Ухвала

від 03.09.2013 по справі 30/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 30/3 03.09.13

За скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

на дії відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного

управління юстиції у місті Києві

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

До Закритого акціонерного товариства "Сатлайн"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Державне підприємство "Укркосмос"

Про виселення

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача (скаржника): Кошман А.С. представник за довіреністю № 21 від 06.06.13.

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: Качур О.А. представник за довіреністю № 559 від 17.06.13.

Від ДВС: Метлушенко В.І. представник за довіреністю № б/н від 01.10.12.

Обставини справи:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.10. у справі № 30/3 позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву задоволено повністю. Зобов'язано Закрите акціонерне товариство "Сатлайн" звільнити (виселити даного Орендаря) державне майно, ділянку даху площею 39,6 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 42, та повернути зазначене майно його Орендодавцю - Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву; стягнуто із Закритого акціонерного товариства "Сатлайн" в доход Державного бюджету України 85,00 грн. - державного мита та 236, 00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

22.03.10. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.10. у справі № 30/3 були видані відповідні накази.

10.06.13. Регіональним відділення Фонду державного майна України по м. Києву через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано скаргу на дії відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, відповідно до якої скаржник просить суд скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 19905805 від 17.07.12. та зобов'язати відділ Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві відновити виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 22.03.10. № 30/3.

Подану скаргу обґрунтовано тим, що ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві не було направлено на адресу стягувача ні постанову про відкриття виконавчого провадження ні про закінчення виконавчого провадження по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 22.03.10. № 30/3 про виселення відповідача. Скаржник вказує на те, що протягом жовтня 2010 р. - серпня 2012 р. не отримував відповідей на свої звернення щодо стану виконавчого провадження, а ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві не вчинено жодних належних дій про примусовому виконанню зазначеного наказу та виселення боржника у встановлені Законом строки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.13. поновлено строк на подачу скарги та призначено її до розгляду на 02.07.13.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, вищевказану скаргу ухвалою суду призначено до розгляду на 18.07.13.

З огляду на неявку в судове засідання представників відповідача та третьої особи в судове засідання 18.07.13., невиконання учасниками судового процесу вимог ухвал суду, розгляд скарги на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 03.09.13.

19.07.13. від ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві через відділ діловодства суду надійшли письмові заперечення на скаргу.

03.09.13. представником третьої особи через відділ діловодства суду подано письмові пояснення щодо скарги.

Представник відповідача в судове засідання 03.09.13. не з'явився, вимоги попередніх ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 30/3 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 03.09.13. представником скаржника підтримано подану ним скаргу.

Представником третьої особи в судовому засіданні 03.09.13. підтримано подану позивачем скаргу.

Представник ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві в судовому засіданні 03.09.13. проти скарги заперечував.

Розглянувши матеріали скарги та заслухавши пояснення представників скаржника, третьої особи та відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, Господарський суд міста Києва, встановив:

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

В силу ст. 1 Закону, виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.03. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно положень Закону України «Про виконавче провадження», юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну виконавчу службу», дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 3 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Право на таке оскарження може бути реалізовано з дотриманням вимог статей 17, 25, 26, 27, 32, 35, 38, 39 та ін. Закону України «Про виконавче провадження» та в порядку, визначеному статтею 82 цього Закону.

Отже, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) державного виконавця оформлені відповідною постановою.

Закон України «Про виконавче провадження», який є спеціальною нормою не передбачає можливість оскарження всього виконавчого провадження по виконанню виконавчого документа.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.03., стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

У відповідності до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом та законом України «Про виконавче провадження».

Суд відзначає, що у відповідності до ст. ст. 19, 22, 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження», та пред'явлений на виконання до відділу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Крім того, п 1 ч. 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на день винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

З матеріалів скарги вбачається, що 13.05.10. старшим державним виконавцем Медвідчук В.М. відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 19905805 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 22.03.10. № 30/3 та встановлено боржнику строк для самостійного виконання в термін 3 днів з дня отримання постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на день винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.

Приписами ч. 5 ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на день винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) визначено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів скарги, відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві не надано жодних доказів на обґрунтування своїх тверджень про направлення сторонам копії постанови про відкриття виконавчого провадження (ні списку поштових відправлень з поштовим штемпелем, ні фіскальних чеків, ні витягу з журналу вихідної кореспонденції, тощо), в той час як наявний в матеріалах виконавчого провадження супровідний лист № 826/5 від 13.05.10. не є доказом направлення постанови.

