Постанова

від 24.03.2009 по справі 11/229

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/229

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.03.2009  року                                                                      Справа № 11/229

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                                        Бойченка К.І.

суддів                                                            Єжової С.С.

                                                                Журавльової Л.І.

Секретар судового засідання:                        Шабадаш Д.С.

За участю представників сторін:

від  позивача:                                       -Альтерман В.У., віце-президент, посвідчення №0799

                                                  від 27.11.03;

-Мілоградський О.О., представник за дов. №1 від 01.01.09;

від першого відповідача:                    -Бахтігозіна О.А., представник за дов. №01-23 від 20.02.09;

-Кучеренко Н.В., представник за дов. № 01-57 від 24.11.08;

від другого відповідача:                    -повноважний представник не прибув;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                        Дочірнього підприємства „Стиль-Мода”, м. Луганськ

на рішення

господарського суду                     Луганської області

від                                                  03.02.09

по справі                                        №11/229 (суддя –Корнієнко В.В.)

за позовом:                                        Державної компанії „Луганськлегінвест”, м. Луганськ

до першого відповідача:                    Дочірнього підприємства „Стиль-Мода”, м. Луганськ

до другого відповідача:                    Відкритого акціонерного товариства „Глорія-Джинс”,

                                                  м. Луганськ

про                                                      стягнення 194800 грн. 87 коп.

В С Т А Н О В И В:

          У жовтні 2008 року Державна компанія “Луганськлегінвест”, м. Луганськ (далі за текстом –ДК “Луганськлегінвест”, позивач), звернулась до господарського суду Луганської області з позовною заявою №01-80 від 07.10.08 з вимогами до Дочірнього підприємства „Стиль-Мода”,    м. Луганськ (далі за текстом –ДП „Стиль-Мода”, перший відповідач), та до Відкритого акціонерного товариства „Глорія-Джинс”, м. Луганськ (далі за текстом –ВАТ „Глорія-Джинс”, другий відповідач), про стягнення боргу у сумі 128860 грн. 50 коп. по орендній платі за платне строкове користування державним майном за договором оренди державного майна №11 від 03.04.98, інфляційних нарахувань у сумі 44611 грн. 50 коп., пені у сумі 14898 грн. 38 коп., 3% річних у сумі 6430 грн. 49 коп. (всього –194800 грн. 87 коп.)

          Заявою від 14.11.08 б/н позивач збільшив розмір заявленого до стягнення боргу по орендній платі до суми 174408 грн. 95 коп., розмір інфляційних нарахувань - до суми 60380 грн. 37 коп. та розмір 3% річних –до суми 8715 грн. 65 коп.

          Заявою від 12.01.09 б/н позивач відмовився від позову у частині вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 14898 грн. 38 коп.

          Рішенням господарського суду Луганської області від 03.02.09 у справі №11/229 позов до першого відповідача задоволений частково, а саме: з першого відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість по орендній платі в сумі 174408 грн. 95 коп., втрати від інфляції в сумі 60380 грн. 37 коп., 3% річних в сумі 8715 грн. 65 коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 2435 грн. 05 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 111 грн. 19 коп.; в решті позову до першого відповідача провадження припинено; у позові до другого відповідача відмовлено.          

          Це рішення суду першої інстанції обґрунтовано наступним:

          -положеннями ст. ст. 264,  625  Цивільного кодексу України;

-згідно договору оренди від 03.04.98 №11 з додатковими угодами до нього, укладеним між позивачем та першим відповідачем, позивач передав першому відповідачу в оренду строком до 31.12.99 технологічне обладнання (347 одиниць; за час дії договору кількість одиниць обладнання змінювалася додатковими угодами до договору), що підтверджується актами приймання-передачі майна від 03.04.98, від 30.09.98, від 22.01.99, які підписані повноважними представниками сторін за договором;

          -додатковою угодою до договору від 29.12.05 договір оренди був продовжений до 31.12.10;

          -перший відповідач, в свою чергу, зобов'язався сплачувати позивачу з 01.07.04 оренду плату у розмірі суми нарахувань амортизації за орендоване обладнання згідно виставленого рахунку (додаткова угода від 04.04.04 №21), не пізніше 7-го числа місяця, що наступив (додаткова угода від 26.08.05 №22); однак, свої зобов'язання щодо внесення орендної плати в повному обсязі не виконував, в зв'язку з чим, у нього за період: жовтень 2004 року –грудень 2006 року виник борг по орендній платі в сумі 174408 грн. 95 коп., що підтверджується обґрунтованим розрахунком позивача, актом звірення розрахунків станом на 01.10.06, який підписаний керівниками підприємств –сторін за договором;

          -актом звірення розрахунків станом на 01.10.06 перший відповідач підтвердив наявність своєї заборгованості по орендній платі перед позивачем в сумі 593202 грн. 62 коп., ця  заборгованість склалася за період: лютий 2000 року –вересень 2006 року;

