Постанова

від 24.07.2013 по справі 927/130/13-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2013 р. Справа№ 927/130/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Тарасенко К.В.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: Гапанович С.В. - представник за дов. №657 від 01.07.2013р.;

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: не з'явився;

від третьої особи 3: Іванюк Д.С. - представник за дов. №2.4-4./4.4 від 07.03.2013р.;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2013 р.

у справі № 927/130/13-г (суддя: Селівон А.М.)

за позовом Фермерського господарства «Кальчинівське»

до 1. Фермерське господарство «Булах Василь Миколайович»

2. Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Синтез»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейд Продукт»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів

Державна виконавча служба Міністерства юстиції України

про стягнення помилково перерахованих грошових коштів в сумі 304500,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Кальчинівське» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Фермерського господарства «Булах Василь Миколайович» (далі - відповідач 1) та Публічного акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Синтез» (далі - відповідач 2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейд Продукт» (далі - третя особа 1), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1 Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ» (далі - третя особа 2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Державна виконавча служба Міністерства юстиції України (далі - третя особа 3) про звільнення з - під арешту коштів у сумі 304500,48 грн., перерахованих платіжним дорученням № 34 від 09.01.2013 р., які зберігаються на рахунку Фермерського господарства «Булах Василь Миколайович» № 26009123120202 в ПАТ «АКБ «КИЇВ», код банку 322498) та стягнення з Фермерського господарства «Булах Василь Миколайович» на користь Фермерського господарства «Кальчинівське» помилково перерахованих згідно платіжного доручення № 34 від 09.01.2013 р. коштів в сумі 304500, 48 грн. (з урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2013р. у справі №927/130/13-г позовні вимоги задоволено повністю. Звільнено з-під арешту грошові кошти в сумі 304500,48 грн., перераховані платіжним дорученням № 34 від 09.01.2013 р., які зберігаються на поточному рахунку Фермерського господарства «Булах Василь Миколайович» (пров. Прикордонний, 8, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500, код ЄДРПОУ 21404368) № 26009123120202 в ПАТ "АКБ "КИЇВ", МФО 322498. Стягнуто з Фермерського господарства «Булах Василь Миколайович» (пров. Прикордонний, 8, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500, код ЄДРПОУ 21404368, п/р №26009123120202 в ПАТ "АКБ "КИЇВ", МФО 322498) на користь Фермерського господарства «Кальчинівське» (вул. І.Франко, 30, с. Бахмач, Бахмацький район, Чернігівська область, 16506, код ЄДРПОУ 33424497, п/р № 26001123121801 в ПАТ «АКБ «КИЇВ», МФО 322498) помилково перераховані платіжним дорученням № 34 від 09.01.2013 р. грошові кошти в сумі 304500,48 грн. Стягнуто з Фермерського господарства «Булах Василь Миколайович» (пров. Прикордонний, 8, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500, код ЄДРПОУ 21404368, п/р №26009123120202 в ПАТ «АКБ «КИЇВ», МФО 322498) на користь Фермерського господарства «Кальчинівське» (вул. І.Франко, 30, с. Бахмач, Бахмацький район, Чернігівська область, 16506, код ЄДРПОУ 33424497, п/р № 26001123121801 в ПАТ «АКБ «КИЇВ», МФО 322498) 7237,01 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2013р. у справі №927/130/13-г в частині: «звільнити з-під арешту грошові кошти в сумі 304500,48 грн., перераховані платіжним дорученням № 34 від 09.01.2013 р., які зберігаються на поточному рахунку Фермерського господарства «Булах Василь Миколайович» та прийняти в цій частині нове рішення, яким зобов'язати Державну виконавчу службу Міністерства юстиції України вчинити дії щодо звільнення з-під арештів всіх грошових коштів, які зберігаються на поточному рахунку Фермерського господарства «Булах Василь Миколайович» для можливості списання на користь Фермерського господарства «Кальчинівське» грошових коштів у розмірі 304500,48 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Чернігівської області неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Крім того, апелянт зазначив, що мотивувальна частина спірного рішення суду першої інстанції не відповідає нормам процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2013р. у справі №927/130/13-г, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Представники позивача, відповідача 1 та третіх осіб 1, 2 в засідання Київського апеляційного господарського суду 24.07.2013р. не з'явилися, були належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується поштовими повідомленнями та відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2013 р.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України», порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року).

