Рішення

від 03.09.2013 по справі 919/770/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року справа № 919/770/13

Господарський суду міста Севастополя у складі судді Лотової Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерна Компанія»

(вул. Марини Раскової, буд. 13, офіс 104, м. Київ, 02660)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКСІ»

(вул. Хрустальова, буд. 6, м. Севастополь, 99029)

(Фіолентовське шосе, 1/1, м. Севастополь, 99053)

про стягнення 453 498,93 грн,

за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКСІ»

(вул. Хрустальова, буд. 6, м. Севастополь, 99029)

(Фіолентовське шосе, 1/1, м. Севастополь, 99053)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерна Компанія»

(вул. Марини Раскової, буд. 13, офіс 104, м. Київ, 02660)

про визнання недійсним договору поставки,

за участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом) - Папоротна Наталія Федорівна - представник, довіреність від 01.08.2013;

від відповідача (за первісним позовом) - Колтунович Віктор Вікторович - представник, довіреність від 22.05.2013.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімерна Компанія» звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «ОКСІ» про стягнення 453 498,93 грн, з яких: 402 166,80 грн - сума основного боргу, 41 922,21 грн - пеня, 1 002,50 грн - інфляційні нарахування, 8 407,42 грн - 3% річних.

Позовні вимоги (за первісним позовом) мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 16.01.2012 №10 ПП 12 в частині своєчасної і повної оплати товару.

Ухвалою суду від 04.07.2013 року порушено провадження у справі, справа призначена до розгляду у судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні 18.07.2013 надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем основного боргу на загальну суму 5 000,00 грн, зменшив розмір позовних вимог і просив суд стягнути з відповідача 450 186,34 грн, з яких 397 166,80 грн основного боргу, 1 384,67 грн - інфляційні нарахування, 8 624,95 грн - 3% річних, 43 006,92 - пеня.

Представник позивача 21.08.2013 передав через канцелярію суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій змінив розмір позовних вимог і просить суд стягнути з відповідача 448 682,89 грн, з яких 394 166,80 грн - сума основного боргу, 45 430,10 грн - сума пені та 9 085,99 грн - 3% річних.

Ухвалою суду від 22.08.2013 припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 1 384,67 грн на підставі п. 4 частини першої ст. 80 ГПК України.

22.08.2013 товариство з обмеженою відповідальністю «ОКСІ» звернулось до господарського суду міста Севастополя із зустрічної позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерна Компанія» про визнання недійсним договору поставки від 16.01.2012 №10 ПП 12 (а.с. 137-138).

Позовні вимоги (за зустрічним позовом) мотивовані невідповідністю умов укладеного між сторонами договору поставки від 16.01.2012 №10 ПП 12 приписам чинного законодавства, зокрема, внаслідок невикладення умов договору у відповідності з вимогами «Інкотермс», не визначення найменування товару, який мав постачатись, визначення у додатках до вказаного договору строку поставки з порушенням ст. 251 Цивільного кодексу України та неузгодження цього строку з умовами договору про строк поставки товару, а також визначення накладних в якості невід'ємної частини договору.

Ухвалою суду від 22.08.2013 зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Представник позивача (за первісним позовом) у засіданні суду підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, зустрічну позовну заяву вважає необґрунтованою та поданою для затягування розгляду справи.

Представник відповідача (за первісним позовом) визнає позов в частині сплати основного боргу та наполягає на задоволенні зустрічного позову.

Також представник відповідача (за первісним позовом) надав суду заяву про доповнення підстав зустрічного позову, в якій також вказав на те, що сторонами договору порушено приписи ст. 231 Господарського кодексу України при визначенні розміру штрафних санкцій (пені) та зазначив, що у порушення умов договору поставка товару здійснювалась позивачем за відсутності заявок відповідача, передбачених п. 1.2. договору.

До судового засідання 02.09.2013 року представником відповідача надано клопотання про призначення розгляду справи колегією суддів. В судовому засіданні вказане клопотання представником відповідача підтримане.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечував, як необґрунтованого.

Суд відмовив в задоволенні вказаного клопотання, оскільки у суду відсутні підстави вважати, що одноособовий розгляд справи не забезпечить повного та всебічного її розгляду.

