Постанова

від 14.08.2013 по справі 902/624/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2013 р. Справа № 902/624/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В.

Розізнана І.В.

при секретарі судового засідання Берун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тростянчик" від 12.07.2013 р. на рішення господарського суду Вінницької області від 04.07.13 р. у справі № 902/624/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідпальністю "Тростянчик ЛТД"

до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тростянчик"

про стягнення 294 911 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу транспортних засобів № 28 від 08.08.2002 р.

за участю представників сторін:

від позивача - Федоров М.М. - арбітражний керуючий;

від відповідача - Шлінчук А.І. - представник, довіреність в справі.

Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Рівненського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 р., у зв'язку із неможливістю прийняти участь в судовому засіданні зі справи № 902/624/13 судді Бучинської Г.Б. через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах та відповідно до затверджених складів колегій суддів, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді та визначено для розгляду справи № 902/624/13 колегію суддів у складі: головуюча суддя Сініцина Л.М., судді Гудак А.В., Розізнана І.В.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.07.2013 р. у справі № 902/624/13 (суддя Білоус В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тростянчик ЛТД" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тростянчик" припинено провадження щодо стягнення 83 261 грн. боргу; відхилено заяву відповідача про застосування строку позовної давності; стягнуто з відповідача на користь позивача 211 650 грн. боргу за транспортні засоби та до Державного бюджету 4 233 грн. судового збору. При прийнятті рішення суд виходив з того, що позивач звернувся за захистом свого порушеного права в межах строку позовної давності; вимоги позивача про стягнення 211 650 грн. законні і обгрунтовані належними доказами; відповідач не довів належними доказами проведення ним розрахунку перед позивачем за отримані автомобілі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Тростянчик" звернулося з апеляційною скаргою від 12.07.2013 р., в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 04.07.2013 р. у справі № 903/624/13 та прийняти нове, яким у позові відмовити посилаючись на те, що дане рішення є таким, що грубо порушує норми процесуального та матеріального права, не відповідає суті справи та є безпрецедентним щодо попирання строку позовної давності. Суд відмовився застосувати заявлений стороною строк позовної давності не дивлячись на те, що пройшло більше 10 років з періоду укладання та виконання договору купівлі-продажу транспортних засобів, хоча позов до суду подало підприємство ТзОВ "Тростянчик ЛТД", що було стороною угоди, а тому абсолютно очевидно, що йому було відомо про цю угоду ще у 2002 році. ТзОВ "Тростянчик ЛТД" в своєму позові навіть не навело жодної поважної або будь-якої іншої причини пропуску строку позовної давності. Суду було надано копію платіжного доручення № 547 від 22.09.2003 р. про перерахунок СТОВ "Тростянчик" на рахунок ТзОВ "Тростянчик ЛТД" 150 тисяч гривень за сільськогосподарську техніку. Даний платіж відповідає умовам розрахунку передбаченим додатковою угодою від 10.09.2002 р. до договору № 28 від 08.08.2002 р; ухвалі апеляційного суду Вінницької області від 02.08.2011 р. та 26.10.2011 р., в яких зазначається, що обидві сторони виконали свої зобов'язання по договору № 28 від 08.08.2002 р.; постанові прокуратури Вінницької області від 24.01.2007 р. в якій зазначається про відсутність порушення законодавства при укладанні та виконанні вказаного договору. Невірним є твердження в рішенні від 04.07.2013 р. про те, що на час призначення ліквідатором ТзОВ "Тростянчик ЛТД" Федорова тобто на 2011 рік директором ТзОВ "Тростянчик ЛТД" був Калінчук О.В., так як повноваження Калінчука О.В. закінчилися ще 15.01.2004 р., тобто з моменту прийняття господарським судом Вінницької області постанови про визнання ТзОВ "Тростянчик ЛТД" банкрутом. Ліквідаційна процедура ТзОВ "Тростянчик ЛТД" триває вже девятий рік. Під час цієї довготривалої ліквідаційної процедури ТзОВ "Тростянчик ЛТД" двічі ліквідовували та припиняли провадження у справі, однак потім цей же суд поновлював провадження у справі хоча відповідно до ст. 80 ГПК України поновлення провадження у справі після його закриття між тими самими сторонами про той же самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Тростянчик ЛТД" у відзиві на апеляційну скаргу її вимоги не визнає, просить в задоволені апеляційної скарги СТзОВ "Тростянчик" на рішення господарського суду Вінницької області від 04.07.2013 р. по справі № 902/624/13 відмовити, рішення залишити без змін, посилаючись на те, що арбітражного керуючого Федорова М.М. призначено ліквідатором ухвалою господарського суду Вінницької області від 09.06.2011 р. по справі № 5/209-04. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, тобто з часу, коли обов'язки керівника (ліквідатора) ТзОВ "Тростянчик ЛТД" було покладено на арбітражного керуючого, який і пред'явив відповідний позов в інтересах визначеного товариства. Документи банкрута не було передано ліквідатору Федорову М.М. Відтак, ТзОВ "Тростянчик ЛТД" звернулося за захистом свого порушеного права в межах строку позовної давності. Аналогічна правова позиція стосовно відсутності пропуску строку позовної давності при зміні керівника підприємства арбітражним керуючим відображена в постанові Верховного суду України від 16.09.2008 р. у справі № 23/295. Оскільки в матеріалах справи № 2-821/2005 р. Тростянецького районного суду взагалі відсутні докази про оплату за придбання транспортних засобів суд першої інстанції законно не взяв її до уваги, а тому заперечення відповідача про те, що сторони нібито виконали свої зобов'язання по договору від 08.08.2002 р. № 28 являється безпідставним. Судом першої інстанції законно не взято до уваги оплату в сумі 150 000 грн., оскільки копія платіжного доручення № 547, є не належним доказом, оскільки завірена з порушенням вимог ДСТУ 4163-2003 - не вказана назва посади особи, яка засвідчує копію, дата засвідчення. І за відсутності оригіналу доказу відповідач не мав права завіряти таку копію. Рішення господарського суду Вінницької області є законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представник відповідача (апелянта) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в ній, вважає рішення господарського суду незаконним та необґрунтованим; пояснив, що рішенням суду першої інстанції було повністю проігноровано законодавство та постанова пленуму Вищого господарського суду України щодо строків позовної давності, оскільки Федоров не є стороною у справі, тому перебіг позовної давності не може відраховуватись з того часу як він був призначений арбітражним керуючим; звертались у банк, щоб він надав докази в підтвердження оплати, однак банк відповів, що документи знищені, вони не зберігаються більше 5 років; просив рішення господарського суду скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві, вважає рішення господарського суду законним та обгрунтованим; пояснив, що право на позов у нього виникло після того, як він дізнався про договір, тобто у серпні 2011 року; звертався до Калінчука з листами, щоб передав документи, однак він відмовився, пояснивши, що всі документи були знищені; додав, що за період ліквідації ТОВ "Тростянчик ЛТД", його діяльність перевірялася міліцією, прокуратурою, однак жодних порушень не було виявлено; просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

08.08.2002 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тростянчик - ЛТД" (даліТзОВ "Тростянчик - ЛТД") (продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Тростянчик" (далі СТзОВ "Тростянчик") (покупець) було укладено договір № 28 купівлі - продажу транспортних засобів, згідно пункту 1.1 якого в порядку і на умовах, визначених у договорі продавець зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити транспортні засоби: автомобіль ЗИЛ, марки ММЗ 4502, реєстраційний номер 37-56 ВИС, залишковою вартістю 11 266,00 грн.; автомобіль ЗИЛ, марки ММЗ 554 М, реєстраційний номер 03-24 ВИР, залишковою вартістю 19 228,00 грн.; автомобіль ЗИЛ, марки 431410, реєстраційний номер 37-57 ВИС, залишковою вартістю 11 685,00 грн.; автомобіль ЗИЛ, марки 431410, реєстраційний номер 88-57 ВИС, залишковою вартістю 9 873,00 грн.; автомобіль ЗИЛ, марки 130, реєстраційний номер 76-18 ВИС, залишковою вартістю 14 182,00 грн.; автомобіль ЗИЛ, марки ММЗ 4502, реєстраційний номер 72-30 ВИС, залишковою вартістю 8 537,00 грн.; автомобіль ЗИЛ, марки 431410, реєстраційний номер 49-04 ВИЛ, залишковою вартістю 19 592,00 грн.; автомобіль КАМАЗ, марки 5320, реєстраційний номер 76-15 ВИС, залишковою вартістю 27 203,00 грн.; автомобіль МАЗ, марки 54331, реєстраційний номер 48-04 ВИС, залишковою вартістю 34 427,00 грн.; автомобіль КАМАЗ, марки 4325, реєстраційний номер 76-17 ВИС, залишковою вартістю 32 496,00 грн.; автомобіль САЗ, марки 3507, реєстраційний номер 49-26 ВИС, залишковою вартістю 7 066,00 грн.; автомобіль САЗ, марки 3507, реєстраційний номер 49-27 ВИС, залишковою вартістю 7 074,00 грн.; автомобіль ГАЗ, марки 5301, реєстраційний номер 71-04 ВИС, залишковою вартістю 7 385,00 грн.; автомобіль КРАЗ, марки 210 КС, реєстраційний номер 75-06 ВИС, залишковою вартістю 53 796,00 грн.; автомобіль КАМАЗ, марки 5410, реєстраційний номер 76-16 ВИС, залишковою вартістю 31 148,00 грн. всього на суму 294 911,00 грн. (а.с.13-14,50-52,80-82,123-125).

Пунктами 2.1, 2.2 договору сторони передбачили загальну кількість транспортних засобів - 15 одиниць; загальну вартість транспортних засобів: 294 911,00 грн.

Відповідно до пункту 3.2 договору покупець зобов'язаний протягом 6-ти календарних днів з дня набрання чинності цим договором здійснити оплату в безготівковому порядку за транспортні засоби у розмірі, встановленому пунктом 2.2 договору та прийняти транспортні засоби.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Пунктом 3 статті 3, статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В даному випадку між сторонами склалися відносини, які виникли з договору купівлі- продажу.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона(продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупць приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (частини 1, 2 статті 692 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору продавець ТзОВ "Тростянчик - ЛТД" передав, а покупець СТзОВ "Тростянчик" прийняв згідно договору купівлі-продажу № 28 від 08.08.2002 р. транспортні засоби в кількості 15 одиниць згідно акту приймання - передачі транспортних засобів від 08.08.2002 р. (а.с.15,53,83,126).

10.09.2002 р. між ТзОВ "Тростянчик - ЛТД" (продавець) та СТзОВ "Тростянчик" (покупець) була укладена додаткова угода до договору № 28 від 08.08.2002 р., якою внесено зміни до пункту 3.2 договору і викладено його в новій редакції: провести розрахунок за отриману автомобільну техніку наступним чином: а) перевести на рахунок продавця по безготівковому розрахунку 150 000 грн.; б) погасити замість продавця отриманий ним кредит на суму 143 911 грн. (а.с.35).

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 29.11.2005 р. у справі № 2-821-2005 р. визнано дійсним договір купівлі-продажу транспортних засобів від 08.08.2002 р., укладений між СТзОВ "Тростянчик" та ТзОВ "Тростянчик - ЛТД" та визнано право власності на автомобілі за СТзОВ "Тростянчик" (а.с.18,84-85, 127-128).

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 02.08.2011 р. у справі № 2-821-2005 р. та ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 26.10.2011 р. у справі № 22-2998/11 р. рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 29.11.2005 р. залишено без змін (а.с.144-146, 206-207).

Згідно облікових карток державного ТЗ транспортні засоби зняті з реєстрації за ТзОВ "Тростянчик - ЛТД" (а.с.65-70) та зареєстровані за СТзОВ "Тростянчик", що вбачається з свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу (а.с.166-172).

Відповідач за отримані транспортні засоби розрахувався частково - в сумі 150 000 грн., що стверджується копією платіжного доручення № 547 від 02.09.2003 р. з відміткою банку про проведення операції (а.с.36).

Інших доказів про оплату транспортних засобів, а саме - доказів погашення замість продавця отриманого ним кредиту на суму 143 911 грн., відповідач суду не надав.

Враховуючи первинні докази, наявні в матеріалах справи, заборгованість відповідача за отримані по договору від 08.08.2002 р. № 28 транспортні засоби, складає 144 911 грн. (294 911 - 150 000 = 144 911).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак, як вбачається із зазначених вище ухвал апеляційного суду Вінницької області від 02.08.2011 р. та від 26.10.2011 р., якими залишено без змін рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 29.11.2005 р. у справі № 2-821-2005 р., судом встановлено, що договір купівлі-продажу, на момент укладання, не суперечить Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, сторони договору, на момент його укладання, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення було вільним та відповідало його внутрішньої волі, укладено в письмовій формі, спрямований на реальне настання правових наслідків, а саме отримано кошти за майно та згідно акту передано у власність (а.с.144-146, 206-207).

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Тобто, договір № 28 купівлі-продажу транспортних засобів від 08.08.2002 р. виконано обома сторонами, позовні вимоги є безпідставними і до задоволення не підлягають.

Заява відповідача у відзиві на позовну заяву про застосування строку позовної давності до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно пункту 1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 р. позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).

Пунктом 2.2 даної постанови передбачено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем же позовні вимоги не доведено, в позові слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, враховуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права, не враховано умов договору та фактів, встановлених рішеннями, які набрали законної сили і є обов'язковими, що призвело до прийняття неправильного рішення, яке підлягає скасуванню.

Крім того, судом першої інстанції при вирішенні заяви про застосування строку позовної давності не враховано абзац 3 пункту 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 р., згідно якого, якщо порушення права мало місце до призначення ліквідаційної комісії, а позов подається у процесі ліквідації юридичної особи, перебіг позовної давності починається з моменту, коли про порушене право чи про особу, що його порушила, стало відомо чи мало стати відомо правовласникові, а не ліквідаційній комісії.

Пунктом 2 частини 1 статті 103 ГПК України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (пункти 3, 4 частини 1 статті 104 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Згідно статті 49 ГПК України з позивача на користь відповідача (апелянта) необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 2 016 грн. 50 коп.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тростянчик" від 12.07.2013 р. задоволити.

Рішення господарського суду Вінницької області від 04.07.2013 р. у справі № 902/624/13 скасувати.

Прийняти нове, яким в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Тростянчик ЛТД" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тростянчик" про стягнення 294 911 грн. заборгованості відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тростянчик ЛТД" (21050 м. Вінниця-50, а/с 8031, код ЄДРПОУ 03734381) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тростянчик" (24342, с. Тростянчик, Тростянецького району, Вінницької області, вул. Котовського, 3, код ЄДРПОУ 32055240) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 2 016 грн. 50 коп.

Господарському суду Вінницької області на виконання постанови видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В. Гудак

І.В. Розізнана