Рішення

від 21.08.2013 по справі 5023/4633/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2013 р.Справа № 5023/4633/12

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Френдій Н.А.

судді: Лавренюк Т.А. , Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом Національного банку України в особі Національного банку України в Харківській області, пл. Театральна, 1, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 09351445; третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - публічне акціонерне товариство "Земельний банк", вул. Чернишевська, 4, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 19358721; до товариства з обмеженою відповідальністю "АЙБІЕС", пров. Фейєрбаха, 1/3-Б, м. Харків, 61050, код ЄДРПОУ 14061790; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння", вул. Чубаря, буд. 3/5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 24347487; про звернення стягнення на предмет іпотеки за участю представників:

позивача - Артюх А.Л., довіреність від 15.06.2012р.;

третьої особи (ПАТ "Земельний банк") - Старченко Е.М., довіреність №02-15/1-66 від 25.06.2013р.;

відповідача - Новосельцев В.І., довіреність від 29.10.2012р.;

третьої особи (ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння") - Новосельцев В.І., довіреність від 06.08.2012р.

Учасникам судового процесу роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Національний банк України в особі Національного банку України в Харківській області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "АЙБІЕС" про звернення стягнення на предметі іпотеки, в якій просить суд з метою задоволення вимог позивача за кредитним договором №75-07/К від 24.09.2007р. у розмірі 2175808,18грн., у т.ч. - 1450000,00грн. за основним боргом, прострочених відсотків за користування кредитом в сумі 725808,18грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 24.09.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Галіщевою О.А., зареєстрованого у реєстрі за №637, нежитлові приміщення підвалу №№ 1, 1-3, 3а, 4-14 в літ. А-4 загальною площею 221,3кв.м., у зв'язку із уточненням нумерацію змінено на нежитлові приміщення підвалу №№ 1, 1-3, 3а, 4-15, загальною площею 220,6кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Чубаря, буд. 3/5, що оцінені ТОВ "Хар-Експерт" згідно звіту про незалежну оцінку ринкової вартості майнових прав за Договором №75-07/К станом на 18.05.2012р. в розмірі 509700,00грн., шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що за Кредитним договором №75-07/К від 24.09.2007р. ПАТ "Зембанк" надано АТЗТ "Лізингова компанія "Сприяння"(боржник, правонаступником якого є ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння") кредитну лінію з лімітом кредитування в розмірі 2000000,00грн., з кінцевим строком повернення 19.09.2010р. включно (п.2. договору), але в передбачений договором строк боржник свої зобов'язання не виконав, а згідно умов договору іпотеки (майнова порука) від 24.09.2007р. АТЗТ "Фірма I.B.S."(правонаступником якого є ТОВ "АЙБІЕС") поручилося перед Харківським акціонерний комерційний Земельний банк (правонаступником якого є ПАТ "Земельний банк") і предметом іпотеки є нежитлові приміщення підвалу №№ 1, 1-3, 3а, 4-14 в літ. А-4 загальною площею 221,3кв.м., у зв'язку із уточненням нумерацію змінено на нежитлові приміщення підвалу №№ 1, 1-3, 3а, 4-15, загальною площею 220,6кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Чубаря, буд. 3/5, у зв'язку із уточненням нумерацію змінено на нежитлові приміщення підвалу №№ 1, 1-3, 3а, 4-15, загальною площею 220,6кв.м., а 25.06.2010р. ПАТ "Земельний банк"уклало з Національним банком України договір застави майнових прав №15/6, згідно п.1.1. якого предметом застави за цим договором є майнові права за кредитним договором №75-07/К від 24.09.2007р., станом на дату укладення договору залишок заборгованості становить 1500000,00грн., з кінцевим терміном повернення 19.09.2010р. та сплачувати проценти за користування ним за ставкою 24 % річних. Зобов'язання, що випливають з кредитного договору №75-07/К від 24.09.2007р., забезпечуються договором іпотеки від 24.09.2007р., зі всіма змінами до нього, укладеного між заставодавцем та майновим поручителем. В зв'язку з тим, що кредитний договір №75-07/К від 24.09.2007р. не виконаний боржником, позивач, із посиланням на норми ст. ст. 525, 526, 1049 ЦК України, ст. 33, ст. 35 Закону України "Про іпотеку", ст. 20 Закону України "Про заставу", звернувся до суду із відповідним позовом.

