Рішення

від 05.08.2013 по справі 914/2089/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2013 р. Справа № 914/2089/13

За позовом : Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі органу:

Позивача-1 : Міністерства Оборони України, м.Київ

Позивача-2 : Концерну «Військторгсервіс», м.Київ

До відповідача : Приватного підприємства «Гера-Медика», м.Львів

Третя особа : Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м.Львів

Про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.11.2007 року

Суддя Березяк Н.Є

Секретар судового засідання Торська І.В.

В судове засідання з'явились:

від прокурора : Покора К.В. - прокурор відділу (посв. №012188)

від позивача-1 : не з'явився

від позивача-2 : не з'явився

від відповідача : не з'явився

від третьої особи : не з'явився

Прокурору роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Заступником прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі органу: Міністерства Оборони України та Концерну «Військторгсервіс» до відповідача Приватного підприємства «Гера-Медика» за участю третьої особи Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29.11.2007 року.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав і мотивів, викладених в ухвалах суду.

22.07.2013 року в судовому засіданні представником прокурора було подано уточнення позовних вимог.

В судовому засіданні 22.07.2013 року було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

В судових засіданнях прокурор та представник позивача-1 уточнені позовні вимоги підтримали, просили задоволити позов з підстав та мотивів викладених в уточненій позовній заяві та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Представник позивача-2 в судові засідання не з'являвся, однак подав клопотання про розгляд справи без його участі

Відповідач участі представника в судове засідання також не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись сторонам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні представники третьої особи щодо позовних вимог не заперечили.

В судовому завданні 05.08.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення прокурора, представників позивача-1 та третьої особи, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

29.11.2007 року між концерном «Військторгсервіс» в особі начальника філії «Управління Західного оперативного командування» «Концерну «Військторгсервіс» Свідерським Г.М., який уповноважений Пукіром П.Н. за довіреністю укладати від імені Концерну «Військторгсервіс» (Продавець) будь-які договори щодо відчуження належного концерну будь-якого нерухомого майна та приватним підприємством «Гера-Медика» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 65,1 кв. м.

Відповідно до умов договору, Продавець передає у власність, а Покупець приймає у власність у відповідності до чинного законодавства України майно, яке знаходиться у м.Львові, вул. Стрийська, 61.

Згідно з витягу реєстру прав власності на нерухоме майно № 16825557 від 28.11.2007 року, спірне нежитлове приміщення має «Державну» форму власності та перебуває у повному господарському віданні Державного підприємства Міністерства оборони України «Управління військової торгівлі Прикарпатського військового округу «Львівський промкомбінат №58» і щодо його відчуження застосовується спеціальний порядок.

Як стверджує прокурор, на момент укладення спірного договору, не було дозволу Міністерства оборони України, ні погодження Фонду державного майна України на відчуження спірного майна.

З огляду на викладене, прокурор просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 29.11.2007 року нежитлового приміщення, загальною площею 65,1 кв. м., яке знаходиться у м.Львові, вул. Стрийська, 61.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників позивача-1 та третьої особи суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Міністром оборони України, 04.10.2004 року видана довіреність № 220/2071, відповідно до умов якої Міністерство оборони України в особі Міністра оборони України генерала армії України Кузьмука Олександра Івановича уповноважує начальника головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України Пукіра Петра Нікіфоровича (паспорт СН 256694, виданий Радянським РУ ГУ МВС України у м. Києві 20.08.1996 року) на представництво майнових та інших немайнових інтересів Міністерства оборони України з усіма правами, наданими законом позивачеві, відповідачеві, третій особі, у тому числі з правом повної або часткової відмови від позовних вимог, укладання мирової угоди, оскарження рішень суду з питань управління майном і діяльністю підприємств (установ військової торгівлі, що належать до сфери управління Міністерства оборони України.

Для виконання представницьких функцій та покладених повноважень, серед іншого, начальнику Головного управління торгівлі тилу Міністерства оборони України Пукіру Петру Нікіфоровичу надано право на надання від імені Міністерства оборони України підприємствам (установам) військової торгівлі висновків (дозволу) на відчуження майна, що закріплене за ними на праві господарського відання.

Начальником Головного управління торгівлі тилу Міністерства оборони України Пукіром П. Н., 12.11.2004 року, на підставі повноважень наданих довіреністю Міністра оборони України від 04.10.2004 року № 220/2071 надано дозвіл Начальнику державного підприємства Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування» Свідерському Г. М. на відчуження нерухомого майна державного підприємства Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування»: нежитлового приміщення, загальною площею 65,1 кв. м., яке знаходиться у м.Львові, вул. Стрийська, 61.

Окремим дорученням від 12.02.2005 року Міністра оборони України, довіреності на право укладення договорів (угод, контрактів), надання від імені Міністерства оборони прав здійснювати інші правочини, термін дії яких не закінчився, визнано недійсними та відкликана. 17.02.2005 року Пукіром П.Н. її повернуто до адміністративного департаменту Міністерства оборони України.

29.11.2007 року між концерном «Військторгсервіс» в особі начальника філії «Управління Західного оперативного командування» «Концерну «Військторгсервіс» Свідерським Г.М., який уповноважений Пукіром П.Н. за довіреністю укладати від імені Концерну «Військторгсервіс» (Продавець) будь-які договори щодо відчуження належного концерну будь-якого нерухомого майна та приватним підприємством «Гера-Медика» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 65,1 кв. м., яке знаходиться у м.Львові, вул. Стрийська, 61.

Відповідно до п. 1.1 договору, Продавець передає у власність Покупцеві майно, а Покупець - приймає майно у власність і зобов'язується сплатити за нього обговорену грошову суму, яка згідно п. 2.1 Договору обумовлена в розмірі 114 474,00 грн.

Частиною 5 ст. 657 Цивільного кодексу України встановлено, що особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Відповідно до приписів ч. 2, ч. 3 ст. 326 Цивільного кодексу України , від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Згідно ч. 1 ст. 136 Господарського кодексу України , право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до преамбули Закону України «Про управління об'єктами державної власності», останній визначає правові основи управління об'єктами державної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону, суб'єктами управління об'єктами державної власності є, окрім іншого, міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління).

Частиною 1 ст. 3 названого Закону визначено, що об'єктами управління державної власності є з поміж іншого майно, яке передане державним господарським об'єднанням.

Пунктом 1.1 статуту концерну «Військторгсервіс» визначено, що концерн є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності та належить до сфери управління Міністерства оборони України.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про те, що майно, яке являється предметом оспорюваного договору є загальнодержавною власністю, яке перебуває на праві господарського відання концерну «Військторгсервіс», а тому відчуження вказаного майна повинно здійснюватись з урахуванням особливостей його правового режиму встановлених чинним законодавством України.

Відповідно до п. 6 постанови Кабінету Міністрів України № 803 від 06.06.2007 року «Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності», відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу (далі - згода) відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами. Рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна, а також повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту приймається суб'єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна.

Згідно п. 8 вказаної постанови, рішення про надання згоди на відчуження майна приймається відповідним суб'єктом управління у формі розпорядчого акта, а про відмову в наданні такої згоди - у формі листа. Рішення про погодження чи відмову в погодженні відчуження майна надається Фондом державного майна у формі листа.

Згідно підпункту 68 п. 4 Положення про Міністерство оборони України затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 406/2011 , Міністерство оборони України відповідно надає згоду або відмовляє в наданні згоди на відчуження майнових об'єктів, що відносяться до основних фондів підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони України, а також на передачу в заставу цілісних майнових комплексів підприємств, будівель та споруд, що належать до сфери управління Міноборони України, його структурних підрозділів.

Як встановлено судом, продаж майна здійснювався на підставі дозволу начальника Головного управління торгівлі МОУ Пукіра П. Н. від 12.11.2004 року за №140/6/1466/9, який здійснював вказане повноваження на підставі довіреності виданої Міністром оборони України від 04.10.2004 року № 220/2071, яка окремим дорученням Міністра оборони України визнана недісною і повернута до адміністративного департаменту МОУ 17.02.2005 року.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, про відсутність дозволу на момент укладення оспорюваного договору (29.11.2007 року), який було видано особою на підставі довіреності від 04.10.2004 року за № 220/2071, яка в подальшому (12.02.2005 року) була скасована.

Відповідно, в матеріалах справи відсутні докази надання згоди Міністерством оборони України на відчуження нежитлового приміщення, загальною площею 65,1 кв. м., яке знаходиться у м.Львові, вул. Стрийська, 61.

20.03.2013 року Фонд державного майна України повідомленням №10-24-3491 зазначив, що останнім у встановленому порядку не надавалось погодження на відчуження майна, яке є предметом оскаржуваного договору купівлі-продажу.

Згідно з п. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України , зміст правочину не може суперечити ЦК України , іншим актам цивільного законодавства.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215 , 216 ЦК України .

Так, відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу , відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що укладений між концерном «Військторгсервіс» в особі начальника філії «Управління Західного оперативного командування» «Концерну «Військторгсервіс» Свідерським Г.М. та приватним підприємством «Гера-Медика» договір купівлі-продажу від 29.11.2007 року, предметом якого є належне позивачу на праві господарського відання нерухоме майно, яке являється державною власністю і яке відчужене без згоди Міністерства оборони України та погодження Фонду державного майна України суперечить наведеним вище вимогам чинного законодавства щодо порядку відчуження об'єктів державної власності, що в силу ст.ст. 203 , 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

З огляду на те, що договір купівлі-продажу від 29.11.2007 року визнається судом недійсним, правомірною та обґрунтованою є вимога прокурора про застосування наслідків недійсності правочину з огляду на приписи ст. 216 Цивільного кодексу України , відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку, що уточнений позов прокурора обґрунтований і підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.6,7,12,32-35,43,44,49,75,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 65,1 кв.м., яке знаходиться у м. Львові, вул. Стрийська, 61 від 29.11.2007 року, укладений між концерном «Військторгсервіс» в особі філії «Управління торгівлі Західного оперативного командування» та Приватним підприємством «Гера-Медика».

3. Зобов'язати Приватне підприємство «Гера - Медика» ( 79000, м. Львів, вул.Гвардійська, 5Б кв.5, код ЄДРПОУ 25554219) повернути до державної власності в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання Концерну «Військторгсервіс» (03151, м.Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, код ЄДРПОУ 33689922) нежитлові приміщення, загальною площею 65,1 кв.м., які знаходяться у м.Львові, вул. Стрийська, 61, загальною вартістю 114 474,00 грн.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Гера - Медика» (79000, м. Львів, вул.Гвардійська, 5Б кв.5, код ЄДРПОУ 25554219) в дохід державного бюджету України - 1 147, 00 грн. - судового збору по немайновій вимозі та 2 289,48 грн. - судового збору по майновій вимозі.

5. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя Н.Березяк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.08.2013 року.