          -позивачем заявлено до стягнення лише частина цієї заборгованості в сумі 174408 грн. 95 коп. за період: жовтень 2004 року –грудень 2006 року; доводи позивача підтверджуються обґрунтованими розрахунками орендної плати (амортизаційних відрахувань) та розрахунком заявленого до стягнення боргу за період: лютий 2000 року –вересень 2006 року;  

          -відповідач не подав суду доказів, які б спростовували доводи позивача щодо невнесення ним орендної плати за вказаний період; доводи відповідача про порушення Методики розрахунку орендної плати не приймаються судом до уваги, оскільки вказаний договір оренди не визнано судом недійсним і перший відповідач не звертався до суду з таким позовом;

-позовна давність не може застосовуватися, оскільки позов пред'явлено в межах строку позовної давності з урахуванням ст. 264 ЦК України (перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу);

-перший відповідач підписанням акту звірення розрахунків за договором станом на 01.10.06 визнав наявність боргу в сумі 593202 грн. 62 коп. (частина якого заявлена до стягнення), тому перебіг позовної давності перервався з 01.10.06 та почався заново і ще не сплив; перший відповідач взагалі не обґрунтував, чому він вважає, що позов пред'явлено після закінчення строку позовної давності;

          -вимоги про стягнення з першого відповідача боргу по орендній платі в сумі 174408 грн. 95 коп. підлягають задоволенню;

          -перший відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем, в зв'язку з чим, на вимогу позивача, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; згідно обґрунтованому, уточненому розрахунку позивача втрати від інфляції за 20 місяців прострочення складають 60380 грн. 37 коп., три проценти річних за 608 днів прострочення складають 8715 грн. 65 коп. та підлягають стягненню з першого відповідача;

-оскільки заявою від 12.01.09 позивач відмовився від позову в частині вимог про стягнення з першого відповідача пені в сумі 14898 грн. 38 коп., тому провадження у справі, в частині вимог про стягнення з першого відповідача пені підлягає припиненню;

-у позові до другого відповідача слід відмовити, оскільки другий відповідач не повинен відповідати за позовом (він не є стороною за договором оренди і не має перед позивачем яких-небудь зобов'язань за цим договором).

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 03.02.09 у справі №11/229, перший відповідач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 18.02.09 №01-18, в якій просив скасувати частково зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким стягнути з першого відповідача на користь позивача заборгованість по орендним платежам у сумі 91786 грн. 46 коп., в тому числі: основну заборгованість у сумі 87528 грн. 90 коп., 3% річних у сумі 574 грн. 14 коп., інфляційні нарахування у сумі 3683 грн. 42 коп.

          16.03.09 перший відповідач подав до Луганського апеляційного господарського суду уточнення до апеляційної скарги №01-30 від 16.03.09, в якому просить стягнути з нього на користь позивача основний борг у сумі 87528 грн. 90 коп., 3% річних у сумі 678 грн. 06 коп., інфляційні нарахування у сумі 5029 грн. 16 коп., всього у сумі 93236 грн. 12 коп.

          В апеляційній скарзі перший відповідач посилається на наступне:

          -з оскаржуваним рішенням в певній частині погодитися не можна, оскільки при  вирішенні даної справи судом першої інстанції були порушені норми матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення;

          -при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції не застосував положення ст. 257 Цивільного кодексу України, за якою загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених ст. 253-255 Цивільним кодексом України і порядок її обчислення не може бути змінено за домовленістю сторін; перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права;

          -відповідано до ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Позовна давність застосовується судом за заявою сторони у справі;

          -в супереч вимогам ст. 257 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції помилково визнав акт звірення розрахунків станом на 01.10.06 дією відповідача, що свідчить про визнання ним свого боргу за предметом спору; акт звірення є документом, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність або відсутність будь-яких зобов'язань підтверджується первинними документами;

          -суд першої інстанції не з'ясував з яких конкретно сум склалося сальдо у розмірі 593202 грн. 62 коп., за який період часу, чи стосується ця сума тільки спірного договору, чи ця сума складена по декількох договорах, що є важливою обставиною для вирішення даної справи по суті; акт звірення у наявному вигляді не підтверджується розшифровуванням рахунків-фактур, які додані до позову, тому він не є підтвердженням зобов'язань за договором оренди №11 від 03.04.98 та не може свідчити про визнання першим відповідачем свого боргу;

          -позовна давність перервалася пред'явленням позову, тобто 09.10.08, що дає підстави вважати, що трирічний строк позовної давності по частині заявлених вимог сплив і стягнення заборгованості можливо тільки за період з 09.10.05 по 09.10.08;

          -порушення норм матеріального права полягає також в тому, що суд першої інстанції помилково застосував по справі ст. 266 Цивільного кодексу України.

