Постанова

від 30.07.2013 по справі 12/74-б-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 року Справа № 12/74-Б-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Панової І.Ю., суддів:Короткевича О.Є., Хандуріна М.І., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "державний експортно-імпортний банк України" в м.Херсоні на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 та на ухвалугосподарського суду Херсонської області від 19.03.2013 у справі господарського суду№ 12/74-Б-10 Херсонської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьенергопром" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Петропласт" про визнання банкрутом, ліквідаторарбітражний керуючий Косенко С.Г., за участю представників сторін:

ПАТ "Укрексімбанк" - Тригубенко Ю.П. (дов. від 07.05.2012),

ТОВ "Південьенергопром" - Павліш П.В. (дов. від 01.12.2012),

ліквідатор - арбітражний керуючий Косенко С.Г.,

Генеральної прокуратури України - Баклан Н.Ю. (посв. № 008813),

встановив:

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 19.03.2013 (суддя Ситюк В.Г.) у задоволенні скарги кредитора ПАТ "Укрексімбанк" на дії ліквідатора арбітражного керуючого Косенка С.Г. відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 (колегія суддів у складі: Жеков В.І. - головуючий, Сидоренко М.В., Аленін О.Ю.) ухвалу господарського суду Херсонської області від 19.03.2013 залишено без змін.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство (ПАТ) "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "державний експортно-імпортний банк України" в м. Херсоні просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 19.03.2013 та постанову суду апеляційної інстанції від 15.05.2013, прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу ПАТ "Укрексімбанк" на дії ліквідатора - арбітражного керуючого Косенка С.Г.; зобов'язати ліквідатора Косенка С.Г. здійснити розподіл коштів, отриманих від продажу майна банкрута відповідно до вимог ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". В обґрунтування посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 25 - 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги виходячи з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Відповідно до частини 1 ст. 25 Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Ч.4 вказаної ст. 25 передбачено, що дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Херсонської області від 06.12.2012 ТОВ "Петропласт" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Косенка С.Г. та зобов'язано його вчинити певні дії.

22.02.2013 ПАТ „Державний Експортно-Імпортний банк України" в особі філії ПАТ „Державний Експортно-Імпортний банк України" в м. Херсоні звернулось до Господарського суду Херсонської області зі скаргою на дії ліквідатора Косенко С.Г

Згідно з ч. 6 ст. 3-1 Закону при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Про невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого, господарський суд може винести ухвалу, яка направляється державному органу з питань банкрутства.

У зв'язку з чим, в господарському суді повинен бути доведений факт невиконання або неналежного виконання арбітражним керуючим своїх обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судами попередніх інстанцій, скарга ПАТ "Укрексімбанк" (з урахуванням доповнення) з посиланням на неналежне виконання ліквідатором своїх обов'язків мотивована неподанням ліквідатором документального підтвердження витрат, незакриттям рахунків у банківських установах, порушення ліквідатором черговості задоволення вимог кредиторів, оскільки вимоги четвертої черги повинні задовольнятися після задоволення вимог першої черги.

Відмовляючи у задоволенні скарги ПАТ "Укрексімбанк" на дії ліквідатора ТОВ "Петропласт" арбітражного керуючого Косенка С.Г. суди попередніх інстанцій виходили з того, що дії арбітражного керуючого (ліквідатора боржника) щодо проведення ліквідаційної процедури банкрута відповідають вимогам ст.ст. 25 - 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та здійснені ним в межах повноважень ліквідатора, визначених ст. 25 цього Закону.

Так, проаналізувавши поданий на виконання вимог закону та постанови суду звіт ліквідатора, суди встановили, що ліквідатором проведено роботу по ліквідації банкрута, а саме, проведено інвентаризацію майна банкрута та сформовано ліквідаційну масу, проведено оцінку та реалізацію майна банкрута.

З матеріалів справи вбачається, що отримані від реалізації майна кошти, надійшли на ліквідаційний рахунок банкрута і частково використані ліквідатором на відшкодування витрат з ліквідаційної процедури - публікацію оголошень в засобах масової інформації, проведення оцінки майна та рецензії на оцінку, охорону майна, проведення торгів, відшкодування витрат кредиторів, пов'язаних з провадженням у справі, капіталізацію платежів, погашення вимог заставного кредитора та часткове погашення вимог кредиторів четвертої черги.

Доводи скаржника про незакриття ліквідатором рахунків боржника в банківських установах спростовані судами попередніх інстанцій з посиланням на матеріали справи. Так, згідно звіту ліквідатора та виписки банку про рух коштів за період ліквідаційної процедури ліквідатором використовується лише один рахунок в установі банку ПАТ "Райффайзен банк Аваль", що відповідає приписам ч. 7 ст. 30 Закону. Інші рахунки підлягають закриттю в межах ліквідаційної процедури, про що ліквідатором направлено відповідно заяву до установи банку.

Також суди визнали безпідставними доводи скарги щодо порушення черговості задоволення вимог кредиторів, оскільки вимоги четвертої черги задоволено частково за рахунок коштів, отриманих від продажу майна боржника, яке не є предметом застави.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 26 Закону про банкрутство майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Отже, за приписами вказаної норми кошти від продажу майна банкрута, що знаходиться у заставі кредитора та включено до складу ліквідаційної маси цього банкрута, можуть використовуватись виключно для першочергового задоволення вимог саме цього кредитора - заставодержателя.

Так судами встановлено, що в звіті ліквідатором зазначається, що рухоме майно реалізовано на користь ОСОБА_11 після прийняття єдиної заявки на придбання за оціночною ціною та надходження коштів на рахунок підприємства-банкрута у вигляді стовідсоткової передплати; нерухоме майно реалізовано шляхом проведення прилюдних торгів (аукціону) ТБ „Алмаз" (відповідно укладено договір із брокером ПП ОСОБА_12, акредитованим на біржі та повідомлено іпотекодержателя про час та місце проведення аукціону) на користь ТОВ „Модена" після прийняття єдиної заявки на придбання за оціночною ціною та надходженням гарантійного внеску на рахунок банкрута (після торгів проведено остаточні розрахунки); після звітування перед комітетом кредиторів кошти (першої (судові витрати та вимоги четвертої черги) було розподілено відповідно до Закону; кошти, які підлягають перерахуванню в погашення вимог заставного/іпотечного кредитора залишено на розрахунковому рахунку до вирішення питання по зняття заборон та обтяжень; протягом ліквідаційної процедури з розрахункового рахунку банкрута проведено оплати згідно руху коштів, що додатково підтверджується виписками по розрахунковому рахунку; частково отримано дебіторську заборгованість з боку ТОВ „Мегатек-Україна".

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення скарги на дії ліквідатора, оскільки належних та допустимих доказів невиконання або неналежного виконання арбітражним керуючим своїх обов'язків ліквідатора ТОВ "Петропласт" заявником не надано.

Виходячи із меж перегляду справи судом касаційної інстанції, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала господарського суду Херсонської області від 19.03.2013 та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 прийняті у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для їх скасування немає.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, які викладені в оскаржуваних рішеннях.

За таких обставин справи колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваних ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, тому вони підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "державний експортно-імпортний банк України" в м.Херсоні залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 та ухвалу господарського суду Херсонської області від 19.03.2013 у справі № 12/74-Б-10 залишити без змін.

Головуючий Панова І.Ю.

Судді Короткевич О.Є.

Хандурін М.І.