Ухвала

від 01.08.2013 по справі 17/134-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-23-25

УХВАЛА

"01" серпня 2013 р. Справа № 17/134-12

Суддя Горбасенко П.В., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Убінвест" на дії відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції щодо примусового виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013р. у справі №17/134-12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародна юридична компанія „Гапоненко Роман і партнери"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „УБІНВЕСТ"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „ІКА-СТРОЙ"

про стягнення 1 220 365,16 гривень

За участю представників:

від позивача Безрода Р.С. (дов. від 22.03.2013р.);

від відповідача Лазнюк Р.С. (дов. № 2907.13-1 від 09.07.2013р.);

від третьої особи Безрода Р.С. (дов. від 10.01.2013р.);

від Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

04.02.2013р. господарським судом Київської області було прийнято рішення у справі №17/134-12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародна юридична компанія „Гапоненко Роман і партнери" до Товариства з обмеженою відповідальністю " УБІНВЕСТ", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „ІКА-СТРОЙ" про стягнення 1 220 365,16 грн., яким позовні вимоги задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013р. рішення господарського суду Київської області від 04.02.2013р. у справі №17/134-12 скасовано частково та викладено його резолютивну частину у іншій редакції.

30.05.2013р. господарського судом Київської області були видані накази про примусове виконання вказаної постанови.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.07.2013р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013р. в частині відмови в стягненні 88 976,03 грн. пені, 5 482,70 грн. штрафу та 29 366,43 грн. 3 % річних скасовано, а рішення господарського суду Київської області від 04.02.2013р.у справі № 17/134-12 в цій частині залишено в силі, в іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013р. та рішення господарського суду Київської області від 04.02.2013р. у справі № 17/134-12 залишено без змін.

22.07.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшла скарга на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції щодо примусового виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013р. у справі №17/134-12 (вх. № 90 від 22.07.2013р.), згідно якої останній просив суд скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 27.06.2013р., виданої в рамках виконавчого провадження № 38472718, скасувати постанову про арешт коштів боржника від 27.06.2013р., виданої в рамках виконавчого провадження № 38472718 та зобов'язати державного виконавця звернутися до банківських установ з постановою про зняття арешту з коштів, що знаходяться на поточних рахунках відповідача, оскільки державним виконавцем порушено право боржника на добровільне виконання судового рішення, тому що постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.06.2013р. в порушення ч. 5 ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження" було направлено 21.06.2013р. Також державним виконавцем 27.06.2013р. (через 6 календарних днів після направлення постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику) була винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору, яка всупереч ч. 5 ст. 41 Закону України „Про виконавче провадження" була направлена сторонам 02.07.2013р. Крім того, 27.06.2013р. (через 6 календарних днів після направлення постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику) державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на рахунки боржника, яку скаржник вважає незаконною з підстав того, що винесенням постанови про накладення арешту на кошти боржника державний виконавець позбавив боржника права на самостійне виконання наказу господарського суду Київської області від 30.05.2013р. в межах строку, гарантованого законодавством.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.07.2013р. розгляд скарги призначено на 01.08.2013р.

31.07.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача та третьої особи надійшло заперечення на скаргу ТОВ „УБІНВЕСТ" на дії державного виконавця (вх. № 16460 від 31.07.2013р.), згідно якого останній визнав доводи скарги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, яке прийнято судом.

Представник скаржника у судовому засіданні 01.08.2013р. повністю підтримав подану ним скаргу, представник відповідача заперечив проти задоволення скарги.

Представник Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції в судове засідання 01.08.2013р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Статтею 124 Конституції та статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження".

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до місцевих органів державної податкової служби. Якщо судом було вжито заходів щодо забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом із виконавчим листом видає копію документів, що підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову. У разі повного або часткового задоволення первісного і зустрічного позовів накази про стягнення грошових сум видаються окремо по кожному позову. Якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів, або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом (ст. 116 ГПК України).

Приписами статті 1 Закону України „Про виконавче провадження" (далі - Закон) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною першою ст. 28 Закону встановлено, що у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова (абзац 2 ч. 2 ст. 25 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 31 Закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк (ч. 5 ст. 41 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 82 Закону рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Частиною третьої ст. 83 Закону передбачено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно п. 3.6. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012р. у разі якщо державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження накладено арешт на майно, в тому числі на кошти боржника, до закінчення строку для самостійного виконання, боржник може запропонувати державному виконавцю списати кошти, необхідні для виконання рішення, з його рахунку та зарахувати їх на відповідний рахунок органу ДВС з подальшим перерахуванням стягувачу

Суд встановив, що постановою відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП № 38472718 від 03.06.2013р. відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Київської області від 30.05.2013р. про стягнення з відповідача на користь позивача боргу у розмірі 1 118 465,85грн.

21.06.2013р. вказана постанова направлена відповідачеві поштою, що підтверджується відміткою на поштовому конверті, наявному в матеріалах справи.

Судом встановлено, що державним виконавцем вживались дії щодо примусового виконання рішення, а саме: керуючись ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження" державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції встановлено строк для самостійного виконання.

Враховуючи, що боржником у наданий виконавцем строк наказ суду не виконаний, 27.06.2013р. державним виконавцем на підставі ст. 28 Закону України „Про виконавче провадження", п. 3.7.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень прийнята постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 111 846,58грн., яка 02.07.2013р. направлена боржнику.

Постановою відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції про арешт коштів боржника ВП № 38472718 від 27.06.2013р. накладено арешт на кошти, в межах суми боргу, що містяться на банківських рахунках боржника, яка 02.07.2013р. направлена боржнику.

Судом встановлено, що рішення суду у даній справі в установлений постановою про відкриття виконавчого провадження строк не було виконано добровільно, боржник із заявою про відкладення виконавчих дій у зв'язку з несвоєчасним одержанням постанови про відкриття виконавчого провадження до відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції не звертався.

Доводи представника скаржника на те, що в постанові про стягнення з боржника виконавчого збору за виконавчим провадженням № 38472718 державний виконавець зазначив про те, що боржнику було запропоновано виконати наказу господарського суду Київської області № 17/134-12 в добровільному порядку до 11.06.2013р., в той час як постанова про відкриття виконавчого провадження надіслана виконавцем 21.06.2013р., що унеможливлює добровільне виконання наказу, не приймаються судом в якості достатніх підстав для скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, оскільки боржник не позбавлений права звернутися до начальника відділу ДВС із заявою про виправлення помилки у постанові в порядку ч. 3 ст. 83 Закону України „Про виконавче провадження" та обов'язку виконати судове рішення незалежно від стадії виконавчого провадження.

Твердження відповідача про незаконність постанови про накладення арешту на кошти боржника з огляду на позбавлення боржника права на самостійне виконання наказу господарсько суду Київської області від 30.05.2013р. в межах строку, гарантованого законодавством спростовується обізнаністю відповідача про наявність судового рішення, на підставі якого видано наказ від 30.05.2013р., що унеможливлює позбавлення права боржника на добровільне виконання рішення суду.

Крім того, суд звертає увагу боржника про невикористання останнім права запропонувати державному виконавцю списати кошти, необхідні для виконання рішення, з його рахунку та зарахувати їх на відповідний рахунок органу ДВС з подальшим перерахуванням стягувану, передбаченого п. 3.6. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012р.

Суд критично оцінює посилання представника скаржника на відсутність рішення суду як підставу для накладення арешту як безпідставні з огляду на вищевикладене.

Доводи представника відповідача на те, що державним виконавцем неправомірно накладено арешт на розрахункові рахунки, яких не існує не приймаються судом, оскільки до повноважень державного виконавця входить, зокрема виявлення банківських рахунків боржника та накладення арешту на грошові кошти боржника, які містяться на виявлених виконавцем банківських рахунках, в тому числі розрахункових.

Крім того, суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до абз. 2 п. 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012р. господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

З огляду на наведене та враховуючи, що скаржником не було надано доказів того, що рішення суду виконано ним у строк, встановлений державним виконавцем для самостійного виконання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ТОВ на дії відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у повному обсязі.

З огляду на вищевикладене та керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю „УБІНВЕСТ" у задоволенні скарги на дії відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у повному обсязі.

2. Копію ухвали надіслати Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції (08132, Київська обл., Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Лесі Українки, буд. 86).

Суддя П.В. Горбасенко