Постанова

від 12.12.2013 по справі 919/770/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року Справа № 919/770/13 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Волкова К.В.,

суддів Борисової Ю.В.,

Гонтаря В.І.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія";

відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "ОКСІ";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОКСІ" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Лотова Ю.В.) від 02 вересня 2013 року у справі №919/770/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія" (вул. Марини Раскової, 13, оф. 104, Лівобережна Частина Києва, м. Київ, 02660)

до товариства з обмеженою відповідальністю "ОКСІ" (1. вул. Хрустальова, буд.6, м. Севастополь, 99029; 2. Фіолентовське шосе, 1/1, м. Севастополь, 99053)

про стягнення 453498,93 грн.;

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОКСІ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія"

про визнання недійсним договору поставки

ВСТАНОВИВ :

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Полімерна Компанія", звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "ОКСІ" про стягнення 453 498,93 грн., з яких: 402 166,80 грн. - сума основного боргу, 41 922,21 грн. - пеня, 1 002,50 грн. - інфляційні нарахування, 8 407,42 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 16 січня 2012 року №10 ПП 12 в частині своєчасної і повної оплати товару.

У ході розгляду справи позивачем не одноразово в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України уточнювались позовні вимоги, остаточно заявою від 21 серпня 2013 року він змінив розмір позовних вимог і просив суд стягнути з відповідача 448 682,89 грн., з яких 394 166,80 грн. - сума основного боргу, 45 430,10 грн - сума пені та 9 085,99 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 22 серпня 2013 року припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 1 384,67 грн. на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

22 серпня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "ОКСІ" звернулось до господарського суду міста Севастополя із зустрічної позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна Компанія" про визнання недійсним договору поставки від 16 січня 2012 року №10 ПП 12 (а.с. 137-138).

Позовні вимоги (за зустрічним позовом) мотивовані невідповідністю умов укладеного між сторонами договору поставки від 16 січня 2012 року №10 ПП 12 приписам чинного законодавства, зокрема, внаслідок невикладення умов договору у відповідності з вимогами "Інкотермс", не визначення найменування товару, який мав постачатись, визначення у додатках до вказаного договору строку поставки з порушенням статті 251 Цивільного кодексу України та неузгодження цього строку з умовами договору про строк поставки товару, а також визначення накладних в якості невід'ємної частини договору.

Також представник відповідача (за первісним позовом) надав суду заяву про доповнення підстав зустрічного позову, в якій також вказав на те, що сторонами договору порушено приписи статті 231 Господарського кодексу України при визначенні розміру штрафних санкцій (пені) та зазначив, що у порушення умов договору поставка товару здійснювалась позивачем за відсутності заявок відповідача, передбачених пунктом 1.2. договору.

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Лотова Ю.В.) від 02 вересня 2013 року у справі №919/770/13 частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія" до товариства з обмеженою відповідальністю "ОКСІ" про стягнення 453498,93 грн.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ОКСІ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія" заборгованість у розмірі 447565,40 грн., з яких: 394166,80 грн. - сума основного боргу, 44498,84 грн. - пеня, 8899,76 грн. - 3% річних; а також 8951,31 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "ОКСІ" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції, а саме, в частині стягнення 53398,60 грн. штрафних санкцій та відмови у задоволенні зустрічного позову. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у розмірі 53398,60 грн. та задовольнити зустрічний позов.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції був не правильно зроблений розрахунок пені та 3% річних.

25 листопада 2013 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач з зазначеними доводами апеляційної скарги не погоджується та заперечує проти її задоволення.

26 листопада 2013 року від заявника апеляційної скарги надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

У судовому засіданні, призначеному на 26 листопада 2013 року, у зв'язку з необхідністю вивчення всіх обставин справи, для повного та об'єктивного її розгляду, а також враховуючи принцип процесуальної рівності сторін в судовому процесі, колегія суддів вирішила відкласти розгляд справи на 10 грудня 2013 року.

10 грудня 2013 року, у судовому засіданні, представник відповідача за первісним позовом підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, представник позивача з зазначеними доводами не погодився та заперечував проти її задоволення. У розгляді справи було оголошено перерву до 12 грудня 2013 року.

12 грудня 2013 року, у судове засідання, представники сторін не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників сторін.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

16 січня 2012 року між сторонами був укладений договір поставки №10ПП2 (далі - Договір) (а.с. 13-16), за умовами якого "Постачальник" зобов'язується поставляти й передавати у власність, а покупець зобов'язується приймати й оплачувати на умовах даного договору поліетилен, полівінілхлорид, поліпропілен та інші види полімерної сировини іменований надалі "Товар", рівномірними партіями протягом терміну дії договору (пункт 1.1. договору).