Суд дійшов висновку, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін у справі, у зв'язку з чим вважає можливим розглянути справу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши наявні у справі докази, суд

В С Т А Н О В И В:

16.01.2012 між сторонами був укладений договір поставки № 10ПП2 (далі - Договір) (а.с. 13-16), за умовами якого «Постачальник» зобов'язується поставляти й передавати у власність, а покупець зобов'язується приймати й оплачувати на умовах даного договору поліетилен, полівінілхлорид, поліпропілен та інші види полімерної сировини іменований надалі «Товар», рівномірними партіями протягом терміну дії договору (п. 1.1. договору). Поставка товару здійснюється на підставі накладної згідно з заявкою покупця (п. 1.2. договору). Загальна ціна договору складається із вартості всіх поставок за період дії договору. (пункт 3.1. договору)

Відповідно до пункту 3.4. договору розрахунок за товар здійснюється протягом 3-х робочих днів з моменту отримання від постачальника рахунку-фактури.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що даний договір набуває чинності з моменту підписання сторонами й діє до 31 грудня 2012 року, але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань цим договором.

Усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються у вигляді додаткових угод, що є невід'ємними частинами договору і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками (пункт 11.1. договору).

Відповідно до пункту 11.1. сторонами було укладено:

- Додаток №24 до Договору поставки №10 ПП 12 від 16.01.2012, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити, а покупець сплатити і прийняти 21 тону ПВХ суспензійний марка КSR-60 на загальну суму 226 800,00 грн;

- Додаток №25 до Договору поставки №10 ПП 12 від 22.08.2012, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити, а покупець сплатити і прийняти 17,725 тон ПВХ КSR-60, мішки та 1,846 тон ПВХ КSR-60, б\б на загальну суму 211 366,80 грн;

- Додаток №26 до Договору поставки №10 ПП 12 від 12.09.2012, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити, а покупець сплатити і прийняти 20 тон ПВХ КSR-60, б\б по 800 кг з відхиленням по якості на загальну суму 204 000,00 грн.

Згідно з вказаними Додатками встановлено графік поставки товару та доповнено пункт 3.1. договору відносно оплати товару який поставлено за цими додатками, а саме: пунктом 6 Додатків передбачено, що оплата продукції здійснюється протягом 14 календарних днів з дати поставки продукції покупцеві.

На виконання умов договору, з урахуванням вказаних Додатків до нього, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 642 166,8 грн з ПДВ, що підтверджується підписаними представниками сторін без заперечень видатковими накладними від 08.08.2012 №2515 на суму 226 800,00 грн згідно Додатку №24 до Договору, від 22.08.2012 №2745 на суму 211 366,80 грн згідно Додатку №25 до Договору та від 12.09.2012 №2977 на суму 204 000,00 грн згідно Додатку №26 до Договору (а.с. 21, 25, 29).

Таким чином позивач виконав свої зобов'язання за Договором у повному обсязі.

Відповідачем поставлений товар оплачено лише частково, у зв'язку з чим на момент подачі даного позову у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 402 166,80 грн що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Суд вважає первісні позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання Відповідачем зобов'язання з оплати за поставлений йому Позивачем товар.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання і неналежне виконання.

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ході розгляду справи відповідач визнав позовні вимоги в частині заборгованості за поставлений товар та частково сплатив суму боргу у розмірі 5 000,00 грн.

Отже, сума заборгованості Відповідача за договором поставки від 16.01.2012 становить 394 166,80 грн (402 166,80 - 5 000,00 = 394 166,80).

Частинами першою та третьою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості за поставлену продукцію в сумі 394 166,80 грн є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.

Також, у зв'язку з несвоєчасним здійсненням розрахунків за договором Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 45 430,10 грн та 3% річних у розмірі 9 085,99 грн.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

До штрафних санкцій відноситься, зокрема, передбачена статтею 549 Цивільного кодексу України, пеня, яка є грошовою сумою, і яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 8.3 договору покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно неоплаченого товару кожен день прострочення.