Відповідач у відзиві на позов зазначає про те, що договір застави майнових прав №15/6 від 25.06.2010р. укладено після прийняття Правлінням Національного Банку України рішення про відкликання з 02.08.2010р. банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації ПАТ «Земельний банк», оскільки умови вказаного договору остаточно були узгоджені сторонами 30.08.2010р., а відтак умови договору застави майнових прав не свідчать про те, що відбулася заміна кредитора у відносинах по кредитному договору або мала відбутися згідно умов договору застави під відкладальною умовою, це випливає з того, що уступка вимоги за статтями 512, 514 ЦК України та уступка заставодавцем заставодержателю вимоги за статею 23 ЗУ «Про заставу» мають різну правову природу.

Ухвалою суду від 10.12.2012р. для розгляду справи №5023/4633/12 призначено судову колегію, а розпорядженням Заступника голови господарського суду Харківської області від 10.12.2012р., враховуючи рішення зборів суддів від 06.01.2011р. та беручи до уваги ухвалу суду від 10.12.2012р., для розгляду даної справи призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Френдій Н.А., суддя Доленчук Д.О. та суддя Яризько В.О.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.12.2012 р. було зупинено провадження у справі та призначено судову економічну експертизу, справу направлено до Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса.

08.07.2013р. справа №5023/4633/12, разом із висновком судового експерта, надійшла до господарського суду Харківської області.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду Харківської області від 09.07.2013р., враховуючи рішення зборів суддів від 06.01.2011 р., та беручи до уваги те, що суддя Доленчук Д.О. та суддя Яризько В.О. знаходяться у щорічній відпустці, для вирішення питання щодо поновлення провадження у справі та призначення її до розгляду, призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Френдій Н.А., суддя Лавренюк Т.А. та суддя Макаренко О.В.

Ухвалою суду від 08.07.2013р. поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні 17.07.2013р.

Відповідач 16.07.2013р. звернувся до суду з запереченнями проти позову, в яких зазначає, що позовні вимоги у даній справі про звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки від 24.09.2007р., є безпідставними і не підлягають задоволенню, посилаючись при цьому, зокрема, на те, що третя особа ПАТ "Земельний банк", відступивши основне зобов'язання лише у частині грошових вимог, яке визначено у п.4.1. договору застави майнових прав №15/6 від 25.06.2010р., стосується права на стягнення на предмет застави, а не на предмет договору іпотеки, та те, що відступлення прав за договором іпотеки має бути посвідчено нотаріально, що на підставі ч.1 ст. 220 ЦК України, свідчить про нікчемність такого правочину.

Позивач 17.07.2013р. звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України №17-010/5861 від 16.07.2013р. (вх. №26087), в якій просить суд прийняти оцінку майна за договором іпотеки, визначену судовим експертом, в якості початкової; з метою задоволення вимог позивача за кредитним договором №75-07/К від 24.09.2007р. у розмірі 2175808,18грн., у т.ч. - 1450000,00грн. за основним боргом, прострочених відсотків за користування кредитом в сумі 725808,18грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 24.09.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Галіщевою О.А., зареєстрованого у реєстрі за №637, нежитлові приміщення підвалу №№ 1, 1-3, 3а, 4-14 в літ. А-4 загальною площею 221,3кв.м., у зв"язку із уточненням нумерацію змінено на нежитлові приміщення підвалу №№ 1, 1-3, 3а, 4-15, загальною площею 220,6кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Чубаря, буд. 3/5, що оцінені Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса згідно висновку судової оціночної експертизи №39 від 31.05.2013р. в розмірі 990937,00грн. (дев"ятсот дев"яносто тисяч дев"ятсот тридцять сім гривень 00 коп.), шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Розглянувши подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України №17-010/5861 від 16.07.2013р., враховуючи, що така подається в порядку ст. 22 ГПК України з додержанням правил подання відповідно до ст. 56 ГПК України, суд приймає вказану заяву до розгляду та розглядає справу з урахуванням цих змін.

В судових засіданнях 17.07.2013р. та 12.08.2013р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва.

Представник позивача в судовому засіданні 21.08.2013р. позов підтримав в повному обсязі, вказує на те, що в зв'язку з тим, що кредитний договір №75-07/К від 24.09.2007р., укладений між третіми особами - ПАТ "Земельний банк" та АТЗТ "ЛК "Сприяння", не виконаний боржником - ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння", і ПАТ "Земельний банк" відступило право вимоги за кредитним договором НБУ, і оскільки заборгованість за кредитним договором не погашена, позивач, із посиланням на норми ст. ст. 525, 526, 1049 ЦК України, ст. 33, ст. 35 Закону України "Про іпотеку", ст. 20 Закону України "Про заставу", просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки, за договором іпотеки від 24.09.2007р., укладеним саме для забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором; зазначив також, що твердження відповідача про обов'язковість нотаріального посвідчення договору застави майнових прав базується на довільному тлумаченні норм цивільного законодавства. Також позивач підтримав пояснення надані до суду 29.11.2012р., зазначивши, що згідно застереження, що міститься в преамбулі договору іпотеки від 24.09.2007р. сторони обумовили, що укладенням змін та доповнень до кредитного договору №75-07/к вони будуть виражати згоду на забезпечення цією заставою виконання боргових зобов'язань з урахуванням таких змін та доповнень, а відтак додаткова угода №4 від 21.09.2009р. до кредитного договору №75-07/К щодо збільшення процентної ставки укладена у відповідності до ч.2 ст. 19 ЗУ "Про іпотеку".

Представник відповідача, який одночасно є представником третьої особи - ПАТ "ЛК "Сприяння", проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов відповідача, відзиві третьої особи та додатково поданих запереченнях, посилаючись на те, що заявлені у цій справі вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 24.09.2007р. є безпідставними, оскільки з укладанням 21.09.2009р. додаткової угоди №4 до Договору №75-07/К (якою збільшено розмір відсотків та термін користування кредитом), - припинився договір іпотеки (майнової поруки) від 24.09.2007р., а отже відсутні і підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки; зазначає також, що договір застави майнових прав мав бути нотаріально посвідчений.

Представник третьої особи - ПАТ "Земельний банк", позовні вимоги підтримав повністю, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, що письмово підтверджено листом (вих.№02-15/6526 від 09.11.2012р.), який долучений судом до матеріалів справи, зазначив, що у застереженні у додатковій угоді від 10.06.2008р. до договору іпотеки (майнової поруки) встановлено можливість внесення змін до кредитного договору.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив наступне.

Між Харківським акціонерним комерційним Земельним банком (публічне акціонерне товариство «Земельний банк», банк) та акціонерним товариством «Лізингова компанія "Сприяння» (позичальник) 24.09.2007р. укладено договір про надання кредитної лінії №75-07/К, далі - кредитний договір №75-07/К, згідно п. 1.1. якого банк надав позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування в розмірі 2000000,00 грн., у тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності і платності і цільового характеру використання кредиту строком на 2 роки, на поповнення оборотних, з можливістю отримання окремих кредитів (траншів), з кінцевим строком повернення кредиту згідно п.1.2. цього договору до 21.09.2009р. включно, процентна ставка за користування кредитом визначена в розмірі 17 відсотків річних.

В забезпечення виконання зобов'язань боржника - АТ «Лізингова компанія «Сприяння» за кредитним договором №75-07/К від 24.09.2007р., між Акціонерним товариством закритого типу "Фірма І.В.S" (правонаступником якого є відповідач) та ПАТ "Зембанк" укладено договір іпотеки від 24.09.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Галіщевою О.А., зареєстрований у реєстрі за № 638, відповідно до якого майновим поручителем АТЗТ "Лізингова компанія "Сприяння" є Акціонерне товариство закритого типу "Фірма І.В.S" (правонаступником якого є відповідач), і за умовами якого акціонерне товариство закритого типу «АЙБІЕС» передало в іпотеку ПАТ "Зембанк" нежитлові приміщення підвалу №№1, 1-3, 3а, 4-14 в літ. "А-4" загальною площею 221,3м.кв., у зв'язку з уточненням нумерацію змінено на нежитлові приміщення підвалу №№1, 1-3, 3а, 4-15, загальною площею 220,6м.кв., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Чубаря, 3/5, що оцінена на дату укладення Договору іпотеки в розмірі 1776085,00 грн.

До кредитного договору №75-07/К додатковими угодами вносилися зміни, зокрема, додатковою угодою №1 від 25.09.2007р. встановлено строк повернення кредиту - 21.09.2009р., додатковою угодою №3 від 30.05.2008р. змінено відсоткову ставку за користування кредитом - з 24.09.2007р. - 17%, з 01.06.2008р.- 20%, додатковою угодою № 4 від 21.09.2009р. були внесені зміни, відповідно до яких сторони встановили, що з 01.06.2008р. процентна ставка складає 20 % річних, а з 21.09.2009р. - 24 відсотки річних, строк повернення кредиту - 19.09.2010р.

Додатковою угодою від 10.06.2008р. до договору іпотеки внесено зміни відповідно до додаткової угоди №3 від 30.05.2008р до кредитного договору № 75-07/К.

Зміна умов кредитного договору №75-07/К згідно решти додаткових угод, якими змінено відсоткову ставку за користування кредитом та строків повернення кредиту і відповідно невнесення змін до договору іпотеки не свідчить про припинення договору іпотеки, про що зазначає відповідач, оскільки в договорі іпотеки сторони дійшли згоди про те, що укладенням змін та доповнень до кредитного договору сторони будуть виражати свою згоду на забезпечення цією заставою виконання боргових зобов'язань з урахуванням таких змін та доповнень.

Крім того, поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника за основним зобов'язанням, яке виникає за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Отже, правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. На відносини з права застави не поширюються норми статті 559 ЦК України щодо припинення поруки, оскільки іпотека за правовою природою є заставою, та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572-593) глави 49 ЦК України та спеціальним законом.

Статтею 575 ЦК України іпотека прямо визначена окремим видом застави. Підстави припинення права застави визначені статтею 593 ЦК України, а щодо іпотеки, як її окремого виду, також і статтею 17 Закону України «Про іпотеку», серед яких не наведено посилань на зміну зобов'язання, що призводило б до збільшення обсягу відповідальності іпотекодавця. Оскільки підстави припинення іпотеки, як окремого виду забезпечення виконання зобов'язання, безпосередньо врегульовані окремими нормами цивільного закону, суд не може вдаватися до аналогії закону і застосовувати норми, які регулюють підстави припинення інших видів забезпечення виконання зобов'язання незалежно від ступеня їх подібності в суті відносин чи найменуванні сторін. Крім того, сприйняття положення частини першої статті 583 ЦК України про те, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель), як підстави для застосування статті 559 ЦК України, суперечить змісту статті 8 ЦК України щодо аналогії закону. Правові статуси поручителя і майнового поручителя врегульовані окремо, з суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення і для вирішення спорів з їх участю шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону.

Дана правова позиція викладена у Постанові ВСУ від 16.10.2012р. за результатом перегляду постанови Вищого господарського суду України від 7 березня 2012 року у справі № 5023/6981/11.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Національний банк України", Національний банк виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування та згідно ст. 42 цього закону надає кредити комерційним банкам для підтримки ліквідності.

