Рішення

від 04.09.2013 по справі 905/2599/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.09.2013 Справа № 905/2599/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесник Р.М., суддів Говоруна О.В., Харакоза К.С.

при секретарі судового засідання Петраченко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Фізкультура і здоров'я», м.Донецьк

за участі третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. М.І.Калініна», м.Донецьк

за участі третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ

про повернення майна

та за зустрічною позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «Фізкультура і здоров'я», м. Донецьк

до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області

про відшкодування вартості виконаних ремонтних робіт по поліпшенню орендованого майна у розмірі 57 671 гривень

Представники сторін:

Від позивача: Неведомий Д.О.

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи1: Матюхіна І.Г.

Від третьої особи2: не з'явився

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фізкультура і здоров'я» про повернення майна за договором оренди №2315/2005 від 21.12.2005р.

Ухвалою від 10.04.2013р. суд залучив до участі у справу у якості третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. М.І.Калініна».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на припинення дії договору оренди №2315/2005 від 21.12.2005р., в зв'язку з чим виникли підстави для повернення орендованого майна.

20.05.2013р. товариство з обмеженою відповідальністю «Фізкультура і здоров'я» звернулося до господарського суду Донецької області із зустрічним позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про відшкодування вартості виконаних ремонтних робіт по поліпшенню орендованого майна у розмірі 57 671 гривень.

Ухвалою від 20.05.2013р. судом було прийнято зустрічний позов для спільного розгляду разом з первісним позовом у справі №905/2599/13.

В обґрунтування зустрічного позову позивач посилається на те, що до укладання договору оренди №2315/2005 від 21.12.2005р. ним та третьою особою 1 було укладено договір оренди № 186 від 23.06.1999р., предметом якого було приміщення, що згодом стало предметом договору оренди №2315/2005 від 21.12.2005р., та в перебігу строку користування цим приміщенням в межах попереднього договору позивачем за зустрічним позовом були зроблені поліпшення орендованого майна в частині його перебудови та переобладнання, вартість яких має бути відшкодовано одночасно із вирішенням питання про звільнення приміщення.

Регіональним відділенням Фонду Державного майна України було надано відзив на зустрічний позов, зі змісту якого вбачається, що проти позову заперечує оскільки позивач за зустрічним позовом помилково ототожнює зазначені договори оренди, бо вони мають різний суб'єктний склад та об'єкт оренди, договір оренди № 186 від 23.06.1999р. на момент укладання договору оренди №2315/2005 від 21.12.2005р. було припинено, а також вважає, що позивачем за зустрічним позовом не надано належних доказів виконання ремонтних робіт по поліпшенню орендованого майна саме за час дії договору оренди №2315/2005 від 21.12.2005р. В ході розгляду справи також були надані пояснення відповідно до яких посилається на рішення господарського суду Донецької області по справі №5006/37/177пд/2012 яким встановлено, що договір оренди №2315/2005 від 21.12.2005р. є припиненим з 25.11.2012р.

Відповідно до змісту наданих позивачем за зустрічною позовною заявою пояснень останній посилається на те, що відповідно до законодавства договір найму припиняється з моменту підписання сторонами акту повернення об'єкти оренди, але акту приймання-передачі про повернення приміщення за договором оренди № 186 від 23.06.1999р. взагалі не було складено, тобто договір №2315/2005 від 21.12.2005р. є актом правонаступності договору № 186 від 23.06.1999р.

Третьою особою1 були надані заперечення на зустрічний позов відповідно до яких заперечує проти позову оскільки позивачем за зустрічним позовом не надано жодного дозволу про внесення змін до складу орендованого майна від орендодавця за договором оренди №2315/2005 від 21.12.2005р., а також не має жодних доказів понесення ним витрат на переобладнання приміщення.

Ухвалою від 26.06.2013р. суд залучив до участі у справу у якості третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ.

Представник третьої особи 2 в судове засідання не прибув, пояснень по суті спору не надав.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 05.08.2013р. було призначено колегіальний розгляд справи у складі головуючого судді Колесника Р.М., суддів Говоруна О.В., Харакоза К.С.

Представник позивача за зустрічним позовом в судове засідання 04.09.2013р. не прибув, 03.09.2013р. через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника у відрядженні, яке судом розглянуто та відхилено як безпідставне.

Розгляд справи на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався. Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін та третю особу 1 було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 27 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представників сторін та третьої особи 1, суд

ВСТАНОВИВ

21.12.2005р. позивачем за первісним позовом (орендодавець) та відповідачем за первісним позовом (орендар) укладено договір оренди № 1937/2005р., згідно п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (далі - майно) - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 26,7кв.м., розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. М. Ульянової, 56а, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (далі - Балансоутримувач), вартість яких визначена згідно експертною оцінкою станом на 31.07.2005р. - 24046,00 гривень. Майно передається в оренду з метою розташування перукарні - 26,7 кв.м.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі , але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. У разі припинення цього договору майно повертається орендарем балансоутимовичу. Орендар повертає майно балансоутримовичу аналогічно порядку встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається повернутим орендарем з моменту підписання сторонами зазначеними у п.2.4. цього договору акта приймання-передачі. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (п.п. 2.1., 2.4.,2.5. договору).

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору визначено зобов'язання із перерахування орендної плати.

Цей договір укладено строком на 360 днів, що діє з 21.12.2005р. до 16.12.2006р. (п.10.1. договору).

За умовами п. 10.3. договору зміни і доповнення або розірвання договору допускаються за взаємною згодою сторін. Змінити та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Пунктом 10.6. сторони передбачили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення його строку чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той саме термін і на тих саме умовах, які були передбачені цим договором. В свою чергу, за змістом п. 10.8 чинність договору припиняється і у разі закінчення строку, на який його було укладено.

21.12.2005р. приміщення було передано в оренду відповідачу за первісним позовом, про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі.

Після закінчення визначеного договором строку дії, орендні правовідносин сторін автоматично продовжувалися на той же строк і на тих же умовах до 25.11.2012р., що зафіксовано сторонами у додатковій угоді №4 від 05.11.2010р.

Листом від 29.11.2012р. №11-06-05-12210 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області повідомило орендодавця про закінчення терміну дії договору оренди №2315/2005 від 21.12.2005р. та вимагало повернення орендованого державного майна балансоутримувачу за актом приймання-передачі.

Позивач за первісним позовом звернувся до суду з розглядуваним позовом вимагаючи примусити відповідача до виконання обов'язку щодо повернення орендованого майна у зв'язку із припиненням дії договору оренди №2315/2005 від 21.12.2005р..

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача за первісним позовом до відповідача такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Враховуючи статус об'єкту оренди, сторін та характер правовідносин між ними, останні регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.01.2013р. по справі №5006/37/177пд/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фізкультура і здоров'я» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про визнання переважного права на укладання договору оренди на нежитлове вбудоване приміщення першого поверху площею 26,7кв.м., розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. М. Ульянової, б.56 «а», що знаходиться на балансі відокремленого підрозділу «Шахта ім. М.І. Калініна» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», було встановлено, що договір оренди №2315/2005 від 21.12.2005р. є припиненим з 25.11.2012р.

Частиною 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В зв'язку з вищенаведеним та з урахуванням фактів, встановлених рішенням господарського суду Донецької області від 29.01.2013р. по справі №5006/37/177пд/2012, є встановленим та таким що не підлягає повторному доведенню факт припинення дії договору оренди №2315/2005 від 21.12.2005р. з 25.11.2012р.

Відповідно до п.1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктами 2.4., 2.5. договору передбачено, що у разі припинення цього договору майно повертається орендарем балансоутимовичу. Орендар повертає майно балансоутримовичу аналогічно порядку встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається повернутим орендарем з моменту підписання сторонами зазначеними у п.2.4. цього договору акта приймання-передачі. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

21.12.2005р. приміщення було передано в оренду відповідачу за первісним позовом, про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі, доказів того, що орендоване майно було повернуто за актом приймання-передачі балансоутримувачу суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, а саме те, що з 25.11.2012р. припинено дію договору оренди №2315/2005 від 21.12.2005р., суд дійшов висновку про доведеність факту виникнення у відповідача за первісним позовом обов'язку повернути об'єкт оренди позивачу, бо це передбачено ст. 785 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та порядок такого повернення визначений договором.

Наведене вище зумовлює висновок суду про задоволення первісних позовних вимог.

Відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов'язання виконати певну дію (в розглядуваному випадку - повернути орендоване майно) суд має вказати строк вчинення відповідної дії. Керуючись принципом розумності, встановленим ст. 3 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність встановлення 14-денного строку з моменту набрання рішенням законної сили для повернення відповідачем об'єкту оренди.

Надаючи належну юридичну оцінку доводам позивача за зустрічним позовом, про відшкодування вартості виконаних ремонтних робіт по поліпшенню орендованого майна у розмірі 57 671 гривень, суд дійшов наступних висновків.

23.06.1999р. третьою особою 1 (орендодавець) та малим спільним підприємством «Фізкультура і здоров'я», правонаступником якого є позивач за зустрічним позовом (орендар) був укладений договір оренди №186, за змістом п.1.1. якого з метою підвищення ефективності використання державного майна та досягнення найбільших результатів господарської діяльності орендодавець передає, а орендар приймає в оренду державне майно площею 19,2 кв.м. в гуртожитку №54, розташованому за адресою: м.Донецьк, вул. М.Ульянової, 56-а, яке знаходиться на балансі у ДТОВ «Шахта ім. Калініна» ДП ТХК «Донвугілля».

В обґрунтування зустрічного позову позивач посилається на те, що в перебігу строку користування цим приміщенням в межах цього договору позивачем за зустрічним позовом були зроблені поліпшення орендованого майна в частині його перебудови та переобладнання, вартість яких має бути відшкодовано одночасно із вирішенням питання про звільнення приміщення.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що відповідно до умов договору оренди №186 від 23.06.1999р. та за згодою третьої особи 1 за свій рахунок й власними силами здійснив поліпшення орендованого майна шляхом переобладнання та перепланування частини приміщення душових під перукарню з організацією окремого входу за узгодженим третьою особою 1 проектом тамбуру (прибудови) перукарні, в зв'язку з чим відбулося збільшення вартості орендованого майна у розмірі 57 671, 00 гривень, що підтверджено розрахунком оцінки незалежного експертного висновку товарної біржі «Донбас».

З огляду на зміст п. 6.3. договору оренди №2315/2005 від 21.12.2005р., відповідно до якого орендар має право з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння та інше поліпшення, що зумовлює підвищення його вартості, та залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, які зроблені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть дути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди, але, якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив і за згодою орендодавця здійснив реконструкцію, технічне переозброєння та інше поліпшення, які неможливо відокремити без шкоди для майна, у разі розірвання договору оренди з ініціативи орендаря, орендодавець не відшкодовує орендарю кошти, які були витрачені на поліпшення майна, та з посиланням на положення п. 2 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» позивач за зустрічним позовом вимагає стягнення з позивача за первісним позовом зазначеної компенсації. У якості обґрунтування стягнення зазначеної компенсації з позивача за первісним позовом ТОВ «Фізкультура та здоров'я» посилається на те, що оскільки за наслідками припинення строку дії договору № 186 від 23.06.1999 року акт приймання-передачі майна про повернення орендованого майна на користь орендодавця за тим договором не складався, то договір оренди №2315/2005 від 21.12.2005р. слід сприймати як акт правонаступництва договору № 186 від 23.06.1999 року, що, у розумінні позивача за первісним позовом, полягає у збереженні прав, яких ТОВ «Фізкультура та здоров'я» набуло за цим договором і по відношенню до позивача за первісним позовом.

Досліджуючи обставини, викладені позивачем за зустрічним позовом в цій частині судом встановлено, що згідно п. 5.0. договору оренди № 186 від 23.06.1999 року в його обов'язки покладено вчинення за свій рахунок ремонт та переобладнання приміщення душових гуртожитку згідно додатку.

Згідно п. 5.2. цього ж договору орендар не має передавати орендне приміщення третім особам в приватну оренду та проводити капітальної реконструкції приміщення.

Відповідно до абз.4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції, що діяла в перебігу строку дії договору оренди № 186 від 23.06.1999 року орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Відповідно до ч.2 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.

Зі змісту зазначених норм та умов договору оренди вбачається, що орендар має право на відшкодування витрат на поліпшення орендованого майна за умови їх здійснення за згодою орендодавця.