Судом перевірено здійснений позивачем (за первісним позовом) розрахунок заявленого розміру пені та встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки при його розрахунку та не враховано, що у 2012 році було 366 днів, а в 2013 році - 365 днів, внаслідок чого здійснено наступний перерахунок:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 226 800,00 23.08.12-02.10.12 41 7,5 3 810,98 176 800,00 03.10.12-05.12.12 64 7,5 4 637,38 166 800, 00 06.12.12-24.12.12 19 7,5 1 298,85 151 800,00 25.12.12 1 7,5 62,21 136 800,00 26.12.12-31.12.12 6 7,5 336,39 136 800,00 01.01.13-17.01.13 17 7,5 955,73 126 800,00 18.01.13-04.02.13 18 7,5 937,97 121 800,00 05.02.13-08.02.13 4 7,5 200,22 116 800,00 09.02.13-11.02.13 3 7,5 144,00 111 800,00 12.02.13-18.02.13 7 7,5 321,62 106 800,00 19.02.13-27.02.13 9 7,5 395,01 76 800,00 28.02.13-01.03.13 2 7,5 63,12 56 800,00 02.03.13-21.03.13 20 7,5 466,85 26 800,00 21.03.13-22,03,13 2 7,5 22,03 208 166,80 06.09.12-31.12.12 117 7,5 10 208 166,80 01.01.13-05.03.13 64 7,5 5 559,24 204 000,00 26.09.12.-31.12.12 97 7,5 8 109,84 204 000,00 01.01.13-25.03.13 84 7,5 7 042,19 Всього: 44 498,84

Таким чином судом встановлено, що сума пені за спірний період склала 44 498,84 грн.

З урахуванням викладеного, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 44 498,84 грн пені, а в частині стягнення 931,26 грн пені суд відмовляє.

Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в сумі 9 085,99 грн.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинна виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший poзмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки при його розрахунку та не враховано, що у 2012 році було 366 днів, а в 2013 році - 365 днів, внаслідок чого здійснено наступний перерахунок:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняСума 3% річних 226 800,00 23.08.12-02.10.12 41 762,20 176 800,00 03.10.12-05.12.12 64 927,48 166 800,00 06.12.12-24.12.12 19 259,77 151 800,00 25.12.12 1 12,44 136 800,00 26.12.12-31.12.12 6 67,28 136 800,00 01.01.13-17.01.13 17 191,15 126 800,00 18.01.13-04.02.13 18 187,59 121 800,00 05.02.13-08.02.13 4 40,04 116 800,00 09.02.13-11.02.13 3 28.80 111 800,00 12.02.13-18.02.13 7 64,32 106 800,00 19.02.13-27.02.13 9 79,00 76 800,00 28.02.13-01.03.13 2 12,62 56 800,00 02.03.13-21.03.13 20 93,37 26 800,00 21.03.13-22.03.13 2 4,40 211 366,80 06.09.12-31.12.12 117 2 027,04 211 366,80 01.01.13-05.03.13 64 1 111,85 204 000,00 26.09.12-31.12.12 97 1 621,97 204 000,00 01.01.13-25.03.13 84 1 408,44 Всього: 8 899,76

Таким чином судом встановлено, що сума 3% річних склала 8 899,76 грн.

З урахуванням викладеного, з відповідача підлягає стягненню на користь Позивача 8 899,76 грн - 3% річних, а в частині стягнення 186,23 грн суд відмовляє.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 394 166,80 грн основного боргу; 44 498,84 грн - пені; 8 899,76 грн - 3% річних, а всього - 447 565,40 грн.

Суд вважає заявлений товариством з обмеженою відповідальністю «ОКСІ» зустрічний позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерна Компанія» про визнання недійсним договору поставки від 16.01.2012 №10 ПП 12 таким, що задоволенню не підлягає, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною четвертою цієї ж статті в редакції, яка діяла на час укладення сторонами спірного договору, передбачалось, що умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

Таким чином укладений сторонами договір мав відповідати приписам Правил Інкотермс-2010.

Відповідно до п. 1 вступу до Правил Інкотермс-2010 (надалі-Правила), метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Таким чином можна уникнути або, щонайменше, значною мірою скоротити невизначеності, пов'язані з неоднаковою інтерпретацією таких термінів у різних країнах.

Часто сторони, що укладають контракт, незнайомі з різною практикою ведення торгівлі в країнах одна одної. Це може стати причиною непорозумінь, спорів і судових проваджень з усіма пов'язаними з цим марними витратами часу й коштів. З метою вирішення вищезгаданих проблем, МТП в 1936 році вперше опублікувала звід міжнародних правил тлумачення торговельних термінів.

Сфера дії Інкотермс обмежується питаннями, пов'язаними з правами та обов'язками сторін договору купівлі-продажу відносно поставки товарів.

Викладене вказує на те, що Правила переважно спрямовані на врегулювання питань міжнародних поставок, тоді як спірний договір регулює поставку товару в межах України.

