,68грн., 3% річних в сумі 1183,92грн. та інфляції в розмірі 7907,45грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди № 33/4 від 01.04.2002р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для застосування пені, інфляції, 3% річних.  

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди № 33/4 від 01.04.2002р., додаткові угоди № 1, акт прийому-передачі, акт звірки розрахунків станом на 26.01.2009р., правоустановчі документи, рахунки фактури, розрахунок суми боргу.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 611, 625, 762, 797 Цивільного кодексу України,  ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 54-58 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач надав заяву про доповнення позовних вимог №01-9/99 від 05.03.2009р., якою додатково вимагає розірвати договір оренди нежитлового приміщення №33/4 від 01.04.2002р. та негайно повернути займане приміщення та ключі за актом, а також додаткові документи для залучення у матеріали справи (а.с.а.с. 81-88).

Позивачем також надані письмові пояснення щодо питання повернення орендованого приміщення від 19.03.2009р. (а.с.93)

Відповідач у судовому засіданні 12.03.2009р. позовні вимоги щодо стягнення грошових коштів визнав, а щодо додаткових вимог про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №33/4 від 01.04.2002р. та поверненні орендованого приміщення вказав про їх неприйнятність в контексті можливості здійснення подальшої господарської діяльності підприємства, проте письмово своєї позиції не виклав. Крім того, повідомив суду про фізичну  можливість демонтажу обладнання та звільнення спірного приміщення не менше, ніж протягом двох тижнів.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а ненадання Відповідачем письмового відзиву та його неявка у судове засідання 24.03.2009р. у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не впливає таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2002р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладений договір оренди нежитлового приміщення № 33/4 (а.с.а.с.11,12), згідно п. 1.1., 8.3 якого  Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування, без права викупу, приміщення, загальною площею 200,0 кв.м., розташоване за адресою: 83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 89, на умовах та в порядку визначених даним договором, строком до 01.04.2012р.

Зазначене приміщення є власністю Позивача, що вбачається із свідоцтва про право власності (а.с.37) та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.38).

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов'язання із перерахування орендної плати, визначеної із розрахунку 3,79грн., у т.ч. ПДВ – 0,63грн. на місяць за один квадратний метр загальної площі майна, що підлягає корегуванню кожного місяця на індекс інфляції, та вноситься до 5 числа поточного місяця. При цьому, як вбачається із змісту п.п.3.4-3.7. крім надання приміщення в оренду, Орендодавцем надаються також і супровідні послуги (електроенергія, опалення, телефонний зв'язок, місця для паркування автотранспорту тощо), вартість яких не включається до орендної плати.

Умовами п. 3.11. договору сторони передбачили відповідальність за несвоєчасну сплату послуг, наданих Орендодавцем, Орендар сплачує пеню в розмірі 1% від вартості послуг.

01.04.2009р. об'єкт оренди згідно із п.2.1. договору №33/4  був переданий Відповідачеві, про що був складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.15).

Додатковою угодою №1 від 01.02.2007р. сторонами внесені зміни до договору оренди №33/4, зокрема, п.3.1 Договору викладено у наступній редакції: „Орендна плата складає 2200,00грн., у т.ч. ПДВ – 366,67грн. на місяць, виходячи з вартості користування 1м.кв. приміщення в розмірі 11,00грн., у т.ч. ПДВ – 1,83грн. (а.с.14).

На виконання умов договору, Позивачем були виставлені рахунки – фактури (а.с.а.с.40-57), які були отримані Відповідачем, що підтверджується підписами про їх отримання у відповідному реєстрі (а.с.а.с.58-68)

У зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань у Відповідача утворилась  заборгованість, на яку Позивачем нарахована пеня, інфляція та річні, на примусовому стягненні яких у сукупності із заборгованістю наполягає Позивач.

Згідно довідки №01-9/98 від 05.03.2009р. (а.с.77) заборгованість станом на 31.12.2008р. складає 39000,03грн., у тому числі: 21400,03грн. – 2007р. та 17600,00грн. – 2008р., яка станом на 05.03.2009р. не погашена.

04.02.2009р. Позивач направив відповідачу претензію про відмову від Договору оренди та повернення орендованого приміщення (а.с. 86), проте доказів її отримання Відповідачем до матеріалів справи не надав, про що зазначив в заяві про доповнення позовних вимог №01-9/99 від 05.03.2009р. (а.с.а.с.81-82), якою додатково до вимог, викладених у позовній заяві зазначив про необхідність розірвання договору оренди нежитлового приміщення №33/4 від 01.04.2002р. та негайного повернення займаного приміщення та ключів за актом.

Виходячи із змісту ухвали Господарського суду Донецької області від 30.07.2008р. у справі № 15/20Б (а.с. 39), Позивач перебуває у процедурі санації в межах справи про банкрутство, порушеної за заявою ТОВ „Спортивний клуб „Гормаш”.