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, позивач, відповідач 1 та треті особи 1, 2 не скористалися належними їм процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 24.07.2013р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача, відповідача 1 та третіх осіб 1, 2 за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2013р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 14.12.2012 р. між Фермерським господарством «Булах Василь Миколайович» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротрейд продукт» (покупець) було укладено договір поставки № 18/5 (далі - договір), предметом якого відповідно до п. 1.1 договору, є зобов'язання постачальника передати у встановлений договором термін у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно п. 1.2 договору товаром, що поставляється за договором, є сільськогосподарська продукція, визначена у видаткових накладних.

Відповідно до п.п. 21, 22, 2,3 договору найменування і асортимент поставленого товару визначається за видатковими накладними або за специфікаціями до договору. Загальна кількість Товару визначається шляхом підсумовування кількості товару, зазначеного у видаткових накладних або специфікаціях. Якість товару повинна відповідати встановленим стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації.

Відповідно до п.3.1, 3.2 договору поставка товару здійснюється однією або кількома партіями. Кількість товару в кожній партії вказується в видаткових накладних або специфікаціях, підписаних Покупцем. Термін поставки - до 30.07.12 р.

Згідно п. 3.4 договору на кожну партію товару до моменту здійснення поставки в обов'язковому порядку надає покупцеві оригінали наступних документів: рахунок - фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, посвідчення (сертифікат) якості на товар, товарно - транспортну накладну, якщо Постачальник є виробником товару - довідку торгівельно - промислової палати або органу місцевого самоврядування про такий статус постачальника, корпію свідоцтва про реєстрацію Постачальника платником зі спеціальним режимом сплати ПДВ.

Датою поставки партії товару вважається дата, зазначена в видаткових накладних на товар, підписаних уповноваженими представниками сторін. перехід права власності, а також ризиків випадкової загибелі або знищення майна відбувається в момент передачі товару покупцю за видатковою накладною в пункті поставки, зазначеному в п.3.3 договору (п.3.5 договору).

Товар поставляється на умовах DAP у пункт: СТОВ «Доч-Хліб», вул. Привокзальна, 45, с. Велика Доч, Борзнянський район, Чернігівська область (п.3.3 Договору).

Відповідно до п. 9.1 договору він набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012 р., а в частині виконання сторонами взятих на себе грошових зобов'язань за договором - до моменту їх повного виконання. Термін дії договору може бути продовжений за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Так, постачальником 14.12.2012р. було передано товар (кукурудзу 3 класу врожаю 2012 року в кількості 158594 кг по ціні 1600,00 грн. за тону) на загальну суму 304500,48 грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме:

- накладною № 3 від 14.12.2012 р.,;

- складською квитанцією на зерно № 659 від 14.12.2012 р.;

- податковою накладною № 3/2 від 14.12.2012 р.;

- актом № 108 від 14.12.12 р.

Згідно п.6.3.2 договору у разі поставки постачальником товару нижчої якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами, покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товару, а якщо товари уже оплачені покупцем - вимагати повернення сплаченої суми.

Отримання Товару (кукурудзи) ТОВ «Агротрейд Продукт» підтверджується підписами уповноваженого представника останнього на вищевказаній накладній. Доказів пред'явлення претензій щодо якості та кількості товару від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

Як вбачається із матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання ФГ «Булах Василь Миколайович» умов договору відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідачем 1 були виконані зобов'язання по передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Агротрейд Продукт» товару на підставі укладеного між сторонами договору, факт передачі позивачем товару по договору належним чином підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечується.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.п. 4.3, 4.4 договору, оплата кожної партії товару здійснюється на умовах відстрочки платежу протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки товару та за умови отримання всіх документів, передбачених п.3.4 договору, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, із зазначенням у призначенні платежу договору і відповідного рахунку - фактури.

Так, внаслідок непроведення розрахунку третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача перед відповідачем 1 утворився борг в сумі 304500,48 грн.

У зв'язку з нездійсненням Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротрейд продук» оплати поставленого товару в строк, обумовлений спірним договором, відповідач 1 за договором про відступлення права вимоги від 20.12.2012 р. відступив право вимоги, належне ФГ «Булах Василь Миколайович» за договором поставки № 18/5 у відповідності до п.1.1, 4.4., 5.1, 5.2 основного договору, на користь позивача.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з укладенням договорів та інших правочинів (п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України).

В силу ст.510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до п.1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. ст. 513, 514 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 Цивільного кодексу передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

У відповідності до положень ст. 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, внаслідок відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора у зобов'язанні, внаслідок чого первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому, зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним, а отже до нового кредитора переходять весь обсяг прав первісного кредитора, якщо інше не передбачено договором або законом. Обсяг прав, які передаються у випадку відступлення (сума заборгованості, право на стягнення штрафних санкцій тощо) визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора.

Згідно п.1.2 договору про відступлення права вимоги від 20.12.2012 р. (далі - договір цесії 1) Новий кредитор (ФГ «Кальчинівське») одержав право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів в розмірі 304500,48 грн.

Відповідно до п.3.1 договору цесії 1 первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником його обов'язків.

За умовами п.п. 4.1, 4.2 договору цесії 1 первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги до боржника, протягом трьох робочих днів з дня набрання чинності договору цесії 1. Первісний кредитор не пізніше п'яти робочих днів зобов'язаний шляхом надіслання письмового повідомлення сповістити боржника про відступлення права вимоги за договором цесії 1 новому кредитору.

Як вбачається з матеріалів справи, первісний кредитор повідомив боржника про відступлення права вимоги та платіжні реквізити позивача, що підтверджується відміткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд продукт» про його отримання від 08.01.2013 р.

Факт передачі новому кредитору документів, що підтверджують право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд продукт», підтверджується копією акта прийому - передачі документів від 20.12.2012 р. (наявний в матеріалах справи).

Проте, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що незважаючи на отримання повідомлення про відступлення права вимоги, ТОВ «Агротрейд продукт» 09.01.2013 р. платіжним дорученням № 34 перераховано на поточний рахунок відповідача 1 № 26009123120202 в ПАТ «АКБ «Київ» грошові кошти в сумі 304500,48 грн. за спірним договором.

Виявивши факт помилкового перерахування коштів, ТОВ «Агротрейд продукт» звернулось до відповідача 1 листом від 09.01.2013 р. з проханням повернути помилково перераховані кошти в сумі 304500,48 грн.

У зв'язку з неповерненням вказаної суми ТОВ «Агротрейд продукт», як помилково перерахованих, останнє, в свою чергу, договором про відступлення права вимоги від 10.01.2013 р. (далі - договір цесії 2) здійснило відступлення права вимоги щодо повернення помилково перерахованих відповідачу коштів на користь позивача.

Згідно п.1.1 договору цесії 2 первісний кредитор (ТОВ «Агротрейд продукт»), відступив, а новий кредитор («ФГ «Кальчинівське»), набув право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності із п.п.1.1, 1.4., 5.1,5.2 Договору поставки № 18/5 від 14.12.2012 р., укладеного між ТОВ «Агротрейд продукт» та відповідачем 1.

Відповідно до п.1.2 договору цесії 2 новий кредитор одержав право замість первісного кредитора вимагати від ФГ «Булах Василь Миколайович» (боржника) повернення помилково перерахованих грошових коштів у розмірі 304500,48 грн.

Згідно п.3.2 договору цесії 2 право вимоги, що передано новому кредитору, виникло у зв'язку з помилковим перерахуванням згідно платіжного доручення № 34 від 09.01.2013 р. Первісним кредитором на користь Боржника грошових коштів у сумі 304500,48 грн. у відповідності до договору, замість перерахування вказаних коштів на користь Нового кредитора, оскільки боржником було відступлене право вимоги на отримання вказаних коштів, згідно Договору цесії 1, про що було повідомлено первісного кредитора та підтверджується листом від 24.12.2012 р. за вих. № 121.

За умовами п.п. 4.1, 4.2 договору цесії 2 Первісний кредитор зобов'язаний передати Новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги до Боржника, протягом трьох робочих днів з дня набрання чинності Договору цесії 2. Первісний кредитор не пізніше п'яти робочих днів зобов'язаний шляхом надіслання письмового повідомлення сповістити Боржника про відступлення права вимоги за Договором цесії 2 Новому кредитору.

На виконання п.4.2 договору цесії 2 повідомленням про відступлення прав вимоги № 11/01 від 10.01.2013 р. ТОВ «Агротрейд продукт» повідомив боржника про відступлення права вимоги та платіжні реквізити позивача.

Факт передачі первісним кредитором новому кредитору документів, що підтверджують право вимоги до ФГ «Булах Василь Миколайович», підтверджується копією акта прийому - передачі документів від 10.01.2013 р. (наявний в матеріалах справи).

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи договори відступлення права вимоги від 20.12.2012 р. та 10.01.2013 р. були укладені у відповідності до вимог ст.ст. 513, 514 Цивільного кодексу України. На момент укладення договорів цесії вимога, яка за ними передана, була дійсною та боржник був повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні.

Позивач 10.01.2013 р. звернувся до відповідача 1 з вимогою № 3 про повернення помилково перерахованих коштів в сумі 304500,48 грн., отримання якої 10.01.2013 р. підтверджується зробленою головою ФГ «Булах Василь Миколайович» Булах В.М. відповідною відміткою про отримання.

Так, станом на 22.01.2013 р. (дату звернення позивача з позовом до суду першої інстанції) існує прострочення відповідачем 1 виконання обов'язку з повернення помилково перерахованих коштів в сумі 304500,48 грн. та наявність у позивача права вимагати від відповідача 1 перерахування зазначеної суми.

Листом від 28.01.2013 р. за № 4 відповідач 1 визнав вимоги у повному обсязі та повідомив позивача про неможливість повернення помилково отриманих коштів у зв'язку з наявністю арешту на грошові кошти, які знаходяться на поточному рахунку № 26009123120202 в ПАТ «АКБ «КИЇВ», код банку 322498.

15.01.2013 р. ФГ «Булах Василь Миколайович» надало до Чернігівського відділення Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ» платіжне доручення № 2 від 15.01.2013 р. про перерахування коштів зі свого поточного рахунку у сумі 304500,48 грн. на поточний рахунок позивача.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, вказане платіжне доручення було повернуте ПАТ «АКБ «КИЇВ» без виконання у зв'язку з тим, що на грошові кошти, які знаходяться на поточному рахунку відповідача 1 № 26009123120202 в ПАТ «АКБ «КИЇВ», код банку 322498, накладено арешт згідно постанови про накладення арешту на кошти боржника від 08.08.2011 р., винесеної в межах виконавчого провадження № 25743945 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Вовченком О.В.

Згідно постанови відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 08.08.2011 р. про накладення арешту на кошти, стягувачем по виконавчому провадженню № 25743945, тобто особою, в інтересах якої накладено арешт, є Акціонерний банк «Синтез».

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Так, положення цієї статті застосовуються до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

В даному випадку майном є грошові кошти, які були отримані відповідачем 1 у зв'язку з помилковим їх перерахуванням третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача на розрахунковий рахунок відповідача 1, тобто отримані без достатніх на то підстав.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач 1, після отримання помилково отриманих грошових коштів, зобов'язаний повернути їх позивачу (з урахуванням положень Договору цесії 1 та Договору цесії 2).

При цьому суд враховує, що на рахунок відповідача 1 було накладено арешт, останній не має можливості розпоряджатися грошовими коштами, які на ньому знаходяться і давати розпорядження банку з приводу будь-яких операцій з таким рахунком.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частина 1 ст. 317 Цивільного кодексу України передбачає, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до приписів ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічна норма закріплена в ст. 20 Господарського кодексу України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач 1 безпідставно отримав від третьої особи на стороні позивача грошові кошти в сумі 304500,48 грн., які належать ФГ "Кальчинівське", та які підлягають поверненню останньому, на день вирішення спору доказів виконання зобов'язання щодо перерахування позивачу помилково перерахованих грошових коштів в сумі 304500,48 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, відповідач 1 ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надав.

Так, сума заборгованості відповідача 1 з повернення помилково перерахованих платіжним дорученням № 34 від 09.01.2013 р. на його поточний рахунок № 226009123120202 в ПАТ «АКБ «КИЇВ» грошових коштів, право вимоги якої було відступлено ТОВ «Агротрейд продукт» на користь ФГ «Кальчинівське» згідно з договором цесії № 2, станом на день прийняття рішення судом першої інстанції складала 304500,48 грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ст. 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Згідно зі ст. 1074 Цивільного кодексу України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Постановою про арешт коштів відповідача 1 від 08.08.2011 р. відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було накладено арешт на грошові кошти ТОВ «Булах Василь Миколайович», що знаходяться на рахунку № 26009123120202 в ПАТ «АКБ «КИЇВ» , код банку 322498.

Відповідно до п.2.35 Інструкції кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача мають повертатися ним у строки, встановлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Згідно п.6 Указу Президента України №227/95 від 16.03.1995р. «Про заходи щодо нормалізації дисципліни в народному господарстві України» підприємства незалежно від форми власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунок кошти.

Тобто, неналежний отримувач грошових коштів не має можливості повернути кошти доки не буде знятий арешт з вищевказаного рахунку.

Згідно положень ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. У всіх інших випадках арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Аналогічні положення містяться в п. 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України».

Крім того зазначено, що відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на безспірність факту належності 304500,48 грн., які були помилково перераховані третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача відповідачу 1, з наступним відступленням права їх вимоги згідно договору цесії 2 саме позивачу - ФГ «Кальчинівське», суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що спір щодо права власності на кошти у сумі 304500,48 грн. відсутній, а відповідач 1 в свою чергу не заперечував ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, проти належності позивачу помилково перерахованих коштів у сумі 304500,48 грн.

При цьому, Київський апеляцій господарський суд відзначає, що належних та допустимих доказів в розумінні ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України щодо визнання недійсними чи розірвання договорів поставки № 18/5 від 14.12.2012 р., договору відступлення права вимоги від 20.12.2012 р. та договору про відступлення права вимоги від 10.01.2013 р. матеріали справи не містять а сторонами надані не були..

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції , щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Крім цього, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування заходів до забезпечення позову після виконання рішення суду за заявою позивача, з огляду на наступне.

Ухвалою суду від 12.02.13 р. за заявою позивача від 07.02.2013 р. судом було вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми 304500,48 грн. на грошові кошти, що зберігаються на поточному рахунку Фермерського господарства «Булах Василь Миколайович» № 26009123120202, код банку 322498, в Публічному акціонерному товаристві «Акціонерний комерційний банк «Київ» та заборони Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний банк «Київ» вчиняти дії щодо списання вказаних коштів, що зберігаються на вказаному вище поточному рахунку відповідача на виконання постанови про арешт коштів боржника від 08.08.2011 р. або іншого розпорядчого документу Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України або інших органів Державної виконавчої служби України.

Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Даним рішенням суд першої інстанції встановив законність таких вимог, потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин не відпала, обставини, що спричинились до застосування заходів забезпечення позову станом на дату прийняття рішення не змінились, отже заходи по забезпеченню позову, вжиті ухвалою суду першої інстанції від 12.02.2013 р., слід скасувати після виконання рішення, за заявою позивача.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що мотивувальна частина рішення суду першої інстанції не відповідає нормам процесуального права, як безпідставне.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

Доводи апелянта щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2013р. у справі №927/130/13-г підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» - задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»

залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2013р. у справі №927/130/13-г - залишити без змін.

3. Матеріали справи №927/130/13-г повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Сулім В.В.

Судді Рєпіна Л.О.

Тарасенко К.В.