Постанова

від 27.01.2014 по справі 910/8752/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2014 р. Справа№ 910/8752/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання - Сітяшенко М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль" на рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2013 (дата складання рішення 26.07.2013)

по справі №910/8752/13 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради

до Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль"

про стягнення 395 327, 91 грн. заборгованості та 36 993, 89 грн. пені

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2013 позов задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль" на користь Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради суму боргу за орендну приміщення в розмірі 383 306, 31 грн., пені в розмірі 28 747,97грн. та 8 410,92грн. судового збору; в решті позовних вимог в частині стягнення пені - відмовлено.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, Приватне підприємство "Торговий дім Тернопіль" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва по справі №910/8752/13 від 18.07.2013 скасувати повністю та постановити нове рішення, яким відмовити в позові повністю; зобов'язати Управління обліку та контролю комунального майна Тернопільської міської ради зарахувати кошти в розмірі 951 402,00 грн. потрачені Приватним підприємством "Торговий дім Тернопіль" на здійснення капітального ремонту орендованого майна в рахунок орендної плати згідно договору оренди №3206 від 01.03.1999 року (нова редакція від 27.06.2013 року).

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням обставин справи. Скаржник зазначає, що ним двічі за власний рахунок було виконано капітальний ремонт орендованих приміщень, у зв'язку з чим у відповідача виникло право вимагати від позивача зарахувати вартість обох капітальних ремонтів в рахунок орендної плати.

Разом із апеляційною скаргою заявник також подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 у справі №910/8752/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Ільєнок Т.В. поновлено Приватному підприємству "Торговий дім Тернопіль" строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2013, апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 02.12.2013 року.

29.11.2013 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вказує на законність та обґрунтованість рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2013 та не вбачає підстав для його скасування.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2013, у зв'язку з неявкою представників позивача та відповідача, розгляд справи відкладено на 23.12.2013 року.

20.12.2013 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшла телеграма, в якій він просив відкласти розгляд справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку свого повноважного представника.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 за клопотанням представників відповідача продовжено строк розгляду спору у справі №910/8752/13 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 13.01.2014 року.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2014, у зв'язку із перебуванням судді Ільєнок Т.В. на лікарняному, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Коротун О.М.

13.01.2014 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання письмових доказів до матеріалів справи.

13.01.2014 позивачем подане клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів.

У судовому засіданні 13.01.2014 оголошено перерву до 27.01.2014 року.

23.01.2014 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

У судове засідання 27.01.2014 представники позивача та відповідача не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується підписами представників на судовій розписці від 13.01.2014 про дату та час наступного судового засідання.

Судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін, явка яких в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27.06.2012 між Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, а Управління обліку та контролю за використанням комунального майна як уповноважений орган по укладенню договорів оренди (Орендодавець, позивач) та Приватним підприємством «Торговий дім Тернопіль» (Орендар, відповідач) укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №3206, відповідно до умов якого Орендодавець на підставі наказу Фонду комунального майна міста від 16.03.1998 №68-0 передає, а Орендар 01.01.2012 року приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно (нежитлові приміщення) комунальної власності (майно), площею 531,2 кв.м., розміщене за адресою м. Тернопіль, бульвар Тараса Шевченка, 23 на першому поверсі та підвалі, що знаходиться на балансі управління обліку та контролю за використанням комунального майна, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна актом оцінки станом на 31 січня 2012 року і становить 1597435,00 грн. без ПДВ.

Майно передається в оренду з метою використання під магазин-склад (п.п. 1.1 Договору).

Відповідно до пп. 2.1. Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном одночасно із підписанням сторонами договору та акту приймання-передачі майна.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв майно, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом передавання нежитлових приміщень в оренду від 27.06.2012 (а.с. 9).

Відповідно до пп. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Положення про оренду комунального майна територіальної громади м. Тернополя затвердженого рішенням міської ради від 20 червня 2011р. №6/9/14 "Про удосконалення порядку оренди майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Тернополя", або за результатами конкурсу на право оренди комунального майна.

Сума до оплати за перший місяць оренди становить без ПДВ 23 961,53 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється порядку, визначеному чинним законодавством та становить 4792,31 грн. за перший місяць оренди.

