Постанова

від 19.08.2013 по справі 5011-70/17179-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2013 р. Справа№ 5011-70/17179-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Вінницькій О.В.

Представники сторін:

позивача:Бондар О.М., довіреність б/н від 01.03.2013;

Кириллов М.С., довіреність б/н від 01.03.2013;

відповідача:не з'явився;

третя особа:не з'явився;

розглянувши апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "ІВА"

на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013

у справі № 5011-70/17179-2012 (головуючий суддя: Капцова Т.П., судді: Нечай О.В., Васильченко Т.В.)

за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерська брама"

до Приватного акціонерного товариства "ІВА"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"

про стягнення 28 604,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2013 у справі № 5011-70/17179-2012 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ІВА" на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерська брама" 25 637 грн. 59 коп. - суми основного боргу, 544 грн. 14 коп. - суми 3% річних, 139 грн. 31 коп. - суми інфляційних втрат, 1928 грн. 10 коп. - суми пені та 1609 грн. 50 коп. - суми судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "ІВА" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 у справі № 5011-70/17179-2012 і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 № 5011-70/17179-2012 у справі № 5011-70/17179-2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 прийнято до розгляду справу № 5011-70/17179-2012. Розгляд апеляційної скарги призначений на 19.08.2013 о 10:15.

19.08.2013 відповідач та третя особа в судове засідання не з'явились, повноважних представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи відповідач та третя особа повідомлені належним чином.

Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

19.08.2013 представники позивача в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги і просили суд рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 у справі № 5011-70/17179-2012 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, колегія суддів встановила наступне.

29.04.2010 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства "Печерська брама" Печерської районної у м.Києві ради (КП "Печерська брама") та Акціонерним товариством закритого типу "ІВА" (орендар) укладено Договір про відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території, внутрішньо будинкових мереж та надання комунальних послуг (надалі - Договір).

В п. 1.1. Договору сторони погодили, що орендар, на підставі розпорядження Печерської районної у м.Києві ради №115-р від 29.04.2010р. та договору з КП "Дирекція" №1205/606 від 29.04.2010р. займає приміщення з метою розміщення майстерні по ремонту побутової техніки за адресою: м.Київ, вул.Предславинська, 12, загальною площею 382,8 кв.м., цоколь, користується комунальними послугами та бере участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території та внутрішньо будинкових мереж, а КП "Печерська брама" забезпечує надання комунальних послуг орендареві, утримання будинку, прибудинкової території та внутрішньо будинкових мереж, а саме: холодної води по табуляграмі ВАТ "Водоканал"; центрального опалення по табуляграмі АЕК "Київенерго"; технічного обслуговування мереж 382,8 кв.м. на 0,061 грн. з ПДВ; електроенергії по договору з АЕК "Київенерго" №3271346 від 25.07.1995р.; експлуатаційні витрати згідно фактичних витрат КП "Печерська брама" за звітній період (п.8.2. Договору).

Згідно із п.2.4.1. Договору, орендар зобов'язався щомісячно до 30 числа поточного місяця сплачувати кошти на розрахунковий рахунок КП "Печерська брама" за послуги у відповідності до п.8.2. цього договору та повертати підписані акти про надання послуг.

Згідно п. 6.1. Договору, термін дії договору встановлений з 29 квітня 2010р. до 29 квітня 2013р.

З аналізу Договору вбачається, що він за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 2 - 5 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Так, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до п. п. 1, 5 ч. 3 ст. 20 та п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту ст. ст. 11, 509 ЦК України та ч. 1 ст. 19, п. п. 1, 5 ч. 3 ст. 20, п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між сторонами по справі (виконавцем та споживачем), як учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг, повинні ґрунтуватися на договорі про надання житлово-комунальних послуг, укладеному на основі типового договору, а обов'язку споживача (відповідача) оплачувати вартість житлово-комунальних послуг має передувати виконання позивачем обов'язку підготувати договір на надання житлово-комунальних послуг та надати його на підписання споживачу.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Виробник - це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Виконавцем відповідно до Закону є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

У разі якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що спір у справі виник в зв'язку з тим, що за твердженням позивача ним було в повному обсязі виконані взяті на себе зобов'язання за Договором, але відповідач порушував взяті на себе за Договором зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг.

Заперечуючи проти позову відповідач стверджує, що у позивача відсутні підстави для нарахування плати за теплову енергію так-як з листопада 2011р. по квітень 2012р. у відповідача в орендованому приміщенні відсутні засоби опалення, на підтвердження чого було надано підписаний представником АК "Київенерго" інспектором Алексеєнко Д.С. Акт №511-1017 від 04.11.2010р. та Акт №505-12006 від 04.05.12р., в яких зафіксовано, що опалювальні прилади загально будинкової системи теплопостачання в межах орендованих відповідачем приміщень відсутні, транзитні стояки загально будинкової системи опалення в межах приміщень за ізольовані, а проектно-дозвільної документації, затвердженої в ПАТ "Київенерго" на відключення нежилих приміщень АТЗТ "Іва" від загально будинкової системи опалення не надано.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається вчиненим в письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З матеріалів справи вбачається, що Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками без будь-яких зауважень та застережень.

До того ж суд відмічає, що Договір не визнаний в судовому порядку не дійсним в зв'язку з чим є чинними, що є підставою для виникнення прав та обов'язків для сторін.

Питання відключення від мереж централізованого опалення регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року N 630.

Відповідно до п. 24 Правил із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007р. N 1268, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно п. 25 Правил, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року N 4 зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 6 листопада 2007 року N 169 (далі - Порядок), установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Одночасно з цим, вказаними Правилами та Порядком передбачається надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення з ініціативи споживачів будинку в цілому, а не окремого приміщення.

З оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що згідно п.8.2. Договору, приміщення, які використовувались відповідачем, на час укладення Договору були обладнані централізованим опаленням, відповідачем доказів відключення від мереж централізованого опалення у передбаченому законом порядку суду не надано, законодавством України відключення від мереж централізованого опалення на підставі акту, в якому фіксується лише факт відсутності опалювальних приладів в орендованому приміщенні, не передбачено.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується банківськими виписками , що з листопада 2011р. по квітень 2012р. відповідач отримав послуги з постачання теплової енергії в розмірі 30327,88 грн. з ПДВ., але розплатився частково в зв'язку з чим у нього наявна заборгованість в розмірі 25 637,59 грн. з ПДВ.

Отже, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що правомірно були задоволені судом першої інстанції в розмірі 25 637,59 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 544,14 грн., інфляційні втрати в розмірі 139,31 грн., пеню в розмірі 1928,10 грн.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Відповідно до п.3.4. Договору, за несвоєчасну сплату комунальних послуг, витрат на утримання будинку, прибудинкової території (експлуатаційні витрати) та внутрішньо будинкових мереж користувач, крім заборгованості, сплачує на користь КП "Печерська брама" пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції було здійснено перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, в зв'язку з чим, вимогу позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат задовольнив частково в розмірі 544 грн. 14 коп. - суми 3% річних, 139 грн. 31 коп. - суми інфляційних втрат, 1928 грн. 10 коп. - суми пені.

Перевіривши власні розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат суду першої інстанції, колегія суддів вважає їх правильними, а тому вимога позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат обґрунтовано була задоволена лише частково в розмірі 544 грн. 14 коп. - суми 3% річних, 139 грн. 31 коп. - суми інфляційних втрат, 1928 грн. 10 коп. - суми пені.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржники не надали ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували їх вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову частково.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 у справі № 5011-70/17179-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ІВА" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 у справі № 5011-70/17179-2012 - без змін.

2. Матеріали справи № 5011-70/17179-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Синиця О.Ф.

Шевченко Е.О.