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.

З вказаної норми закону вбачається, що державним виконавцем повинні були бути проведені виконавчі дії по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 22.03.10. № 30/3 про виселення відповідача до 13.07.10.

Проте, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, жодних виконавчих дій по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 22.03.10. № 30/3 відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві вчинено не було.

При цьому, наявні в матеріалах скарги вимога (повторна) № 826/5 від 06.06.12. та акт державного виконавця від 10.07.12. стосуються орендованого майна площею 36,00 кв.м (а не 39,6 кв. м) та наказу Господарського суду міста Києва від 22.03.10. № 30/2.

Згідно з ст. 78 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції чинній станом на день вчинення виконавчих дій), державний виконавець перевіряє стан виконання рішення про виселення боржника на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання боржником рішення самостійно державний виконавець виконує його примусово. Державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити боржника про день і час примусового виселення. Боржник вважається повідомленим про примусове виселення, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися виселення, чи за іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Відсутність боржника, повідомленого про день і час виселення, під час виконання рішення не є перешкодою для виконання рішення. Виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі. Виселення здійснюється у присутності понятих за сприянням органів внутрішніх справ з обов'язковим описом майна державним виконавцем. Один примірник акта опису майна вручається під розписку боржнику. За необхідності державний виконавець в установленому законом порядку забезпечує зберігання майна боржника з покладенням пов'язаних з цим витрат на боржника. У разі якщо виконання рішення здійснюється за відсутності осіб, які підлягають виселенню, державний виконавець зобов'язаний провести опис майна. Описане майно передається для відповідального зберігання особі, визначеній державним виконавцем. Передане для зберігання майно боржника видається йому державним виконавцем на підставі акта після відшкодування боржником витрат, пов'язаних із зберіганням такого майна. У разі якщо боржник відмовляється відшкодувати витрати, пов'язані із зберіганням майна, вони компенсуються за рахунок реалізації частини майна боржника. Зберігання майна здійснюється протягом не більше двох місяців. Після закінчення двомісячного строку невитребуване майно реалізується в порядку, визначеному цим Законом. Отримані від реалізації кошти, за вирахуванням понесених витрат, перераховуються боржнику. У разі якщо майно не було реалізовано, розпорядження ним здійснюється в порядку, встановленому для розпорядження безхазяйним майном. Про виконання рішення про виселення боржника державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні.

Проте, в матеріалах скарги відсутні докази письмового повідомлення державним виконавцем боржника про примусове виселення.

Крім того, суд дійшов висновку, що в порушення зазначених приписів Закону, відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві перевищено передбачений Законом 2 місячний строк для вчинення виконавчих дій та взагалі не вчинено жодних виконавчих дій з примусового виконанню наказу № 30/3 від 22.03.10.

Далі, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч. 3 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження».)

17.07.12. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Ракушняком С.Ф. винесено постанову ВП № 19905805 про закінчення виконавчого провадження в зв'язку з фактичним виконанням рішення суду (наказу від 22.03.10. № 30/3).

Разом з тим, жодних дій по виселенню боржника зі спірного приміщення за його відсутності в порядку, що передбачений ст. 78 ЗУ «Про виконавче провадження», державним виконавцем не вчинено.

Крім того, відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві не надано жодних доказів на обґрунтування своїх тверджень про направлення сторонам копії постанови про закінчення виконавчого провадження (ні списку поштових відправлень з поштовим штемпелем, ні фіскальних чеків, ні витягу з журналу вихідної кореспонденції, тощо), в той час як наявний в матеріалах виконавчого провадження супровідний лист № 826/5 від 17.07.12. не є доказом направлення зазначеної постанови.

При цьому, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту, визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє (п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Враховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що оскільки відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 22.03.10. № 30/3 систематично порушувались вимоги Закону України «Про виконавче провадження», вимоги скаржника щодо скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 19905805 від 17.07.12. та зобов'язання відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві відновити виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 22.03.10. № 30/3 є правомірними, а скарга такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального Кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву задовольнити.

2. Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 19905805 від 17.07.12., винесену державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Ракушняком Сергієм Федоровичем.

3. Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві відновити виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 22.03.10. № 30/3 про звільнення та повернення майна (виселення боржника).

Суддя Т.М. Ващенко