          Перший відповідач в процесі розгляду апеляційної скарги подав до Луганського апеляційного господарського суду два уточнення апеляційної скарги, а саме: від 16.03.09 №01-30 та від 18.03.09 б/н.

          В останньому уточненні скаржник просить частково скасувати рішення господарського суду Луганської області  від 03.02.09 у справі №11/229 та прийняти нове рішення, яким стягнути з першого відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 114149 грн. 98 коп., в тому числі: основний борг у сумі 87528 грн. 90 коп., інфляційні нарахування  у сумі 23321 грн. 75 коп., 3% річних у сумі 3299 грн. 33 коп.

          У відзиві від 05.03.09 №01-15 та у доповненні до відзиву від 12.03.09 №01-16 на апеляційну скаргу позивач доводи апелянта відхилив, просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу першого відповідача –без задоволення.

          Другий відповідач відзиву на апеляційну скаргу першого відповідача до Луганського апеляційного господарського суду не подав.

          Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10.03.09 було оголошено перерву до 17.03.09 о 12 годині 00 хвилин, у судовому засіданні 17.03.09 перерву було продовжено до 19.03.09 о 14 годині 00 хвилин, у судовому засіданні 19.03.09 перерву було продовжено до 24.03.09 о 10 годині 30 хвилин.

          Повноважний представник другого відповідача у судове засідання, яке відбулося 24.03.09, не прибув, хоча усі сторони у даній справі були повідомлені Луганським апеляційним господарським судом про час, дату та місце цього судового засідання належним чином, про що свідчать матеріали даної справи.

          Згідно зі ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 20.02.09 для розгляду апеляційної скарги Дочірнього підприємства “Стиль-Мода”, м. Луганськ,  від 18.02.09 №01-18 на рішення господарського суду Луганської області від 03.02.09 у справі №11/229 була призначена судова колегія у складі: головуючий суддя –Бойченко К.І., суддя –Єжова С.С., суддя –Журавльова Л.І.  

          Згідно з ч. 2 ст. 99  Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

          Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін у судових засіданнях, обговоривши доводи апеляційної скарги, оцінивши надані сторонами докази у сукупності, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга першого відповідача підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Державна компанія „Луганськлегінвест”, як орендодавець, та Дочірнє підприємство „Стиль-Мода” закритого акціонерного товариства „Луганська швейна фірма „Стиль”, як орендар, 03.04.98 уклали договір оренди №11(далі за текстом - договір).

Орендар за договором є першим відповідачем у даній справі, правильне найменування якого –Дочірнє підприємство „Стиль-Мода”.

Так, зі Статуту Дочірнього підприємства „Стиль-Мода” (нова редакція), держреєстрація якого здійснена 09.07.08 (т.1, а.с. 84-90), слідує, що ДП „Стиль-Мода” мало назву Дочірнє підприємство „Стиль-Мода” закритого акціонерного товариства „Луганська швейна фірма „Стиль”. У зв'язку з реорганізацією закритого акціонерного товариства „Луганська швейна фірма „Стиль” у відкрите акціонерне товариство „Фірма „Стиль” згідно рішення загальних зборів акціонерів (протокол №8 від 25.02.04) підприємство змінило назву на Дочірнє підприємство „Стиль-Мода” відкритого акціонерного товариства „Фірма „Стиль”.

У зв'язку зі зміною найменування відкритого акціонерного товариства „Фірма „Стиль” на відкрите акціонерне товариство „Глорія Джинс” згідно рішення загальних зборів акціонерів (протокол №1 від 27.06.08) підприємство змінило назву на Дочірнє підприємство „Стиль-Мода”.

Відповідно до первісної редакції п. 1.1 розділу 1 договору сторони за ним визначили його предмет –оренда обладнання (130 одиниць).

Згідно складеного та підписаного 03.04.98 сторонами за договором акту приймання-здачі обладнання перший відповідач фактично отримав в оренду майно у кількості 167 одиниць загальною балансовою вартістю 1403987 грн. 29 коп. (т.1, а.с. 59-61).

У подальшому сторони за договором склали та підписали: акт приймання-здачі обладнання від 30.09.98 (т.1, а.с. 62-66), за яким перший відповідач отримав в користування за договором 232 одиниці обладнання; акт приймання-здачі обладнання від 22.01.99 (т.1, а.с.     67-71) - ще 253 одиниці обладнання.

Умовами абзацу 1 п. 2.1 первісної редакції договору сторони встановили розмір орендної плати –15491 грн. 75 коп. на місяць (на рівні амортизаційних відрахувань) і, крім того, ПДВ –3098 грн. 35 коп.; пунктом 2.2 –строк її сплати –не пізніше 15 числа місяця, який слідує за звітним, а п. 7.1 –строк його дії –до 31.12.99.