06 листопада 2008 року між Національним банком України, в особі Управління Національного банку України в Харківській області (кредитор) та Харківським акціонерним комерційним Земельним банком (на даний час - Публічне акціонерне товариство "Земельний банк", позичальник) було укладено Кредитний договір № 15, за умовами якого ПАТ "Зембанк" було надано кредит рефінансування на суму 50000000,00 грн. на термін з 06.11.2008р. до 26.08.2009р. з оплатою відсотків у розмірі 17,0 процентів річних.

Матеріалами справи підтверджено надання Національним банком України кредиту рефінансування ПАТ «Зембанк» за кредитним договором №15 (том 2 а.с. 113).

Додатковим договором № 1 від 05.01.2010р. до Кредитного договору №15 (том 1-ий, а.с.18-19) було внесено зміни, якими пролонговано термін погашення кредиту до 26.08.2010р. та збільшено проценту ставку за кредитом до 18 процентів річних.

Додатковим договором № 2 від 25.06.2010р. до Кредитного договору №15 (том 1-ий, а.с. 20-21) було внесено зміни до п. 1.2., відповідно до яких додатково в забезпечення виконання зобов'язань ПАТ "Зембанк" за Кредитним договором Національному банку України були надані майнові права за кредитними договорами, про що укладені договори застави майнових прав, зокрема, № 15/6 від 25.06.2010р.

Так, 25 червня 2010 року між сторонами укладено Договір застави майнових прав № 15/6 від 25.06.2010р. (том 1-ий, а.с. 24-28), за умовами якого предметом застави є майнові права за кредитним договором № 75-07/К від 24.09.2007р. зі всіма змінами до нього, укладеним Заставодавцем (ПАТ «Зембанк») і Боржником (АТ "Лізингова компанія «Сприяння»), відповідно до якого останній повинен повернути Заставодавцю кредит в сумі 2 000 000,00грн., станом на дату укладення договору залишок заборгованості становить 1 500 000,00грн., з кінцевим терміном повернення 19.09.2010р. та сплачувати проценти за користування ним за ставкою 24 процентів річних. (п. 1.1.).

Зобов'язання, що випливають з кредитного договору № 75-07/К від 24.09.2007р., забезпечуються договором іпотеки від 24.09.2007р., зі всіма змінами до нього, укладеного між відповідачем та ПАТ "Зембанк".

Як слідує з матеріалів справи і що підтверджено сторонами, станом на момент укладення договору застави майнових прав № 15/6 від 25.06.2010р. заборгованості по кредиту та відсоткам за користування кредитом у боржника (АТ "Лізингова компанія «Сприяння») перед ПАТ "Зембанк" за кредитним договором № 75-07/К від 24.09.2007р. не існувало.

Пунктом 1.3 договору застави майнових прав встановлено, що боржником щодо заставодавця є суб'єкт господарювання АТ "Лізингова компанія "Сприяння" .

Пунктом 1.5. Договору застави майнових прав сторони погодили, що надана застава (майнові права) забезпечує виконання Заставодавцем (ПАТ «Зембанк») вимог Заставодержателя за кредитним договором № 15, за рахунок заставленого майнового права вимоги позивача задовольняються в повному обсязі, включаючи суму основного боргу, нараховані проценти та пеню.

Переважне право позивача щодо задоволення його вимог до ПАТ "Зембанк" з майнових прав переважно перед іншими кредиторами, відповідно до приписів Закону України "Про заставу" та ст. 73 Закону України "Про Національний банк України", сторони закріпили в п. 2.1.1. Договору застави майнових прав.

Статтею 1 Закону України "Про заставу" встановлено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Статтею 23 Закону України "Про заставу" встановлено, що при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до п. 4.1 договору застави майнових прав заставодавець (ПАТ «Зембанк») уступає заставодержателю (Національний банк України) право вимоги до боржника, що випливає з кредитного договору кредитного договору № 75-07/К від 24.09.2007р.

У частині уступки права вимоги цей договір укладено з відкладальною умовою відповідно до ст. 212 ЦК України. Права вимоги переходять до заставодержателя наступного дня після настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором, якщо вони не будуть виконані повністю або частково, або після настання випадку, передбаченого пп. 3.1.4 цього договору (п. 4.2 договору застави майнових прав).

Заставодержатель має право на звернення стягнення та реалізацію предмета застави згідно з умовами договору застави, якщо в боржника немає коштів на погашення заборгованості за кредитним договором №75-07/К від 24.09.2007р.

Враховуючи зазначені норми законодавства, аналізуючи умови договору застави майнових прав, суд приходить до висновку, що моментом виникнення права стягнення на предмет застави (реалізація предмета застави), переходять до Заставодержателя з наступного дня після настання строку виконання зобов'язань Заставодавця за кредитним договором, при цьому право вимоги до третіх осіб (в даному випадку АТ «"Лізингова компанія «Сприяння» та ТОВ "АЙБІЕС" ) по цих майнових правах переходить з наступного дня після настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором № 75-07/К від 24.09.2007р.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Правління Національного банку України від 30.07.2010р. № 375, починаючи з 02.08.2010р. було відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ПАТ "Зембанк".

Згідно приписів ст. 91 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» (в редакції на 09.07.2010р.) з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Таким чином, в силу приписів Закону та умов п. 1.5, 3.1. договору застави майнових прав 02.08.2010р. настав строк виконання зобов'язань ПАТ «Зембанк» перед НБУ за кредитним договором №15, і враховуючи невиконання ПАТ «Зембанк» зобов'язань по поверненню кредитних коштів з 03.08.2010р. Національний банк України набув право реалізації предмета застави - майнових прав Заставодавця за зобов'язаннями, що випливають з кредитного договору № 75-07/К від 24.09.2007р.

Так, обсяг майнових прав позивача на момент їх набуття НБУ становить: вимога по поверненню кредиту в розмірі 1450000,00грн. в строк - 19.09.2010р., що свідчить про те, що право вимоги в цій частині майнових прав настає з 20.09.2010р.; вимога по сплаті відсотків за зобов'язаннями, що випливають з кредитного договору № 75-07/К станом на 03.08.2010р. - заборгованість АТ "Лізингова компанія "Сприяння" по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 951,30грн. (згідно розрахунку позивача: 29490,41грн./31х 2=951,30грн.), а також право на звернення стягнення та реалізацію предмета застави згідно з умовами договору іпотеки від 24.09.2007р.

Відповідно до приписів статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За приписами статті 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Тобто, у розумінні наведеної норми майнові права можуть бути предметом застави, якщо вони можуть бути відчужені заставодавцем і на них може звертатися стягнення.

За приписами статті 190 Цивільного кодексу України та статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" майнові права визначаються як будь-які права, пов'язані з майном. Наведені правові акти застосовують поняття "майнові права" які відмінні від поняття "майно". Майнові права (як і майно) є відчужуваними.

Згідно з приписами статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі ліквідації юридичної особи - заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою. Наведене узгоджується з нормами Закону України "Про заставу". За приписами частини 1 статті 1 Закону України "Про заставу" предметом застави можуть бути майно та майнові права. Відповідно до приписів статті 49 названого Закону заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Особливості порядку реалізації заставлених майнових прав унормовані статтею 23 Закону України "Про заставу". Так, при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави. Відповідно до приписів частини 1 статті 585 Цивільного кодексу України право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.

Підстави заміни кредитора у зобов'язанні унормовані статтею 512 Цивільного кодексу України. За приписами цієї норми Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

В силу ж застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення лише з вартості заставленого майна. Він має перевагу на це майно перед іншими кредиторами (стаття 1 Закону України "Про заставу"). Отже, укладання договору застави не передбачає заміну кредитора у зобов'язанні (оскільки він є способом забезпечення зобов'язань) на відміну від правочину відступлення права вимоги за яким відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України здійснюється така заміна кредитора у зобов'язанні. Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 12.08.2011 у справі N 33/341, від 12.09.2011 у справі N 11/384.

Крім того, відповідно до приписів ст. 71 ЗУ «Про національний банк України» Національному банку забороняється надавати кредити, позики юридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених цим Законом, що свідчить про неможливість заміни кредитора у зобов'язанні в даному випадку в силу прямої заборони Закону.

Таким чином, Національним банком України на наступний день після введення процедури ліквідації банку (03.08.2010р.) набуто право реалізації предмету застави - майнових прав обсягом: право вимагати стягнення 1450000,00грн. боргу по кредиту (з 20.09.2010р.) та 951,30грн. боргу по несплаченим відсоткам за користування кредитом, право на звернення стягнення та реалізацію предмета застави згідно договору іпотеки від 24.09.2007р., а не права кредитора у зобов'язанні відповідно до ст. 512 ЦК України за кредитним договором № 75-07/К від 24.09.2007р., що свідчить про безпідставність нарахування та включення в суму боргу відсотків за користування кредитом починаючи з 03.08.2010р.

З огляду на те, що відповідно до приписів ст. 24 ЗУ «Про іпотеку» нотаріальному посвідченню підлягають угоди про відступлення прав по іпотечному договору, при цьому норми цієї стаття передбачають і одночасне здійснення відступлення права вимоги за основним зобов'язанням, втім, приймаючи до уваги, що судом встановлено, що в даному випадку не відбулося зміни кредитора в зобов'язанні відповідно до ст. 512 ЦК України, а мають місце правовідношення сторін, що витікають із договору застави, беручи до уваги, що приписами чинного законодавства не передбачено нотаріальне посвідчення таких договорів. твердження відповідача щодо нікчемності договору застави майнових прав в силу ч. 1 ст. 220 ЦК України в частині відступлення прав за договором іпотеки, оскільки такий не посвідчено нотаріально, є безпідставними.

Позивач стверджує, що станом на 01.09.2012р. та на день слухання справи заборгованість ПАТ "Зембанк" перед позивачем не погашена, та за розрахунком позивача склала 40648670,94 грн., у тому числі: за основним боргом - 37020588,09 грн., 3569972,01 грн. за нарахованими процентами та 58110,84 грн. за пенею за простроченими процентами (нарахованою на підставі п. 3.2. Кредитного договору).

Згідно п. 4.3 Договору застави майнових прав, позивач має право на звернення стягнення та реалізацію предмета іпотеки згідно з умовами Договору іпотеки, якщо у боржника, АТЗТ "Лізингова компанія "Сприяння", немає коштів на погашення заборгованості за Кредитним договором № 75-07/К від 24.09.2007р.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У відповідності до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що факт невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором №75-07/К від 24.09.2007р. по поверненню кредиту та сплаті відсотків (відсотків станом на 03.08.2010р.) учасниками судового процесу не заперечується, а відповідачем не спростовано, позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог позивача за кредитним договором №75-07/К від 24.09.2007р. у розмірі 1450951,30грн., у т.ч. - 1450000,00грн. за основним боргом, прострочених відсотків за користування кредитом в сумі 951,30грн., на предмет іпотеки за договором іпотеки від 24.09.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Галіщевою О.А., зареєстрованого у реєстрі за №637, нежитлові приміщення підвалу №№ 1, 1-3, 3а, 4-14 в літ. А-4 загальною площею 221,3кв.м., у зв'язку із уточненням нумерацію змінено на нежитлові приміщення підвалу №№ 1, 1-3, 3а, 4-15, загальною площею 220,6кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Чубаря, буд. 3/5, шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження підлягають задоволенню як обґрунтовано заявлені.

В частині звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог за кредитним договором в розмірі 724856,88грн. прострочених відсотків за користування кредитом суд відмовляє у задоволенні позову як необґрунтованому та такому, що суперечить вимогам діючого законодавства.