Поставка товару здійснюється на підставі накладної згідно з заявкою покупця (пункт 1.2. договору). Загальна ціна договору складається із вартості всіх поставок за період дії договору (пункт 3.1. договору).

Відповідно до пункту 3.4. договору розрахунок за товар здійснюється протягом 3-х робочих днів з моменту отримання від постачальника рахунку-фактури.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що даний договір набуває чинності з моменту підписання сторонами й діє до 31 грудня 2012 року, але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань цим договором.

Усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються у вигляді додаткових угод, що є невід'ємними частинами договору і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками (пункт 11.1. договору).

Відповідно до пункту 11.1. сторонами було укладено:

- Додаток №24 до Договору поставки №10 ПП 12 від 16 січня 2012 року, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити, а покупець сплатити і прийняти 21 тону ПВХ суспензійний марка КSR-60 на загальну суму 226 800,00 грн;

- Додаток №25 до Договору поставки №10 ПП 12 від 22 серпня 2012 року, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити, а покупець сплатити і прийняти 17,725 тон ПВХ КSR-60, мішки та 1,846 тон ПВХ КSR-60, б\б на загальну суму 211 366,80 грн;

- Додаток №26 до Договору поставки №10 ПП 12 від 12 вересня 2012 року, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити, а покупець сплатити і прийняти 20 тон ПВХ КSR-60, б\б по 800 кг з відхиленням по якості на загальну суму 204 000,00 грн.

Згідно з вказаними Додатками встановлено графік поставки товару та доповнено пункт 3.1. договору відносно оплати товару який поставлено за цими додатками, а саме: пунктом 6 Додатків передбачено, що оплата продукції здійснюється протягом 14 календарних днів з дати поставки продукції покупцеві.

На виконання умов договору, з урахуванням вказаних Додатків до нього, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 642 166,8 грн з ПДВ, що підтверджується підписаними представниками сторін без заперечень видатковими накладними від 08 серпня 2012 року №2515 на суму 226 800,00 грн. згідно Додатку №24 до Договору, від 22 серпня 2012 №2745 на суму 211 366,80 грн згідно Додатку №25 до Договору та від 12 вересня 2012 року №2977 на суму 204 000,00 грн згідно Додатку №26 до Договору (а.с. 21, 25, 29).

Відповідачем поставлений товар оплачено лише частково, у зв'язку з чим на момент подачі даного позову у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 402 166,80 грн., що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін (наданих у судовому засіданні 10 грудня 2013 року), обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення потрібно змінити з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

З огляду на правовідносини, які виникли між сторонами у даному спорі, та характеру їх дій, встановлено, що між ними виникли правовідносини, що підпадають під дію норм про договір поставки.

Статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічна правова позиція викладена також в статті 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно о договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні (ля здійснення платежу.

Згідно з частиною 1 статті статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання і неналежне виконання.

Положеннями статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору, з урахуванням вказаних Додатків до нього, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 642 166,8 грн з ПДВ, що підтверджується підписаними представниками сторін без заперечень видатковими накладними від 08 серпня 2012 року №2515 на суму 226 800,00 грн. згідно Додатку №24 до Договору, від 22 серпня 2012 №2745 на суму 211 366,80 грн згідно Додатку №25 до Договору та від 12 вересня 2012 року №2977 на суму 204 000,00 грн згідно Додатку №26 до Договору (а.с. 21, 25, 29).

Таким чином позивач виконав свої зобов'язання за Договором у повному обсязі.

Відповідачем поставлений товар оплачено лише частково, у зв'язку з чим на момент подачі даного позову у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 402 166,80 грн..

У ході розгляду справи судом першої інстанції відповідач за первісним позовом визнав позовні вимоги в частині заборгованості за поставлений товар та частково сплатив суму боргу у розмірі 5 000,00 грн.

Отже, судом першої інстанції було встановлено, що сума заборгованості відповідача за договором поставки від 16 січня 2012 року становить 394 166,80 грн..

Частинами 1 та 3 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості за поставлену продукцію в сумі 394 166,80 грн. є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.

Також, у зв'язку з несвоєчасним здійсненням розрахунків за договором позивач за первісним позовом просив суд першої інстанції стягнути з відповідача пеню у розмірі 45 430,10 грн. та 3% річних у розмірі 9 085,99 грн.

В силу частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вищенаведена правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012 року по справі №06/5026/1052/2011 (№3-24гс12) та в Інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/908/2012 від 13 липня 2012 року.

Так, відповідно до пункту 8.3 договору покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно неоплаченого товару кожен день прострочення.

Колегією суддів перевірено здійснений судом першої інстанції розрахунок заявленого розміру пені та встановлено, що він був зроблений не вірно, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції був зроблений власний розрахунок пені.

датасумагранічний строк сплатидата сплатисумадні простро-ченнясума простроченного зобовязанняподвійна ставка НБУ в деньсума пені 08.08.12 226 800,00 22.08.12 02.10.12 50 000,00 41 226 800,00 0,0409836066% 3 810,98 05.12.12 10 000,00 64 176 800,00 0,0409836066% 4 637,38 24.12.12 15 000,00 19 166 800,00 0,0409836066% 1 298,85 25.12.12 15 000,00 1 151 800,00 0,0409836066% 62,21 31.12.12 6 136 800,00 0,0409836066% 336,39 17.01.13 10 000,00 17 136 800,00 0,0410958904% 955,73 04.02.13 5 000,00 18 126 800,00 0,0410958904% 937,97 08.02.13 5 000,00 4 121 800,00 0,0410958904% 200,22 11.02.13 5 000,00 3 116 800,00 0,0410958904% 144,00 18.02.13 5 000,00 7 111 800,00 0,0410958904% 321,62 27.02.13 30 000,00 5 106 800,00 0,0410958904% 219,45 01.03.13 20 000,00 78 800,00 21.03.13 30 000,00 56 800,00 30.04.13 26 800,00 26 800,00 22.08.12 211 366,80 05.09.12 31.12.12 117 211 366,80 0,0409836066% 10 135,21 06.03.12 64 211 366,80 0,0410958904% 5 559,24 30.04.13 3 200,00 208 166,80 28.05.13 10 000,00 198 166,80 05.07.13 5 000,00 193 166,80 06.08.13 3 000,00 190 166,80 12.09.12 204 000,00 26.09.12 31.12.12 97 204 000,00 0,0409836066% 8 109,84 27.03.13 84 204 000,00 0,0410958904% 7 042,19 642 166,80 248 000,00 43 771,28

Таким чином колегією суддів встановлено, що сума пені за спірний період склала 43 771,28 грн.

З урахуванням викладеного, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 43 771,28 грн. пені, в іншій частині слід відмовити.

Також позивач за первісним позовом просив стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в сумі 9 085,99 грн.

Право позивача вимагати сплатити 3% річних та інфляційних втрат передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши зроблений судом першої інстанції розрахунок 3% річних колегія суддів вважає його вірним та погоджується з місцевим судом, що сума склала 8 899,76 грн.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 8 899,76 грн. - 3% річних, а в частині стягнення 186,23 грн. правомірно було відмовлено.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача за первісним позовом підлягає стягненню на користь позивача 394 166,80 грн. основного боргу; 43 771,28 грн. - пені; 8 899,76 грн. - 3% річних, а всього - 446 837,84 грн

Також, дослідивши всі обставини по справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що заявлений товариством з обмеженою відповідальністю "ОКСІ" зустрічний позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна Компанія" про визнання недійсним договору поставки від 16 січня 2012 року №10 ПП 12 таким, що задоволенню не підлягає, з урахуванням наступного.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 4 цієї ж статті в редакції, яка діяла на час укладення сторонами спірного договору, передбачалось, що умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

Таким чином укладений сторонами договір мав відповідати приписам Правил Інкотермс-2010.

Відповідно до пункту 1 вступу до Правил Інкотермс-2010 (надалі-Правила), метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Таким чином можна уникнути або, щонайменше, значною мірою скоротити невизначеності, пов'язані з неоднаковою інтерпретацією таких термінів у різних країнах.

Часто сторони, що укладають контракт, незнайомі з різною практикою ведення торгівлі в країнах одна одної. Це може стати причиною непорозумінь, спорів і судових проваджень з усіма пов'язаними з цим марними витратами часу й коштів. З метою вирішення вищезгаданих проблем, МТП в 1936 році вперше опублікувала звід міжнародних правил тлумачення торговельних термінів.

Сфера дії Інкотермс обмежується питаннями, пов'язаними з правами та обов'язками сторін договору купівлі-продажу відносно поставки товарів.

Викладене вказує на те, що Правила переважно спрямовані на врегулювання питань міжнародних поставок, тоді як спірний договір регулює поставку товару в межах України.

Системний аналіз умов договору свідчить про те, що ці умови не суперечать вищевказаним Правилам, права та обов'язки продавця і покупця, умови і порядок поставки та прийняття поставленого товару, та інші умови договору у повній мірі відповідають приписам Правил. Чинне законодавство не містило застереження щодо необхідності наявності у тексті договору конкретних посилань на Правила. До того ж, чинною редакцією частини 4 статті 265 Господарського кодексу України не передбачено необхідності відповідності договору Правилам, а лише передбачено право сторін на використання, зокрема, цих Правил.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що доводи відповідача (за первісним позовом) в цій частині є необґрунтованими.

