Рішення

від 25.07.2013 по справі 5027/744/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2013 р. Справа № 5027/744/2012

За позовом Чернівецької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Самсид»

третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору - Державна інспекція сільського господарства в Чернівецькій області

про визнання недійсним договору оренди землі, вилучення майна з чужого незаконного володіння і повернення земельної ділянки попередньому власнику

Суддя Байталюк В. Д.

представники сторін:

від позивача - Юзьків М. І., довіреність від 05.06.2011 № 01/02-18/507;

від відповідача - Лопух С. В., довіреність від 02.07.2013;

від третьої особи - не викликався.

СУТЬ СПОРУ: Чернівецька міська рада звернулася з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Самсид», м. Чернівці, про визнання недійсним додаткового договору № 4/1609 від 20.08.2009 до укладеного сторонами 27.12.2004 договору оренди земельної ділянки, загальною площею 0,1999 га, розташованої по вул. Енергетичній, 4, м. Чернівці, вилучення земельної ділянки та повернення її Чернівецькій міській раді.

Позов мотивується тим, що питання продовження дії договору оренди землі від 27.12.2004 на сесії міської ради не розглядалось, а додатковий договір № 4/1609 від 20.08.2009 з відповідачем укладено департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, незважаючи на те, що, відповідно до положень Земельного кодексу України розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень міських рад, а передача їх в оренду здійснюється на підставі рішення міської ради. Крім того, позивач вважає, що всупереч статті 124 Земельного кодексу України та статті 16 Закону України «Про оренду землі», земельна ділянка була передана в оренду відповідачеві без проведення аукціону, а відповідач не надав при цьому документів про те, що він є власником незавершеного будівництва, розташованого на спірній земельній ділянці.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на його безпідставність. До прийняття рішення по справі відповідач звернувся до господарського суду із заявою про застосування строку позовної давності, який сплинув.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 10.12.2012 (а. с. 88-89) в задоволенні позовних вимог відмовлено з посиланням на пропуск строку позовної давності.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 (а. с. 172-177) рішення господарського суду Чернівецької області від 10.12.2012 у справі № 5027/744/2012 залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.05.2013 зазначені судові рішення у справі скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області (а. с. 198-201).

Розгляд справи доручено судді Байталюку В. Д.

В згаданій постанові касаційної інстанції зазначено, що з матеріалів справи не вбачається, чи відбулась реєстрація договору від 27.12.2004 та додаткового договору № 4/1609 від 20.08.2009, який є предметом даного спору, не з'ясовували це питання і господарські суди попередніх інстанцій. Таким чином, господарським судам для правильного вирішення спору слід було з'ясувати чи відбулась реєстрація спірних договорів, тобто чи є ці договори дійсними.

Приведені обставини підлягають вирішенню в процесі нового розгляду справи.

02.07.2013 від третьої особи надійшло письмове клопотання про розгляд справи без участі її представника.

У судових засіданнях неодноразово оголошувалась перерва. Востаннє, 23.07.2013 у судовому засіданні оголошено перерву до 25.07.2013.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а представник відповідача, наполягаючи на застосуванні судом наслідків спливу строку позовної давності, просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2003 між малим науково-виробничим підприємством «Время» та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу, згідно умов якого відповідач став власником незавершеного будівництва будівлі літ. «В», розташованої по вул. Енергетичній, 4, м. Чернівці.

Рішенням 26 сесії Чернівецької міської ради IV скликання від 04.11.2004 № 565 відповідачу було надано в оренду земельну ділянку по вул. Енергетичній, 4 в м. Чернівці, загальною площею 0,1999 га для виробничих потреб, а також зобов'язано відповідача укласти з Чернівецькою міською радою договір оренди земельної ділянки та перерахувати 10000,00 грн. на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

27.12.2004, на підставі згаданого рішення, сторони у справі уклали між собою договір оренди названої земельної ділянки строком до 01.10.2009.

Вказаний договір зареєстрований Чернівецькою регіональною філією державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» в книзі записів реєстрації договорів оренди землі 4АА007061 про що вчинено запис за № 040580900002.

Відповідно до платіжного доручення № 1936 від 15.12.2004 відповідач перерахував на рахунок позивача 10000,00 грн. на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста згідно з листом за № 11/4290 від 29.11.2004.

На виконання умов договору оренди землі між сторонами був підписаний Акт прийому-передачі земельної ділянки на місцевості в оренду для виробничих потреб від 27.12.2004.

Як вбачається з матеріалів справи, до даного договору вносилися зміни шляхом підписання між сторонами ряду Додаткових договорів, зокрема, в частині зміни розміру річної орендної плати (додатковий договір № 1/1609 від 23.05.2008, № 2/1609 від 11.11.2008, № 3/1609 від 01.06.2009, № 5/1609 від 26.03.2010).

Крім цього, додатковим договором № 4/1609 від 20.08.2009, який є предметом даного спору, були внесені зміни до основного договору оренди земельної ділянки від 27.12.2004, яким було продовжено термін дії договору оренди земельної ділянки до 08.07.2014.

Від імені Чернівецької міської ради оскаржуваний договір укладений заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів, який одночасно являвся директором департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради.

Також, на виконання вимог Вищого господарського суду України судом встановлено, що оскаржуваний договір зареєстрований Управлінням Держкомзему в м. Чернівці про що в книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок вчинено запис за № 731010004001341 від 05.11.2012.

Отже, станом на день винесення даного рішення як договір оренди землі від 27.12.2004, так і оскаржуваний договір є дійсними.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що оспорюваний додатковий договір відповідно до статті 124 Земельного кодексу України та статті 16 Закону України «Про оренду землі» був укладений не на конкурсних засадах (аукціоні), без надання відповідачем документів про те, що він був власником незавершеного будівництва по вул. Енергетичний, 4 в м. Чернівці,

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач став власником зазначеного будівництва на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2003, про що зазначено в пункті 39 рішення 26 сесії Чернівецької міської ради IV скликання від 04.11.2004 № 565 про надання відповідачу земельної ділянки в оренду, а тому вказані твердження позивача судом визнаються безпідставними.

Також, позивач зазначає, що оскаржуваний договір підписаний від його імені заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів, який одночасно являвся директором департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради та на момент підписання Додаткового договору таких повноважень не мав.

Зазначені твердження позивача спростовуються пунктом 5 рішення 33 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 23.10.2008 № 715 згідно якого департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради делеговано повноваження з укладення, реєстрації, внесення змін, припинення дії, розірвання договорів оренди землі. Відповідно до пункту 6 даного рішення воно набуває чинності з 01.01.2009 і застосовується для всіх діючих договорів оренди землі.

В ході розгляду справи встановлено, що насправді, всупереч вимог статті 124 Земельного кодексу України, статті 33 Закону України «Про оренду землі» та статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», продовження строку оренди земельної ділянки було здійснено без попереднього вирішення цього питання на сесії Чернівецької міської ради.

Так, згідно частини першої статті 124 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент укладення спірного договору) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Частиною третьою статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на момент укладення спірного договору) встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Водночас, суд враховує, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки. Такі правовідносини виникли між сторонами до внесення змін Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (набрав чинності з 12.03.2011) до статті 33 Закону України «Про оренду землі», а тому суд бере до уваги, що попередня редакція зазначеної статті Закону України «Про оренду землі» не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (пункт 2.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).

Відповідно до вимог статей 203, 215 Цивільного кодексу України вказана обставина є підставою для визнання оскаржуваного договору недійсним та задоволення позову в цілому.

Однак, статтею 25 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки, перебіг якої згідно частини першої статті 261 цього ж Кодексу починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний додатковий договір був укладений між сторонами 20.08.2009, натомість, позивач звернувся з позовом про визнання його недійсним тільки 19.10.2012.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, до дня винесення рішення відповідачем у справі була подана суду заява від 20.11.2012 про застосування наслідків пропуску позовної давності щодо вимог позивача (а. с. 49). Про застосування позовної давності зазначено й у відзиві на апеляційну скаргу (а. с. 51).

Натомість, позивач в заяві про відновлення строків позовної давності зазначає, що строки позовної давності ним не є пропущені, оскільки про своє порушене право він дізнався лише 23.08.2012, отримавши клопотання Державної інспекції сільського господарства в Чернівецькій області про усунення порушень земельного законодавства за вих. № 15-кл (а. с. 82).

Статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що місцеве самоврядування, яке здійснюється в першу чергу територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, визначено як гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Одними з основних принципів місцевого самоврядування являються законність, гласність, колегіальність, підзвітність та відповідальність перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб (стаття 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Як встановлено статтею 11 згаданого закону, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Усі названі органи є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади -також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону належать до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Судом встановлено, що оспорюваний договір від 20.08.2009 від імені позивача був підписаний заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів, який одночасно являвся директором департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради - Бойко І. В, який діяв відповідно до рішення 27 сесії міської ради V скликання від 24.04.2008 № 584 «Про затвердження Бойка І. В. заступником Чернівецького міського голови з питань діяльності виконавчих органів, директором департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин», про що зазначено в преамбулі договору від 20.08.2009 № 4/1609.

Укладенню додаткового договору від 20.08.2009 передувало звернення відповідача до департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин, що було подано 28.07.2009 через дозвільних офіс.

Відповідно до Положення про департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, затвердженого рішенням сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 28.07.2011, департамент містобудівного комплексу та земельних відносин (надалі - Департамент) є виконавчим органом Чернівецької міської ради; Департамент створений рішенням 10 сесії Чернівецької міської ради ІІ скликання від 01.11.1995 № 125 «Про зміни в структурі міської ради народних депутатів»; Департамент підзвітний та підконтрольний Чернівецькій міській раді , підпорядкований її виконавчому комітету, Чернівецькому міському голові.

Таким чином, з врахуванням вищенаведеного, з огляду на те, що Департамент є підзвітний та підконтрольний Чернівецькій міській раді, підпорядкований її виконавчому комітету, Чернівецькому міському голові, позивач міг своєчасно довідатися про укладення 20.08.2009 від свого імені оспорюваного додаткового договору.

Виходячи з загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.

Втім, в ході розгляду справи таких обставин об'єктивного характеру, які унеможливили би звернення Чернівецької міської ради з даним позовом, судом не встановлено.

Разом з цим, суд зазначає, що позивач, звертаючись із заявою про відновлення строків позовної давності та зазначаючи в ній про не пропуск ним строків позовної давності, не врахував, що відновленню підлягає лише пропущений строк.

За таких обставин та з урахуванням того, що Чернівецькою міською радою позов пред'явлений після спливу позовної давності, на застосуванні наслідків спливу якого наполягає відповідач, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити.

Судовий збір слід покласти на позивача.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що початок перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати саме з моменту коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, тобто з моменту підписання (фактичного укладення) спірного договору, - 20.08.2009, а не з моменту його державної реєстрації - 05.11.2012. Державна реєстрація оспорюваного договору оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок. Фактично орендні правовідносини між сторонами тривали з моменту підписання додаткового договору, про що свідчить укладення сторонами додаткового договору № 5/1609 від 26.03.2010, яким вносилися зміни стосовно розміру орендної плати, а також своєчасність сплати відповідачем орендних платежів в розмірах та строках визначених чинними угодами.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 26.07.2013.

Суддя В. Байталюк