Постанова

від 23.07.2013 по справі 9/103

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2013 р. Справа№ 9/103

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

при секретарі судового засіданні - Ковальчуку Р.Ю.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 23.07.2013 року по справі № 9/103 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Юридичний центр" на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 22.04.2013 року) по справі № 9/103 (головуючий суддя Бондаренко Г.П., судді Літвінова М.Є., Картавцева Ю.В.)

за позовом дочірнього підприємства "Юридичний центр"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство

"Пульс"

треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача

1) ОСОБА_4

2) ОСОБА_5

3) ОСОБА_6

про стягнення заборгованості за простим векселем 90 643,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Юридичний центр" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс" про стягнення 90 643,09 грн. заборгованості за простим векселем №783378584675 від 01.07.2008 року.

16.05.2011 року через відділ канцелярії господарського суду міста Києва було подано клопотання про залучення до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.05.2011 року розгляд справи відкладено на 02.06.2011 року, у зв'язку з задоволенням клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору та у відповідності до ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки рішення з даного спору може вплинути на права та обов'язки вказаних осіб щодо сторін у справі як заінтересованих осіб у справі про банкрутство ТОВ "МП "Пульс" (ухвала суду № 44/44-б-50/813), а отже встановлення факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем за векселем може вплинути на права та обов'язки вказаних осіб, зокрема і як власників частки корпоративних прав відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач, дочірнє підприємство "Юридичний центр", звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року у справі № 9/103 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що судом проігноровано вимоги ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні». Крім того, судом залишено поза увагою те, що оспорюваний вексель має всі обов'язкові реквізити встановлені чинним законодавством.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 9/103 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 року по справі № 9/103 прийнято апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Юридичний центр" до провадження і призначено перегляд рішення на 25.06.2013 року.

У зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. у відпустці, розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2013 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 9/103 колегію суддів у складі головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді Авдеєв П.В. та Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2013 року по справі № 9/103 прийнято апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Юридичний центр" до провадження зазначеною колегією і призначено перегляд рішення на 23.07.2013 року.

25.06.2013 року від представника дочірнього підприємства "Юридичний центр" надійшла заява про відвід колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Авдеєва П.В. та Куксова В.В.

В обґрунтування зазначеної заяви заявник посилається на те, що справа № 5011-477626-2012 за своїм суб'єктним складом являється майже аналогічною в зв'язку з чим останній вважає, що розгляд вказаної справи однією колегією суддів є недопустимим.

У зв'язку з виходом судді Яковлєва М.Л. з відпустки, розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 9/103 колегію суддів у складі головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В. та Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 року по справі № 9/103 прийнято апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Юридичний центр" до провадження зазначеною колегією.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 року по справі № 9/103 заяву представника дочірнього підприємства «Юридичний центр» про відвід колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Авдеєва П.В. та Куксова В.В. у справі № 9/103 відхилено.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс" на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги позивача на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року у справі № 9/103 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

Представник позивача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Юридичний центр" - без задоволення.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представників третіх осіб, проти чого також не заперечують представники позивача та відповідача, присутні у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступи представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року по справі № 9/103 - необхідно скасувати повністю, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2002 року між ДП "Юридичний центр" (виконавець, позивач) та ТОВ "МП "Пульс" (замовник, відповідач) укладено Договір про надання юридичних послуг (договір № 1) (а.с. 7, т. 1).

Відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується надати замовнику юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в державних органах, в місцевому суді м. Ромни Сумської області, інших судових органах, в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Малого підприємства "Пульс" про визнання права на спадкове майно та виділ його частки в натурі.

Договір від імені ТОВ "МП "Пульс" підписаний директором ОСОБА_8, яка також виступає у якості відповідача у цивільній справі, яка розглядалася в місцевому суді м. Ромни Сумської області (справа № 2-3/2011 року).

Відповідно до п. 2.2. договору початок виконання робіт визначається з моменту оплати вартості послуг виконавця згідно п. 5.1. договору, закінчення робіт визначається моментом підписання акту приймання виконаних робіт.

Згідно п. 4.1. договору, за послуги за п. 1.1. даного договору замовник сплачує виконавцю винагороду згідно протоколу погодження вартості юридичних послуг (додаток № 2).

Відповідно до п. 5.1. договору замовник здійснює попередню оплату послуг виконавця за даним договором протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання цього договору.

Між сторонами було підписано ряд додатків до даного договору, зокрема протокол погодження вартості юридичних послуг від 11.11.2002 року - Додаток № 2 до договору про надання юридичних послуг від 11.11.2002 року, відповідно до якого замовник та виконавець домовились, що вартість юридичних послуг за договором про надання юридичних послуг від 11.11.2002 року встановлюється у розмірі 750,00 грн. за участь виконавця в одному судовому засіданні, крім того, у разі досягнення позитивного результату справи - замовник сплачує виконавцю додаткову винагороду в розмірі 19800, 00 грн., що становить 10 % ціни позову. Під позитивним результатом справи сторони розуміють такий результат роботи виконавця, внаслідок якої набере законної сили рішення чи ухвала суду по справі за яким: у задоволенні позовних вимог буде відмовлено; ухвалою суду буде закрито провадження по справі або залишено позовну заяву без розгляду (а.с. 48, т. 2).

На виконання умов договору між сторонами підписано:

1. Акт прийому - передачі виконаних робіт від 14.11.2005 року за договором № 1, в якому зазначено, що акт складено як підсумковий документ про результати виконання умов договору про надання юридичних послуг від 11.11.2002 року. Відповідно до умов договору виконавець має право на винагороду, виходячи з розміру 750,00 грн. за участь в одному судовому засіданні, що становить 25 500,00 грн. та додаткову винагороду за позитивний результат справи в розмірі 10 % від ціни позову, що складає 19 800,00 грн. Загальна вартість виконаних робіт за договором про надання юридичних послуг від 11.11.2002 року становить 45 300,00 грн. (а.с. 49, т. 2).

2. Акт прийому - передачі виконаних робіт від 19.04.2008 року за договором про надання юридичних послуг від 11.11.2002 року, в якому зазначено, що виконавець має право на винагороду 16 500,00 грн., виходячи з розміру 750,00 грн. за участь в одному судовому засіданні (а.с. 50, т. 2).

01.07.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання юридичних послуг від 11.11.2002 року, відповідно до якої сторони домовились доповнити договір про надання юридичних послуг від 11.11.2002 року пунктом 5.2. наступного змісту: "5.2. Замовник може провести розрахунки за договором, шляхом видачі виконавцю простого векселя зі строком оплати по пред'явленню" (а.с. 8, т. 1).

Також, 01.07.2008 року між сторонами підписано акт звірки розрахунків, відповідно до якого за договором про надання юридичних послуг від 11.11.2002 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 90 643, 09 грн. (а.с. 10, т. 1).

01.07.2008 року відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс" було емітовано на користь позивача простий вексель № 783378584675 на суму 90 643,09 грн. зі строком платежу - по пред'явленню (а.с. 6, т. 1).

21.07.2008 року між сторонами підписано Акт пред'явлення векселя до платежу, відповідно до п. 1 якого векселедержатель (позивач) пред'являє векселедавцю (відповідачу) до платежу 1 (один) простий вексель № 783378584675 на суму 90 643,09 грн. зі строком платежу - по пред'явленню, емітований 01.07.2008 року товариством з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс" на користь Дочірнього підприємства "Юридичний центр" (а.с. 10, т. 1).

Відповідно до п. 2 зазначеного акту, платіж проти векселя, зазначеного в п. 1 цього акту, векселедавець здійснює протягом трьох банківських днів з дня складання цього акту на розрахунковий рахунок векселедержателя.

Однак, станом до квітня 2011 року розрахунки за векселем № 783378584675 від 01.07.2008 року відповідачем не проведені, у зв'язку з чим дочірнім підприємством "Юридичний центр" подано позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс" про стягнення 90 643,09 грн. заборгованості за простим векселем №783378584675 від 01.07.2008 року.

Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 07.06.1930 року), а також законами України від 05.04.2001 року № 2374-III "Про обіг векселів в Україні" (ст. 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23.02.2006 року № 3480-IV "Про цінні напери та фондовий ринок", від 06.07.1999 року № 826-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", від 06.07.1999 року № 827-X1V "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", від 06.07.1999 року № 828-X1V "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів".

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про цінні напери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (Векселедержателю).

Відповідно до ст. 77 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (надалі - Уніфікований закон), до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів.

Відповідно ст. 198 ЦК України, особа, яка розмістила (видала) ордерний цінний папір, та індосанти за ним відповідають перед його законним володільцем солідарно, якщо інше не встановлено законом. У разі задоволення вимоги законного володільця ордерного цінного паперу про виконання посвідченого цим папером зобов'язання однією або кількома особами з числа тих, хто зобов'язався за цінним папером, вони набувають право зворотної вимоги (регресу) щодо інших осіб, які зобов'язалися за цінним папером. Відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.

Відповідно ст. 47 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем. Держатель має право пред'явити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, при цьому необов'язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов'язалися. Таке саме право належить кожній особі, яка поставила свій підпис на векселі, після того як вона прийме його і здійснить платіж за ним. Пред'явлення позову до однієї із зобов'язаних осіб не перешкоджає пред'явленню позову до інших осіб, навіть якщо вони йдуть після особи, до якої пред'явлено позов.

Пунктом 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, передбачено, що Держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу: 1) суму неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені; 2) відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу; 3) витрати, пов'язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати. Якщо право регресу використане до настання строку платежу, то з вексельної суми утримуються облікові відсотки. Ці облікові відсотки обчислюються за офіційною обліковою ставкою (банківською ставкою), яка діє на дату використання права регресу за місцем проживання держателя.

Згідно ст. 49 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, особа, яка прийме переказний вексель і здійснить платіж за ним, може стягнути з інших зобов'язаних перед нею осіб: 1) усю сплачену нею суму; 2) відсотки на вказану суму, обчислені в розмірі шести, починаючи з дня, коли вона здійснила платіж; 3) будь-які витрати, яких вона зазнала.

Відповідно ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54).

У частині четвертій пункту 7 постанови пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» зазначено, що якщо останній індосамент є бланковим або на пред'явника (тобто в ньому не зазначено особу, що отримує вексель), законним векселедержателем такого векселя вважається особа, у якої вексель фактично знаходиться. Така особа має всі права за векселем, у тому числі право вимоги платежу за ним.

Таким чином, станом на час розгляду справи позивач є законним держателем Векселя.

У визначений у Векселі строк відповідач не сплатив заборгованість, а позивач не опротестував його у встановленому законом порядку.

Статтею 38 Закону «Про переказні векселі та прості векселі», затвердженого Женевською Конвенцією від 07.06.1930, ратифікованою Україною 06.07.1999 (далі - Закон), передбачено, що держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів.

Пред'явлення переказного векселя в розрахункову палату є рівнозначним пред'явленню для платежу.

У статті 53 Закону зазначено, що після закінчення строків, встановлених:

для пред'явлення переказного векселя зі строком платежу за пред'явленням або у визначений строк від пред'явлення;

для здійснення протесту у неакцепті або у неплатежі;

для пред'явлення для платежу у разі застереження "обіг без витрат", держатель втрачає свої права регресу проти індосантів, проти трасанта і проти інших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта.

У разі непред'явлення для акцепту протягом строку, обумовленого трасантом, держатель втрачає своє право регресу у неакцепті, а також у неплатежі, якщо тільки із змісту умови не випливає, що трасант лише мав на увазі звільнити себе від відповідальності за акцепт.

Якщо застереження про строк для пред'явлення міститься в індосаменті, то тільки індосант може посилатися на нього.

Відповідно статті 77 Закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо:

індосаменту (статті 11 - 20);

строку платежу (статті 33 - 37);

платежу (статті 38 - 42);

права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54);

платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63);

копій (статті 67 і 68);

змін (стаття 69);

позовної давності (статті 70 і 71);

неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

До простого векселя також застосовуються такі положення: положення, які стосуються переказного векселя, який підлягає оплаті за адресою третьої особи або у місцевості, іншій, ніж місце проживання трасата (статті 4 і 27); застереження про відсотки (стаття 5); розбіжності щодо суми, яка підлягає оплаті (стаття 6); наслідки підпису відповідно до умов, зазначених у статті 7; наслідки підпису особи, яка діє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень (стаття 8); і положення, які стосуються бланкового переказного векселя (стаття 10).