Відповідач позовні вимоги щодо стягнення грошових коштів визнав, а щодо додаткових вимог про розірвання договору та повернення приміщення зазначив про їх неприйнятність  для господарської діяльності підприємства, проте письмового відзиву не надав.

Стосовно заявлених Позивачем вимог суд вважає за необхідне наголосити, що їх одночасне висування цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вимоги пов'язані наданими доказами та підставами виникнення (порушення грошових зобов'язань за договором оренди), їх сумісний розгляд не утруднює вирішення справи, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної автономії, та у повній мірі узгоджується  із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Крім того, позиції щодо можливості висування в межах однієї позовної заяви вимог про розірвання договору оренди та повернення орендованого майна та стягнення заборгованості, дотримується і Вищий господарський суд України, що вбачається із змісту п. 17 Інформаційного листа від 13.08.2008р. № 01-8/482.

Отже, суд розглядає справу в контексті вимог, викладених у позовній заяві, з урахуванням уточнень згідно заяви від №01-9/99 від 05.03.2009р., оскільки таке  їх уточнення цілком відповідає вимогам ст.ст. 22, 58 Господарського процесуального кодексу України.  

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, 3% річних та індексу інфляції, а також розірвання договору оренди та повернення орендованого майна за актом прийому-передачі.

Згідно із ч.5 ст. 3-1, ч.ч. 4, 6 ст. 17 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з дня винесення ухвали про санацію управління боржником переходить до керуючого санацією, який, серед іншого, зобов'язаний здійснювати заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості перед боржником, у тому числі – заявляти від імені боржника позови про стягнення заборгованості з дебіторів боржника, а також вживати заходи для захисту майна боржника.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди № 33/4 від 01.04.2002р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином,  Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу з орендної плати не пізніше 5 числа поточного місяця до умов п. 3.8. договору оренди № 33/4 від 01.04.2002р.

Між тим, попри виставлені рахунки – фактури Відповідачем не у повному обсягу були виконані грошові зобов'язання із сплати орендної плати, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість за період з березня 2007р. по грудень 2008р. Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598  Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що викладений Позивачем розрахунок боргу відносно періоду стягнення (березень 2007р. – грудень 2008р.) є арифметично вірним та відповідає умовам договору, а Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не тільки не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, але й підтверджена поясненнями, наданими у судовому засіданні 12.03.2009р., вимоги щодо стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 39000,03грн. підлягають задоволенню у повному обсягу.

Враховуючи, що за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, інфляційну індексацію та 3% річних, суд, перевіривши арифметичних розрахунок  позовних вимог в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”,  встановив, що вказані Позивачем суми не перевищують сум відповідних нарахувань, які можуть бути стягнуті за вказаний період прострочення (з моменту здійснення кожного платежу і до 23.01.2009р.).

Отже, суд дійшов висновку про  обґрунтованість вимог в цій частині,  задовольняючи їх:

-          щодо інфляційної індексації – у розмірі 7907,45грн.;

-          щодо 3% річних – у розмірі 1183,92грн.

Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем грошових зобов'язань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.  

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, за змістом ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, має бути здійснений у письмовій формі. Як вбачається із п. 3.8. спірного договору оренди, сторони дійшли згоди щодо застосування пені відносно прострочених грошових зобов'язань, проте, як вбачається із змісту формулювань, зазначені заходи відповідальності стосуються послуг, що надаються Орендодавцем Орендарю, вартість яких не входить до складу стягуваних орендних платежів, а не таких орендних платежів.

За таких обставин, нарахування пені відносно орендних платежів, а не платежів за надані додаткові послуги, питання щодо сплати яких не входять до предмету спору, є неправомірним, з огляду на відсутність належної письмово домовленості між сторонами щодо такого нарахування саме стосовно орендної плати.

У світлі викладеної позиції суд відмовляє у задоволенні вимог Позивача про стягнення пені в сумі 3419,68грн. у повному обсягу, оскільки відсутність відповідного суб'єктивного права унеможливлює його реалізацію та судових захисту у світлі приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу Украни.

Щодо вимог про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №33/4 від 01.04.2002р. та зобов'язання повернути займане приміщення за актом прийому-передачі, судом встановлене наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

За змістом  ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Виходячи з підстав позову, у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, Позивач наполягає на розірванні договору як на наслідку істотного порушення умов договору з боку Відповідача  відповідно до ст.ст. 611, 651 Цивільного кодексу України у вигляді (порушення) невиконання обов'язку щодо сплати орендної плати.

Стосовно вказаної Позивачем підстави для розірвання спірного договору суд зазначає наступне:

З огляду на приписи  п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України саме на Позивача покладається обов'язок довести за допомогою належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності підстав для дострокового розірвання спірного договору, а на Відповідача – обов'язок із спростування зазначених підстав.

Посилання Позивача на необхідність розірвання спірного договору у зв'язку із наявністю порушення його умов з боку Відповідача, судом приймаються до уваги як юридично і доказово обґрунтовані з огляду на таке.

