Ухвала

від 17.07.2013 по справі 826/3341/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3341/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

17 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Вівдиченко Т.Р.,

Федорової Г.Г.

.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційний розрахунковий центр» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційний розрахунковий центр» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення №0010082290 від 14.11.2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційний розрахунковий центр» про скасування податкового повідомлення - рішення №0010082290 від 14.11.2012 року відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись не те, що судове рішення винесене на підставі неналежних та недопустимих доказів, достовірність яких не підтверджена у встановленому законом порядку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не підтверджують реальність господарських відносин, угоди укладені між позивачем та його контрагентом мають протиправний характер та вважаються такими, що порушують публічний порядок.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що з 18.10.2012 по 24.10.2012 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва ДПС було проведено документальну позапланову перевірку TOB «Авіаційний розрахунковий центр» щодо взаємовідносин з ТОВ «Альфакем Україна» за січень - квітень 2012. За наслідком перевірки було складено акт від 31.10.2012 № 1795/22-90/30678461 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пп14.1.181 п. 14.1 ст.14, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст. 200, п. 201.4, 201.6, 201.8 ст.201 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 14.11.2012 року №0010082290, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 423292,00 грн. та визначені штрафні санкції на суму 211646 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу податкового повідомлення - рішення від 14.11.2012 року, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції Позивачем на підтвердження взаємовідносин з контрагентом «ТОВ «Альфакем Україна» надано: договір № 15/01-0 купівлі-продажу певного товару від 20.01.2012 ; договір № 205 на виконання робіт з доустаткування та ремонту обладнання від 31.01.2012 ; договір № 2/12 щодо виконання та оплати робіт від 03.01.2012 з додатками № 1умови виконання робіт з розрахунком вартості та терміну, що включало дослідні роботи, розробку (проектування), оформлення супровідних документів, впровадження системи та гарантійне обслуговування, на суму 2 800 000, 00 та додаток № 2 зі змістом технічного завдання на розробку забезпечення Геоінформаційної системи АРЦ (надалі - ГІС АРЦ ).

На підтвердження господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом представником позивача надані акти виконання робіт, податкові накладні, видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з договорів, наданих до матеріалів справи, не вбачається змісту та обсягу господарський операцій, не вказані дані про осіб, які виконували ці господарські операції, а також відсутні адреси місця їх вчинення та складання документів.

Тому суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що вказані документи не можуть бути належним доказом у справі, оскільки їх складено з порушенням вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (надалі-Положення) встановлено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

З огляду на те, що позивачем не надано до суду належних документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не підтверджено реальності господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування.

Крім того, як вбачається з наданих представником відповідача витягу з банківських виписок ТОВ «Альфакем Україна» (а.с.219-235), останнє за перевіряємий період не перераховувало кошти на придбання обладнання (товарів), яке потім було продано позивачу, а , відтак, цей факт спростовує твердження позивача про реальність господарських операцій з ТОВ «Альфакем Україна» та фактичну поставку таких товарів, як і реальність надання послуг по його обслуговуванню.

Лише наявність відповідних товарів у позивача, на переконання колегії суддів, жодним чином не свідчить про те, що такі були придбані саме у ТОВ «Альфакем Україна», у зв'язку з чим і відповідні доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, і позивачем не спростовано, що відповідно до Акту № 3645/22-4/36678727 від 10.09.2012 постачальником TOB «Альфакем Україна» є підприємство ПП «Тонкар». Операції ПП «Тонкар» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим ПП "Тонкар" не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Також, в ході проведення перевірки не встановлено факт отримання товарів (послуг) ПП «Тонкар» від контрагентів-продавців (TOB «Кіберплат Україна» код за ЄДРПОУ 33745125) за рахунок якого сформовано податковий кредит по ПДВ ПП «Тонкар» не мав фінансово-господарських відносин з ПП «Тонкар». TOB «Кіберплат Україна від ПП «Тонкар» грошових коштів не отримувало, видаткових та податкових накладних не реєструвало та в адресу ПП «Тонкар» не виписувало, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Загальна чисельність працюючих на ПП «Тонкар» згідно бази даних ДПІ у Печерському районі м. Києва складає - 1 особа.

Таким чином TOB «Альфакем Україна» безпідставно сформовано податкові зобов'язання, (задекларовані в деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.10.2009 по 30.07.2012 року за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожний зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відсутність відповідних документів, які підтверджують факт надання послуг вказує на відсутність реального виконання договору.

Між тим, сторони, укладаючи вищевказані договори підряду не ставили за мету здійснення господарської діяльності, спрямовану на надання послуг та отримання доходу від цих послуг, а мали намір спрямований на отримання податкової вигоди та безпідставне ухилення від сплати податку до державного бюджету.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

Визнання нікчемних правочинів недійсними, згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, не вимагається, так як відповідно до частини першої статті 216 цього Кодексу вони не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, правочини укладені між позивачем та ТОВ «Альфамек Україна» суперечать інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемними.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0010082290 від 14.11.2012 року прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, в порушення вимог ч.1 ст. 71 КАС України, не довів законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Натомість відповідач, заперечуючи проти позову, відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України, надав беззаперечні докази на підтвердження правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційний розрахунковий центр» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 19.07.2013 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Т.Р. Вівдиченко

Г.Г. Федорова

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федорова Г. Г.