Рішення

від 18.07.2013 по справі 910/8752/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8752/13 18.07.13

За позовомУправління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради До Приватного підприємства «Торговий дім «Тернопіль» Простягнення 395 327, 91 грн. заборгованості та 36 993, 89 грн. пені

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Сухарська А.В.- дов.

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 395 327, 91 грн. заборгованості по орендній платі та 36 993, 89 грн. пені за договором від 27.06.2012р. №3206 на оренду нежитлового приміщення комунальної власності.

В судовому засіданні від 30.05.2013р. представник відповідача підтримав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує повністю.

В судовому засіданні від 20.06.2013р. позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, оскільки при здійсненні розрахунку суми заборгованості по орендній платі за користування приміщенням комунальної власності площею 531, 2 кв.м. за адресою: м. Тернопіль, бульвар Т. Шевченка, 23, згідно договору оренди № 3206 від 27.06.2012 р., в розрахунковий період було помилково включено березень місяць з 01.03.2013р. по 31.03.2013р. При цьому не враховано, що договір оренди було розірвано 18.03.2013р. у зв'язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача 383 306, 31 грн. заборгованості по орендній платі, 36 993, 89 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, а всього 420 300, 20 грн. заборгованості за договором №3206 від 27.06.2012р.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 420 300, 20 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

04.07.2013р. під час судового засідання представником позивача було подано клопотання про продовження строку вирішення спору, відповідно до ст. 69 ГПК України.

Розглянувши подане клопотання, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд задовольнив подане клопотання, строк вирішення спору у даній справі продовжив на п'ятнадцять днів.

18.07.2013р. відповідач знову в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про зупинення провадження по справі.

Представник позивача просив у задоволенні клопотання відповідача відмовити, стверджував, що спірний договір оренди розірваний рішенням Господарського суду Тернопільської області, про що надані відповідні докази.

Враховуючи зазначене, суд у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовив.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.06.2012 року між Управлінням обліку та контролю за використанням коммунального майна Тернопільської міської ради та Приватним підприємством «Торговий дім «Тернопіль» був укладений договір №3206 на оренду нежитлового приміщення комунальної власності за адресою: м. Тернопіль, бульвар Шевченка, 23, площею 531, 2 кв.м.

Згідно п. 1.1. договору встановлено, що майно передається в оренду з метою використання під магазин - склад.

Відповідно до п. 2.1. Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном одночасно із підписанням сторонами договору та акту приймання-передачі майна.

Так, 27.06.2012р. відповідно до вищезазначеного пункту договору, орендарем та орендодавцем був підписаний акт приймання-передачі майна в оренду, без будь-яких зауважень та заперечень з боку орендаря.

У відповідності з п. 5.3. договору встановлено, що орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату за користування майном.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Положення про оренду комунального майна територіальної громади м. Тернополя затвердженого рішенням міської ради від 20.червня 2011р. №6/9/14 «Про удосконалення порядку оренди майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Тернополя», або за результатами конкурсу на право оренди комунального майна.

Орендна плата розраховується за формулою зазначеною в договорі, за перший місяць складає 4 792,3грн.

Відповідно до п. 3.2 договору орендна плата за кожний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць оренди і перераховується Орендарем на рахунок уповноваженому органу по укладенню договорів Орендодавцю не пізніше 15 числа наступного місяця.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Суду доведено, що за Відповідачем рахується заборгованість за користування об'єктом оренди.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 383 306, 31грн. з врахування індексу інфляції за період з 01.01.2012р. по 18.03.2013р. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 9.4 договору, несвоєчасно або не в повному обсязі, внесення орендної плати Орендар сплачує пеню (від несплаченої суми) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який стягується пеня, за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Отже, порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, передбачений п.3.2. Договору оренди від 27 червня 2012р., є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

У відповідності до п.2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до установленого розміру.

Однак, при перевірці судом розрахунку суми пені здійсненого позивачем, судом встановлено що позивачем невірно визначено строки, в межах яких вона має бути стягнута.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За розрахунком суду за несвоєчасну сплату орендних платежів з відповідача належить стягнути пеню у сумі 28 747,97 грн.

Таким чином, за прострочення терміну орендних платежів з відповідача належить стягнути пеню у сумі 28747,97 грн , відповідно до розрахунку суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення уточненого основного боргу та пені у сумі 28 747,97грн..

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 383 306, 31 грн. основного боргу та 28 747,97грн. пені. В решті частині пені суд відмовляє, з підстав вищезазначених.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача та позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Торговий дім «Тернопіль» (вул. Кіквідзе, буд. 13-В, офіс 22, м. Київ; ідентифікаційний Код: 14035686) на користь Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради (вул. Шевченка, 21, м. Тернопіль; ідентифікаційний Код: 37519833) суму боргу за орендну приміщення в розмірі 383 306, 31 грн., пені в розмірі 28 747,97грн. та 8 410,92грн. судового збору

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В решті позовних вимог в частині стягнення пені - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 26.07.2013р.