Рішення

від 11.03.2009 по справі 50/73

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

50/73

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  

За позовом     товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс-груп"

до                     державного підприємства "Укрспецавтобаза"

про                  стягнення 57 257,37 грн.

Суддя   Головатюк Л.Д.

Представники:

від позивача         Бурлаченко К.І.(дов. від 24.02.2009)

від відповідача     не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс-груп"  (далі-позивач) до державного підприємства «Укрспецавтобаза»(далі - відповідач) про стягнення 57 257,37 грн. за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором поставки № 4 від 02.04.2007.

Ухвалою суду від 02.02.2009 було порушено провадження у справі № 50/73 та призначено її до розгляду на 25.02.2009.

В судовому засіданні 25.02.2009 позивач дав пояснення по справі,  позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Із-за неявки в судове засідання відповідача розгляд справи було відкладено на 11.03.2009.

Представник відповідача в судові засідання 25.02.2009 та 11.03.2009 не з'явився, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від проведення розрахунків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2007 товариство з обмеженою відповідальністю "Сенс-груп" (далі-позивач, постачальник за договором) та державне підприємство «Укрспецавтобаза» (далі –відповідач, покупець за договором) уклали договір поставки продукції № 4 (далі договір).

Відповідно до умов п.1.1. зазначеного договору позивач зобов'язався передати у власність покупця товар, кількість, асортимент та ціна якого визначені відповідно   до Специфікації, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар. Також кількість та найменування продукції вказується в рахунку-фактурі на оплату та видатковій накладній, які видаються постачальником покупцю   на підставі усної заявки останнього (п. 2.1договору)

Відповідно до пункту 3.2 договору сторони погодили, що покупець здійснює 100% оплату вартості продукції, зазначеної в рахунку-фактурі, протягом 45 днів з дати отримання продукції. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктами 3.3 та 5.2.1 договору сторони встановили, що підставою для здіснення оплати за продукцію, що поставляється у відповідності до вказаного договору є рахунок-фактура, який видається протягом одного дня  з моменту отримання заявки від покупця.

Відповіно до умов п. 6.3. сторони погодили, що товар вважається поставленим з моменту його передачі покупцю і підписанням відповідних товаросупровідних документів.

Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивачем було здійснено поставку товару відповідачу та прийняття його останнім за довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯНС №679386 від 15.06.2007, серії ЯНС № 679396 від 02.07.2007, серії ЯНС №679457 від 10.09.2007,  серії ЯНС №679490 від 15.11.2007 та серії ЯНС № 679500 від 28.11.2007 на загальну суму 51 387,90 грн. відповідно до видаткових накладних:

-          № РЗ-0000022 від 15.06.2007 на загальну суму 4 984,99грн.;

-          № РЗ-0000024 від 15.06.2007 на загальну суму 1 118,00грн.;

-          № РЗ-0000026 від 16.06.2007 на загальну суму 924,00 грн.;

-          № РЗ-0000028 від 22.06.2007 на загальну суму 9 811,91грн.;

-          № РЗ-0000030 від 15.07.2007 на загальну суму 1 958,00грн.;

-          № РЗ-0000036 від 16.08.2007 на загальну суму 14 730,00грн.;

-          № РЗ-0000039 від 10.09.2007 на загальну суму 1 152,00грн.;

-          № РЗ-0000038 від 10.09.2007 на загальну суму 1 370,00грн.;

-          № РЗ-0000040 від 12.09.2007 на загальну суму 8 700,00грн.;

-          № РЗ-0000041 від 18.09.2007 на загальну суму 3 891,00грн.;

-          № РЗ-0000047 від 15.11.2007 на загальну суму 1 968,00грн.;

-          № РЗ-0000057 від 30.11.2007 на загальну суму 780грн.

Вищевказані накладні  і підписані відповідачем довіреності приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу та прийняття його останнім.

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті поставленого товару в сумі                           51 387,90грн., що також підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків за 2007 рік.

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за вищевказаним договором становила 51 387,90грн.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 51 387, 90 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 51 387,90грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором,  позивач просить суд стягнути з відповідача  на свою користь пеню в сумі 3 505,88 грн. за період  прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до п. 7.5 договору за порушення строків оплати продукції покупець зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожен день прострочення.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п.7.5) та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому позовні вимоги в частині стягнення пені за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі 3 505,88 грн.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами позивач просить суд стягнути з останнього витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 2 363,59грн.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договорами та законодавством відповідальності.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства «Укрспецавтобаза»(02088, м. Київ, вул. Автотранспортна, 1; код ЄДРПОУ 32909875) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс-груп" (02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, 29;  код ЄДРПОУ 34727337) основний борг в сумі 51 387 (пятдесят одну тисячу триста вісімдесят сім)грн. 90 коп., пеню в розмірі 3 505 (три тисячі п'ятсот п'ять) грн. 88 коп.,  індекс інфляції в розмірі 2 363 (дві тисячі триста шістдесят три)грн. 59коп.,  витрати по сплаті державного мита в сумі 573 (пятсот сімдесят три) грн. 00коп.  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.  

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                                     Головатюк Л.Д

Дата підписання рішення 17.03.2009