Відповідно до пп. 3.2 договору орендна плата за кожний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць оренди і перераховується Орендарем на рахунок уповноваженому органу по укладенню договорів Орендодавця не пізніше 15 числа наступного місяця.

У відповідності з пп. 5.3. договору встановлено, що орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату за користування майном.

Підпунктом 10.1 Договору сторони погодили, що його укладено строком на два роки 11 місяців та діє з 01.01.2012 по 30.11.2014 року.

Відповідно до пп. 10.7 Договору, його чинність припиняється, зокрема, внаслідок відмови Орендодавця від Договору.

01.03.2013 позивач надіслав відповідачу повідомлення №№246-у від 28.02.2013 про припинення Договору №3206 від 27.06.2012, яке отримане відповідачем 18.03.2013, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 48).

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 14.06.2013 у справі №921/363/13-г/10 за позовом Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради до Приватного підприємства «Торговий дім Тернопіль» про спонукання до вчинення дій, яке набрало законної сили, встановлено, що з 18.03.2013 Договір оренди №3206 є розірваним.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

Укладений між сторонами Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №3206 від 27.06.2012 за своєю правовою природою є договором найму (оренди), згідно якого, в силу ст. 759 ЦК України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Оскільки Договором відповідачу передавались приміщення комунальної власності, до спірних правовідносин слід також застосовувати норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ч. 3 ст. 18 зазначеного Закону, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (ст. 19 зазначеного Закону).

Як вказує позивач, відповідач несвоєчасно та не в повному розмірі вносив орендну плату за Договором, в зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 383 306,31 грн., стягнення якої та 36 993,89 грн. пені є предметом розгляду у даній справі (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 43,44).

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, а також наданими позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції уточненим розрахунком заборгованості та банківськими виписками, заборгованість відповідача по сплаті орендної плати за Договором №3206 від 27.06.2012 за період з 01.01.2012 по 18.03.2013 становить 383 306,31 грн.

Доказів сплати відповідачем заборгованості у розмірі 383 306,31 грн. матеріали справи не містять та не надані суду апеляційної інстанції.

Таким чином, оскільки факт наявності заборгованості за Договором, є належним чином доведеним, документально підтвердженим та відповідачем не спростований, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної суми заборгованості у розмірі 383 306,31 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення 36 993,89 грн. пені.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно пп. 9.4 Договору, за несвоєчасне або не в повному обсязі внесення орендної плати, Орендар сплачує пеню (від несплаченої суми) в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, за кожен день прострочення (включаючи день оплати).

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки факт порушення (прострочення) відповідачем грошового зобов'язання по сплаті орендної плати підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 28 747,97 грн. пені за перерахунком, здійсненим судом першої інстанції.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що у 2005 та 2006 роках ним було виконано капітальні ремонти орендованих приміщень на загальну суму ремонтно-будівельних робіт у розмірі 951 402,00 грн., а тому відповідач, у відповідності з приписами ст.ст. 776, 778 ЦК України, має право вимагати зарахування вартості проведених капітальних ремонтів в рахунок орендної плати, в зв'язку з чим просить зобов'язати Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради зарахувати кошти в розмірі 951 402,00 грн. потрачені відповідачем на здійснення двох капітальних ремонтів орендованого майна в рахунок орендної плати згідно Договору оренди №3206 від 01.03.1999 року.

Судова колегія зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості за Договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №3206 від 27.06.2012 у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати.

Вимоги відповідача щодо зарахування вартості проведених капітальних ремонтів в рахунок орендної плати в межах даної справи місцевим господарським судом не розглядались. За таких обставин, в силу ч. 3 ст. 101 ГПК України дані вимоги не можуть бути предметом розгляду в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідачем також було заявлено клопотання винести ухвалу про зупинення провадження у даній справі до винесення рішення Господарським судом Тернопільської області у справі за позовом Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль" до Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради. Вказане клопотання залишене судовою колегією без задоволення як необґрунтоване, оскільки скаржником не вказано, до винесення рішення по якій справі необхідно зупинити розгляд справи №910/8752/13.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду жодного доказу на спростування обставин, на які позивач послався як на підставу своїх вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому підстави для його зміни або скасування відсутні.

Апеляційна скарга Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль" на рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2013, як необґрунтована, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль" на рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2013 у справі №910/8752/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2013 у справі №910/8752/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/8752/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді Ю.Л. Власов

О.М. Коротун