Рішення

від 22.01.2009 по справі 25/254

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/254

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.09                                                                                           Справа№ 25/254

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом :Відкритого акціонерного товариства “Миколаїв-Львівський комбінат будівельних конструкцій” (м.Миколаїв)

до відповідача :Товариства з обмеженою відповідальністю “Юліан-Люкс” (м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі 88 375,70 грн.

Суддя :                                                                                        В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники:

 від позивача:Комаришин Н.С.-представник, довіреність б/н б/д

 від відповідача:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. ст. 20,  22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Відкритого акціонерного товариства “Миколаїв-Львівський комбінат будівельних конструкцій” (м.Миколаїв) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юліан-Люкс” (м.Львів)  про стягнення заборгованості в сумі 88 375,70 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області  від 26.11.2008 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 05.12.2008 р. Ухвалою від 05.12.2008 року розгляд справи відкладено до 11.12.2008 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 11.12.2008 року розгляд справи відкладено до 29.12.2008 року,  у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 29.12.2008 року розгляд справи відкладено до 09.01.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача в судове засідання. Ухвалою від 09.01.2009 року,  у зв”язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено до 14.01.2009 року. Ухвалою від 14.01.2009 року розгляд справи відкладено до 22.01.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвал суду  про порушення провадження у справі від 26.11.2008 року, про відкладення від 05.12.2008 року, від 11.12.2008 року, від 29.12.2008 року, від 09.01.2009 року, від 14.01.2009 року в повному обсязі не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 29.12.2008 року позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

09.01.2009 року за вх. №80 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив задоволити позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач вимог ухвал суду  про порушення провадження у справі від 26.11.2008 року, про відкладення від 05.12.2008 року, від 11.12.2008 року, від 29.12.2008 року, від 09.01.2009 року, від 14.01.2009 року не виконав, відзив на позов не представив, проти позовних вимог у встановленому чинним законодавством України порядку не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання  не забезпечив, хоч і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час і місце проведення судового засідання, що підтверджується повернутими поштовими конвертами з відміткою “постійно закрито”.

15.01.2009 року за вх. №447 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв”язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

Згідно ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребуванні господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України, 22.01.2009 року оголошено повний текст рішення.

Розглянувши документи і матеріали справи, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, які були присутніми в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Відповідно до договору №4 від 03.01.2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством “Миколаїв-Львівський комбінат будівельних конструкцій” (м.Миколаїв) (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Юліан-Люкс” (м.Львів) (надалі - відповідач), останній отрмав товар –залізобетонні вироби від позивача.

31.05.2008 року між позивачем та відповідачем підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого відповідач визнав заборгованість перед позивачем в розмірі 105 275,70 грн.

27.06.2008 року відповідач оплатив 9 900,00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером.

07.10.2008 року відповідач оплатив 7 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою.

16.10.2008 року позивач направив відповідачу претензію №726 із вимогою погасити суму боргу 88 375,70 грн. Однак, як стверджує позивач, відповідач не здійснив оплати своєї заблоргованості.

Отже, як стверджує позивач, станом на момент подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем становить 88 375,70 грн.

При прийнятті рішення суд керувався наступним:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Згідно ст. 629 ЦК України,  договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК україни, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи відповідач не подав докази погашення  боргу.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач у встановленному чинним законодавством України порядку позов не заперечив і не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Відкритого акціонерного товариства “Миколаїв-Львівський комбінат будівельних конструкцій” (м.Миколаїв) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юліан-Люкс” (м.Львів)  про стягнення заборгованості в сумі 88 375,70 грн. обгрунтований і  підлягає задоволенню.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.з Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В якості доказу сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, позивач подав платіжні доручення № 1281 від 14.11.2008 року на суму 883 грн. 76 коп. та № 1282  від 14.11.2008 р. на суму 118 грн. 00 коп.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України,  ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -   

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Юліан-Люкс” (79066, м.Львів, вул.Зелена,296; р/р 260063130 в ЗАТ АКБ “Львів”, МФО 325268, код ЄДРПОУ 20771076) на користь Відкритого акціонерного товариства “Миколаїв-Львівський комбінат будівельних конструкцій” (81600, Львівська область, м.Миколаїв, вул.Вапняно-Кар”єрна,6; р/р 26005877390601 в ЛФ АБ “Брокбізнесбанк”, МФО 325774, код ЗКПО 01331041) –88 375 (вісімдесят вісім тисяч триста сімдесят п”ять) грн. 00 коп. –основного боргу, 883 (вісімсот вісімдесят три) грн. 76 коп. –сплаченого державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили

Суддя                                                                                             Пазичев В.М.