Системний аналіз умов договору свідчить про те, що ці умови не суперечать вищевказаним Правилам, права та обов'язки продавця і покупця, умови і порядок поставки та прийняття поставленого товару, та інші умови договору у повній мірі відповідають приписам Правил. Чинне законодавство не містило застереження щодо необхідності наявності у тексті договору конкретних посилань на Правила. До того ж, чинною редакцією частини четвертої ст. 265 Господарського кодексу України не передбачено необхідності відповідності договору Правилам, а лише передбачено право сторін на використання, зокрема, цих Правил.

Таким чином доводи відповідача (за первісним позовом) в цій частині є необґрунтованими.

Стосовно доводів відповідача (за первісним позовом) щодо не визначення у договорі найменування товару, тобто не визначення предмету договору, слід зазначити, що п. 1.1. договору передбачає поставку поліетилену, полівінілхлориду, поліпропілену та інших видів полімерної сировини, а додатками до Договору визначено конкретні види товару щодо кожної з поставок: ПВХ суспензійний марка КSR-60, ПВХ КSR-60, мішки та 1,846 тон ПВХ КSR-60, б\б та ПВХ КSR-60, б\б, відповідно.

Враховуючи те, що додатки до Договору є його невід'ємними частинами, сторонами у повному обсязі погоджено предмет договору.

Необґрунтованими є також доводи відповідача (за первісним позовом) про те, що у додатках до вказаного договору строк поставки визначено з порушенням ст. 251 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до пункту 3.4. договору розрахунок за товар здійснюється протягом 3-х робочих днів з моменту отримання від постачальника рахунку-фактури. Пунктом 6 Додатків передбачено, що оплата продукції здійснюється протягом 14 календарних днів з дати поставки продукції покупцеві.

Викладене свідчить про те, що сторони у вказаних додатках змінили строк оплати товару саме стосовно відповідних поставок, передбачених цими додатками, що робить неспроможними посилання відповідача (за первісним позовом) на неузгодженість строків розрахунків, передбачених у Договорі та Додатках до нього та доводи відповідача щодо порушення умов Договору здійсненням поставки товару позивачем за відсутності заявок відповідача, передбачених п. 1.2. договору, оскільки змінені Додатками умови спірних поставок не містять вимог щодо одержання позивачем відповідних заявок. До того ж, товар був відповідачем прийнятий та частково оплачений. Факт одержання товару відповідачем (за первісним позовом) не заперечувався.

Крім того, пунктом 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» передбачено, що за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним.

Як передбачений п. 3.4. договору, так і передбачений п. 6 Додатків строк не суперечить вимогам ст. 251 Цивільного кодексу України та містять конкретний період у часі, зі спливом якого пов'язана необхідність здійснення розрахунку за отриманий товар. Таким чином умови договору про строк здійснення розрахунку відповідають приписам законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторонами ані в Договорі, ані в Додатках не визначено, що видаткові накладні змінюють умови Договору, у зв'язку з чим їх визначення в якості невід'ємної частини договору не суперечить приписам чинного законодавства.

Безпідставними є також доводи відповідача про те, що сторонами договору порушено приписи ст. 231 Господарського кодексу України при визначенні розміру штрафних санкцій (пені).

Так, відповідно до пункту 8.3 договору покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно неоплаченого товару кожен день прострочення.

Статтею 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При цьому частиною шостою цієї статті передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Тобто сторонами при укладенні договору враховано приписи чинного законодавства щодо визначення розміру штрафних санкцій (пені) на рівні подвійної облікової ставки Національного банку України. Визначення розміру штрафних санкцій без зазначення чіткого розміру відсотків, враховуючи, що показник облікової ставки НБУ є динамічним, не є порушенням вимог законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги за зустрічним позовом такими, що задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКСІ» (вул. Хрустальова, буд. 6, м. Севастополь, 99029, ідентифікаційний номер 22274413) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерна Компанія» (вул. Марини Раскової, буд. 13, офіс 104, м. Київ, 02660, ідентифікаційний номер 36998670) заборгованість у розмірі 447 565,40 грн (чотириста сорок сім тисяч п'ятсот шістдесят п'ять грн 40 коп.) , з яких: 394 166,80 грн - сума основного боргу, 44 498,84 грн - пеня, 8 899,76 грн - 3% річних; а також 8 951,31 грн (вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна грн 31 коп.) судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Повне рішення складене 03.09.2013.

Суддя (підпис) Ю.В. Лотова

Згідно з оригіналом

Помічник судді Є.В. Дударенко

03.09.2013