Рішення

від 07.08.2013 по справі 911/2393/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" серпня 2013 р. Справа № 911/2393/13

за позовом фізичної особи - підприємця Візьонка Станіслава Анатолійовича , м. Кагарлик,

до відповідача: Кагарлицької міської ради Київської області, м. Кагарлик,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Управління Держземагентства в Кагарлицькому районі Київської області, м. Кагарлик,

2) Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Київській області, м. Київ,

3) Державне агентство рибного господарства України, м. Київ,

про зобов'язання повернути майно

Суддя О.В. Конюх

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Тертичний Ю.І., уповноважений, довіреність від 24.06.2013р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: Купрацевич Ю.Г. , уповноважена, довіреність від 18.04.2013р. №176;

від третьої особи 3: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа - підприємець Візьонок С.А. звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 18.06.2013р. до Кагарлицької міської ради, в якому просить зобов'язати Кагарлицьку міську раду повернути рибу шляхом спуску води із ставу "Пасківський" площею водного дзеркала 22,3 га, що знаходиться на території міста Кагарлик та надання дозволу позивачу на вилов риби із ставу "Пасківський" протягом двох тижнів з моменту спуску води.

Позов обґрунтований тим, що відповідно до рішення Кагарлицької міської ради від 30.03.2007р. № 160-ХІІІ-У відповідачу передано за договором оренди від 15.05.2007р. землі водного фонду, в тому числі водного дзеркала ставу "Пасківський" 22,3 га, прибережних захисних смуг - 6,3 га для риборозведення. Рішення від 30.03.2007р. № 160-ХІІІ-У було скасовано, договір оренди від 15.05.2007р. було розірвано на виконання протесту прокурора рішенням Кагарлицької міської ради від 20.10.2011р. № 126-ХУ-УІ, оскільки зазначене рішення приймалося та вказаний договір укладався без розробки будь-якої землевпорядної документації.

Рішенням Кагарлицької міської ради від 10.11.2011р. № 131-ХУІ-УІ повторно надано фізичній особі - підприємцю Візьонку С.А. в короткострокову оренду земельну ділянку під водним об'єктом ставу "Пасківський" строком на 4 міс., а саме до 01.04.2012р. На виконання вказаного рішення 14.11.2011р. між сторонами укладено договір оренди земель водного фонду.

Позивач твердить, що за час оренди земельної ділянки ним здійснено зарибнення ставу (судак, білий амур, короп, товстолоб, карась) всього на суму 193586,00 грн. Посилаючись на частину 1 ст. 25 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 189, 775 ЦК України, позивач твердить, що йому належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані в результаті користування річчю, переданою в найм, відповідно просить суд зобов'язати Кагарлицьку міську раду повернути йому вирощену рибу шляхом спуску води із ставу "Пасківський" та надання дозволу на вилов риби.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.06.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі№911/2393/13 та призначено справу до розгляду. Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі Управління Держземагентства в Кагарлицькому районі.

Відповідач проти позову заперечував та просив суд в позові відмовити. В письмових запереченнях проти позовної заяви від 03.07.2013р. № 708/02-44 відповідач вказує, що саме для надання можливості позивачу виловити належну йому рибу Кагарлицькою міською радою було повторно надано позивачу в короткострокову оренду земельну ділянку під водним об'єктом ставу "Пасківський" строком на 4 міс. до 01.04.2012р. відповідно до рішення від 10.11.2011р. № 131-ХУІ-УІ. Представники відповідача в усних поясненнях повідомили, що укладення договору оренди земель водного фонду від 14.11.2011р. здійснювалось також без виготовлення землевпорядної документації, Режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта відповідачу не встановлювався.

Ухвалою від 03.07.2013р. суд відклав розгляд справи у зв'язку із неявкою представника позивача, неподанням ним необхідних для розгляду справи по суті додаткових документів та пояснень. Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Київській області (Київрибохорона) та Державне агентство рибного господарства України.

Третя особа 1 - управління Держземагентства в Кагарлицькому районі відзив на позов та витребувані судом документи не подала. Від третьої особи 1 до суду надійшли листи від 04.07.2013р. № 01-17-402 та від 15.07.2013р. № 01-17-441, в яких третя особа 1 просить суд розглядати справу без її участі.

Третя особа 2 - Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Київській області (Київрибохорона) у відзиві на позовну заяву від 17.07.2013р. № 29-вих просить суд в позові відмовити повністю. Третя особа 2 вказує, що відповідно до Наказу Мінагрополітики від 11.11.2005р. № 623/404 «про затвердження Інструкції про порядок спеціального використання риби та інших водних живих ресурсів» обсяги використання риби та інших водних живих ресурсів у рибогосподарських водних об'єктах, наданих користувачам у користування для їх штучного розведення і вирощування, регламентуються режимами рибогосподарської експлуатації. Крім того, відповідно до Інструкції про порядок робіт з відтворення водних живих ресурсів, затвердженої наказом Мінагрополітики України від 08.06.2004р. № 215, для здійснення вселення водних біоресурсів територіальний орган рибохорони на підставі затвердженого переліку документів, поданих користувачем затверджує склад комісії з контролю за проведенням робіт із вселення водних живих ресурсів, погоджує графік робіт. Комісія після завершення робіт зобов'язана скласти підсумковий акт про виконання зазначених робіт. Оскільки вселення водних живих ресурсів відповідачем здійснювалось без затвердженого режиму рибогосподарської експлуатації, без подачі у відповідний територіальний орган рибохорони необхідних документів, без створення комісії, у відповідача не виникло право користування водними біоресурсами.

Ухвалою від 17.07.2013р. розгляд справи було повторно відкладено та повторно зобов'язано позивача подати суду ряд документів, необхідних для розгляду справи по суті, в тому числі позивача зобов'язано уточнити та додатково обґрунтувати позовні вимоги, в тому числі документально обґрунтувати заявлений в позові спосіб та строк повернення риби, а також обґрунтувати та зазначити ціну позову, яка має визначати розмір належного до сплати судового збору. Позивача зобов'язано подати докази сплати грошових коштів (платіжні документи, банківські виписки тощо) за рибу (для зариблення), придбану за накладними, доданими до позовної заяви від 24.10.2007р. №49, від 16.04.2008р. №4, від 24.04.2008р. №18, від 28.05.2009р. №137, від 29.05.2009р. №143, від 30.10.2009р. б/н, від 16.04.2010р. б/н; від 16.05.2011р. №22 та товарними чеками від 12.04.2011р. №2 та від 27.11.2011р. № 11; оригінал та копію заяви до Кагарлицької міської ради від 08.11.2011р.; докази державної реєстрації договорів оренди землі від 15.05.2007р. та від 14.11.2011р. у відповідному органі Держкомзему; отриманий позивачем Дозвіл на спецводокористування на період дії договорів оренди земель водного фонду, або письмові пояснення щодо його відсутності; затверджений позивачу на період дії договорів оренди земель водного фонду та на день розгляду справи Режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта або письмові пояснення щодо його відсутності.

07.08.2013р. позивачем подано заяву від 02.08.2013р. в порядку ст. 22 ГПК України про зміну предмету позову. У вказаній заяві позивач, не змінюючи підстав позову, змінює предмет позову та просить суд стягнути з відповідача - Кагарлицької міської ради 193586,00 грн. боргу - відшкодування вартості риби, яку позивач використав для зарибнення ставу «Пасківський» за період дії договорів оренди земель водного фонду. Позивач твердить, що в силу ст. 25 Закону України «Про оренду землі» та ст.ст. 189, 775 ЦК України запущена позивачем та вирощена в орендованому ставі риба є власністю позивача.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Розглянувши подану заяву про зміну предмету позову від 02.08.2013р., яка відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та подана до початку розгляду справи по суті, враховуючи те, що вона належним чином направлена учасникам провадження у справі, про що свідчать додані до неї описи вкладення в лист від 02.08.2013р., те, що вона належним чином оплачена судовим збором, про що свідчить додана квитанція від 05.08.2013р. № 61-28637, суд приймає зазначену заяву до розгляду.

За таких обставин справа розглядається в редакції позовних вимог відповідно до заяви позивача про зміну предмета позову від 02.08.2013р. про стягнення з Кагарлицької міської ради 193586,00 грн. вартості випущеної відповідачем в став «Пасківський» риби в період дії договорів оренди земель водного фонду від 15.05.2007р. № 61 та від 14.11.2011р. № 180-1.

В судове засідання 07.08.2013р. з'явились представники позивача та третьої особи 2. Представники відповідача та третіх осіб 1 та 3 в судове засідання не з'явились, про причини нез'явлення суд належним чином не повідомили, хоча про день, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої ст. ст. 87, 64 ГПК України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. Оскільки представники відповідача та третьої особи 3 були присутні в попередньому судовому засіданні 17.07.2013р., про що свідчить протокол судового засідання, вони були належним чином повідомлені судом про дату та час наступного судового засідання 07.08.2013р. від третьої особи 1 до суду надійшли листи про розгляд справи без її участі.

Відповідно до пункту 3.9.2 вказаної Постанови, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши позов фізичної особи - підприємця Візьонка Станіслава Анатолійовича, м. Кагарлик (далі по тексту - ФОП Візьонок С.А.), до відповідача - Кагарлицької міської ради Київської області, м. Кагарлик (далі по тексту - Кагарлицька міськрада), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Держземагентства в Кагарлицькому районі Київської області, м. Кагарлик (далі по тексту - Управління Держземагентства, третя особа 1), Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Київській області, м. Київ (далі по тексту - Київрибохорона, третя особа 2), Державного агентства рибного господарства України, м. Київ (далі по тексту - Держрибагентство, третя особа 3) вислухавши пояснення представників учасників провадження, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Кагарлицької міськради від 30.03.2007р. № 160-ХІІІУ «Про передачу в оренду земель водного фонду» вирішено надати ФОП Візьонку С.А. в короткострокову оренду строком на 4 роки 10 міс. землі водного фонду площею 28,6 га, в тому числі водного дзеркала 22,3 га, прибережних захисних смуг 6,3 га для риборозведення.

На виконання вказаного рішення 15.05.2007р. між Кагарлицькою міськрадою (орендодавець) та ФОП Візьонком С.А. (орендар) було укладено договір оренди земель водного фонду, згідно якого орендодавець передав а орендар прийняв в оренду землі водного фонду загальною площею 28,6 га, в тому числі 22,3 га водного дзеркала, 6,3 га прибережних захисних смуг та гідротехнічну споруду - дамбу, що розташовані на території Кагарлицької міської ради в межах населеного пункту для риборозведення на строк на 4 роки та 10 місяців. Орендна плата визначена без виконання нормативної грошової оцінки в сумі 862,5 грн. на місяць (пункти 5, 9 Договору оренди від 15.05.2007р.). Договір укладений в простій письмовій формі та зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 25.05.2007р. №61 (без зазначення, яким саме органом здійснено цю державну реєстрацію, без зазначення посади особи, яка здійснила державну реєстрацію, без засвідчення підпису будь-якою печаткою).

25.05.2007р. між орендодавцем та орендарем складено акт прийому-передачі земель водного фонду.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного Договору) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Однак, частина перша ст. 20 та частина перша ст. 50 Закону України «Про землеустрій» (в редакції, чинній на момент укладення Договору від 15.05.2007р. № 61), який визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування, відповідно є спеціальним законом у сфері землеустрою, визначає, що землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок , при цьому проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок .

Відповідно до пункту 10 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою КМУ від 26.05.2004р. № 677, погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства. Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в тому числі лісогосподарського призначення і водного фонду є об'єктами обов'язкової державної експертизи, яка має на меті дослідження, перевірку, аналіз та оцінку об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовку обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» (в редакції від 17.06.2004р.) результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи. Якщо об'єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується. Позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією. Реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин укладенню договору оренди земель водного фонду від 15.05.2007р. мало передувати розроблення проекту землеустрою та його державна експертиза. Саме позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації міг бути підставою для прийняття Кагарлицькою міськрадою рішення від 30.03.2007р. № 160-ХІІІУ «Про передачу в оренду земель водного фонду».

Позивачем не розроблялося жодної землевпорядної документації взагалі, що сторонами не заперечується. Крім того, суд звертає увагу на те, що всупереч ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції від 19.12.2006р.) до договору не додано плану або схеми земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастрового плану земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та проекту відведення земельної ділянки.

Кагарлицькою міжрайонною прокуратурою до Кагарлицької міськради з підстав відсутності землевпорядної документації та нормативної грошової оцінки землі внесено протест від 14.10.2011р. № 3613/106 на рішення від 30.03.2007р. «Про надання в короткострокову оренду СПД Візьонку С.А. земельної ділянки водного фонду для риборозведення» (копія залучена до матеріалів справи).

Розглянувши протест прокурора, Кагарлицька міська рішенням від 20.10.2011р. № 126-ХУ-УІ «Про розгляд протесту Кагарлицького міжрайонного прокурора на рішення ХІІІ сесії У скликання Кагарлицької міської ради № 160 від 30.03.2007р. «Про передачу в оренду земель водного фонду» вирішила протест задовольнити, пункт 2 рішення від 30.03.2007р. скасувати, договір оренди земель водного фонду від 15.05.2007р., зареєстрований 25.05.2007р. за №61 розірвати.

01.11.2011р. між орендодавцем Кагарлицькою міськрадою та орендарем ФОП Візьонком С.А. укладено додаткову угоду про розірвання договору оренди земель водного фонду, що зареєстрований за №61 від 25.05.2007р.

09.11.2011р. ФОП Візьонок С.А. звернувся до Кагарлицької міськради із заявою про надання в короткострокову оренду землі водного фонду (став «Пасківський») для вилову риби, яка, на твердження заявника, є його власністю, до початку нересту 2012р. (копія заяви залучена до матеріалів справи).

Рішенням Кагарлицької міськради від 10.11.2011р. № 131-ХУІ-УІ «Про розгляд заяви ФОП Візьонка С.А.» вирішено надати ФОП Візьонку С.А. в короткострокову оренду земельну ділянку під водним об'єктом ставу «Пасківський» площею до 28,6 га, з них 22,3 га під водним дзеркалом, 6,3 га під прибережними захисними смугами та дамбою.

14.11.2011р. між Кагарлицькою міською радою (орендодавець) та ФОП Візьонком С.А. (орендар) укладено договір оренди земель водного фонду, згідно якого орендодавець передав а орендар прийняв земельну ділянку під водним об'єктом ставу «Пасківський» площею до 28,6 га, з них під водним дзеркалом 22,3 га, прибережних захисних смуг та гідротехнічних споруд (дамба) 6,3 га для риборозведення на строк до 01.04.2012р. Орендна плата визначена без виконання нормативної грошової оцінки в сумі 862,50 грн. на місяць (пункти 5, 9 Договору оренди від 15.05.2007р.). Договір укладений в простій письмовій формі та зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 14.11.2011р. № 180-1 (без зазначення, яким саме органом здійснено цю державну реєстрацію, без зазначення посади та прізвища особи, яка здійснила державну реєстрацію, без засвідчення цього підпису будь-якою печаткою).

14.11.2011р. між орендодавцем та орендарем складено акт прийому-передачі земель водного фонду. Суд звертає увагу на те, що Договір оренди від 14.11.2011р. з боку орендаря підписаний лише 22.03.2012р.

Рішення Кагарлицької міськради від 10.11.2011р. № 131-ХУІ-УІ «Про розгляд заяви ФОП Візьонка С.А.» приймалося та договір оренди від 14.11.2011р. укладався без розроблення проекту землеустрою та без проведення його державної експертизи, що сторонами не заперечується. Крім того, договір оренди земель водного фонду від 14.11.2011р. не містить ряду істотних умов, які визначені як обов'язкові ст. 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 07.07.2011р., яка була чинна на момент прийняття рішення та укладення договору, а саме в Договорі відсутній кадастровий номер земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Крім того, всупереч ст. 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 07.07.2011р. до договору не додано плану або схеми земельної ділянки, кадастрового плану земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); проекту відведення земельної ділянки.

Позивач посилається на те, що ним вживалися належні заходи для виготовлення проекту землеустрою, а саме було укладено договір від 17.03.2011р. № 32-16-24-1044 з ДП «ЦДЗК» на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (в оренду) (копія залучена до матеріалів справи) та сплачено кошти в сумі 2006,44 грн. квитанцією від 25.05.2011р. №110 (копія залучена до матеріалів справи), однак, проект землеустрою вчасно виготовлений не був.

Зазначені посилання позивача судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки виготовлення проекту землеустрою та отримання за результатами його державної експертизи позитивного висновку має передувати прийняттю рішення органом місцевого самоврядування про надання землі в оренду та укладенню договору та є підставою та обов'язковою умовою для його укладення, що сторонами виконано не було.

Позивачем за період після підписання договору оренди земель водного фонду від 15.05.2007р. до закінчення строку дії договору оренди земель водного фонду від 14.11.2011р. (01.04.2012р.) здійснено закупку риби для зариблення ставу «Пасківський» на загальну суму 193586,00 грн. (копії накладних та касових ордерів на їх оплату залучені до матеріалів справи). Позивач твердить, що ним було здійснено зариблення ставу закупленою рибою.

Відповідно до частини 1 ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право одержувати продукцію і доходи.

Згідно до частин 1, 2 ст. 189 ЦК України продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю.

Відповідно до ст. 775 ЦК України наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою в найм.

Згідно до частини 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення дій для запобігання такому порушенню.

Позивач, посилаючись на вищеперераховані норми закону, стверджуючи, що відповідач не оспорює право власності позивача на запущену та вирощену в орендованому ставі рибу, а зазначає лише про неможливість її повернення в натурі, просить суд стягнути з Кагарлицької міської ради 193586,00 грн. в якості відшкодування вартості риби.

Зазначений позов ФОП Візьонка С.А. задоволенню не підлягає з наступних підстав.

По-перше , судом встановлено грубе повторне порушення вимог закону сторонами - Кагарлицькою міською радою та ФОП Візьонком С.А. під час укладення як договору оренди земель водного фонду від 15.05.2007р., так і під час укладання договору оренди земель водного фонду від 14.11.2011р. Так, укладення зазначених договорів здійснювалось без розроблення проекту землеустрою, без проведення державної експертизи проекту землеустрою всупереч положенням ст.ст. 20, 50 Закону України «Про землеустрій», ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації». Крім того, обидва договори не містять всіх істотних умов, визначених ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (як в редакції від 19.12.2006р., так і в редакції від 07.07.2011р.), що відповідно до спеціальної норми частини другої ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди землі а також для визнання договору оренди землі недійсним.

Крім того, вказаними договорами позивачу у складі земель водного фонду передано в оренду гідротехнічну споруду - дамбу, яка не є об'єктом земельних відносин в розумінні частини 3 ст. 2 Земельного кодексу України, а пунктом 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 13.12.1992р. № 26-92 (в редакції від 03.02.2004р., чинній на момент укладення договору оренди від 15.05.2007р.) та частиною 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна) передбачено заборону передачі в оренду захисних гідротехнічних споруд.

Крім того, позивачем для рибництва (штучне розведення і відтворення риби та інших водних живих ресурсів згідно ст. 1 Водного кодексу України) використовувалась не земля водного фонду, а водний об'єкт - став «Пісківський». Статтею 51 Водного кодексу України (в редакції від 27.04.2007р.) визначено, що орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради . Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства .

Аналогічна правова позиція міститься в ст. 51 Водного кодексу України в редакції від 16.06.2011р., чинній на момент укладення Договору оренди водного фонду від 14.11.2011р.

Відповідно до частини першої ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання сторонами вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України на момент вчинення правочину. Відповідно до частини 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України) (п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що обидва договори оренди земель водного фонду, укладені між Кагарлицькою міською радою та ФОП Візьонком С.А., а саме - Договір оренди земель водного фонду від 15.05.2007р., зареєстрований 25.05.2007р. за №61, та Договір оренди земель водного фонду від 14.11.2011р., зареєстрований за № 180-1, в силу ст. 228 ЦК України є нікчемними.

Правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді реституції або в інших.

Згідно до частин другої та третьої ст. 125 ЗК України (в редакції від 27.04.2007р., чинній на момент виникнення спірних відносин), право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. За таких обставин відсутність права користування у позивача земельною ділянкою водного фонду додатково підтверджується тим, що межі орендованої земельної ділянки в натурі не встановлювались, що сторонами не заперечується.

По-друге , згідно ст. 1 Водного кодексу України до поняття використання води відноситься процес використання води без її вилучення, в тому числі для рибництва. Поняття спеціальне водокористування наведене у ст. 48 Водного кодексу України, згідно до вимог якої спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотніми водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб . Спеціальне водовикористання передбачає не тільки забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд та інших об'єктів, але і використання води для рибогосподарських потреб, що включає в себе риборозведення.

Відповідно до ст. 47 Водного кодексу України загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів. На водних об'єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об'єкт в оренду. За вказаною нормою загальне водокористування передбачає безкоштовне водокористування, без закріплення водних об'єктів за особами та без відповідних дозволів, передача водного об'єкту в користування за договором оренди не відноситься до загального користування .

Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми, суд приходить до висновку, що спеціальне водовикористання передбачає як забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв так і використання води для рибогосподарських потреб, що включає в себе і риборозведення. Такої ж правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України (постанова від 21.12.2010р. № К-23949/10).