У подальшому сторони за договором уклали низку додаткових угод до договору, за якими змінювались умови договору.

Додатковою угодою №3 від 30.11.99 сторони за ним змінили умови п. 7.1 договору, яким встановили строк дії договору по 31.12.01.

Позивач наполягає на стягненні з першого відповідача заборгованості за період оренди обладнання з жовтня 2004 року по грудень 2006 року включно у сумі 174408 грн.   95 коп. (за виключенням оренди обладнання з квітня по травня 2005 року включно та з серпня 2005 року по березень 2006 року включно).

Матеріали даної справи свідчать про те, що з жовтня 2004 року до 30.06.06 у першого відповідача знаходилось у платному користуванні на підставі договору 359 одиниць технологічного обладнання (додаткова угода №15 від 29.12.02 до договору, т. 1, а.с. 25), а з 30.06.06 по грудень 2006 року включно (закінчення строку періоду оренди, що оспорюється) –347 одиниць технологічного обладнання (додаткова угода №24 від 30.06.06, т.1, а.с. 34).

Згідно додаткової угоди №21 від 04.04.04 до договору (т.1, а.с. 31) сторони за ним змінили умови абзацу 1 п. 2.1 договору та узгодили, що з 01.07.04 орендарю встановлюється орендна плата у розмірі суми нарахувань амортизації за орендоване обладнання згідно виставленого рахунку.

Цією ж додатковою угодою сторони за договором змінили умови п. 7.1 договору, яким встановили строк дії договору по 31.12.05.

Додатковою угодою №22 від 26.08.05 до договору (т.1, а.с. 32) сторони за ним змінили умови пункту 2.2 договору щодо розрахунків, а саме виклали його в наступній редакції: „Орендар здійснює передплату орендарю за користування орендованим майном. Орендна плата перераховується не пізніше 7 числа наступного місяця”.

Додатковою угодою №23 від 29.12.05 до договору сторони за ним змінили умови   п. 7.1 договору та встановили строк дії договору по 31.12.10 (т.1, а.с. 33).

В матеріалах даної справи відсутні відомості щодо дострокового розірвання договору  (обмін листами з цього питання, підписання додаткової угоди тощо).

В матеріалах справи (т.1, а.с. 148) мається лист першого відповідача –ДП „Стиль-Мода”, №01-427 від 29.09.06, адресований президенту ДК „Луганськлегінвест” Іванову Ю.В., в якому зазначено, що у зв'язку із зупиненням діяльності ДП „Стиль-Мода” останнє просить позивача розірвати договір оренди обладнання №11 від 03.04.98 та договір суборенди виробничого приміщення №26 від 28.01.00 з 01.10.06, але в матеріалах даної справи відсутня відповідь позивача на вказаний лист першого відповідача.

За таких обставин, позивач згоди першому відповідачу на розірвання вказаних договорів не надав.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Правовідносини між позивачем та першим відповідачем регулюються Законом України „Про оренду державного та комунального майна” (далі за текстом –Закон №2269-ХІІ).

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону №2269-ХІІ орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з ч. 3 ст. 19 Закону №2269-ХІІ строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Судова колегія звертає увагу на ті обставини, що виходячи з умов абзацу 1 п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди №21 від 04.04.04 до договору, орендна плата повинна встановлюватись у розмірі суми нарахувань амортизації за орендоване обладнання, тобто за  підсумками оренди розрахункового місяця, згідно виставленого рахунку.

Разом з тим, з умов п. 2.2 договору в редакції додаткової угоди №22 від 26.08.05 до договору сторони встановили, що орендар (перший відповідач) повинен здійснювати передплату за користування орендованим майном.

Крім того, сторони за договором не визначили строк пред'явлення позивачем першому відповідачу рахунку, у якому повинно бути зазначено розмір орендної плати за відповідний місяць, а у випадку непред'явлення позивачем першому відповідачу такого рахунку до 7-го числа поточного місяця унеможливлювало здійснення останнім передоплати за обладнання, що орендується, в подальшому у наступному місяці.

Матеріали справи свідчать про те, що за період оренди за договором, що оспорюється позивачем, сторонами за ним як після укладання додаткової угоди №21 від 04.04.04 до договору, так і після укладання додаткової угоди №22 від 26.08.05 до договору, за виключенням підсумків жовтня, листопада та грудня 2006 року, складались та підписувались акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), у яких фактично визначена сума орендної плати за результатами оренди у відповідному місяці року та обумовлений відповідний рахунок, у якому зазначений розмір орендної плати за підсумковий місяць відповідного року.

