Постанова

від 01.04.2009 по справі 14/351

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/351

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

          "01" квітня 2009 р.       Справа №  14/351

   Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 14\351

за  адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Каріна”, кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Соколівське, вул. Сонячна,2

до відповідача: Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Кіровоград, вул. Покровська,4

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Секретар судового засідання – Кучугурний О.М.

Представники :

Від позивача – Бобик Р.В., довіреність № б/н від 21.07.2008 р.

Від відповідача – Ком'яхова Г.А., довіреність №2 від 23.01.2009 р.

Від відповідача – Демешко Л.В., довіреність №14 від 02.12.2008 р.

Подано позов про визнання недійсним  податкового повідомлення-рішення Кіровоградської МДПІ №0000882300\0 від 13.11.2007 р. про нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 50 725,00 грн., в тому 33 817,00 грн. основного платежу та 16 908,00 грн. штрафної (фінансової) санкції. В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги щодо визнання нечинним спірного податкового повідомлення-рішення.

Позивач вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ фірма “Каріна” правомірно були віднесені до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 18 000,00 грн., який включено в ціну маркетингових послуг, оплачених підприємством ТОВ “Ардекс” на підставі договору №8\1 від 16.08.2006 р., акту здачі-приймання послуг від 29.09.2006 р., податкової накладної №0000033 від 29.09.2006 р.

Крім того, ТОВ фірма “Каріна” обґрунтовано віднесла до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 15 816,67 грн. на підставі податкових накладних №46 від 25.07.2006 р., №48 від 27.07.2006, №107 від 28.12.2006 р., оскільки податкові накладні оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства та підписані уповноваженою особою, договори між ТОВ фірма “Каріна” та ПП “Укрнафтаснаб-холдінг” є правомірними, не визнані судом недійсними.

Позивач наполягає, що підприємство цілком обґрунтовано відповідно до підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” відносило до податкового кредиту податок на додану вартість, що підтверджено відповідними документами, у тому числі податковими накладними. Зазначені господарські операції вірно відображені в бухгалтерському та податковому обліках за відповідний період.

Позивач також зазначає, що у відповідності до вимог статті 250  Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Відповідач заперечує проти задоволення позову. Кіровоградська МДПІ вважає спірне податкове повідомлення-рішення законним та просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог повністю.

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів, господарський суд

                                               В С Т А Н О В И В :

Кіровоградською МДПІ за результатами планової документальної перевірки  ТОВ “Каріна” з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.06.2007 року складено акт № 66\23-00\20656501 від 02.11.2007 р.

Документальною перевіркою встановлено порушення підприємством підпунктів 7.4.2, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого заниження податку на додану вартість за 2006 рік на 33 816,67 грн., в тому числі за липень 2006 р. на 4 150,00 грн., за вересень 2006 р. на 18 000,00 грн., за грудень 2006 р. на 11 666,67 грн.

Акт перевірки від 02.11.2007 р. став підставою для прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення від 13.11.2007 р. №0000882300\0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 50 725,00 грн., в тому числі 33 817,00 грн. основного платежу та 16 908,00 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Господарський суд задовольняє позовні вимоги в силу наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, як Замовником укладено договір про надання інформаційно-маркетингових послуг №8\1 від 16.08.2006 р. з ТОВ “Ардекс” (м. Київ), як Виконавцем про надання інформаційно-маркетингових послуг по збору та узагальненню інформації про ситуацію в галузі будівництва автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій (АГНКС), а саме проектуванню автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій; поставка та монтаж обладнання для АГНКС; вибір земельних ділянок для АГНКС; будівництво АГНКС. За виконання цього договору Замовник здійснює оплату в розмірі 108 000,00 грн., в тому числі ПДВ 18 000,00 грн., повний розрахунок здійснюється протягом одного року з дати підписання акту здачі-приймання робіт.

Відповідно до умов договору сторонами укладено акт від 29.09.2006 року здачі-приймання послуг, за яким сторони підтверджують надання  Замовнику інформаційно-маркетингових послуг у відповідності до умов договору №8\1 від 16.08.2006 р. та передачу всіх інформаційно-маркетингових матеріалів.

ТОВ “Ардекс” виписано податкову накладну №0000033 від 29.09.2006 р. на суму 108 000,00 грн., в тому числі ПДВ 18 000,00 грн.

Для огляду в судовому засіданні позивачем представлено звіт  ТОВ “Ардекс” про проведення маркетингових досліджень в галузі будівництва автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій (АГНКС), а саме проектуванню автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій, поставки та монтажу обладнання для АГНКС, вибору земельних ділянок для АГНКС, будівництву АГНКС та профільний заказ по газовому обладнанню згідно договору №8\1 від 16.08.2006 р.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов'язань з поставки робіт, послуг вважається дата, яка припадає на податковий період протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше – або дата зарахування коштів від покупця на розрахунковий рахунок платника податків або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що посвідчує факт виконання робіт (послуг).

Згідно пункту 1.7 статті 1 цього Закону податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій – або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) -  в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За нормою підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься  до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Із змісту зазначених вище договору та акту прийому-передачі виконаних робіт, звіту ТОВ “Ардекс”, пояснень представника позивача вбачається, що  ТОВ фірма “Каріна” фактично отримало послуги від ТОВ “Ардекс”, які пов'язані з підготовкою, організацією та веденням виробництва  та  отримало  податкову накладну №0000033 від 29.09.2006 р.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодекс адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час податковим органом не надано суду  будь-яких доказів, що свідчать про невикористання в господарської діяльності позивача послуг, отриманих від ТОВ “Ардекс”  згідно договору №8\1 від 16.08.2006 р.

За таких обставин, господарський суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про завищення податкового кредиту по господарської операції, пов'язаної з наданням інформаційно-маркетингових послуг за договором  №8\1 від 16.08.2006 р. з причин невикористання даних послуг в діяльності підприємства.

Перевіркою правильності визначення підприємством податкових зобов'язань з податку на додану вартість встановлено заниження податкових зобов'язань на суму 15 816,67 грн., яке виникло, за висновком податкової служби, в зв'язку з безпідставним включенням ТОВ “Каріна” до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним ПП “Укрнафтаснаб-холдінг” №107 від 28.12.2006 р. на суму 70 000,00 грн., в тому числі ПДВ 11 666,67 грн., №46 від 25.07.2006 р. на суму 14 300,00 грн., в тому числі ПДВ 2 383,33 грн., №48 від 27.07.2006 р. на суму 10 600,00 грн., в тому числі ПДВ 1 766,67 грн., які підписані керівником підприємства Калюжним Ю.А.

При здійсненні перевірки та прийнятті рішення щодо безпідставного  включення ТОВ “Каріна” до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 15 816,67 грн. по господарським операціям з ПП “Укрнафтаснаб-холдінг” податковий орган керувався поясненнями гр. Калюжного Ю.А., якому начебто не було відомо про реєстрацію установчих документів ПП “Укрнафтаснаб-холдінг” та призначення його на посаду керівника цього підприємства, будь-яких документів, пов'язаних з господарською діяльністю ПП “Укрнафтаснаб-холдінг” гр. Калюжний Ю.А., за його поясненнями, не підписував.

За таких обставин, Кіровоградська МДПІ прийшла до висновку, що сума податку на додану вартість у розмірі 15 816,67 грн. не підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, оскільки останні підписані особою, яка не мала на це законних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарський справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18.12.2008 р., яке набрало законної сили, Кіровоградської МДПІ відмовлено в задоволенні позову до Калюжного Ю.О. про визнання фіктивним правочину   вчиненого при оформленні установчих документів ПП “Укрнафтаснаб-холдінг” з моменту державної реєстрації, а також визнання недійсними всіх первинних бухгалтерських документів та документів податкового обліку, бухгалтерську та податкову звітність, інші розпорядчі документи стосовно основної діяльності ПП “Укрнафтаснаб-холдінг”, які були підписані від імені Калюжного Ю.О. за період з 20.06.2003 р., в тому числі податкові накладні №107 від 28.12.2006 р., №46 від 25.07.2006 р., №48 від 27.07.2006 р.   

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

З урахуванням рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18.12.2008 р., яке набрало законної сили, Кіровоградська МДПІ не довела суду правомірність висновку, що сума податку на додану вартість у розмірі 15 816,67 грн. не підтверджується належним чином оформленими податковими накладними з причин їх підписання особою, яка не мала на це законних повноважень.  

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як показує аналіз, термін "сплата податку" вживається в розумінні сплати податку на додану вартість покупцем у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Так, п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, при цьому визначає, що податок сплачується покупцем або особою, яка ввозить (пересилає ) товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пунктах “а”, “в”, “г”, “д” пункту 10.1 статті 10 відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10).  

Покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцем, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру за умовами необізнаності покупця щодо такої.

Тобто само по собі несплата податку продавцем ( у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.          

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Господарський суд вважає за необхідним зазначити, що посилання позивача на норми статті 250 Господарського кодексу України є безпідставними, оскільки нарахування податкових зобов'язань, в тому числі штрафних (фінансових) санкцій регулюються спеціальним Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Враховуючи викладене, господарський суд задовольняє позовні вимоги позивача повністю та визнає нечинним податкове повідомлення-рішення Кіровоградської МДПІ №0000882300\0 від 13.11.2007 р.

Керуючись частинами 1 - 3 статті 160, частинами 1 - 2  статті 162, статтею 163, частинами 1- 4 статті 254, статтею 258, пунктом 6 розділу 7 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

                                            П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000882300/0 від 13.11.2007р.  

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Каріна" (Кіровоградська обл., Кіровоградський р-н, с. Соколівське, вул. Сонячна, 2, ідентифікаційний код 20656501, р/р 26001301330707 в ПІБ м. Кіровограда, МФО 323301) судові витрати по справі в розмірі 3,40 грн. державного мита.

За заявою стягувача після набрання постановою законної сили господарський суд видає виконавчий лист.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Кіровоградської області.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.  

           Суддя