В силу ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. Спеціальне водокористування є платним. Відповідно до ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Позивач в установленому законом порядку дозвіл на спецводокористування не отримував , що представник позивача підтвердив в своїх поясненнях.

Крім того, сам по собі договір оренди земель водного фонду на надає користувачу права користуватися водними живими біоресурсами, оскільки єдиним документом, який надає користувачу право на риборозведення є Режим рибогосподарської експлуатації водойми.

Порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби регламентується Інструкцією про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затвердженою Наказом Державного комітету рибного господарства України від 28.10.1998р. № 154, яку в наступному змінила Інструкція про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затвердженою Наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.01.2008р. №4.

Пунктом 1.1 Інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затвердженої Наказом Державного комітету рибного господарства України від 28.10.1998р. № 154 встановлено, що вона визначає порядок здійснення штучного розведення, вирощування водних живих ресурсів та їх використання у рибогосподарських рибних об'єктах підприємствами, установами та організаціями (незалежно від форм власності), громадянами України - користувачами . Вказана Інструкція регламентує встановлення спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань рибного господарства України Режиму рибогосподарської експлуатації водного об'єкта , який розробляється на підставі науково-біологічного обґрунтування та погоджується з територіальним органом рибохорони. Режим містить сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення риби та інших живих ресурсів за їх віковими характеристиками, щодо строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення тощо, виконання якого забезпечує раціональне використання рибогосподарського водного об'єкта або його ділянки. Пункт 2.4 Інструкції передбачає, що користувач, якому видано Режим, має одноосібне право на спеціальне використання водних живих ресурсів у цьому водному об'єкті, або його ділянці.

Позивач у встановленому законом порядку Режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта - ставу «Пасківський» не отримував , що представником позивача не заперечується.

Серед принципів господарювання ст. 6 ГК України визначає свободу підприємницької діяльності у межах, визначених законом. Відповідно до частини 1 ст. 43 ГК України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Дійсно, в силу частини 1 ст. 25 Закону України «Про оренду землі» та ст. 775 ЦК України орендар земельної ділянки має право одержувати продукцію і доходи, наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою в найм.

Однак, за загальним принципом ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом . Здійснення позивачем користування водним об'єктом - ставом «Пасківський» для рибництва на підставі незаконного договору оренди, без дозволу на спецводокористування та без встановлення Режиму рибогосподарської експлуатації водного об'єкта з порушенням та ігноруванням законодавчих правил здійснення такого виду діяльності не створює для позивача права власності на водні живі біоресурси в силу ст. 328 ЦК України.

По-третє , наявні в матеріалах справи копії накладних на придбання позивачем риби для зариблення та копії квитанцій до прибуткових касових ордерів не є достатніми доказами фактичного здійснення позивачем вселення водних біоресурсів у став «Пасківський» з огляду на наступне.

Порядок проведення робіт з відтворення водних живих ресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (крім водних об'єктів, розташованих у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду) суб'єктами усіх форм власності, що здійснюють рибогосподарську діяльність, в тому числі вселення водних біоресурсів на момент існування спірних відносин регламентувався Інструкцією про порядок проведення робіт з відтворення водних живих ресурсів, затвердженою Наказом Міністерства аграрної політики від 08.06.2004 № 215 (яка втратила чинність 07.07.2012р. згідно з наказом Мінагрополітики № 414).

Згідно зазначеної Інструкції для проведення робіт з відтворення водних живих ресурсів, пов'язаних з подальшим уселенням їх у рибогосподарський водний об'єкт, користувачі (крім територіальних органів рибоохорони) повинні не пізніше ніж за два тижні подати до територіального (басейнового, обласного, міжрайонного) органу рибоохорони, в зоні діяльності якого розташований відповідний рибогосподарський водний об'єкт, такі документи: 1) заявку на проведення робіт із уселення водних живих ресурсів у рибогосподарський водний об'єкт; 2) біологічне обґрунтування про доцільність проведення робіт з відтворення водних живих ресурсів (якщо відтворення здійснюється вперше), розроблене науковою установою; 3) ветеринарне свідоцтво про відсутність небезпечних захворювань у господарствах, з яких здійснюється перевезення риби та інших водних живих ресурсів (отримується цим господарством); 4) графік робіт із уселення водних живих ресурсів (складається користувачем і узгоджується з територіальними органами рибоохорони); 5) дозвіл Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на здійснення робіт з акліматизації, переселення водних живих ресурсів; 6) документ, що підтверджує придбання водних живих ресурсів для їх подальшого вселення у рибогосподарський водний об'єкт (повідомлення про виділення квоти на вилов, накладні про придбання, інші документи).

Територіальний орган рибоохорони в тижневий термін розглядає подані документи, наказом затверджує склад комісії з контролю за проведенням робіт із уселення водних живих ресурсів (далі - Комісія), погоджує графік робіт, передає його копію голові Комісії.

Головою Комісії призначається представник територіального органу рибоохорони, а членами Комісії - представники місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування (за згодою), територіального органу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та користувача, який здійснюватиме зазначені роботи.

Місця проведення робіт із уселення водних живих ресурсів визначаються Комісією.

Після закінчення робіт з відтворення водних живих ресурсів на підставі актів Комісія зобов'язана скласти підсумковий акт про виконання зазначених робіт за попередній період.

Позивачем вимоги зазначеної Інструкції дотримані не були , наказ про створення Комісії з контролю за проведенням робіт із уселення водних живих ресурсів, затверджений графік робіт із уселення водних живих ресурсів, проміжні та підсумковий акти про виконання зазначених робіт суду не подані, відповідно суду в порядку ст. 32, 34 ГПК України не подано належних та допустимих доказів того, яким чином була використана закуплена позивачем риба, в тому числі в який водний об'єкт та в якій кількості вона була випущена.

По-четверте , позивач просить суд стягнути з відповідача - Кагарлицької міської ради 193586,00 грн. вартості запущеної в став риби, посилаючись на норми частини 1 ст. 25 Закону України «Про оренду землі», частин 1, 2 ст. 189, ст. 775 ЦК України (право власності на плоди, доходи, що приносить річ, передана в найм, в тому числі земельна ділянка). Однак, вартість випущеної позивачем в став «Пасківський» риби за своєю правовою природою не є плодами, доходами що виробляються, добуваються, одержуються з речі або приносяться річчю в розумінні ст. 189 ЦК України, що є окремою підставою для відмови в позові.

Зазначена сума також не може бути повернута позивачу шляхом застосування реституції як правового наслідку недійсності нікчемних правочинів, укладених з Кагарлицькою міською радою, оскільки в розумінні частини 1 ст. 216 ЦК України зміст реституції полягає в тому, що кожна із сторін недійсного правочину зобов'язана повернути у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано. В силу змісту орендних відносин позивача та відповідача у суду відсутні підстави вважати, що запущена з порушенням та ігноруванням законодавчих правил здійснення такого виду діяльності риба отримана Кагарлицькою міською радою за недійсним правочином і має бути повернута в порядку реституції шляхом відшкодування її вартості.

Також суд звертає увагу на те, що фактичне користування майном на підставі договору оренди, унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами реституції, так як використання майна - "річ" безповоротна, і відновити сторони в первісний стан неможливо. За таких обставин сплачена за користування земельною ділянкою за недійсним договором орендна плата в порядку реституції поверненню позивачу також не підлягає. Такої ж позиції дотримується і Вищий господарський суд України (постанова від 15.04.2010р. у справі № 16/558).

За таких обставин, повно та обґрунтовано дослідивши обставини справі та наявні у справі докази, суд вважає вимоги позивача безпідставними та відмовляє в позові повністю.

Враховуючи вищевикладене та положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, та

керуючись ст. 14, 19 Конституції України, пунктом 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 13.12.1992р. № 26-92 та частиною 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»; ст.ст. 20, 50 Закону України «Про землеустрій», ст.ст. 1, 9, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», ст.ст. 15, 25 Закону України «Про оренду землі», пунктом 10 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою КМУ від 26.05.2004р. № 677, Інструкціями про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затвердженими Наказом Державного комітету рибного господарства України від 28.10.1998р. № 154 та Наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.01.2008р. №4; Інструкцією про порядок проведення робіт з відтворення водних живих ресурсів, затвердженою Наказом Міністерства аграрної політики від 08.06.2004 № 215; ст.ст. 1, 2, 118, 123, 124, 125 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 44, 47, 48, 49, 51 Водного кодексу України, ст.ст. 189, 203, 215, 216, 228, 386, 775 ЦК України, ст. ст. 32, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові фізичній особі - підприємцю Візьонку Станіславу Анатолійовичу до Кагарлицької міської ради відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 15.08.2013р.