Постанова

від 11.07.2006 по справі 17/194

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/194

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

ПОСТАНОВА

 "11" липня 2006 р.                                                  Справа № 17/194

м. Чернігів                                                                                                   « 11 »липня 2006р.                                                       

Суддя Кушнір І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні за участю:

Секретаря судового засідання: Бардіна О.О.

Представника позивача: Шевякова Т.М. –головний держподатінспектор, дов.№535/10/10-011 від 10.07.2006р.;

Представника відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні присутній прокурор відділу прокуратури Чернігівської області Турчин І.А. посвідчення №75 від 28.10.2004 р.    

матеріали справи №17/194

За ПОЗОВОМ: Прокурора Борзнянського району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції  в Борзнянському районі  

  16400, Чернігівська область, м. Борзна, вул. П. Куліша, 113

До ВІДПОВІДАЧА: Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Калина”

  16410, Чернігівська область, Борзнянський район, с. Нові Млини, вул. Гагаріна, 62А

Про стягнення 7418,21 грн. за рахунок активів

СУТЬ СПОРУ :

Прокурором Борзнянського району в інтересах держави в особі ДПІ в Борзнянському районі пред'явлено позов до СВК „Калина” про стягнення за рахунок активів податкового боргу по фіксованому сільськогосподарському податку в сумі 7045,09грн. основного платежу та 373,12грн. пені.

Представник  відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі та просив розстрочити сплату боргу до кінця року згідно наданого графіку.

Заслухавши Прокурора, представників сторін та дослідивши надані докази, суд –

ВСТАНОВИВ :

Сільськогосподарський виробничий кооператив „Калина” зареєстрований в якості суб'єкта підприємницької діяльності рішенням Борзнянської райдержадміністрації  №110 від 31.03.2000р.

Згідно позову, СВК „Калина” зареєстрований в ДПІ в Бортнянському районі як платник податків з 03.04.00р. за №344.

Відповідно до Закону України № 1251-ХІІ від 25.06.1991 р “Про систему  оподаткування” Боржник є платником податків і тому зобов'язаний подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), та сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни. Ст. 11 названого закону встановлює, що за порушення податкових законів платники податків та зборів несуть відповідальність, передбачену законодавством.

Згідно з, п.п.5.3.1 п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.00р. №2181-ІІІ (далі Закон №2181) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Відповідачем дані вимоги не виконані.

Станом на момент подання позову за Відповідачем рахується податковий борг, який виник за 2005-2006 роки,  по сплаті основного платежу по фіксованому сільськогосподарському податку в сумі 7045,09 грн. та 373,12 грн. пені.

Зазначений податковий борг виник на підставі податкових розрахунків №69 від 11.02.04р. та №576 від 31.01.05р., поданих Відповідачем самостійно за 2004 - 2006 роки, та податкових повідомлень-рішень: №0005331801/0/986 в розмірі 3150,45грн. та №0005901801/0/987 від 20.12.2004р. в розмірі 41,75 грн., які Відповідач відмовився отримати, про що складено акт від 20.12.04р., 1131801/389 в розмірі 350,34 грн. та №1121801/388 в розмірі 1443,02 грн. від 10.11.2005р., №771503/63 від 20.04.2006р. в розмірі 498,40 грн., які було отримані директором особисто 10.11.05р. та 20.04.06р. відповідно.

Згідно п.1.3. ст.1 Закону №2181:  

“Податковий борг (недоїмка) - податкове  зобов'язання  (з урахуванням   штрафних   санкцій   за  їх  наявності), самостійно узгоджене  платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому  порядку,  але  не сплачене у встановлений строк, а також пеня,  нарахована на суму такого податкового зобов'язання.”

Відповідно доп.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону №2181:

“Податкове зобов'язання платника  податків,  нараховане контролюючим  органом  відповідно  до  пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону,  вважається узгодженим у  день  отримання  платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.”

Позивачем були сформовані та направлені рекомендованими листами з повідомленнями податкові вимоги: перша за № 1/267 від 20.10.2003р., яка отримана директором особисто 05.11.03р. та друга за № 2/6 від 14.01.2004р. (надіслано Відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яке було отримано представником Відповідача 20.01.2004р. (повідомлення №977).

Позивачем було прийняте рішення №3 від 24.02.2004р. про стягнення коштів за рахунок активів  платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Враховуючи, що доказів оскарження вищенаведених податкових повідомлень-рішень Відповідач не надав, податковий борг самостійно Відповідачем не погашений, він підлягає стягненню за рахунок активів такого платника на підставі п.п.3.1.1 п.3.1. ст.3 Закону №2181 в судовому порядку.

За таких обставин позовні вимоги являються обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

В судовому засіданні 22.06.06р. представник Відповідача заявив клопотання про розстрочення виконання рішення суду до кінця 2006 року, в зв'язку з тяжким матеріальним становищем і неможливістю сплати одночасно всієї суми штрафу.

          Згідно ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України:

“У  разі  необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у  самому  судовому  рішенні.  Так  само  на відповідних  суб'єктів  владних  повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.”

Відповідно до ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України:

“За  наявності обставин,  що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку,  відсутність  присудженого майна  в  натурі,  стихійне лихо тощо),  державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням,  а  сторона  виконавчого  провадження  -  із  заявою про відстрочення або розстрочення  виконання,  зміну  чи  встановлення способу і порядку  виконання  судового  рішення.  Питання  про відстрочення або розстрочення  виконання,  зміну  чи  встановлення способу  і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.”

Згідно ст.70 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005р. N3235-IV, заборонено у 2006 році реструктуризацію або списання заборгованості (недоїмки) суб'єктів  господарювання  за  податками,  зборами  (обов'язковими платежами),  надання відстрочки термінів її сплати, крім надання розстрочки  протягом  бюджетного року по заборгованості (недоїмці) та випадків,  визначених у Законі України "Про заходи,  спрямовані на     забезпечення     сталого     функціонування     підприємств паливно-енергетичного комплексу".

За таких обставин, суд вважає клопотання  Відповідача достатньо мотивованим та вважає за можливе розстрочити виконання рішення до кінця 2006 року згідно представленого графіку.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України:        

“У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а  відповідачем  -  фізична  чи  юридична  особа,  судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.”

Покладення на Відповідача держмита у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, даною статтею взагалі не передбачено.

На підставі викладеного, суд не знаходить підстав для покладення на Відповідача обов'язку сплачувати держмито за розгляд даної справи.

Керуючись ст.ст.94, 158-163, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити  повністю.

2. Стягнути за рахунок активів з Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Калина” (16410, Чернігівська область, Борзнянський район, с. Нові Млини,  вул. Гагаріна, 62А, код 30800711, р/р260031625 ЧОД АППБ “Аваль”, МФО 353348) на користь Місцевого бюджету (р/р31419530600068, одержувач –Місцевий бюджет Новомлинівської сільської ради, код 22813169, банк УДК в Чернігівській області, МФО 853592) податковий борг по фіксованому сільськогосподарському податку в сумі 7045 грн. 09 коп. основного платежу та 373 грн. 12 коп. пені.

3. Розстрочити виконання постанови в частині стягнення податкового боргу по фіксованому сільськогосподарському податку в сумі 7045 грн. 09 коп. основного платежу та 373 грн. 12 коп. пені з наступними строками пред'явлення виконавчих листів до виконання:

·          з 24 липня 2006 року –500 грн.;

·          з 24 серпня 2006 року –1000 грн.;

·          з 24 вересня 2006 року –2000 грн.;

·          з 24 жовтня 2006 року –2000 грн.;

·          з 24 листопада 2006 року –1918 грн. 21 коп.;

Виконавчі листи видати зі строками пред'явлення до виконання відповідно до дат розстрочення після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

4. Дана Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в наступному порядку. Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі. Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження. Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

5. Дана Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова або  ухвала  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку. У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

6. Дана Постанова після набрання законної сили,  є обов'язковою для осіб,  які беруть  участь  у  справі,  для  їхніх правонаступників,  а також для всіх органів,  підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини,  які  були  встановлені постановою,  що набрала законної  сили,  в  одній  адміністративній   справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Суддя                                                                                                    І.В. Кушнір