Ухвала

від 04.02.2014 по справі 826/3341/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2014 р. м. Київ К/800/41677/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Суслікова Н. М. Глушковська А. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційний розрахунковий центр» на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013 року у справі№ 826/3341/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційний розрахунковий центр» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби проскасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2013 року у справі № 826/3341/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм процесуального права, зокрема, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. п. 201.4, 201.6, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 70, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу проти вимог та доводів, викладених в касаційній скарзі, заперечує, просить залишити оскаржені судові рішення без змін.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва документальної позапланової перевірки TOB «Авіаційний розрахунковий центр» щодо взаємовідносин з ТОВ «Альфакем Україна» за січень - квітень 2012 року складено акт від 31.10.2012 № 1795/22-90/30678461, яким зафіксовано порушення позивачем пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200, п. п. 201.4, 201.6, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.11.2012 року № 0010082290, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 423 292,00 грн. та визначені штрафні санкції на суму 211 646,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що надані до матеріалів справи первинні документи складені з порушенням ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, оскільки не містять всіх необхідних реквізитів.

Колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення не відповідають вказаним вимогам.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Згідно із ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

При цьому, окремі недоліки в оформленні первинних документів не доводять протиправність правочинів, направлених на купівлю-продаж та отримання послуг, а для визначення правомірності формування податкового кредиту необхідно робити дослідження всіх наявних у справі доказів, реальність виконання господарських операцій, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, питання подальшої реалізацією і використанням у господарській діяльності товариства.

Проте, суди першої та апеляційної інстанції, вирішуючи спір, обмежились посиланнями на недоліки при оформленні первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ «Альфакем Україна».

Посилання судів на матеріали досудового слідства в кримінальній справі за фактом фіктивного підприємництва при створенні деяких підприємств, зокрема, і ТОВ «Альфакем Україна», зроблені з порушенням ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також необґрунтованими є доводи щодо порушення вимог законодавства контрагентами по ланцюгу постачання, оскільки це не є підставою для висновків про безтоварність спірних операцій та позбавлення позивача права на формування податкового кредиту.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційний розрахунковий центр» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013 року у справі № 826/3341/13-а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак