Рішення

від 08.08.2013 по справі 5011-71/2684-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-71/2684-2012 08.08.13

За позовом Товаритсва з обмеженою відповідальністю "Оргтехніка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія"

про стягнення 301787,70 грн.

Головуючий суддя Полякова К.В.

Суддя Босий В.П.

Суддя Ониськів О.М.

Представники:

від позивача: Лісіцина М.О. (дов. № 1/813Д від 01.08.2013)

від відповідача: Семененко Є.М. (дов. №142/13 від 16.01.2013)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оргтехніка» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» про стягнення 301787,70 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2012 за зазначеним вище позовом порушено провадження у справі № 5011-71/2684-2012.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2012 у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2012 у справі № 5011-71/2684-2012 рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2012 залишено без змін.

Вищий Господарський суд України постановою від 11.09.2012 задовольнив касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оргтехніка», прийняв нове рішення, яким задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оргтехніка» в повному обсязі.

Постановою Верховного суду України від 22.01.2013 справу № 5011-71/2684-2012 направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Вищий господарський суд України постановою від 01.04.2013 у справі № 5011-71/2684-2012 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оргтехніка» задовольнив частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2012 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2012 скасував, справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.04.2013 прийнято справу № 5011-71/2684-2012 до провадження та призначено її до розгляду на 23.05.2013 року.

23.05.2013 р. через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від представників позивача та відповідача надійшли пояснення, витребувані ухвалою суду.

У судовому засіданні судом оголошено перерву до 30.05.2013 року.

30.05.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від представників позивача надійшли додаткові пояснення про справі, в яких він просить стягнути з відповідача 32345 грн. - розмір матеріального збитку, спричинених залиттям стоками приміщень, 254542,70 грн. - розмір матеріального збитку за залиття майна, що належить позивачу та 14900 грн. - вартість послуг з проведення двох експертних досліджень.

У задоволення поданого сторонами клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів судом винесено відповідну ухвалу та оголошено перерву у судовому засіданні до 20.06.2013 року.

Під час судового засідання 20.06.2013, суд дійшов висновку, що дана справа відноситься до категорії складних, а тому підлягає колегіальному розгляду у складі трьох суддів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2013 призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 20.06.2013 визначено для розгляду справи № 5011-71/2684-2012 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Босий В.П. та Ониськів О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2013 справу № 5011-71/2684-2012 прийнято до провадження зазначеною колегією суддів та призначено на 08.08.2013 року.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення може прийматися тільки тим суддею (суддями), який брав участь у розгляді справи з його початку. В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи, з огляду на встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді, слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

07.08.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

До судового засідання 08.08.2013 представники позивача та відповідача з'явились. Представник позивача під час судового засідання просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві з урахуванням поданих письмових пояснень від 23.05.2013 та 30.05.2013 та просив стягнути з відповідача 32345 грн. - розмір матеріального збитку, спричинених залиттям стоками приміщень, 254542,70 грн. - розмір матеріального збитку за залиття майна, що належить позивачу та 14900 грн. - вартість послуг з проведення двох експертних досліджень.

Таким чином, загальний розмір суми, заявленої до стягнення становить 301787,70 грн.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, що викладені у відзиві.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2006 між Миронюком А.М. (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» (виконавець) укладено Договір №85Н про надання послуг та виконання робіт, відповідно до умов якого замовник доручив, а відповідач зобов'язався забезпечити обслуговування нежитлових приміщень загальною площею 150,07 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 4 корп.1 та прилеглої до них території (а.с. 13, т. 1).

01.04.2011 між Миронюком А.М. (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оргтехніка» (орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 0104/2, згідно умов якого Миронюк А.М. передає, а позивач приймає в строкове платне володіння і користування нежитлові приміщення загальною площею 162,3 кв. м., які складаються з приміщень №№ 1-13 (групи приміщень №69) та знаходяться за адресою: м. Київ, пр. Г. Сталінграда, буд.4 корп.1 (Літера А) (п. 1.1 Договору оренди) (а.с. 9-12, т. 1)

Відповідно до пп. 1.3. Договору оренди орендований об'єкт надається в оренду з метою розташування в ньому офісного приміщення та здійснення діяльності орендаря відповідно до його Статуту.

Згідно з пп. 2. 4. Договору оренди, ризик випадкового знищення та/або пошкодження орендованого об'єкту та майна, що в ньому знаходиться, під час дії даного договору несе орендар.

