Постанова

від 05.11.2013 по справі 911/2393/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. Справа№ 911/2393/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Суліма В.В.

за участі представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник

від відповідача: Кущ О.Р. - представник;

Мацібура - представник

Чапишев К.П. - представник

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: не з'явився

від третьої особи-3: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на рішення господарського суду Київської області від 07.08.2013 по справі № 911/2393/13 (повний текст підписано 15.08.2013) (суддя - Конюх О.В.)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

до Кагарлицької міської ради Київської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Управління Держземагентства в Кагарлицькому районі Київської області

2) Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Київській області

3) Державне агентство рибного господарства України

про зобов'язання повернути майно

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 18.06.2013 до Кагарлицької міської ради, в якому просить зобов'язати Кагарлицьку міську раду повернути рибу шляхом спуску води із ставу «Пасківський» площею водного дзеркала 22,3 га, що знаходиться на території міста Кагарлик та надання дозволу позивачу на вилов риби із ставу «Пасківський» протягом двох тижнів з моменту спуску води.

07.08.2013 позивачем подано заяву від 02.08.2013 в порядку ст. 22 ГПК України про зміну предмету позову. У вказаній заяві позивач, не змінюючи підстав позову, змінює предмет позову та просить суд стягнути з відповідача - Кагарлицької міської ради 193586,00 грн. боргу - відшкодування вартості риби, яку позивач використав для зарибнення ставу «Пасківський» за період дії договорів оренди земель водного фонду. Позивач твердить, що в силу ст. 25 Закону України «Про оренду землі» та ст.ст. 189, 775 ЦК України запущена позивачем та вирощена в орендованому ставі риба є власністю позивача.

Рішенням господарського суду Київської області від 07.08.2013 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 07.08.2013 у справі № 911/2393/13 скасувати, та прийняти нове рішення яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з порушенням принципів всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, а тому підлягає скасуванню.

У своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що висновок суду про нікчемність правочину, який є підставою позову, є помилковим з підстав наведених у скарзі.

Крім того, скаржник посилається на те, що висновок суду, що договором оренди було передбачено передачу не лише земель водного фонду, а й технічні споруди (дамбу) не підтверджується матеріалами справи.

Також скаржник наголошує, що факт зариблення ним орендованого ставу на суму 193 586,00 грн. не оспорюється відповідачем, а також підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 05.11.2013.

09.10.2013 від Кагарлицької міської ради надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких відповідач зазначив, що після розірвання договору оренди від 15.05.2007, рішенням сесії міської ради № 131-ХУІ-УІ від 10.11.2011 позивачу надано в короткострокову оренду земельну ділянку під водним об'єктом «Пасківський» строком на 4 місяці, тобто до 01.04.2012, а тому права позивача відповідачем не порушувались, крім того, оскільки відповідачем не дотримано вимог інструкції про порядок проведення робіт з відтворення водних живих ресурсів затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики України від 08.06.2004 № 215, надані позивачем докази щодо придбання риби не підтверджують зариблення саме спірного ставу, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

01.11.2013 від позивача надійшли додаткові пояснення в яких скаржник підтримав свої позовні вимоги.

У судове засідання 05.11.2013 представники третіх осіб не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третіх осіб, які повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень сторін, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням Кагарлицької міськради від 30.03.2007 № 160-ХІІІУ «Про передачу в оренду земель водного фонду» вирішено надати ФОП ОСОБА_5 в короткострокову оренду строком на 4 роки 10 міс. землі водного фонду площею 28,6 га, в тому числі водного дзеркала 22,3 га, прибережних захисних смуг 6,3 га для риборозведення.

15.05.2007 між Кагарлицькою міською радою (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (орендар) було укладено договір оренди земель водного фонду.

Відповідно до п. 1. Договору оренди від 15.05.2007 орендодавець передає, а орендар приймає в оренду землі водного фонду загальною площею 28,6 га, в тому числі 22,3 га водного дзеркала, 6,3 га прибережних захисних смуг та гідротехнічну споруду - дамбу, що розташовані на території Кагарлицької міської ради в межах населеного пункту для риборозведення.

Пунктом 8 Договору оренди від 15.05.2007 сторони погодили, що договір укладається на строк на 4 роки та 10 місяців.

У відповідності до п. 9 Договору від 15.05.2007 орендна плата визначена в сумі 862,5 грн. на місяць.

Зазначений Договір укладено в простій письмовій формі та зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 25.05.2007р. №61 (без зазначення, яким саме органом здійснено цю державну реєстрацію, без зазначення посади особи, яка здійснила державну реєстрацію, без засвідчення підпису будь-якою печаткою).

Як вбачається з матеріалів справи, 25.05.2007 між орендодавцем та орендарем складено акт прийому-передачі земель водного фонду.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного Договору) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 20 та ч. 1 ст. 50 Закону України «Про землеустрій» (в редакції, чинній на момент укладення Договору від 15.05.2007 № 61) передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Згідно з положеннями п. 10 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26.05.2004 № 677, погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства. Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в тому числі лісогосподарського призначення і водного фонду є об'єктами обов'язкової державної експертизи, яка має на меті дослідження, перевірку, аналіз та оцінку об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовку обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи.

У відповідності до ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» (в редакції від 17.06.2004) результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи. Якщо об'єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується. Позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією. Реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладенню Договору оренди земель водного фонду від 15.05.2007 мало передувати розроблення проекту землеустрою та його державна експертиза. Саме позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації міг бути підставою для прийняття Кагарлицькою міськрадою рішення від 30.03.2007 № 160-ХІІІУ «Про передачу в оренду земель водного фонду».

Однак, як вбачається з матеріалів справи позивачем не розроблялося жодної землевпорядної документації, що сторонами не заперечується. Крім того, всупереч ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції від 19.12.2006) до Договору не додано плану або схеми земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастрового плану земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та проекту відведення земельної ділянки.

Кагарлицькою міжрайонною прокуратурою до Кагарлицької міськради з підстав відсутності землевпорядної документації та нормативної грошової оцінки землі внесено протест від 14.10.2011 № 3613/106 на рішення від 30.03.2007 «Про надання в короткострокову оренду СПД ОСОБА_5 земельної ділянки водного фонду для риборозведення».

20.10.2011 Кагарлицька міська рада прийняла рішення № 126-ХУ-УІ «Про розгляд протесту Кагарлицького міжрайонного прокурора на рішення ХІІІ сесії У скликання Кагарлицької міської ради № 160 від 30.03.2007 «Про передачу в оренду земель водного фонду» яким вирішила протест задовольнити, пункт 2 рішення від 30.03.2007 скасувати, договір оренди земель водного фонду від 15.05.2007, зареєстрований 25.05.2007 за №61 розірвати.

З метою виконання зазначеного рішення, 01.11.2011 між Кагарлицькою міською радою та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 укладено додаткову угоду про розірвання договору оренди земель водного фонду, що зареєстрований за №61 від 25.05.2007.

09.11.2011 позивач звернувся до Кагарлицької міської ради із заявою про надання в короткострокову оренду земель водного фонду (став «Пасківський») для вилову риби, яка, за твердженням заявника, є його власністю, до початку нересту 2012.

Рішенням Кагарлицької міськради від 10.11.2011 № 131-ХУІ-УІ «Про розгляд заяви ФОП ОСОБА_5» вирішено надати ФОП ОСОБА_5 в короткострокову оренду земельну ділянку під водним об'єктом ставу «Пасківський» площею до 28,6 га, з них 22,3 га під водним дзеркалом, 6,3 га під прибережними захисними смугами та дамбою.

14.11.2011 між Кагарлицькою міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_5 (орендар) (підписано 22.03.2012) укладено договір оренди земель водного фонду, згідно якого орендодавець передав а орендар прийняв земельну ділянку під водним об'єктом ставу «Пасківський» площею до 28,6 га, з них під водним дзеркалом 22,3 га, прибережних захисних смуг та гідротехнічних споруд (дамба) 6,3 га для риборозведення на строк до 01.04.2012р. Орендна плата визначена без виконання нормативної грошової оцінки в сумі 862,50 грн. на місяць (пункти 5, 9 Договору оренди від 15.05.2007р.). Договір укладений в простій письмовій формі та зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 14.11.2011р. № 180-1 (без зазначення, яким саме органом здійснено цю державну реєстрацію, без зазначення посади та прізвища особи, яка здійснила державну реєстрацію, без засвідчення цього підпису будь-якою печаткою).

14.11.2011 між орендодавцем та орендарем складено акт прийому-передачі земель водного фонду.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Кагарлицької міської ради від 10.11.2011 № 131-ХУІ-УІ «Про розгляд заяви ФОП ОСОБА_5» приймалося та договір оренди від 14.11.2011 укладався без розроблення проекту землеустрою та без проведення його державної експертизи, що сторонами не заперечується. Крім того, договір оренди земель водного фонду від 14.11.2011 не містить ряду істотних умов, які визначені як обов'язкові ст. 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 07.07.2011р., яка була чинна на момент прийняття рішення та укладення договору, а саме в Договорі відсутній кадастровий номер земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Крім того, судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що до Договору всупереч ст. 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 07.07.2011 не додано плану або схеми земельної ділянки, кадастрового плану земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); проекту відведення земельної ділянки.

Як вбачається з наданих позивачем накладних, позивачем за період після підписання договору оренди земель водного фонду від 15.05.2007 до закінчення строку дії Договору оренди земель водного фонду від 14.11.2011 (01.04.2012) здійснено закупку риби, на загальну суму 193586,00 грн.

Позивач у своїй позовній заяві та апеляційній скарзі зазначає, що ним було здійснено зариблення ставу закупленою рибою.

Положеннями ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендар земельної ділянки має право одержувати продукцію і доходи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 189 Цивільного кодексу України продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю.

У відповідності до ст. 775 Цивільного кодексу України наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою в найм.

Згідно до частини 2 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення дій для запобігання такому порушенню.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не оспорює право власності позивача на запущену та вирощену в орендованому ставі рибу, а зазначає лише про неможливість її повернення в натурі, просить суд стягнути з Кагарлицької міської ради 193586,00 грн. в якості відшкодування вартості риби.

Судом першої інстанції встановлено грубе порушення вимог закону сторонами - Кагарлицькою міською радою та ФОП ОСОБА_5 під час укладення як договору оренди земель водного фонду від 15.05.2007, так і під час укладання договору оренди земель водного фонду від 14.11.2011, оскільки укладення зазначених договорів здійснювалось без розроблення проекту землеустрою, без проведення державної експертизи проекту землеустрою всупереч положенням ст.ст. 20, 50 Закону України «Про землеустрій», ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації». Крім того, обидва договори не містять всіх істотних умов, визначених ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (як в редакції від 19.12.2006, так і в редакції від 07.07.2011), що відповідно до спеціальної норми частини другої ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди землі, а також для визнання договору оренди землі недійсним.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обидва договори оренди земель водного фонду, а саме - Договір оренди земель водного фонду від 15.05.2007, зареєстрований 25.05.2007р. за №61, та Договір оренди земель водного фонду від 14.11.2011, зареєстрований за № 180-1, в силу ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді реституції або в інших.

Частинами 2 та 3 ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції від 27.04.2007, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. За таких обставин відсутність права користування у позивача земельною ділянкою водного фонду додатково підтверджується тим, що межі орендованої земельної ділянки в натурі не встановлювались, що сторонами не заперечується.

Положеннями ст. ст. 48 Водного кодексу України закріплено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотніми водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. Спеціальне водовикористання передбачає не тільки забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд та інших об'єктів, але і використання води для рибогосподарських потреб, що включає в себе риборозведення.

Відповідно до ст. 47 Водного кодексу України загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів. На водних об'єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об'єкт в оренду. За вказаною нормою загальне водокористування передбачає безкоштовне водокористування, без закріплення водних об'єктів за особами та без відповідних дозволів, передача водного об'єкту в користування за договором оренди не відноситься до загального користування.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми, суд приходить до висновку, що спеціальне водовикористання передбачає як забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв так і використання води для рибогосподарських потреб, що включає в себе і риборозведення. Такої ж правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України (постанова від 21.12.2010р. № К-23949/10).

В силу ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. Спеціальне водокористування є платним. Відповідно до ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Позивач в установленому законом порядку дозвіл на спецводокористування не отримував, що представник позивача підтвердив в своїх поясненнях.

Крім того, сам по собі договір оренди земель водного фонду не надає користувачу права користуватися водними живими біоресурсами, оскільки єдиним документом, який надає користувачу право на риборозведення є Режим рибогосподарської експлуатації водойми.

Порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби регламентується Інструкцією про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затвердженою Наказом Державного комітету рибного господарства України від 28.10.1998р. № 154, яку в наступному змінила Інструкція про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затвердженою Наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.01.2008р. №4.

Згідно з п. 1.1 Інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затвердженої Наказом Державного комітету рибного господарства України від 28.10.1998р. № 154 встановлено, що вона визначає порядок здійснення штучного розведення, вирощування водних живих ресурсів та їх використання у рибогосподарських рибних об'єктах підприємствами, установами та організаціями (незалежно від форм власності), громадянами України - користувачами. Вказана Інструкція регламентує встановлення спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань рибного господарства України Режиму рибогосподарської експлуатації водного об'єкта, який розробляється на підставі науково-біологічного обґрунтування та погоджується з територіальним органом рибохорони. Режим містить сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення риби та інших живих ресурсів за їх віковими характеристиками, щодо строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення тощо, виконання якого забезпечує раціональне використання рибогосподарського водного об'єкта або його ділянки. Пункт 2.4 Інструкції передбачає, що користувач, якому видано Режим, має одноосібне право на спеціальне використання водних живих ресурсів у цьому водному об'єкті, або його ділянці.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у встановленому законом порядку Режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта - ставу «Пасківський» не отримував.

Враховуючи, що докази надані позивачем для підтвердження зариблення ставу «Пасківський» підтверджують лише факт придбання риби, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що позивачем було випущено придбану рибу саме у став, який є об'єктом оренди за Договорами від 15.05.2007 та від 14.11.2011.

Порядок проведення робіт з відтворення водних живих ресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (крім водних об'єктів, розташованих у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду) суб'єктами усіх форм власності, що здійснюють рибогосподарську діяльність, в тому числі вселення водних біоресурсів на момент існування спірних відносин регламентувався Інструкцією про порядок проведення робіт з відтворення водних живих ресурсів, затвердженою Наказом Міністерства аграрної політики від 08.06.2004 № 215 (яка втратила чинність 07.07.2012р. згідно з наказом Мінагрополітики № 414).

Положеннями зазначеної інструкції передбачено, що для проведення робіт з відтворення водних живих ресурсів, пов'язаних з подальшим уселенням їх у рибогосподарський водний об'єкт, користувачі (крім територіальних органів рибоохорони) повинні не пізніше ніж за два тижні подати до територіального (басейнового, обласного, міжрайонного) органу рибоохорони, в зоні діяльності якого розташований відповідний рибогосподарський водний об'єкт, такі документи: 1) заявку на проведення робіт із уселення водних живих ресурсів у рибогосподарський водний об'єкт; 2) біологічне обґрунтування про доцільність проведення робіт з відтворення водних живих ресурсів (якщо відтворення здійснюється вперше), розроблене науковою установою; 3) ветеринарне свідоцтво про відсутність небезпечних захворювань у господарствах, з яких здійснюється перевезення риби та інших водних живих ресурсів (отримується цим господарством); 4) графік робіт із уселення водних живих ресурсів (складається користувачем і узгоджується з територіальними органами рибоохорони); 5) дозвіл Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на здійснення робіт з акліматизації, переселення водних живих ресурсів; 6) документ, що підтверджує придбання водних живих ресурсів для їх подальшого вселення у рибогосподарський водний об'єкт (повідомлення про виділення квоти на вилов, накладні про придбання, інші документи).

Територіальний орган рибоохорони в тижневий термін розглядає подані документи, наказом затверджує склад комісії з контролю за проведенням робіт із уселення водних живих ресурсів (далі - Комісія), погоджує графік робіт, передає його копію голові Комісії.

Головою Комісії призначається представник територіального органу рибоохорони, а членами Комісії - представники місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування (за згодою), територіального органу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та користувача, який здійснюватиме зазначені роботи.

Місця проведення робіт із уселення водних живих ресурсів визначаються Комісією.

Після закінчення робіт з відтворення водних живих ресурсів на підставі актів Комісія зобов'язана скласти підсумковий акт про виконання зазначених робіт за попередній період.

Як правильно встановлено в рішенні суду першої інстанції, позивачем вимоги зазначеної Інструкції дотримані не були, наказ про створення Комісії з контролю за проведенням робіт із уселення водних живих ресурсів, затверджений графік робіт із уселення водних живих ресурсів, проміжні та підсумковий акти про виконання зазначених робіт суду не подані, а відповідно в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази зариблення ставу «Пасківський» на суму 193586,00 грн., а тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача вартості запущеної риби в сумі 193586,00 грн. відсутні.

Крім того, як вбачається з пояснень представників сторін, позивач в процесі господарської діяльності здійснював вилов риби зі ставу «Пасківський», а тому навіть за умови встановлення факту зариблення позивачем ставу, встановити вартість риби яку було запущено позивачем та не виловлено в процесі господарської діяльності не вбачається за можливе.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга позивача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 07.08.2013 по справі № 911/2393/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/2393/13 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Рєпіна Л.О.

Сулім В.В.