Згідно п. 1.1., 5.1., 6.4 зазначеного вище Іпотечного договору, Іпотекодержатель має прово звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання, що витікає із кредитного договору, шляхом продажу від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу шляхом проведення прилюдних торгів; ціна продажу предмету іпотеки встановлюється за згодою між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем або на підставі оцінки предмету іпотеки.

Частина 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлює, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється і у тому числі на підставі рішення суду.

Стаття 590 Цивільного кодексу України встановлює, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки є способом виконання присудженого боргу, а тому така заява розглядається у межах справи про присудження боргу.

Відповідно до частини 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку", ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Згідно ст. 39 Закону України "Про іпотеку" суд у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у своєму рішенні зазначає, зокрема, початкову ціну продажу предмету іпотеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку", початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Таким чином, при винесенні судового рішення про задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки необхідно враховувати норми статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку", зокрема, вказати початкову ціну продажу предмету іпотеки не нижче якої заставлене майно може бути реалізоване в рахунок задоволення вимог банку по Кредитному договору.

Суд також враховує, що така правова позиція викладена Вищим господарським судом України у Постанові від 02 серпня 2010 року по справі № 16/230-09 та у Постанові від 13 жовтня 2010 року по справі №42/83-10.

В позовній заяві позивач просить визначити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах, що узгоджується з умовами догвору іпотеки та приписами Закону.

Відповідно до Договору іпотеки, укладеного в забезпечення виконання зобов'язань боржника за Договором № 75-07/К від 24.09.2007р., відповідач передав в іпотеку ПАТ "Зембанк" нежитлові приміщення підвалу №№1, 1-3, 3а, 4-15, загальною площею 220,6м.кв., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Чубаря, 3/5, ринкова вартість яких згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №39 від 31.05.2013р. за станом на дату проведення даної експертизи без урахування ПДВ складає 990937,00грн.

За таких підстав, враховуючи вищевикладене, суд відповідно до статті 39 Закону України "Про іпотеку", визначає початкову ціну продажу предмету іпотеки наступним чином: початкова ціна для реалізації нерухомого майна - нежитлові приміщення підвалу №№1, 1-3, 3а, 4-15, загальною площею 220,6м.кв., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Чубаря, 3/5, - 990937,00грн. (без ПДВ).

Відповідно до приписів ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у розмірі, пропорційному задоволеним позовним вимогам, покладається на відповідача. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір за позовними вимогами, у задоволенні яких судом відмовлено, не підлягає стягненню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. З метою задоволення вимог Національного банку України в особі Національного банку України в Харківській області, пл. Театральна, 1, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 09351445, за кредитним договором №75-07/К від 24.09.2007р. у розмірі 1450951,30грн., у т.ч. 1450000,00грн. боргу за кредитом, 951,30грн. боргу за простроченими відсотками за користування кредитом, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, укладеним між акціонерним товариством закритого типу "Фірма І.В.S" (правонаступником якого є відповідач) та ПАТ "Земельний банк" від 24.09.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Галіщевою О.А., зареєстрований у реєстрі за № 638, - нежитлові приміщення підвалу №№1, 1-3, 3а, 4-14 в літ. "А-4" загальною площею 221,3м.кв., у зв'язку з уточненням нумерацію змінено на нежитлові приміщення підвалу №№1, 1-3, 3а, 4-15, загальною площею 220,6м.кв., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Чубаря, 3/5.

Визначити спосіб реалізації предмету іпотеки: шляхом продажу на прилюдних торгах.

Початкова ціна для реалізації нерухомого майна - згідно висновку судової оціночної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса №39 від 31.05.2013р. становить 990937,00грн. (дев'ятсот дев'яносто тисяч дев'ятсот тридцять сім гривень 00 коп.), без ПДВ.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АЙБІЕС" (61050, м.Харків, пров.Фейєрбаха, 1/3-б; код ЄДРПОУ: 14061790) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 29019,03 грн. судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. В решті позову - відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 27.08.2013р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Френдій Н.А. Макаренко О.В. Лавренюк Т.А.