Рішення

від 18.02.2009 по справі 34/192

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/192

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  

За позовомВідкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

до1) Відкритого акціонерного товариства «Чернігівавтодеталь»,2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістичний центр «Еталон»

провизнання недійсним договору купівлі-продажу № 1828 від 15.12.2006

СуддяСташків Р.Б.

Представники

від позивача: Литвин П.В. (довіреність № 77 від 10.09.2007);Поляков Г.А. (довіреність № 13 від 23.10.2006);

від відповідача-1 –від відповідача-2 –Бачурна Н.О. (довіреність № 440/01-00 від 09.10.2007);Бокова О.Г. (довіреність б/з від 02.02.2009).

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»(далі –Банк) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Чернігівавтодеталь»(далі –ВАТ «Чернігівавтодеталь») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістичний центр «Еталон»(далі –ТОВ «Еталон») про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки №1828 від 15.12.2006 площею 5,0985 га, що розташована за адресою: м. Чернігів, проспект Миру №312, кадастровий №7410100000:01:004:0178, укладеного між ВАТ «Чернігівавтодеталь»та ТОВ «Еталон», (далі –Договір № 1828) недійсним на підставі частини 1 статті 203 та статті 215 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), частини 3 статті 12 Закону України «Про іпотеку», як такого, що суперечить приписам статті 6 Закону України «Про іпотеку».

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що:

- з метою забезпечення виконання ВАТ «Чернігівавтодеталь»своїх зобов'язань за кредитним договором № 010/08/2131, укладеним 15.06.2004 з Банком, між цими сторонами було укладено договір про заставу нерухомого майна та обладнання від 24.06.2004 (посвідчено  Кондратенком  М.І.  приватним нотаріусом  Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 3348; далі –Договір застави);

- предметом застави за вказаним Договором є механозбірний корпус № 6 з прибудовами літ. 46-2, 46-4, загальною площею 22 279,4 кв.м. та адміністративна будівля літ. 1-9, загальною площею 4 181,2 кв.м., а також обладнання згідно додатку до Договору застави;

- крім того, згідно з абзацом 5 пункту 1.2 Договору застави іпотека поширюється також на належну Іпотекодавцю (ВАТ «Чернігівавтодеталь») на праві постійного користування земельну ділянку, яка необхідна для використання за цільовим призначенням вищевказаних приміщень;

- разом з тим, частина земельної ділянки на яку поширювалась іпотека згідно з Договором застави за оспорюваним Договором без згоди на те Банку, як іпотекодержателя, була відчужена третій особі –ТОВ Еталон».

ВАТ «Чернігівавтодеталь»позов не визнав, свої заперечення мотивував тим, що:

- на спірні правовідносини сторін поширюється дія Закону України «Про іпотеку», відповідно до статті 5 якого предмет іпотеки має належати іпотекодавцю на праві власності, на нього може бути звернуто стягнення і воно може бути відчужено іпотекодавцем, а також воно має бути віділене у натурі як об'єкт права власності;

- на дату укладання Договору застави ВАТ «Чернігівавтодеталь»не мало земельної ділянки за адресою м. Чернігів, пр. Миру, 312 в своїй власності, а отже не могло передати цю земельну ділянку в іпотеку;

- оскільки спірна земельна ділянка на час укладання Договору застави знаходилась у комунальній власності, то для її передачі в іпотеку відповідно до частини 1 статті 6 та статті 14 Закону України «Про іпотеку»необхідна була згода власника –територіальної громади, в особі міської ради;

- такої згоди Чернігівською міською радою надано не було;

- зі змісту Договору застави вбачається, що іпотека поширюється на земельну ділянку (або її частину), на якій розташовані нежилі будівлі, і яка необхідна для використання цих будівель за цільовим призначенням, а не на всю земельну ділянку право постійного користування якою належало ВАТ «Чернігівавтодеталь»;

- таким чином, оскільки земельна ділянка, яка була предметом оспорюваного договору, не була передана у іпотеку Банку за Договором застави (право власності на неї ВАТ «Чернігівавтодеталь»набуло уже після укладання Договору застави), то ВАТ «Чернігівавтодеталь»правомірно (на законних підставах), як власник цієї земельної ділянки, передало останню у власність ТОВ Еталон», позаяк згоди у Банку на таке відчуження не вимагалося.  

ТОВ Еталон»проти позову заперечувала з тих самих підстав, що і ВАТ «Чернігівавтодеталь».  

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.05.2008 було порушено провадження у справі №34/192 та призначено розгляд справи на 25.06.2008.          

Ухвалою суду від 25.06.2008 відкладено розгляд справи на 09.07.2008.

Ухвалою суду від 09.07.2008 зупинено провадження у справі №34/192 до вирішення Господарським судом Чернігівської області справи №8/47 (12/335/16) та набранням рішенням суду законної сили.

12.09.2008 до загального відділу суду надійшло клопотання від позивача за вих. №94-0-0-00/7-474 від 10.09.2008 про поновлення провадження у справі, оскільки рішення Господарського суду Чернігівської області у справі №8/47 (12/335/16) набрало законної сили.

Ухвалою суду від 25.09.2008 було поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.10.2008.

Ухвалою суду від 20.10.2008 відкладено розгляд справи та направлено судовий запит до Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради.

13.01.2009 до загального відділу суду надійшов лист від позивача з відповіддю на судовий запит за вих. №7306 від 26.11.2008.

У наданих на запит суду поясненнях, Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради вказало, що відповідно до статті 5 Закону України «Про іпотеку»нерухоме майно, щоб бути предметом іпотеки, повинно мати всі три ознаки перелічені у цій статті, проте на час укладання Договору застави спірна земельна ділянка знаходилась у ВАТ «Чернігівавтодеталь»на праві постійного користування, а її власником була місцева рада, тому Управлінню земельних ресурсів Чернігівської міської ради не зрозуміло, як могло ВАТ «Чернігівавтодеталь»передати Банку зазначену земельну ділянку в іпотеку.

Ухвалою від 16.01.2009 розгляд справи призначено на 04.02.2009.

У судовому засіданні призначеному на 04.02.2009 оголошувалась перерва до 18.02.2009.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.06.2004 між Банком та ВАТ «Чернігівавтодеталь»було укладено кредитний договір № 010/08/2131 (далі –Кредитний договір), відповідно до якого Банк, на положеннях та умовах цього Договору, відкрив ВАТ «Чернігівавтодеталь»невідновлювальну кредитну лінію у сумі 13 700 000 грн. строком до 24.11.2006 (пункт 1.1).

Частиною другою пункту 3.3 Кредитного договору передбачалось, що у відповідності з діючим законодавством України забезпеченням цього Договору (стаття 345 ГК України) є застава адміністративно-побутового корпусу та цеху № 6 з обладнанням, що належить ВАТ «Чернігівавтодеталь»і знаходиться за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 312.

На виконання даного пункту Кредитного договору, з метою забезпечення виконання ВАТ «Чернігівавтодеталь»своїх зобов'язань за цим Кредитним договором між Банком та ВАТ «Чернігівавтодеталь»24.06.2004 було укладено Договір застави.

Пунктом 1.2 Договору застави передбачено, що у забезпечення виконання зобов'язань вказаних у пункті 1.1 цього договору (зобов'язань, що витікають з Кредитного договору) ВАТ «Чернігівавтодеталь», як іпотекодавець, на умовах передбачених цим договором, передає у заставу належне йому майно, зокрема, нерухоме майно, яким є механозбірний корпус № 6 з прибудовами літ. 46-2, 46-4, загальною площею 22279,4 (двадцять дві тисячі двісті сімдесят дев'ять цілих чотири десятих) кв.м. та адміністративна будівля літ. 1-9 загальною площею 4181,2 (чотири тисячі сто вісімдесят одна ціла дві десятих) кв.м., що розташована по проспекту Миру (вул. Леніна) будинок № 312 у м. Чернігові.

Відповідно до абзацу п'ятого вказаного пункту Договору застави іпотека за цим договором також поширюється на належну іпотекодавцю (ВАТ «Чернігівавтодеталь») на праві постійного користування земельну ділянку (або її частину), на якій розташовані нежилі будівлі і яка необхідна для використання цих будівель за цільовим призначенням. Право постійного користування ВАТ «Чернігівавтодеталь»на земельну ділянку підтверджується Державним Актом на право постійного користування землею серії ЧН-929 виданого 14 серпня 1997 року виконкомом Чернігівської міської ради відповідно до рішення № 172 від 21 липня 1997 року, другий примірник якого зберігається у Чернігівському міськвиконкому і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 929.

З матеріалів справи вбачається, що 24.11.2006 ВАТ «Чернігівавтодеталь»було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 312 (земля промислового призначення), загальною площею 5,0985 га (кадастровий номер земельної ділянки 7410100000:004:0178).

15.12.2006 між ВАТ «Чернігівавтодеталь»та ТОВ «Еталон»було укладено оспорюваний Договір № 1828, за яким вищевказана земельна ділянка площею 5,0985 га була передана ВАТ «Чернігівавтодеталь»у власність ТОВ «Еталон».

Причиною виникнення спору у даній справі є те, що Банк вважає, що ВАТ «Чернігівавтодеталь»не мало права без згоди з ним, як іпотекодержателем, відчужувати спірну земельну ділянку площею 5,0985 га у власність третім особам, а тому оспорюваний Договір № 1828 на підставі частини 3 статті 12 Закону України «Про іпотеку»має бути визнаний недійним.

Проаналізувавши та оцінивши, відповідно до статті 43 ГПК України, наявні у матеріалах справи договори та інші документи, суд не вбачає підстав для задоволення даного позову з огляду на наступне.

На спірні правовідносини сторін поширюється дія Закону України «Про іпотеку», відповідно до статті 1 якого іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 5 Закону України «Про іпотеку»(в редакції чинній на момент укладання Договору застави) передбачено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

- нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

- нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

- нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом (частина 1).

Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору (частина 2).

Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості (частина 3).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про іпотеку»(в редакції чинній на момент укладання Договору застави) у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку (частина 1).

У разі передачі в іпотеку будівлі (споруди) іпотека також поширюється на належну іпотекодавцю на праві власності земельну ділянку або її частину, на якій розташована відповідна будівля (споруда) і яка необхідна для використання цієї будівлі (споруди) за цільовим призначенням. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі і була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на предмет іпотеки його новий власник набуває права і обов'язки іпотекодавця за правочином, яким встановлено умови оренди (користування) (частина 4).

Відповідно до частини 1 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю –це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Для передачі спірної земельної ділянки у іпотеку ВАТ «Чернігівавтодеталь»повинно було мати право на її розпорядження.

Право розпорядження передбачає юридично закріплену можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна.

Згідно з статтями 142 –145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Як убачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка на час укладання Договору застави належала ВАТ «Чернігівавтодеталь» на праві постійного користування, а отже не була у його власності, і тому відповідно до положень статей 5, 6 Закону України «Про іпотеку»не могла бути передана у іпотеку.

Крім того, суд також зауважує, що з Державного акта на право постійного користування землею серії ЧН-929 виданого 14 серпня 1997 року виконкомом Чернігівської міської ради вбачається, що станом на момент укладання Договору застави ВАТ «Чернігівавтодеталь»у постійне користування було передано земельну ділянку за адресою: м. Чернігів, вул. Леніна (проспект Миру), 312 загальним розміром 45,931 га, в тому числі:

-          під спорудами промисловості –13,3867 га;

-          під спорудами комерційного використання –0,8954 га;

-          під спорудами громадського призначення –0,1055 га;

-          під благоустроєм (проходи, проїзди) –23,5104 га;

-          під зеленими насадженнями –2,34 га;

-          під спорудами транспорту –3,7866 га;

-          під об'єктами технічної інфраструктури –1,5197 га;

-          під поточним будівництвом –0,3867 га.

Абзацом п'ятим пункту 1.2 Договору застави передбачено, що іпотека за цим договором також поширюється на «… земельну ділянку (або її частину), на якій розташовані нежилі будівлі і яка необхідна для використання цих будівель за цільовим призначенням».

Конкретний розмір цієї земельної ділянки сторонами погоджений не був, а з вищевказаного Державного акта вбачається, що за останнім у постійному користуванні у ВАТ «Чернігівавтодеталь»була не лише земельна ділянка на якій розташовані нежилі будівлі і яка необхідна для використання цих будівель за цільовим призначенням.

З вказаного Державного акта також вбачається, що частина земельної ділянки за даним актом її власником за згодою землекористувача (ВАТ «Чернігівавтодеталь») неодноразово вилучалась.

За оспорюваним Договором № 1828 була продана земельна ділянка промислового призначення розміром 5,0985 га.

З пункту 1.2 Договору застави вбачається, що у іпотеку було передано нерухоме майно загальною площею 26 460,6 кв.м або 2,64606 га.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Позивач усупереч вказаної норми не довів суду, що спірна земельна ділянка розміром 5,0985 га була передана Банку у іпотеку, а отже не довів законність та обґрунтованість своєї позовної вимоги та не спростував належними засобами доказування обставин на які посилаються відповідачі в обґрунтування своїх заперечень на позовну вимогу.

Відтак, підстави для задоволення позову у суду відсутні.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 12.03.2009