Ухвала

від 16.07.2014 по справі 826/3341/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3341/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Савченко А.І. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

16 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівБорисюк Л.П., Кобаль М.І. При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційний розрахунковий центр» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіаційний розрахунковий центр» (далі по тексту - позивач, ТОВ «АРЦ») пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 14 листопада 2012 року №0010082290.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

За наслідками перегляду зазначених судових рішень у касаційному порядку ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 лютого 2014 року касаційну скаргу ТОВ «АРЦ» задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2013 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 березня 2014 позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, У період з 18 по 24 жовтня 2012 року працівниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 . статті 78 Податкового кодексу України , відповідно до наказу від 18 жовтня 2012 року №1494/22-90 та на підставі направлення від 18 жовтня 2012 року №5819/22-90 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АРЦ» щодо взаємовідносин з ТОВ «Альфакем Україна» за січень - квітень 2012 року.

За результатами перевірки складно Акт №1795/22-90/30678461 від 31 жовтня 2012 року (далі по тексту - Акт перевірки), в якому зазначено про порушення позивачем вимог підпункту 14.1.181 . пункту 14.1 . статті 14, пунктів 198.2 ., 198.3., 198.6 . статті 198 , пункту 200.1 . статті 200 та пунктів 201.4 ., 201.6., 201.8 . статті 201 Податкового кодексу України , що призвело до завищення податку на додану вартість на загальну суму 423292 грн., в тому числі за січень 2012 року - 110658 грн., за лютий 2012 року - 168750 грн., за березень 2012 року - 73364 грн., за квітень 2012 року - 70520 грн.

Виявлення зазначених порушень стало підставою для винесення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС 14 листопада 2012 року податкового повідомлення - рішення №0010082290, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 423292 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 211646 грн.

Позивач не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункти 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України )

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, до складу податкового кредиту за період, що перевірявся, платником податків - позивачем включені суми податку на додану вартість зазначені у податкових накладних, виписаних ТОВ «Альфакем Україна» за результатами виконання договорів №15/01-О від 20 січня 2012 року, №205 на виконання робіт з доустаткування та ремонту обладнання від 31 січня 2012 року та №2/12 від 03 січня 2012 року.

Відповідно до змісту договору №15/01-О продавець - ТОВ «Альфакем Україна» зобов'язується протягом дії договору передавати покупцю - позивачу у власність певний товар (послугу), а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах даного договору. Ціна товарів, згідно розділу 2 названого договору, є договірною та встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення її у видаткових накладних, а фактичне отримання товару покупцем за видатковими накладними, означає, що він погоджується із ціною, встановленою продавцем.

Договором №205 на виконання робіт з доустаткування та ремонту обладнання від 31 січня 2012 року закріплено, що підрядник - ТОВ «Альфакем Україна» зобов'язується за письмовим завданням замовника - позивача виконувати роботи та надавати послуги на умовах, викладених у договорі, а замовник - приймати та оплачувати виконані роботи та надавані послуги. Пунктом 1.2.1 вказаного договору закріплено перелік робіт та послуг, які надаються та виконуються контрагентом позивача, а згідно пункту 5.2. договору вартість робіт та послуг визначається у відповідних рахунках - фактурах, які є невід'ємною частиною договору.

За договором №2/12 від 03 січня 2012 року ТОВ «Альфакем Україна» - підрядник зобов'язується якісно та в строк на умовах даного договору виконати певні роботи та передати продукцію (якою є всі результати робіт, отримані внаслідок виконання даного договору). Об'єм та вартість робіт визначені у додатках до договору.

За результатами виконання названих договорів сторонами підписано акти виконання робіт №149 від 24 лютого 2012 року, №150 від 28 лютого 2012 року, №274 від 30 березня 2012 року, №435 від 27 квітня 2012 року, акти приймання - передачі обладнання в ремонт №1/205 від 10 лютого 2012 року та приймання - передачі обладнання з ремонту №2/205 від 24 лютого 2012 року, виконавцем видано видаткові накладні №63 та №64 від 31 січня 2012 року, №462 від 26 березня 2012 року, податкові накладні №86 та №87 від 31 січня 2012 року, №178 від 24 лютого 2012 року, №179 від 28 лютого 2012 року, №273 від 26 березня 2012 року, №274 від 30 березня 2012 року, №275 від 27 квітня 2012 року, а замовником - сплачено, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Альфакем Україна», та включено до складу податкового кредиту по податку на додану вартість суму в розміні 428518,20 грн., сплачену в складі вартості робіт та послуг, яка становить 2571109,20 грн.

На підтвердження фактів виконання позивачем та його контрагентом своїх договірних зобов'язань (поставки товарів, виконання робіт та відповідно оплати їх вартості) за вказаними вище договорами позивачем надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів: акти приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів №9, №10, №11 та №12 від 31 березня 2012 року, №21 та №21/1 від 26 вересня 2006 року; формуляр на автоматизовану систему класу « 2»; акт введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів №4 від 31 березня 2012 року; виписку з облікових карток позивача на підтвердження перерахування грошових коштів ТОВ «Альфакем Україна» за поставлені товари та виконані роботи.