Відповідно до п. 5.4. Договору оренди, орендар зобов'язаний при необхідності самостійно і за власний рахунок проводити поточний та капітальний ремонт орендованого об'єкту та за власний рахунок відновлювати втрачене або пошкоджене майно протягом терміну оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.12.2011 відбулось залиття орендованого приміщення каналізаційними стоками, що підтверджується складеним відповідачем актом від 07.12.2011 (а.с. 16, т. 1).

Зі змісту зазначеного акту вбачається, що залиття сталось внаслідок аварії, що виникла у підвалі на системі каналізації будинку. Причиною аварії є засмічення каналізаційного лежака гігієнічними засобами та побутовим сміттям.

Відповідно до висновку експертного будівельно-технічного дослідження №0489, складеного 28.12.2011 Українським центром судових експертиз, розмір матеріального збитку, спричиненого власнику нежитлових приміщень №69, що знаходяться у м. Києві, по пр. Героїв Сталінграда, 4 корп.1, внаслідок залиття каналізаційними стоками оздоблювальних покриттів приміщень, склав 32345 грн. (а.с.18-23, т. 1).

Згідно з висновком експертного товарознавчого дослідження рухомого майна №0496, що знаходилось в офісному приміщенні №5 у м. Києві, по пр. Героїв Сталінграда, 4 корп.1 і було пошкоджено внаслідок залиття, складеного Українським центром судових експертиз 12.01.2012, розмір матеріального збитку, нанесений вказаному майну складає 254542,70 грн. (а.с. 29-35, т. 1).

Таким чином, позивачу завдано шкоди в загальному розмірі 286887,70 грн.

У позовній заяві позивач зазначає, що залиття орендованих приміщень сталось з вини відповідача. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідач зобов'язаний:

- забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів;

- здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень;

- утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.

Однак, як стверджував позивач у позовній заяві та під час розгляду справи, вищенаведені профілактичні роботи відповідачем не виконувались, що і стало наслідком виникнення аварійної ситуації, внаслідок якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Оргтехніка» зазнало збитків у розмірі 286887,70 грн., які повинні бути відшкодовані відповідачем.

Разом з тим позивачем до стягнення заявлено суму 14900 грн. - витрати за проведення двох експертних досліджень.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Частиною 1 статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Тобто, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, і вини.

У своєму відзиві та під час розгляду справи відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, стверджував, що належним чином виконував обов'язки по забезпеченню обслуговування нежитлових приміщень загальною площею 150,07 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 4 корп.1 та прилеглої до них території у відповідності з умовами Договору №85Н про надання послуг та виконання робіт від 01.09.2006, зокрема, проводив профілактичні роботи, здійснював технічне обслуговування мереж, проводив зовнішні та внутрішні огляди. У підтвердження зазначеного відповідачем наданий журнал технічного огляду інженерних систем будинку №4 ТОВ «Експлуатаційна компанія» (а.с.104-107, т. 1).

Однак суд критично оцінює вказані заперечення відповідача з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в даному випадку відповідач є виконавцем житлово-комунальних послуг у корп. 1 б. 4 на пр. Г.Сталінграда у м. Києві.

Відповідно до ч. 2 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до обов'язків виконавця комунальних послуг відноситься, зокрема, здійснення контролю за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, утримання в належному технічному стані, здійснення технічного обслуговування та ремонту внутрішньобудинкових мереж, вжиття заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.

Зазначені обов'язки виконавця передбачені також і Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630.

Відповідно до п. 32 вказаних правил виконавець зобов'язаний, зокрема: проводити два рази на рік перевірку стану внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку із складенням відповідного акта; утримувати внутрішньобудинкові мережі у належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт; усувати аварії та інші порушення порядку надання послуг, а також виконувати заявки споживачів у строк, установлений законодавством та договором. Наведене кореспондуються також з положеннями Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій", затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005р. №76, якими визначено, що періодичність профілактичного обслуговування систем водопроводу, каналізації та гарячого водопостачання у житлових будинках, повинно проводитись не рідше ніж кожні 3-6 місяців.

При цьому, згідно п. 2 зазначених Правил технічним обслуговуванням жилих будинків -є комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання. Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо. Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків.

Водночас, відповідно до п.2.1. Правил одним із обов'язків виконавця є здійснення технічного огляду жилих будинків, що включає проведення планових та позапланових оглядів. Планові огляди житлових будинків розподіляються на загальні та профілактичні.

Загальні огляди передбачають комплексне обстеження комісією елементів приміщень будинку, а також їх зовнішнього благоустрою з метою визначення технічного і санітарного стану, виявлення несправностей і прийняття рішень щодо їх усунення, а також визначення готовності будинків до експлуатації в наступний період. Загальний огляд проводиться з періодичністю два рази на рік - навесні та восени (весняний та осінній огляди) за результатами якого складається відповідний акт, форма якого затверджена додатком №1 Правил.

В свою чергу, правилами визначено, що профілактичне обслуговування будинків є складовою технічного обслуговування і полягає в усуненні дрібних несправностей елементів будинків з метою забезпечення їх безперебійної роботи, а також попередження порушень санітарно-гігієнічних вимог до приміщень будинків, налагодження та регулювання окремих видів технічних пристроїв. При цьому, згідно п. 2.3.7. технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливової каналізації та витрати на виконання цих робіт здійснюються відповідно до законодавства.

Тобто, з наведеного вбачається, що законодавець розмежовує поняття «огляд» та «обслуговування». Під поняттям огляд слід розуміти технологічний процес контролю безпеки відповідного пристрою чи об'єкту, в т. ч. із застосуванням спеціальних технічних та інших засобів. Натомість, обслуговуванням є конкретний комплекс робіт, спрямованих на усунення несправностей елементів відповідного об'єкту та/або пристрою з метою забезпечення їх безперебійної роботи.

Відповідно до пп.1.6 "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190визначено, що за стан водопровідних мереж, які проходять у технічних підвалах і до яких приєднані внутрішньобудинкові мережі, є відповідальними підприємства та організації, у яких вони перебувають на балансі.

З огляду на викладене, суд зауважує, що обов'язком відповідача, як виконавця житлово-комунальних послуг є не огляд внутрішньобудинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливової каналізації, а здійснення їх технічного обслуговування, порядок та особливості якого визначені положеннями спеціального законодавства.

Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у нанесенні майнової шкоди позивачу через не вжиття належних та достатніх заходів для організації технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення будинку №4 на пр. Г. Сталінграда у м. Києві, які б забезпечили безперебійний відвід використаної води у міську каналізаційну мережу, внаслідок чого і сталось затоплення орендованого позивачем приміщення.

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач своєю бездіяльністю порушив періодичність профілактичного огляду каналізаційної мережі будинку, через що відбулось залиття орендованого позивачем приміщення каналізаційними стоками, що спричинило останньому збитки у розмірі 286887,70 грн., які повинні бути відшкодовані відповідачем.

За таких обставин, позовні вимоги у частині стягнення суми заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 286887,70 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 14900 грн. за проведення експертних досліджень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оплата позивачем 14900,00 грн. за проведення експертного будівельно-технічного дослідження та товарознавчого дослідження рухомого майна, що знаходилось в офісному приміщенні №5 у корпусі 1 буд. 4 на пр. Г. Сталінграда у м. Києві, підтверджується наданими позивачем банківськими виписками від 06.12.2011, 14.12.2011, 29.12.2011 (а.с.45-47, т. 1).

Зважаючи на встановлені судом факти, які не спростовані відповідачем під час розгляду справи та керуючись вимогами вищезазначених законодавчих норм, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 286887,70 грн. збитків з урахуванням витрат на проведення експертних досліджень у розмірі 14900 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оргтехніка» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» про стягнення 301787,70 грн., - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» (04205, м.Київ, Оболонський район, вулиця Тимошенка, будинок 29-Б, код ЄДРПОУ 32380022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оргтехніка» (04210, м.Київ, Оболонський район, проспект Героїв Сталінграда, будинок 4, корпус 1, офіс 5, код ЄДРПОУ 30109638) 286887,70 грн.(двісті вісімдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят сім) гривень 70 копійок матеріальної шкоди, 14900 грн. (чотирнадцять тисяч дев'ятсот) гривень судових витрат за проведення експертних досліджень та 6035 (шість тисяч тридцять п'ять) гривень 75 копійок судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції, 3017,88 (три тисячі сімнадцять) гривень 88 копійок судового збору за подання апеляційної скарги, 3017,88 (три тисячі сімнадцять) гривень 88 копійок судового збору за подання касаційної скарги.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 08.08.2013 у присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст складено - 12.08.2013 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя К.В. Полякова

Суддя В.П. Босий

Суддя О.М. Ониськів