У світлі приписів ч.1 ст. 284, ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України умова про сплату орендної плати  відноситься до істотних умов договору оренди у розумінні ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, зазначена вимога спірного договору, що формулює істотну умову, Відповідачем належним чином не виконана відносно періоду з березня 2007р. по грудень 2008р., внаслідок чого утворилась заборгованість, щодо якої суд дійшов висновку, зазначеному вище, про її стягнення.  

Викладене, за висновком суду, вказує на наявність достатньої у розумінні ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України підстави для дострокового розірвання спірного договору оренди, оскільки саме із можливості своєчасного отримання орендних платежів виходив Позивач, укладаючи такий договір.

Положення ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України вимагають дотримання порядку розірвання, встановленого ст. 188 Господарського кодексу України. Проте, у світлі приписів ст. 124 Конституції України та висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні  від 09.07.2002р. №15-рп/2002 обставини дотримання/недотримання такого порядку взагалі не впливають на можливість застосування судом відповідного способу захисту порушених прав Позивача. Аналогічна правова позиція сформульована в п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482.  

За таких обставин, вимоги Позивача про дострокове розірвання спірного договору  підлягають задоволенню у повному обсягу.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Виходячи з положень, наведених в ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов'язання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обов'язків його учасників, припинення зобов'язання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема – для подальшого перебування у Відповідача майна, отриманого за спірним договором.

Пунктом 2.3, 2.4., 4.5. спірного договору оренди встановлений обов'язок Орендаря у разі припинення договору повернути об'єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент прийняття з урахування нормального фізичного зносу за актом прийому-передачі.

Положення щодо обов'язку Орендодавця повернути об'єкту оренди у разі припинення орендних правовідносин закріплені і в ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Відтак, позовні вимоги про зобов'язання Відповідача повернути орендоване майно – загальною площею 200,0 кв.м., розташоване за адресою: 83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 89, шляхом підписання акту приймання-передачі,  також підлягають задоволенню.   При цьому, посилання на необхідність передання ключів від відповідного приміщення кімнат судом до уваги у якості самостійної позовної вимоги не приймається, оскільки за своїм характером відноситься до фактичної дії, що може мати місце в процедурі повернення майна, проте, ані договором, ані нормами законодавства, які приводить Позивач, ця дія не передбачена як така, що має визначатися в резолютивній частині відповідного рішення.

Оскільки за змістом ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов'язання виконати певну дію (в розглядуваному випадку – повернути об'єкт оренди) суд має вказати строк вчинення відповідної дії, суд, враховуючи пояснення сторін, надані у судовому засіданні 12.03.2009р. щодо можливості звільнення орендованих Відповідачем приміщень від розташованого там його обладнання і інших  речей, дійшов висновку про необхідність Відповідачу звільнити займане приміщення  саме протягом 14 календарних днів.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут”, м. Донецьк, (ідентифікаційний код 00174071) до Приватного підприємства „РЕГІОН-СЕРВІС”, м. Донецьк, (ідентифікаційний код 31842883) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 39000,03грн., пені в сумі 3419,68грн., 3% річних в сумі 1183,92 грн. , інфляції в розмірі 7907,45 грн., розірвання договір оренди нежитлового приміщення №33/4 від 01.04.2002р. та зобов'язання повернути займане приміщення і ключів за актом  задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „РЕГІОН-СЕРВІС” (83003, м. Донецьк, пр. Ілліча,89, ідентифікаційний код 31842883) на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут” (83000, м. Донецьк, пр. Ілліча,89, ідентифікаційний код 00174071) заборгованість з орендної плати в сумі 39000,03грн., 3% річних в сумі 1183,92 грн. та інфляцію в розмірі 7907,45 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення №33/4 від 01.04.2002р., укладений між Відкритим акціонерним товариством „Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут”, м. Донецьк та Приватним підприємством „РЕГІОН-СЕРВІС”, м. Донецьк.

4. Зобов'язати Приватне підприємство „РЕГІОН-СЕРВІС” (83003, м. Донецьк, пр. Ілліча,89, ідентифікаційний код 31842883) повернути Відкритому акціонерному товариству „Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут” (83000, м. Донецьк, пр. Ілліча,89, ідентифікаційний код 00174071)  протягом 14 календарних днів за актом приймання-передачі  приміщення, загальною площею 200,0 кв.м., розташоване за адресою: 83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 89.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволені вимог щодо стягнення пені відмовити.

6. Стягнути з Приватного підприємства „РЕГІОН-СЕРВІС” (83003, м. Донецьк, пр. Ілліча,89, ідентифікаційний код 31842883) на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут” (83000, м. Донецьк, пр. Ілліча,89, ідентифікаційний код 00174071) державне мито в розмірі 480 грн. 91 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою присутнього представника Позивача у судовому засіданні 24.03.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення  підписано 24.03.2009р.

8. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання  або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя