Ухвала

від 31.07.2013 по справі 2-1020/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1020/12

Номер провадження 22-ц/786/2921/2013

Головуючий у 1-й інстанції Середа А.В.

Доповідач Дорош А. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: Дорош А.І.

Суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В.

при секретарі: Ткаченко Т.І.

з участю

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 липня 2013 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області, КП "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації", ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визначення порядку користування земельною ділянкою та зобов'язання знесення самочинно збудованої господарської споруди ,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 липня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області, КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визначення порядку користування земельною ділянкою та зобов'язання знесення самочинно збудованої господарської споруди - відмовлено.

Рішення оскаржив позивач ОСОБА_3, який в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Свої доводи обгрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають істотне значення для справи, та невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 17.09. 1974 р. ОСОБА_8 відповідно договору купівлі-продажу, придбав у ОСОБА_9 житловий будинок АДРЕСА_1. Зазначений договір купівлі-продажу від 17.09.1974 року був зареєстрований у Кременчуцькому міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі .V 27 за реєстром № 2838. В подальшому на підставі рішення виконкому Кременчуцької міської ради № 205 від 25.03.1977 р. домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 8-9).

Рішенням народного суду Автозаводського району м. Кременчука від 13.02.1976 р. спільно придбане майно подружжя було поділено між ОСОБА_8 та ОСОБА_10, яким за ОСОБА_8 було визначено право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1, яка складається з кімнати 1-4 площею 15,7 м2, сарай літ. «Б», погреб літ. «б», земельна ділянка під домоволодінням площею 300 м2 знаходиться в користуванні та належить до комунальної власності (а.с.10-11).

11.08.1980 р. ОСОБА_10 відповідно до договору дарування, який посвідчений Першою Кременчуцькою державною нотаріальною конторою, зареєстрований в реєстрі за № 4219, подарувала належну 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_11.

За період часу з 1990 року по 2008 рік ОСОБА_11 та ОСОБА_5 побудували прибудови до житлового будинку та окремі будівлі, шляхом знесення раніше будованих будівель, які зазначені в технічному паспорті на домоволодіння, а саме: прибудова літ. «А2», яка складається з кімнати 1-1 площею 16.0 м2, кімната 1-2 площею 16.3 м2, літня кухня літ. «Е» площею 20.90 м2, погріб під частиною будівлі літ. «Еп» площею 9.8 м2. (а.с.221-226).

В травні 2010 року ОСОБА_11помер. Після смерті спадкоємцями належного ОСОБА_11 майна, а саме 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, розташованих на земельні ділянці площею 300 м2, що знаходяться по АДРЕСА_1 стали дочка ОСОБА_4 та дружина ОСОБА_5 в рівних частинах кожний.

ІНФОРМАЦІЯ_1. первісний позивач ОСОБА_8 помер. Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом спадкоємцем майна, зазначеного в позові, став його син - ОСОБА_3 (а.с. 132, 156).

Згідно висновку експертного будівельно-технічної дослідження № 10/8-11 від 15.11.2011р., виготовленого за заявою первісного позивача, на огляд суду було надано 3 варіанти розподілу та користування спірною земельною ділянкою, що знаходяться по АДРЕСА_1 (а.с. 207-220).

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що у якості неналежного доказу надано висновок спеціаліста за 2011 р., а не висновок судової будівельно-технічної експертизи, огляд земельної ділянки проводився спеціалістом у відсутність відповідачів, без з»ясування їх правової позиції, без врахування дійсного стану земельної ділянки щодо наявності газових та водогінних комунікацій, які потребують технічного обслуговування, у зв»язку з чим суд позбавлений можливості в натурі визначити порядок користування земельною ділянкою. Щодо вимоги про знесення самочинно збудованої споруди, то згідно ч. 7 ст. 376 ЦК України право на подання позову про знесення нерухомого майна належить виключно державним органам чи органам місцевого смоврядування, позивач не довів у чому полягає порушення його права будівництвом цих споруд.

Як встановила колегія суддів, такий висновок місцевого суду є вірним, оскільки суд дійшов його після повного, всебічного та об"єктивного з"ясування фактичних обставин справи, прав та обов"язків сторін в даних правовідносинах, з правильним застосуванням норм матеріального права.

Як встановила колегія суддів і це вбачається із матеріалів справи, первісний позивач по справі ОСОБА_8 з часу придбання спірного домоволодіння у 1974 р. та до часу смерті ІНФОРМАЦІЯ_1. користувався ним та земельною ділянкою. З 1980 р. співвласниками цього домоволодіння стали ОСОБА_11, який помер у травні 2010 р., та його дружина ОСОБА_5

Між вказаними співвласниками склався певний порядок користування земельною ділянкою, починаючи з 1980 р., тобто фактичного проживання вказаних співвлвсників домоволодіння.

В якості доказу по справі позивачем дійсно надано висновок спеціаліста з варіантами поділу земельної ділянки, який є неналежним доказом при вирішенні такої категорії спорів. Висновок спеціаліста складений без попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, дослідження проводилося без участі відповідачів, без з»ясування їх позиції. Даний висновок не містить варіанту фактичного користування земельною ділянкою, що склався між співвласниками на протязі останніх 20-ти років. Зміна співвласника домоволодіння не тягне за собою зміну порядку користування земельною ділянкою.

Згідно ч. 1ст. 58, 59 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Згідно ч.3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності.

Щодо вимог в частині знесення самочинних будівель, то згідно даних технічного паспорту на домоволодінння, складеного 18.12.2009 р., літня кухня «Е» та погріб під нею «Еп» побудовані у 1990 р. (а.с. 187). Позивач з посиланням на вимоги ст.ст. 376 ч.4, 391 ЦК України просив усунути перешкоди у користуванні виділеної йому частини земельної ділянки шляхом зобов»язання відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 знести самочинно збудовано літню кухню з погрібом. При цьому позивач не мотивує у чому полягає порушення його права у зв»язку з їх побудовою. Порушення санітарних та протипожежних вимог встановлені спеціалістом у 2011 р., з часу побудови літньої кухні до пред»явлення у січні 2012 р. позову померлий позивач ОСОБА_8 не заявляв про порушення свого права, правонаступник ОСОБА_3 у спірному будинку не проживав і не проживає, у чому полягає порушення його прав не вказав. Позовна вимога про знесенння вказаних господарських споруд заявлена у зв»язку з виділенням йому частини земельної ділянки, на якій вони побудовані, за варіантом поділу землі, на якому наполягає позивач.

Крім цього колегія суддів звертає увагу на те, що місцевий суд допустив ОСОБА_3 як правонаступника померлого позивача ОСОБА_8 у даній справі, що є сумнівним, оскільки правовідносини щодо визначення порядку користування земельною ділянкою, зобов»язання знести самочинні будівлі є приватним правом конкретної фізичної особи, у даному випадку колишнього власника ОСОБА_8, який помер, і не допускають правонаступництва.

Доводи позивача про те, що він має право на виділ у натурі частки землеьної ділянки у відповідності до вимог ч. 1 ст. 364 ЦК України, не заслуговує на увагу, оскільки позивач, як спадкоємець, має право власності у спірному домоволодінні, щодо земельної ділянки, то вона не приватизована, перебуваєу комунальній власності, позивач має право на визначення порядку користування нею.

Як встановила колегія суддів, колишній власник ОСОБА_8 у зв»язку з хворобою останній час фактично не проживав у спірному домоволодінні, його син - позивач по справі також не не проживав не користувався ним, тому не заслуговують його доводи про порушення його прав як співвласника, якому лише 25.06.2013 р. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Доводи позивача про те, що доказами є будь-які фактичні дані, тому висновок спеціаліста про поділ земельної ділянки є належним доказом у справі, не заслуговують на увагу, оскільки згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належним та допустимим доказом при вирішенні спорів з визначення порядку користування земельної ділянки є висновок судової технічної експертизи.

Як встановлено колегією суддів, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313 - 315, 319 ЦПК України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею закононної сили.

С У Д Д І :