Рішення

від 12.08.2013 по справі 26/102-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.08.13р. Справа № 26/102-12 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс", с. Гаврилівка Вишгородського району Київської області

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Гермес", м. Дніпропетровськ

Про: визнання договору поставки недійсним.

Суддя: Колісник І.І.

Представники:

Від позивача : не з'явився.

Від відповідача : Маслянікова І.О., довіреність б/н від 20.12.2012 року, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Гермес" про визнання договору поставки №11-1479/КК-Ю від 12 серпня 2011 року недійсним.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.08.2012 року порушено провадження у справі № 26/102-12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Гермес" про визнання договору поставки № 11-1479/КК-Ю від 12 серпня 2011 року недійсним.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.10.2012 року справу № 26/102-12 передано за територіальною підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідно до п. 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду проведено автоматичний розподіл справи згідно з яким справу № 26/102-12 передано для розгляду судді Коліснику І.І.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2012 року суддею Колісником І.І. справу № 26/102-12 прийнято до провадження, розгляд справи призначений у судовому засіданні на 04.12.2012 року.

У зв'язку з апеляційним оскарженням ухвали господарського суду Київської області від 18.10.2012 року та на підставі судового запиту господарського суду Київської області від 13.11.2012 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2012 року провадження у справі № 26/102-12 було зупинено, а саму справу передано до господарського суду Київської області.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 року ухвалу господарського суду Київської області від 18.10.2012 року залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2013 року провадження у справі було поновлено з 01.02.2013 року.

У зв'язку з касаційним оскарженням постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 року та на підставі судового запиту господарського суду Київської області від 21.01.2013 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2013 року провадження у справі № 26/102-12 було зупинено, а саму справу передано до господарського суду Київської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2013 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 року та ухвалу господарського суду Київської області від 18.10.2012 року залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2013 року провадження у справі № 26/102-12 поновлено з призначенням її до розгляду на 18.06.2013 року.

Позовні вимоги вмотивовані наступним: зміст спірного договору поставки № 11-1479/КК-Ю від 12.08.2011 року суперечить нормам Цивільного кодексу України та нормам чинного законодавства України і не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; договір поставки не підписувався уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" власноручно, так як підпису керівника - генерального директора позивача Сігал Марини Анатоліївни на спірному договорі немає, можливо було використано факсимільний підпис, проте в договорі не має умов щодо використання факсиміле та не було укладено інших угод про використання факсимільних підписів. Разом із цим позивач вважає спірний договір неукладеним, посилаючись на те, що договір не містить визначення асортименту, кількості, якості та ціни товару. Позивач стверджує, що не отримував товар за договором, не підписував ані видаткових накладних, ані рахунків на оплату, а про наявність спірного договору дізнався після того, як до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" було заявлено позов про стягнення заборгованості за спірним договором. Крім того, у рахунках, виставлених відповідачем, відсутнє посилання на договір поставки № 11-1479/КК-Ю від 12.08.2011 року.

У судове засідання, яке відбулося 12.08.2013 року, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" не з'явився, про день, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення - судової повістки (ухвали), яке отримане позивачем 09.08.2013 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Гермес" проти позову заперечує, вважає його безпідставним та просить у його задоволенні відмовити. Відповідач зазначає, що на виконання спірного договору поставки № 11-1479/КК-Ю від 12.08.2011 року у період з 05.10.2011 року по 08.10.2011 року здійснено поставку товару (макухи соєвої) на загальну суму 907 830,00 грн., тому посилання позивача на те, що спірний договір не направлений на реальне настання наслідків є безпідставним. Крім того, 18.08.2011 року, 19.08.2011 року та 20.08.2011 року відповідачем здійснено поставку макухи соєвої на адресу філії "Київкомбікорм" Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс", який прийнятий без зауважень, що підтверджується актами приймання сировини за кількістю, перевезеної автотранспортом та товарно-транспортними накладними. Відповідач зазначає, що на поставку макухи соєвої з позивачем укладений лише один договір, а саме договір поставки № 11-1479/КК-Ю від 12.08.2011 року, тому твердження позивача про відсутність у рахунках посилання на спірний договір є безпідставним. З огляду на приписи статті 241 Цивільного кодексу України відповідач вважає також безпідставним і посилання позивача на відсутність підпису особи з його боку у спірному договорі.

01.08.2013 року відповідачем подано до суду клопотання про залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення на позов з наведених у відзиві та письмових поясненнях підстав.

Розгляд справи відкладався з 18.06.2013 року на 19.07.2013 року, з 19.07.2013 року на 01.08.2013 року, з 01.08.2013 року на 12.08.2013 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2013 року строк розгляду спору продовжений на 15 днів до 19.08.2013 року.

У судовому засіданні 12.08.2013 року проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

12 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Гермес" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (покупець) був укладений договір поставки № 11-1479/КК-Ю, відповідно до п. 1.1 якого на умовах і в порядку, передбаченими цим договором, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату.

Предметом цього договору є макуха соєва, що надалі іменується - товар і зазначається у рахунках-фактурах на кожну окрему партію поставки (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю товару зазначаються у рахунках-фактурах та накладних документах на кожну окрему партію товару. Товар, що поставляється за цим договором, повинен відповідати державним стандартам України та технічним умовам і підтверджуватися сертифікатом якості або іншими документами, які є необхідними для товару даного виду згідно з вимогами чинного законодавства України (п. 2.2 договору).

За п. 2.3. договору товар має відповідати наступним вимогам ГОСТ 27149-95 ТУ:

Вологість Не більше 7 - 10

Масова доля сирого протеїну на натуральну вологу Не менше 40,00%

Масова доля сирого жиру в перерахунку на а.с.р.,% Не більше 8,00%

Масова доля сирої клітчатки в перерахунку на а.с.р. Не більше 7,00%

Масова доля золи в перерахунку на а.с.р. Не більше 1,5%

Активність уреази Не більше 0,1 0 0,2%

Сторонні домішки (каміння, скло, земля та інше) Не допускається

Зараженість шкідниками або наявність слідів зараження Не допускається

Відповідно до п. 3.1 договору поставка товару на об'єкт замовника здійснюється постачальником на умовах DDР Київ (Delivered duty paid - Kyiv) відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС, що застосовуються з урахуванням особливостей положень даного договору.

Термін "DDР - Kyiv" означає, що постачальник здійснює поставку покупцю товару в названому місці призначення та несе всі витрати і ризики, пов'язані з доставкою товару до складу покупця, що знаходяться за адресою: Україна, м. Київ, вул. Фрунзе, 98 (п. 3.2 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2011 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 9.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Гермес" здійснило поставку Товариству з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" товару (макухи соєвої) відповідно до видаткових накладних: № 35 від 05.10.2011 року на суму 196 350,00 грн. (а.с. 53 том 2), № 47 від 06.10.2011 року на суму 123 760,00 грн. (а.с. 58 том 2), № 59 від 07.10.2011 року на суму 362530,00 грн. (а.с. 62 том 2), № 66 від 08.10.2011 року на суму 225 190,00 грн. (а.с. 68 том 2), № 60 від 13.08.2011 року на суму 100 464,00 грн. (а.с. 73 том 2), № 61 на суму 254345,00 грн. (а.с. 76 том 2), № 65 від 14.08.2011 року на суму 274 820,00 грн. (а.с. 79 том 2), № 104 від 18.08.2011 року на суму 285 194,00 грн. (а.с. 82 том 2), № 108 від 19.08.2011 року на суму 163163,00 грн. (а.с. 87 том 2), № 123 від 20.08.2011 року на суму 123578,00 грн. (а.с. 91 том 2), № 30 від 05.09.2011 року на суму 123 578,00 грн. (а.с. 95 том 2), № 35 від 06.09.2011 року на суму 135 408,00 грн. (а.с. 98 том 2).

Крім того, сторонами складені акти приймання сировини за кількістю, перевезеної автотранспортом: 18.08.2011 року № 895 (а.с. 84 том 2), № 896 (а.с. 85 том 2); 19.08.2011 року № 901 (а.с. 89 том 2); 20.08.2011 року № 907 (а.с. 93 том 2).

Поставка товару також підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 55, 56, 60, 64, 65, 66, 70, 71 том 2).

На оплату поставленого товару позивачем виставлені рахунки-фактури: № 35 від 05.10.2011 року на суму 196 350,00 грн. (а.с. 52 том 2), № 47 від 06.10.2011 року на суму 123760,00 грн. (а.с. 57 том 2), № 59 від 07.10.2011 року на суму 362 530,00 грн. (а.с. 61 том 2), № 66 від 08.10.2011 року на суму 225 190,00 грн. (а.с. 67 том 2), № 60 від 13.08.2011 року на суму 100 464,00 грн. (а.с. 72 том 2), № 61 від 13.08.2011 року на суму 254 345,00 грн. (а.с. 75 том 2), № 65 від 14.08.2011 року на суму 274 820,00 грн. (а.с. 78 том 2), № 104 від 18.08.2011 року на суму 285 194,00 грн. (а.с. 81 том 2), № 108 від 19.08.2011 року на суму 163 163,00 грн. (а.с. 86 том 2), № 123 від 20.08.2011 року на суму 123 578,00 грн. (а.с. 90 том 2), № 30 від 05.09.2011 року на суму 123 578,00 грн. (а.с. 94 том 2), № 35 від 06.09.2011 року на суму 135408,00 грн. (а.с. 97 том 2).

Також Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Гермес" на кожну зазначену поставку товару виписані Товариству з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" податкові накладні з відомостями щодо податкових зобов'язань на підставі договору поставки від 12.08.2011 року № 11_1479.

Відповідно до п. 4.6 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється у безготівковому порядку на умовах відстрочення платежу шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з дати поставки товару та підписання сторонами видаткових накладних. Датою оплати вважається дата списання банком грошових коштів з розрахункового рахунку покупця (п. 4.7 договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" частково сплатило за поставлений товар, а саме оплатило рахунки-фактури: № 60 від 13.08.2011 року у сумі 100464,00 грн., № 61 від 13.08.2011 року у сумі 254 345,00 грн., № 65 від 14.08.2011 року у сумі 274 820,00 грн., № 104 від 18.08.2011 року у сумі 285 194,00 грн., № 108 від 19.08.2011 р. у сумі 163163 грн., № 123 від 20.08.2011 року у сумі 123 578,00 грн., № 30 від 05.09.2011 року у сумі 153699,00 грн., № 35 від 06.09.2011 року у сумі 135 408,00 грн, що підтверджується банківською випискою за період з 01.08.2011 року по 13.06.2012 року (а.с. 100-101 том 2).

Позивач посилається на те, що спірний договір не підписаний покупцем, не спрямований на реальне настання правових наслідків, тому підлягає визнанню недійсним, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною спору.

Зважаючи на підстави визнання недійсним договору, що наведені позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги про визнання договору недійсним з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1-3, частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (частина 4 статті 179 Господарського кодексу України).

За умовами статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 265 Господарського кодексу України).

Дослідивши спірний договір, заслухавши у судовому засіданні представника відповідача, судом встановлено, що сторони домовилися про предмет договору, щодо зобов'язань за ним (прав і обов'язків), а також щодо відповідальності, ціни, строку дії та інших умов. З урахуванням викладеного, а також наявних у матеріалах справи доказів відносно прийняття сторонами його до фактичного виконання, суд вважає зазначений договір укладеним.

На виконання умов договору поставки № 11-1479/КК-Ю від 12.08.2011 року відповідач здійснив поставку товару позивачу, що підтверджується видатковими та податковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи, та свідчить про належне виконання зобов'язань за договором. Матеріалами справи підтверджується оплата позивачем частини отриманого товару, тобто часткове його виконання.

Викладені обставини свідчать, що укладений сторонами договір поставки № 11-1479/КК-Ю від 12.08.2011 року спрямований на здійснення поставки товарів та є таким, що має реальні правові наслідки.

З урахуванням викладеного суд відхиляє посилання позивача на те, що спірний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та є таким, що суперечить положенням частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України.

Спірний договір поставки № 11-1479/КК-Ю від 12.08.2011 року відповідає іншим вимогам статті 203 Цивільного кодексу України, так як його зміст не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Також, суд відхиляє доводи позивача відносно того, що спірний договір не містить підпису особи генерального директора, а, можливо, як зазначає позивач, під час його підписання було використано факсимільний підпис.

Так, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 Цивільного кодексу України).

Отже, якщо правочин вчинений керівником юридичної особи з перевищенням повноважень, він створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки такої юридичної особи лише у разі наступного схвалення правочину цією юридичною особою.

Враховуючи часткове виконная спірного договору відповідачем, а також те, що кожна зі сторінок договору містить відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс", відповідальність за проставляння яких за загальним правилом покладається на саму юридичну особу (оригінал договору надавався представником відповідача для огляду у судовому засіданні), суд доходить висновку як про визнання цього договору позивачем із самого моменту його укладення, так і про наступне схвалення спірного договору покупцем у ході часткового виконання прийнятих зобов'язань за ним.

Посилання позивача у позові про використання у спірному договорі факсимільного підпису директора чи здійснення підпису у інший спосіб на порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України залишене позивачем без належного обгрунтування відповідними доказами. Неодноразові вимоги суду відповідно до ухвал від 09.11.2012 р., 20.05.2013 р., 18.06.2013 р., 19.07.2013 р., 01.08.2013 р. відносно надання належних та допустимих доказів щодо зазначеної обставини, у тому числі й оригіналу спірного договору, позивачем залишені без належного реагування: жодного доказу, пояснення позивачем не надано, явка повноважного представника для підтримання правової позиції у цій частині не забезпечена.

За таких обставин господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника позивача про призначення у справі судової технічної та почеркознавчої експертиз.

Не приймаються судом і доводи позивача щодо недійсності спірного договору з огляду на те, що рахунки-фактури відповідача не містять посилання на спірний договір.

Так, зазначена обставина не впливає на недійсність договору з підстав, передбачених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України. Між тим, посилання на поставку товару за вказаним договором зафіксовано відповідачем у податкових накладних, виданих позивачу та наданих суду. Поставка товару за вказаними рахунками відображена відповідачем у своєму бухгалтерському обліку, що підтверджується обігово-сальдовою відомістю по рахунку № 361 (а.с. 121-132 том 2), а також у податковому обліку за результатом здійснених у серпні-вересні 2011 року господарських операцій за спірним договором, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість з додатками № 5 (а.с. 116-120 том 2).

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що договір поставки №11-1479/КК-Ю від 12.08.2011 року відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача про визнання його недійсним.

У зв'язку з тим, що матеріали справи містять достатньо доказів, необхідних для прийняття рішення у справі суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Відповідно до частини 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 2.2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до статті 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", з 01 січня 2012 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1 073,00 грн.

При звернені з позовом до суду позивачем заявлено позовну вимогу немайнового характеру, а судовий збір згідно платіжного доручення № 8000137202 від 23.08.2012 року сплачений у сумі 1 102,00 грн. Тобто позивачем зайво сплачений судовий збір у сумі 29,00 грн. (1102,00 грн. - 1073,00 грн. = 29,00 грн.).

На підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" судовий збір у сумі 29,00 грн., зайво сплачений згідно платіжного доручення № 8000137202 від 23.08.2012 року, підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до державного бюджету України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 073,00 грн. покладається на позивача.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (07350, Київська область, Вишгородський район, с. Гаврилівка, ідентифікаційний код 30160757) із державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у сумі 29,00 грн. (двадцять дев'ять гривень 00 коп.), перерахований за платіжним дорученням № 8000137202 від 23.08.2012 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.08.2013 року.

Суддя І.І. Колісник