За результатами дослідження вище перелічених первинних і розрахункових документів, з урахуванням позиції Вищого адміністративного суду України, висловленою в ухвалі від 04 лютого 2014 року, колегія суддів приходить до висновку, що вони підтверджують факт отримання позивачем товарів та робіт від ТОВ «Альфакем Україна». Наявні ж в матеріалах податкові накладні, що були виписані названим контрагентом на ім'я позивача за результатами поставки товару та виконання робіт, за своїм змістом цілком відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 ПК України .

Крім того, на підтвердження економічної доцільності укладення договору №2/12 від 03 січня 2012 року з ТОВ «Альфакем Україна» позивачем надано контракт №МТ08/2011 від 20 серпня 2011 року та додатки до нього №1, №2 і №3, акт виконаних робіт від 29 грудня 2012 року, укладений та підписаний між ТОВ «АРЦ» (виконавцем) та Компанією «AVIA STAR» S.A. (замовником), згідно з яким позивач взяв на себе зобов'язання по виконанню робіт по створенню комплекту карт геологічного змісту масштабу 1:100000 та інформаційної геологічної бази даних по геології рудних районів та полів, з метою вирішення загальнодержавних завдань по сталому забезпеченню мінерально-сировинними ресурсами та ефективному їх використанню. На виконання взятих на себе зобов'язано по названому договору, згідно акту виконаних робіт, позивач виконав роботи по створенню геоінформаціної системи «Недра РЕГ» та вніс до неї зібрану геологічну інформацію.

Вартість виконаних робіт по створенню геоінформаційної системи, зазначена у названому акті, та вартість аналогічних робіт, зазначена в порядку виконання робіт, підписаного відповідно до договору №2/12, свідчать про отримання позивачем економічної вигоди за наслідками виконання договірних відносин.

Водночас, суд не погоджується з твердженнями відповідача про нікчемність правочинів між позивачем і контрагентом і вважає такі доводи відповідача необґрунтованими і безпідставними, з огляду на відсутність належного документального підтвердження завідомо умисної мети і факту спрямованості правочинів на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, з чим частина перша ст. 228 ЦК пов'язує визначення порушення публічного порядку.

Щодо посилання податкового органу на відсутність реального характеру зазначеного правочину через неспроможність контрагенту його виконання у зв'язку з відсутністю належних ресурсів, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено кількість працівників контрагентів та конкретно визначених ресурсів в тому числі і складських приміщень, які повинні були бути у контрагента для виконання передбачених вказаним договором операцій, а тому такі посилання податкового органу є необґрунтованими.

Також, відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Отже, на підтвердження виконання вказаних правочинів (договорів) надавались первинні бухгалтерські документи, які повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. Вимоги правочинів (договорів) виконані в повному обсязі, сторони претензій не мають, що відповідачем в судовому засіданні не заперечувалось.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Посилання податкового органу на вирок Печерського районного суду м. Києва від 05.08.2013 у кримінальній справі № 757/15488/13-к за обвинуваченням Лосєва Є.Ю. та на обставини, встановлені в ході розслідування слідчим відділенням ДПІ в Оболонському районі міста Києва ДПС кримінальної справи № 75-00197, порушеної за фактом вчинення невстановленими слідством особами злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України при створенні деяких підприємств, зокрема, ТОВ «Альфакем Україна» на обґрунтування правомірності висновків, що стали підставою для нарахування грошового зобов'язання по податку на додану вартість, суд також до уваги не приймає, з огляду на таке.

У відповідності до положень частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Проте, обставини щодо діяння фізичних осіб, встановлені під час досудового слідства по кримінальній справі відносно невстановлених фізичних осіб, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи - контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Тобто, обставини, встановлені під час досудового слідства по кримінальній справі, не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами. Фактичні дані, на підставі яких адміністративний суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, встановлюються цим судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів, отриманих у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Викладена позицію суду узгоджується з практикою Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 02 грудня 2013 року № К/800/32327/13, від 16 грудня 2013 року № К/800/46170/13, від 18 грудня 2013 року № К/9991/28363/12, від 27 січня 2014 року № К/800/55516/13 та постанові від 15 січня 2014 року № К/9991/70170/12.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Альфакем Україна» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент здійснення правовідносин із ТОВ «Альфакем Україна», позивач та контрагент були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи останніх не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб ТОВ «Альфакем Україна», правовідносини відбувалися на підставі договорів, виконання яких та сплата коштів за якими підтверджується відповідними первинними документами, згідно до чого контрагентами на адресу позивача були виписані податкові накладні, сума ПДВ за якими була включена позивачем до податкового кредиту за відповідний період.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 березня 2014 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Кобаль М.І.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Кобаль М.І.