З матеріалів даної справи слідує, що позивач не пред'являв першому відповідачу рахунки до 7-го числа поточного місяця для здійснення передплати обладнання, що орендується.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Позивач за однією з позовних вимог наполягає на стягненні з першого відповідача боргу у сумі 174408 грн. 95 коп.  за оренду обладнання за договором у період з жовтня 2004 року по березень 2005 року включно, з червня 2005 року по липень 2005 року включно та з квітня 2006 року по грудень 2006 року включно.

З матеріалів справи вбачається, що сторони за договором не обумовлювали обов'язкове складання та підписання у двосторонньому порядку вищезгаданих актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за підсумками місяця, у якому перший відповідач орендував обладнання.

Виходячи з умов п. 2.2 договору до укладання сторонами за ним додаткової  угоди №22 від 26.08.05 до договору, перший відповідач, з урахуванням умов абзацу 1 пункту 2.1 договору в редакції додаткової угоди №21 від 04.04.04, повинен був за оренду обладнання з квітня 2004 року по серпень 2005 року розраховуватись за оренду обладнання не пізніше 15-го числа місяця, який слідує за розрахунковим, згідно виставленого рахунку.

Строки пред'явлення позивачем першому відповідачу відповідного рахунку для здійснення такої плати умовами договору сторони за ним не встановили.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, такі рахунки позивач пред'являв першому відповідачу в момент підписання сторонами актів здачі-приймання робіт (надання послуг).

Так, за період, що оспорюється, за виключенням підсумків оренди за жовтень, листопад і грудень 2006 року сторони за договором склали та підписали такі акти здачі-приймання робіт, де вказали найменування послуг, розмір орендної плати обладнання  (окремо) з посиланням на відповідний рахунок:

-акт №ОУ-0000034 від 29.10.04 –за рахунком №СФ-000027 від 29.10.04 (т.1, а.с. 103) –сума оренди обладнання за жовтень 2004 року склала 18058 грн. 24 коп. (з ПДВ);

-акт №ОУ-0000037 від 30.11.04 –за рахунком №СФ-000030 від 30.11.04 (т.1, а.с. 104) –сума оренди обладнання за листопад 2004 року склала 18058 грн. 24 коп. (з ПДВ);

-акт №ОУ-0000040 від 30.12.04 –за рахунком №СФ-000034 від 30.12.04 (т.1, а.с. 105) –сума оренди обладнання за грудень 2004 року склала 30585 грн. 08 коп. (з ПДВ);

-акт №ОУ-0000003 від 31.01.05 –за рахунком №СФ-0000004 від 31.01.05 (т.1, а.с. 106) –сума оренди обладнання за січень 2005 року склала 30585 грн. 08 коп. (з ПДВ);

-акт №ОУ-0000004 від 28.02.05 –за рахунком №СФ-0000007 від 28.02.05 (т.1, а.с. 107) –сума оренди обладнання за лютий 2005 року склала 30585 грн. 08 коп. (з ПДВ);

-акт №ОУ-0000009 від 31.03.05 –за рахунком №СФ-0000013 від 31.03.05 (т.1, а.с. 108) –сума оренди обладнання за березень 2005 року склала 30599 грн. 02 коп. (з ПДВ);

-акт №ОУ-0000018 від 30.06.05 –за рахунком №СФ-0000026 від 30.06.05 (т.1, а.с. 109) –сума оренди обладнання за червень 2005 року склала 11386 грн. 74 коп. (з ПДВ);

-акт №ОУ-0000020 від 28.07.05 –за рахунком №СФ-0000028 від 28.07.05 (т.1, а.с. 110) –сума оренди обладнання за липень 2005 року склала 11057 грн. 44 коп. (з ПДВ).

Як вже було зазначено вище позивач після укладання додаткової угоди №22 від 26.08.05 до договору першому відповідачу рахунки для здійснення останнім передоплати за оренду обладнання не пред'являв.

Більш того, умови абзацу 1 пункту 2.1 договору в редакції додаткової угоди №21 від 04.04.04 виключають можливість пред'явлення рахунку для здійснення передплати.

Фактично же, після укладення сторонами за договором додаткової угоди №22 від 26.08.05 до договору за останню частину періоду оренди, що оспорюється (з квітня по грудень 2006 року), позивач пред'являв першому відповідачу рахунки для сплати орендної плати за підсумками відповідного звітного місяця, у якому було використане першим відповідачем обладнання на праві оренди за договором.

Крім того, за період оренди з квітня по вересень 2006 року сторонами за договором також складались аналогічні вищевказаним акти здачі-приймання робіт (надання послуг), у яких мається посилання на відповідний рахунок, за яким надані послуги з оренди обладнання, у якому місяці і на яку суму, а саме:

-акт №ОУ-0000011 від 28.04.06 –за рахунком №СФ-0000011 від 28.04.06 (т.1, а.с. 111) –сума оренди обладнання за квітень 2006 року склала 10866 грн. 49 коп. (з ПДВ);

-акт №ОУ-0000014 від 31.05.06 –за рахунком №СФ-0000013 від 31.05.06 (т.1, а.с. 112) –сума оренди обладнання за травень 2006 року склала 10866 грн. 49 коп. (з ПДВ);

-акт №ОУ-0000017 від 30.06.06 –за рахунком №СФ-0000017 від 30.06.06 (т.1, а.с. 113) –сума оренди обладнання за червень 2006 року склала 10866 грн. 49 коп. (з ПДВ);

-акт №ОУ-0000021 від 31.07.06 –за рахунком №СФ-0000020 від 31.07.06 (т.1, а.с. 114) –сума оренди обладнання за липень 2006 року склала 10861 грн. 40 коп. (з ПДВ);

-акт №ОУ-0000023 від 31.08.06 –за рахунком №СФ-0000022 від 31.08.06 (т.1, а.с. 115) –сума оренди обладнання за серпень 2006 року склала 10861 грн. 40 коп. (з ПДВ);

-акт №ОУ-0000026 від 29.09.06 –за рахунком №СФ-0000025 від 29.09.06 (т.1, а.с. 116) –сума оренди обладнання за вересень 2006 року склала 10861 грн. 40 коп. (з ПДВ).

Судова колегія вважає, що у всіх вищезгаданих актах здачі-приймання робіт для здійснення орендної плати позивач пред'являв першому відповідачу рахунки у день складання та підписання ними цих актів.

Для перерахування орендної плати за оренду обладнання у жовтні 2006 року позивач по пошті  03.11.06 (т.2, а.с. 10) направив першому відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000028 від 31.10.06, що не оспорюється першим відповідачем в уточненнях №2 до апеляційної скарги, де розмір орендної плати склав 10861 грн. 40 коп. (з ПДВ).

Також, за останні два місяці періоду, що оспорюється (листопад-грудень 2006 року), позивач пред'явив першому відповідачу по пошті 26.09.08 (т.1, а.с. 120) рахунки-фактури: №СФ-0000031 від 30.11.06 для оплати оренди обладнання за листопад 2006 року в сумі 10861 грн. 40 коп. (з ПДВ) і №СФ-0000036 від 29.12.06 для оплати оренди обладнання за грудень 2006 року в сумі 10861 грн. 19 коп. ( з ПДВ).

Перший відповідач в порушення умов п. 2.2 договору в редакції до укладання додаткової угоди №22 від 26.08.05 до договору за оренду обладнання, яке було у користуванні у період з жовтня 2004 року по березень 2005 року включно, а також яке було у користуванні з червня 2005 року по липень 2005 року, своєчасно і у повному обсязі не розраховувався (до 15-го числа місяця, який слідує за звітним на підставі виставленого рахунку).

Також перший відповідач за оренду обладнання, яке знаходилось у нього у користуванні за договором у період з квітня 2006 року по грудень 2006 року, у семиденний строк з дня пред'явлення позивачем вищевказаних рахунків, для оплати фактичного використання обладнання у цей період, не розрахувався.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач та перший відповідач здійснили звірення розрахунків за договором станом на 01.10.06 та за результатами звірення склали акт звірення взаємних розрахунків (т.1, а.с. 73), де визначили заборгованість з боку першого відповідача перед позивачем станом на 01.10.06 в сумі 593202 грн. 62 коп. Цей акт підписаний керівниками позивача та першого відповідача, який позивач та перший відповідач скріпили своїми печатками.

Датою складання та підписання цього акту звірення слід вважати 01.10.06, оскільки інша дата на ньому відсутня.

Крім того, позивач стверджує, що цей акт звірення від 01.10.06, що не оспорювалось і першим відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Так, у  запереченнях на позов (т.1, а.с. 127) перший відповідач зазначив, що згаданий акт звірення від 01.10.06.

У відповідності з ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Таким чином, факт визнання першим відповідачем заборгованості за договором станом на 01.10.06 в сумі 593202 грн. 62 коп. підтверджується згаданим актом звірення, тобто перший відповідач, підписуючи та скріпляючи своєю печаткою цей акт звірення, здійснив дію щодо визнання цієї заборгованості станом на 01.10.06.

За таких обставин, перебіг позовної давності за зобов'язанням зі сплати орендних платежів, які виникли після 01.10.03, було перервано і строк позовної давності почався заново.

Вищим господарським судом у постанові від 20.11.08 у справі  №42/179-37/643-7/183/08 висловлена правова позиція відносно того, що акт звірення розрахунків підтверджує факт визнання заборгованості.

Правова позиція Верховного Суду України щодо переривання строку позовної давності у зв'язку з  підписанням боржником акту звірення розрахунків висловлена у постанові Верховного Суду України від 24.04.07 у справі №26/271 за позовом ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України” до ЗАТ „Телекомінвест-Київ” та ТОВ „Аттіс-Інвест” про стягнення 388497 доларів США.