До простого векселя також застосовуються такі положення: положення щодо забезпечення авалем (статті 30 - 32); у випадку, передбаченому в останньому абзаці статті 31, якщо в авалі не зазначено, за кого він даний, вважається, що він даний за векселедавця простого векселя.

З аналізу наведених норм вбачається, що у випадку непред'явлення простого векселя у вказаний в ньому строк, векселедержатель не втрачає право вимоги до зобов'язальної особи.

Крім того, у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» зазначено, що за вексельним законодавством виникають зобов'язання як прямих боржників, так і боржників у порядку регресу.

Прямі боржники - це векселедавець простого векселя та акцептант переказного векселя. Вимоги до зазначених осіб, а також до авалістів за них (за їх наявності) можуть бути пред'явлені як у строк платежу, так і протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності протесту. При цьому підставою для заявлення вимог до прямих боржників є сам вексель, що знаходиться у кредитора.

Статтею 70 Закону передбачено, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Тобто відповідач в межах трьохрічного строку від дати настання строку платежу, є зобов'язаною особою по зазначеним векселям, навіть якщо векселі не були вчасно пред'явлений до оплати та не опротестований держателем.

21.07.2008 року позивач пред'явив вексель відповідачу до оплати, що підтверджується актом пред'явлення векселя для платежу від 21.07.2008 року (а.с. 10, т. 1).

Однак, зазначене залишено поза увагою відповідача.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено обов'язок ТОВ "Мале підприємство "Пульс" оплати за Векселем позивачу, доказів протилежного відповідач суду не подав.

Щодо твердженням відповідача щодо того, що вексель, пред'явлений до платежу, є таким, що не має вексельної сили, оскільки підписаний від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс" тільки директором, а не директором та головним бухгалтером, як того вимагає ч. 3 ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" колегією суддів не береться до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" векселі (переказні і прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені).

Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах.

Вексель підписується від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою; від імені фізичних осіб - власноручно зазначеною фізичною особою або уповноваженою нею особою, із зазначенням індивідуального ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, наданого органом державної податкової служби (крім випадків відсутності індивідуального ідентифікаційного номера в осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття індивідуального ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи), та паспортних даних векселедавця-трасанта (серія та номер паспорта, найменування органу, що видав паспорт, та дата його видачі, місце проживання). Підпис скріплюється печаткою (у разі її наявності).

Як вбачається з простого векселя його було підписано директором, а доказів наявності у штатному розписі посади бухгалтера відповідачем не надано ані до суду апеляційної ані до суду першої інстанції.

Щодо твердження відповідача стосовно того, що вексель не має такої ознаки як товарність та виданий на підтвердження створення штучного боргу відповідача у справі, наявність якого не підтверджена належними доказами.

Оскільки, відповідно до Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06.09.2011 року по цивільній справі № 2-3/2011 р., яке в подальшому було частково змінено рішенням Апеляційного суду Сумської області від 27.10.2011 року, за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс" (представник відповідача Цюпка Олександр Віталійович), ОСОБА_8, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_11, ОСОБА_12, Роменського міськвиконкому, Роменськго міського голови, ОСОБА_13, треті особи: Роменська міська державна нотаріальна контора, Державний реєстратор Роменського міськвиконкому, ОСОБА_14, виконавчий комітет Роменської міської ради як орган опіки і піклування, представник Макаренко Наталія Миколаївна, про визнання недійсними установчих договорів, рішень Роменського міськвиконкому, статутів ТОВ МП "Пульс, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на спадщину, визнання права власності на МП "Пульс" визнано недійсними:

- установчий договір Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс", перереєстрований розпорядженням Роменського міського голови від 10.09.2002 року № 370;

- статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс", перереєстрований розпорядженням Роменського міського голови від 10.09.2002 року № 370;

- нову редакцію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс", затвердженого загальними зборами учасників 23.11.2005 року;

- свідоцтво про перереєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності і юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс", видане Виконавчим комітетом Роменської міської ради Сумської області 10.09.2002 року;

- свідоцтво про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс" серії АОО № 644889, виданого державним реєстратором М. М. Гусєвим номер запису 1 631 120 0000 000221 від 10.09.2002 року;