Також, стосовно доводів відповідача (за первісним позовом) щодо не визначення у договорі найменування товару, тобто не визначення предмету договору, судом першої інстанції правомірно було зазначено, що пунктом 1.1. договору передбачає поставку поліетилену, полівінілхлориду, поліпропілену та інших видів полімерної сировини, а додатками до Договору визначено конкретні види товару щодо кожної з поставок: ПВХ суспензійний марка КSR-60, ПВХ КSR-60, мішки та 1,846 тон ПВХ КSR-60, б\б та ПВХ КSR-60, б\б, відповідно.

Враховуючи те, що додатки до Договору є його невід'ємними частинами, сторонами у повному обсязі погоджено предмет договору.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції стосовно того, що необґрунтованими є також доводи відповідача (за первісним позовом) про те, що у додатках до вказаного договору строк поставки визначено з порушенням статті 251 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до пункту 3.4. договору розрахунок за товар здійснюється протягом 3-х робочих днів з моменту отримання від постачальника рахунку-фактури. Пунктом 6 Додатків передбачено, що оплата продукції здійснюється протягом 14 календарних днів з дати поставки продукції покупцеві.

Викладене свідчить про те, що сторони у вказаних додатках змінили строк оплати товару саме стосовно відповідних поставок, передбачених цими додатками, що робить неспроможними посилання відповідача (за первісним позовом) на неузгодженість строків розрахунків, передбачених у Договорі та Додатках до нього та доводи відповідача щодо порушення умов Договору здійсненням поставки товару позивачем за відсутності заявок відповідача, передбачених пунктом 1.2. договору, оскільки змінені Додатками умови спірних поставок не містять вимог щодо одержання позивачем відповідних заявок. До того ж, товар був відповідачем прийнятий та частково оплачений. Факт одержання товару відповідачем (за первісним позовом) не заперечувався.

Крім того, пунктом 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним.

Як передбачений пунктом 3.4. договору, так і передбачений пунктом 6 Додатків строк не суперечить вимогам статті 251 Цивільного кодексу України та містять конкретний період у часі, зі спливом якого пов'язана необхідність здійснення розрахунку за отриманий товар. Таким чином умови договору про строк здійснення розрахунку відповідають приписам законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторонами ані в Договорі, ані в Додатках не визначено, що видаткові накладні змінюють умови Договору, у зв'язку з чим їх визначення в якості невід'ємної частини договору не суперечить приписам чинного законодавства.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що безпідставними є також доводи відповідача про те, що сторонами договору порушено приписи статті 231 Господарського кодексу України при визначенні розміру штрафних санкцій (пені).

Так, відповідно до пункту 8.3 договору покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно неоплаченого товару кожен день прострочення.

Статтею 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При цьому частиною 6 цієї статті передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Тобто сторонами при укладенні договору враховано приписи чинного законодавства щодо визначення розміру штрафних санкцій (пені) на рівні подвійної облікової ставки Національного банку України. Визначення розміру штрафних санкцій без зазначення чіткого розміру відсотків, враховуючи, що показник облікової ставки НБУ є динамічним, не є порушенням вимог законодавства.

Враховуючи викладене, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У зв'язку з чим резолютивна частина оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача суми пені підлягає зміненню.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та змінення рішення суду першої інстанції.

Сплачений позивачем судовий збір необхідно покласти на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтею 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОКСІ" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 02 вересня 2013 року у справі №919/770/13 змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

„ 1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ОКСІ" (вул. Хрустальова, буд. 6, м. Севастополь, 99029, ідентифікаційний номер 22274413) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна Компанія" (вул. Марини Раскової, буд. 13, офіс 104, м. Київ, 02660, ідентифікаційний номер 36998670) заборгованість у розмірі 446 837,84 грн., з яких: 394 166,80 грн. - сума основного боргу, 43 771,28 грн. - пеня, 8 899,76 грн. - 3% річних; а також 8 936,76 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

3. Господарському суду міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддя К.В. Волков

Судді Ю.В. Борисова

В.І. Гонтар

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія" (вул. Марини Раскової, 13, оф. 104, Лівобережна Частина Києва, Київ, 02660)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКСІ" (1. вул. Хрустальова, буд.6, м. Севастополь, 99029; 2. Фіолентовське шосе, 1/1, м. Севастополь, 99053)

3. Господарський суд міста Севастополя