Ухвала

від 25.07.2013 по справі 2-6280/2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий в 1інстанції - Труханова Л.М.

Доповідач - Тимченко О.О.

Категорія 24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Жданової В.С.,

суддів: Принцевської В.П., Тимченко О.О.,

при секретарі: Папченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 25 травня 2010 року по цивільній справі за позовом Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «ЖЕП» м. Іловайська до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за послуги по утриманню та обслуговуванню житла та прибудинкової території,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 25 травня 2010 року позовні вимоги КЖЕП «ЖЕП» м. Іловайська задоволено: стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь КЖЕП «ЖЕП» м. Іловайська заборгованості з плати по утриманню та обслуговування житла та прибудинкової території за період з 01 жовтня 2004 року по 01 квітня 2010 року у розмірі 2 163 грн. 91 коп. та судовий збір в сумі 25 грн. 50 коп. з кожного, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі по 15 грн. з кожного.

Не погодившись з рішенням суду, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 принесли апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалите нове про припинення справи, як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та вірне застосування норм матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначили, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, щодо не направлення відповідачам: копії ухвали про відкриття провадження з копією позовної заяви та доданими до неї матеріалами; судових повісток про час та місце розгляду справи. Також судом першої інстанції не прийнято до уваги, що відповідачка ОСОБА_2 не проживала за даною адресою з 1998 року по 01 червня 2011 року і договір між нею та відповідачем не укладався.

Представник КЖЕП «ЖЕП» м. Іловайська в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити.

Відповідачка ОСОБА_4 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала та просили її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить телефонограма № 702/3 ( а.с.38)

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність відповідача ОСОБА_3., оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм належну оцінку і обґрунтовано задовольнив позові вимоги позивача.

При розгляді справи судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачі є наймачами та мешкають у квартирі АДРЕСА_1 (а.с.2). Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «ЖЕП» м. Іловайська надає відповідачам послуги з утримання будинку та прибудинкової території, за що нараховується щомісячна по затвердженим тарифам плата за надані такі послуги, в порушення діючого законодавства, відповідачі не здійснюють оплату за надані послуги у зв'язку з чим утворилась заборгованість за період з 01 жовтня 2004 року по 04 квітня 2010 року у розмірі 2 163 грн. 91 коп. (а.с. 3).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідачі користуються послугами по утриманню та обслуговуванню житла та прибудинкової території, які надаються позивачем, але в свою чергу взяті на себе зобов'язання належним чином не виконують, а тому сума заборгованості за надані комунальні послуги підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку.

Такий висновок суду першої інстанції є вірним та ґрунтується на вимогам закону.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Житловим кодексом Української РСР, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року №45.

Згідно ч.1 ст.64 ЖК Української РСР, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма права і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.66 ЖК Української РСР, плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку). Розмір плати за користування житлом (квартирна плата) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ч.1 ст.68 ЖК Української РСР, передбачено, що наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Як вбачається зі змісту ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Згідно п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Зокрема, обов'язком споживача також є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовки та укладання зі споживачем договору про надання житлово-комульних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умова його виконання.

Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, визначено що власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Виходячи з вищезазначеного, оскільки відповідачами своєчасно і у встановленому розмірі оплату за послуги з утримання будинку та прибудинкової території не оплачується, то суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з них у солідарному порядку заборгованість на користь позивача заборгованість за послуги по утриманню та обслуговуванню житла та прибудинкової території в межах строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для сплату наданих позивачем послуги по утриманню та обслугованою житла та прибудинкової території за своїм змістом є необґрунтованими, оскільки не базуються на положеннях Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яким визначена що укладення договору про надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін, крім того такий обов'язок покладено на споживача.

Сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за фактично надані послуги по утриманню та обслуговуванню житла та прибудинкової території .

Також апеляційний суд визнає не спроможними доводи апеляційної скарги щодо не проживання відповідачки ОСОБА_2 певний проміжок часу у спірній квартирі, оскільки такі доводи є недоведеними у розумінні ст.ст.58-60 ЦПК України.

Доводи апелянтів щодо неналежного повідомлення про розгляд справи спростовуються матеріалами справи, а саме актами про вручення судових повісток ( а.с. 9-12 )

Факт розгляду справи у відсутності відповідачів не впливає на висновки суду про обґрунтованість заявлених позовних вимог і враховуючі те, що відповідачем суду апеляційної інстанції не надано будь - яких інших доказів, які спростовують висновки суду, підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

Доводи наведені в апеляційній скарзі не дають підстав для висновку, що неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального закону призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив надані сторонами докази, дав їм належну правову оцінку. Наведені в апеляційній скарзі доводи не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення про скасування оскаржуваного рішення. Рішення суду є законним і обґрунтованим.

Рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому згідно зі статтею 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд ,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 25 травня 2010 року залишити без зміни.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Суддя: