Постанова

від 07.08.2013 по справі 913/210/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2013 року Справа № 913/210/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Полянського А.Г., Яценко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Луганської області на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 05.06.2013 р. у справі господарського суду№ 913/210/13-г Луганської області за позовомпрокурора Станично-Луганського району в інтересах держави в особі Петрівської селищної ради Станично-Луганського району до третя особаТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "ДорБудТехнологія" Державна фінансова інспекція в Луганській області простягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 482 515,80 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

прокурор відділу ГПУ Томчук М.О., посв. № 000606 від 01.08.2012 р.; позивача: не з'явились; відповідача: третьої особи: ліквідатор Сніжко О.Ю.; не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У січні 2013 р. прокурор Станично-Луганського району в інтересах держави в особі Петрівської селищної ради Станично-Луганського району (далі - Рада) звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою, у якій просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "ДорБудТехнологія" (далі - Товариство) на користь держави в особі Ради безпідставно отримані кошти у сумі 482 515,80 грн.

Позовні вимоги прокурор, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовував тим, що Радою оплачено завищену вартість виконаних Товариством робіт у розмірі 482 515,80 грн., що підтверджується складеним, за результатами проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності Ради від 30.06.2011 р. № 320-21/008, актом Контрольно-ревізійного відділу КРУ в Луганській області. Рада зверталась до Товариства з претензіями про повернення коштів, зайво сплачених через безпідставне завищення вартості виконаних робіт, які останнім залишено без задоволення, у зв'язку із чим, вказана сума на підставі ст. 1212 ЦК України, підлягає стягненню в судовому порядку.

Рішенням господарського суду Луганської області від 04.04.2013 р. (суддя Лісовицький Є.А.) позовні вимоги прокурора задоволено.

Рішення прийнято з мотивів, викладених прокурором у позовній заяві.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.06.2013 р. (колегія суддів: Зубченко І.В., Марченко О.А., Татенко В.М.) рішення господарського суду Луганської області від 04.04.2013 р. скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволені позовних вимог прокурора відмовлено.

Постанову мотивовано тим, що між сторонами у справі укладено договори, предметом яких є оплатне виконання Товариством для Ради робіт з будівництва полігону твердих побутових відходів. За умови існування між сторонами договірних правовідносин, неналежне виконання умов договору може слугувати підставою для відповідальності, а не підставою для повернення коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України. Договірні зобов'язання виконані Товариством у повному обсязі, акт Контрольно-ревізійного відділу КРУ в Луганській області не є належним і допустимим доказом порушення Товариством своїх зобов'язань за укладеними договорами, не впливає на їх умови та не може їх змінювати.

Заступник прокурора Луганської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.06.2013 р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Луганської області від 04.04.2013 р. Викладені у касаційній скарзі вимоги заступник прокурора обґрунтовує посиланням на ст.ст. 526, 611, 614, 623, 626, 651, 837, 852, 853, 877, 1212 ЦК України, ст.ст. 193, 222, 224 ГК України, ст.ст. 4, 4 1 , 5, 6, 7, 8, 32, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та ст. 15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" (в редакції від 30.06.2011 р.), вважає, що господарським судом апеляційної інстанції порушено наведені норми матеріального та процесуального права та надано невірну оцінку окремим доказам у справі.

Інші особи, які беруть участь у справі не скористались правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та відзив на касаційну скаргу заступника прокурора до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга заступника прокурора Луганської області не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Радою (замовник) та Товариством (виконавець, підрядник) було укладено три договори на виконання будівельних робіт по спорудженню полігону твердих побутових відходів у смт. Петрівка Станично-Луганського району Луганської області: № 25 від 01.04.2009 р. на суму 289 749,60 грн., № 61 від 14.08.2009 р. на суму 1 781 794,80 грн. та № 89 від 01.11.2010 р. на суму 271 039,75 грн., за умовами яких, Товариство взяло на себе обов'язок виконати роботи, відповідно до проектно-кошторисної документації та здати об'єкт у встановлений договором строк, а Рада зобов'язалася прийняти закінчені роботи та оплатити їх на умовах і в порядку, встановленому договором;

- пунктами 3.1., 3.2. договору № 25 від 01.04.2009 р. передбачено, що замовник сплачує виконавцю перед початком виконання робіт аванс для придбання будівельних матеріалів в розмірі 30% від загальної суми договору згідно п.2.1.; оплата за цим договором здійснюється за фактично виконані роботи на підставі підписаних актів прийомки форми КБ-2в та КБ-3 шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця;

- у розділі 11 договорів № 61 від 14.08.2009 р., № 89 від 01.11.2010 р. сторонами погоджено порядок розрахунків, зокрема у пункті 11.2. договорів сторонами погоджено, що Замовник перераховує підряднику аванс у розмірі 30% вартості обсягу робіт за договором згідно Постанови КМУ від 27.12.2001 р. № 1764 "Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва". Підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом одного місяця після одержання авансу. По закінченні місячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику;

- Замовник робить проміжні платежі підряднику за виконані роботи на підставі актів виконаних робіт форми №КБ-2в, №КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін. Акти виконаних робіт, документи, що підтверджують фактичні витрати, надаються підрядником уповноваженому представнику замовника не пізніше 26 числа поточного місяця. В разі зриву строків надання вищевказаних документів замовником не приймаються форми №КБ-2в, №КБ-3 до оплати у звітному місяці, що звільняє замовника від виплати наступного авансу, але не звільняє підрядника від дотримання графіка виконання робіт. Уповноважений представник замовника протягом п'яти днів перевіряє реальність акту і підписує його в частині реально виконаних обсягів робіт. Оплата виконаних робіт здійснюється замовником після підписання форм №КБ-2в, №КБ-3 до кінця поточного року (п. 11.3. договорів);

- остаточний розрахунок з підрядником за виконані роботи здійснюється замовником до кінця поточного року після виконання та приймання всіх передбачених договором робіт та підписання акту приймання виконаних робіт згідно Постанови КМУ від 27.12.2001р. №1764 "Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва" з наданням всієї виконавчої документації, встановленої нормативними актами (п. 11.3. договорів);

- на виконання умов договорів № 25 від 01.04.2009 р., № 61 від 14.08.2009 р., № 89 від 01.11.2010 р. підрядник виконав, а замовник прийняв та своєчасно оплатив роботи. Розрахунки проводилися на підставі актів приймання виконаних підрядних робіт за типовою формою № КБ-2в, підписаних Радою та скріплених її печаткою без зауважень;

- Контрольно-ревізійним відділом у Станично-Луганському районі було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Ради за період з 01.08.2008 р. по 01.05.2011 р., за результатами якої встановлено безпідставне завищення витрат праці робітників у порівнянні з нормативними в актах форми №КБ-2в на загальну суму 474 684,60 грн., про що складено відповідний Акт № 320-21/008 від 27.07.2011 р.;

- окрім цього, в Акті ревізії КРУ №320-21/008 від 27.07.2011р. зазначено, що вибірковим контрольним обміром та візуальним оглядом фактично виконаних робіт встановлено невідповідність між фактично виконаними обсягами робіт та обсягами робіт, вказаними в актах виконаних робіт форми №КБ-2в;

- прокурор та позивач вважають, що Товариством завищено вартість виконаних робіт на суму 482 515,80 грн., яка складається із 474 684,60 грн. - завищення витрат праці робітників та 7 831,20 грн. - завищення вартості та обсягів виконаних робіт, що стало підставою для звернення з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора, місцевий господарський суд, із посиланням на Акт ревізії КРУ, виходив із того, що Радою оплачено завищену вартість виконаних Товариством робіт у розмірі 482 515,80 грн., що в силу положень ст. 1212 ЦК України є підставою повернення коштів.

Із таким висновком місцевого господарського суду обґрунтовано не погодився господарський суд апеляційної інстанції, виходячи із наступного.

Частина перша ст. 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до приписів статей 837, 843 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи.

Відповідно до статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що у даному випадку правовідносини між Радою та Товариством виникли на підставі підрядних договорів № 25 від 01.04.2009 р., № 61 від 14.08.2009 р. та № 89 від 01.11.2010 р., в яких сторони вільно на власний розсуд визначили об'єм робіт, що підлягають виконанню, та їх вартість, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства ці умови є обов'язковими для сторін, тому вони були ними виконані.

Судом апеляційної інстанції надано належну правову оцінку тій обставині, що зобов'язання за договором сторонами виконані повністю, приймання-передачу робіт оформлено без будь-яких зауважень і претензій відповідними актами, які підписано та скріплений печатками сторін, позивач повністю оплатив вартість виконаних відповідачем робіт, яка була визначена сторонами у відповідних договорах.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що укладені між сторонами договори, в частині визначення ціни було визнано в установленому порядку недійсними повністю або частково з підстав її завищення, чи до них були внесені відповідні зміни.

Висновок господарського суду апеляційної інстанції, про те що кошти, які прокурор просить стягнути з Товариства, отримані останнім як оплата за виконані на підставі договорів роботи, тобто за наявності правової підстави, що виключає можливість застосування ст. 1212 ЦК України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним та обґрунтованим.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у своїй постанові від 02.07.2012 р. у справі № 5006/18/13/2012.

Водночас, колегія судді Вищого господарського суду України зазначає, що виявлені за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності Ради, порушення можуть бути підставою для притягнення до відповідальності відповідних посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.

З огляду на наведене, у задоволені позовних вимог прокурора Станично-Луганського району в інтересах держави в особі Ради про стягнення з Товариства 482 515,80 грн. як безпідставно отриманих коштів, судом апеляційної інстанції правомірно відмовлено.

Доводи заступника прокурора, які містяться у касаційній скарзі, щодо акту ревізії КРУ № 320-21/008 від 30.06.2011 р., зводяться до переоцінки цих доказів, а відтак не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів Вищого господарського суду України, оскільки, виходячи із наданих господарському суду касаційної інстанцій ст. ст. 111 5 та 111 7 Господарського процесуального кодексу України повноважень, він не може давати оцінку доказам, а повинен на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевірити застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Донецького апеляційного господарського суду від 05.06.2013 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги заступника прокурора Луганської області не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 та 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Луганської області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.06.2013 р. у справі № 913/210/13-г господарського суду Луганської області - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя А.Г. Полянський

Суддя О.В. Яценко