- свідоцтво про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс" серії АОО № 645127, виданого державним реєстратором М. М. Гусєвим номер запису 1 631 105 0004 000221 від 10.09.2002 року,

- скасовано державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс", зареєстрованих державним реєстратором Гусєвим М. М., номер запису 16311050001000221 від 25.11.2005 року,

- визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на спадщину, видане 05.11.1997 року державним нотаріусом Роменської державної нотаріальної контори Олійник А. Д., в частині розміру та вартості прийнятої спадщини, вказаними у свідоцтві спадкоємцями,

- визнано право власності, в порядку спадкування на Мале підприємство "Пульс" вартістю 198 316,00 грн., яке належало ОСОБА_16 на момент його смерті за ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 1/3 частки кожною,

Посилаючись на вказані рішення у цивільній справі, відповідач стверджував, що позивачем у справі позитивного результату, який був передбачений договором № 1 не досягнуто, а отже, підстави для виплати позивачеві винагороди у розмірі 19800,00 грн. як це передбачено актом виконаних робіт від 14.11.2005 року, відсутні.

Крім того, відповідач стверджує, що фактично позивач у справі, на виконання договору № 1 діяв в інтересах осіб, що протиправно заволоділи МП "Пульс" (зокрема ОСОБА_8, яка також виступала відповідачем у цивільній справі), а не в інтересах ТОВ "МП "Пульс", що підтверджується рішеннями у вказаних цивільних справа та визнанням права на МП "Пульс" за спадкоємцями законного власника.

Колегією суддів зазначене не береться до уваги, з огляду на наступне.

Простий вексель було видано ще 01.07.2008 року та акт для його пред'явлення від 21.08.2008 року, а зазначений вище спір було вирішено у 2011 році, тому вказаний негативно вирішений спір не може бути підставою для не оплати векселя.

Крім того, як було зазначено вище в п. 2 акту на пред'явлення векселя до платежу від 21.07.2008 року зазначено, що платіж проти векселя у сумі 90 643,09 грн. векселедавець здійснює на протязі трьох банківських днів з дня складання цього акту на розрахунковий рахунок векселедержателя, тобто 24.07.2008 року відповідач повинен був здійснити платіж на рахунок позивача у сумі 90 643,09 грн. однак доказів зазначеного до суду не надано.

Щодо посилання відповідача на те, що даний вексель не має вексельної сили, то зазначене також не береться до уваги, оскільки рішенням господарського суду міста Києва від 23.07.2012 року по справі № 5011-53/8347-2012, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2012 року та постановою Вищого Господарського суду України від 19.12.2012 року, у позові товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс" до Дочірнього підприємства "Юридичний центр" про визнання векселя таким, що не має вексельної сили відмовлено повністю.

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Таким чином, оскільки рішенням суду встановлено, що вексель має вексельну силу, то він підлягає виконанню.

З огляду на вищевикладене, вимога позивача щодо стягнення заборгованості у сумі 90 643,09 грн. за простим векселем №783378584675 від 01.07.2008 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга дочірнього підприємства "Юридичний центр" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати повністю та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Юридичний центр" на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року по справі № 9/103 задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року у справі № 9/103 скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс" (вул. Строкача, 3, кв. 108, м. Київ, 03148, код 14001894) на користь дочірнього підприємства "Юридичний центр" (вул. Черняховського, 29, м. Київ, 04111, код 32079270) заборгованості за простим векселем № 783378584675 від 01.07.2008 року у сумі 90 643 (дев'яносто тисяч шістсот сорок три) грн. 09 коп.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс" (вул. Строкача, 3, кв. 108, м. Київ, 03148, код 14001894) на користь дочірнього підприємства "Юридичний центр" (вул. Черняховського, 29, м. Київ, 04111, код 32079270) 906 (дев'ятсот шість) грн. 43 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за розгляд справи в господарському суді першої інстанції.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс" (вул. Строкача, 3, кв. 108, м. Київ, 03148, код 14001894) на користь дочірнього підприємства "Юридичний центр" (вул. Черняховського, 29, м. Київ, 04111, код 32079270) 906 (дев'ятсот шість) грн. 43 коп. судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

7. Видачу наказу на виконання постанови доручити господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи № 9/103 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Яковлєв М.Л.

Судді Авдеєв П.В.

Куксов В.В.