З наведеного слідує, що позивачем строк позовної давності не пропущено, а відтак, позовні вимоги відносно першого відповідача у частині стягнення боргу в сумі 174408 грн. 95 коп. підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем здійснено розрахунок інфляційних витрат за період з січня 2007 року по серпень 2008 року від заборгованості в сумі 174408 грн. 95 коп.

Але інфляційні нарахування слід розраховувати за наведений позивачем період від боргу у сумі 152686 грн. 36 коп., тобто без урахування останніх двох місяців періоду оренди, що оспорюється (листопад-грудень 2006 року), оскільки за ці місяці оренди позивач надав докази пред'явлення першому відповідачу рахунків для оплати лише 26.09.08.

Тому, сума інфляційних нарахувань підлягає стягненню з першого відповідача в сумі 52860 грн. 02 коп.

Позивач також розрахував 3% річних за період 16.01.07 по 16.09.08 від боргу у сумі 174408 грн. 95 коп.

З урахуванням наведеного (стосовно інфляційних нарахувань) 3% річних також слід розраховувати за вказаний позивачем період від боргу в сумі 152686 грн. 36 коп., тому 3% річних підлягають стягненню в сумі 7630 грн. 13 коп.

Умовами п. 5.2 договору сторони за ним передбачили нарахування та сплату пені.

Позивачем однією з первісних позовних вимог було заявлено про стягнення з першого відповідача пені в сумі 14898 грн. 38 коп., а не 14898 грн. 32 коп. як помилково зазначив в оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд.

Позивач 17.11.08 надав до матеріалів справи заяву про збільшення розміру позовних вимог (т.1, а.с. 99-102), в якій наполягав на стягненні боргу в сумі 174408 грн. 95 коп., інфляційних нарахувань в сумі 60380 грн. 37 коп. і 3% річних в сумі 8715 грн.  65 коп. Разом з тим, у цій же заяві позивач одночасно відмовився від частини позовних вимог, а саме: у частині заявленої до стягнення пені.

У подальшому позивач під час розгляду даної справи у суді першої інстанції надав до матеріалів справи 20.01.09 заяву про часткову відмову від позовних вимог у частині стягнення пені, якою фактично продублював раніше заявлену відмову від стягнення пені.

Відмова позивача від позовних вимог у частині стягнення з першого відповідача заявленої пені в сумі 14898 грн. 38 коп. не суперечить законодавству, не порушує права та охоронювані законом інтереси третіх осіб.

Тому, у відношенні першого відповідача провадження у справі слід припинити у частині стягнення пені в сумі 14898 грн. 38 коп. на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Помилково зазначивши в описовій частині оскаржуваного рішення те, що позивач заявив одну з вимог про стягнення пені в сумі 14898 грн. 32 коп., місцевий господарський суд помилково зазначив, що позивач відмовився від стягнення пені в сумі 14898 грн. 32 коп. та, відповідно, помилково припинив провадження у справі у відношенні першого відповідача у частині стягнення пені лише у сумі 14898 грн. 32 коп.

Позовні вимоги у відношенні першого відповідача у частині стягненні інфляційних нарахувань в сумі 7520 грн. 35 коп. і у частині стягнення 3% річних в сумі 1085 грн. 52 коп., з урахуванням вищезазначеного, до задоволення не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, доводи апелянта судова колегія залишає поза увагою.

Другий відповідач не є стороною за договором, на підставі якого заявлені вимоги, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові у відношенні другого відповідача.

При збільшенні позовних вимог позивачем не доплачено до Державного бюджету України держане мито у сумі 148 грн. 98 коп., а тому з позивача необхідно стягнути ці кошти за призначенням.

          За таких обставин, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги першого відповідача та часткове скасування рішення господарського суду Луганської області від 03.02.09 у справі №11/229 з прийняттям нового рішення, а саме:

-позов у відношенні першого відповідача - Дочірнього підприємства „Стиль-Мода”,           м. Луганськ, задовольнити частково;

-стягнути з першого відповідача, на користь позивача борг у сумі 174408 грн. 95 коп., інфляційні нарахування у сумі 52860 грн. 02 коп., 3% річних у сумі 7630 грн. 13 коп.;

-у частині стягнення пені у сумі 14898 грн. 38 коп. у відношенні першого відповідача  провадження у справі №11/229 припинити;

-в решті позову у відношенні першого відповідача відмовити;

-стягнути з позивача в дохід Державного бюджету України державне мито у сумі 148 грн. 98 коп. за позовом;

-у відношенні другого відповідача оскаржуване рішення господарського суду Луганської області залишити без змін.

          Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача та першого відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме:

          -за позовом:

          -витрати по сплаті державного мита у сумі 235 грн. 04 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 10 грн. 73 коп. покладаються на позивача –Державну компанію „Луганськлегінвест”, м. Луганськ;

          -витрати по сплаті державного мита у сумі 2348 грн. 99 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 107 грн. 27 коп. покладаються на першого відповідача –Дочірнє підприємство „Стиль-Мода”, м. Луганськ;

          -за апеляційною скаргою:

          -витрати по сплаті державного мита у сумі 26 грн. 81 коп. покладаються на позивача –Державну компанію „Луганськлегінвест”, м. Луганськ;

          -витрати по сплаті державного мита у сумі 731 грн. 78 коп. покладаються на першого відповідача –Дочірнє підприємство „Стиль-Мода”, м. Луганськ.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.93 Дочірньому підприємству „Стиль-Мода”, вул. Ватутіна,      буд. 89, м. Луганськ, 91040, ідентифікаційний код №21799740, слід повернути з Державного бюджету України зайве сплачене при поданні апеляційної скарги до Луганського апеляційного господарського суду державне мито у сумі 459 грн. 02 коп. за платіжним дорученням №61 від 16.02.09, яке знаходиться у матеріалах справи №11/229.

          У судовому засіданні за згодою представників позивача та першого відповідача оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст.ст. 43, 47, 49, 77, п. 4 ст. 80, ст.ст.  85, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу першого відповідача –Дочірнього підприємства “Стиль-Мода”,          м. Луганськ, від 18.02.09 №01-18 на рішення господарського суду Луганської області від 03.02.09 у справі №11/229 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Луганської області від 03.02.09 у справі №11/229 скасувати частково.

3.Прийняти нове рішення.

4.Позов у відношенні першого відповідача - Дочірнього підприємства „Стиль-Мода”,         м. Луганськ, задовольнити частково.

5.Стягнути з Дочірнього підприємства „Стиль-Мода”, вул. Ватутіна, буд. 89, м. Луганськ, 91040, ідентифікаційний код №21799740, на користь Державної компанії „Луганськлегінвест”, пл. Героїв ВВв, 10, м. Луганськ, 91016 (пл. Героїв ВВв, 8, м. Луганськ, 91016), ідентифікаційний код №24191973, борг у сумі 174408 грн. 95 коп., інфляційні нарахування у сумі 52860 грн. 02 коп., 3% річних у сумі 7630 грн. 13 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 2348 грн. 99 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 107 грн. 27 коп.

6.У частині стягнення пені у сумі 14898 грн. 38 коп. у відношенні першого відповідача - Дочірнього підприємства „Стиль-Мода”, м. Луганськ, провадження у справі №11/229 припинити.

7.В решті позову у відношенні першого відповідача - Дочірнього підприємства „Стиль-Мода”, м. Луганськ, відмовити.

8.Стягнути з Державної компанії „Луганськлегінвест”, пл. Героїв ВВв, 10, м. Луганськ, 91016 (пл. Героїв ВВв, 8, м. Луганськ, 91016), ідентифікаційний код №24191973 до Державного бюджету України: рахунок №31118095700006, одержувач –УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, банк –ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, код ЕДРПОУ –24046582, код бюджетної класифікації –22090200, символ звітності банку –095,  державне мито у сумі 148 грн. 98 коп. за позовом.

9.У відношенні другого відповідача –Відкритого акціонерного товариства „Глорія-Джинс”, м. Луганськ, рішення господарського суду Луганської області від 03.02.09 у справі №11/229 залишити без змін.

10.Стягнути з Державної компанії „Луганськлегінвест”, пл. Героїв ВВв, 10, м. Луганськ, 91016 (пл. Героїв ВВв, 8, м. Луганськ, 91016), ідентифікаційний код №24191973, на користь Дочірнього підприємства „Стиль-Мода”, вул. Ватутіна, буд. 89, м. Луганськ, 91040, ідентифікаційний код №21799740, витрати по сплаті державного мита у сумі 26 грн. 81 коп. за апеляційною скаргою.

          Доручити  господарському суду Луганської області видати відповідні  накази.

11.Повернути Дочірньому підприємству „Стиль-Мода”, вул. Ватутіна, буд. 89, м. Луганськ, 91040, ідентифікаційний код №21799740, з Державного бюджету України зайве сплачене при поданні апеляційної скарги до Луганського апеляційного господарського суду державне мито у сумі 459 грн. 02 коп. за платіжним дорученням №61 від 16.02.09, яке знаходиться у матеріалах справи №11/229.

Підставою повернення державного мита з Державного бюджету України є дана постанова, засвідчена гербовою печаткою Луганського апеляційного господарського суду.

          Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                             К.І. Бойченко

Суддя                                                                                С.С. Єжова

Суддя                                                                                Л.І. Журавльова