З наведених вище положень договору оренди № 186 від 23.06.1999 року вбачається суперечливість визначення у договорі повноважень орендаря на проведення ремонту, реконструкції та/чи переобладнання орендованого майна, отже встановлення наявності у позивача за зустрічним позовом повноважень на проведення поліпшення орендованого майна здійснюється судом з урахуванням наданих сторонами доказів на підтвердження своїх вимог і заперечень.

Позивач за зустрічним позовом доводячи погодження вчинення ним поліпшень орендованого майна посилається на лист відокремленого підрозділу «Шахта ім.. М.И. Калинина» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» №1/1042 від 12.11.1998р. та висновок Виконкому Донецької міської ради №01/14-1332 від 17.09.1999р.

Водночас, зазначені документи не можуть прийматися судом до уваги у якості належних та допустимих доказів погодження позивачем за зустрічним позовом вчинення поліпшень орендованого майна, оскільки, як вбачається з їх змісту, відповідна ініціація погодження переобладнання та реконструкція виходила саме від орендодавця по договору оренди, а не від позивача за зустрічним позовом, крім того початок такого погодження тривав з 12.11.1998 року тобто ще до укладання договору № 186 від 23.06.1999 року, тобто ще до виникнення у позивача за зустрічним позовом повноважень орендаря, отже наведені документи доказом погодження вчинення поліпшень орендованого майна саме позивачем за зустрічним позовом бути не можуть.

Інших доказів на підтвердження погодження із орендодавцем вчинюваних поліпшень, як і самого факту їх вчинення за свій рахунок позивачем за зустрічним позовом не надано.

Отже в перебігу розгляду справи позивачем за зустрічним позовом не доведено проведення робіт саме на суму, яку він просить стягнути - 57671 гривень, узгодження з орендодавцем конкретного переліку робіт, направлених саме на поліпшення орендованого майна, а не пов'язаних з особливостями його власної діяльності, що зумовлює висновок суду про недоведеність позовних вимог в частині як факту узгодження вчинення поліпшень з орендодавцем, так і самого факту їх вчинення та понесення на це відповідних витрат.

Висновок про незалежну оцінку, складений станом на 01.04.2013 року товарною біржею «Донбас», яким встановлено, що ринкова вартість тамбуру перукарні загальною площею 7,2 кв.м. складає 57671 гривень, не може бути прийнятий судом у якості належного та допустимого доказу по справі оскільки ним не встановлено хто саме, за чий рахунок та коли вчинив певні роботи у орендованому майні, та тому, що предметом позовних вимог за зустрічним позовом є стягнення вартості, вчинених позивачем за цим позовом поліпшень, а не ринкової вартості складової частини приміщення - вартості тамбуру.

Посилання позивача за зустрічним позовом на те, що договір оренди №2315/2005 від 21.12.2005р. є актом правонаступності після договору оренди № 186 від 23.06.1999р. є юридично не спроможними та судом до уваги не приймаються.

Як вбачається зі змісту зазначених договорів вони укладені різними суб'єктами, стосуються різних предметів та відрізняються іншими істотними умовами. А той факт, що за наслідками припинення строку дії договору оренди № 186 від 23.06.1999 року сторонами не було складено акту приймання-передачі про повернення орендованого майна не спростовує наведених висновків суду, оскільки, орендоване майно за договором №2315/2005 від 21.12.2005р. було передано позивачем за первісним позовом та прийнято позивачем за зустрічним позовом, про що складено акт приймання-передачі майна, а тому не складання акту за попереднім договором оренди не дає суду підстав дійти висновку про те, що укладання договору №2315/2005 від 21.12.2005р. є похідним від нього чи актом правонаступництва із переходом до позивача за первісним позовом обов'язків із відшкодування вартості поліпшень орендованого майна, навіть якщо такі було вчинено у межах попереднього договору, отже у задоволенні зустрічного позову має бути відмовлено.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

Враховуючи викладене, суд задовольняє первісний позов та відмовляє у задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України судові витрати покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Відхиляючи клопотання представника позивача за зустрічним позовом суд керувався положеннями ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яка зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до товариства з обмеженою відповідальністю «Фізкультура і здоров'я» задовольнити.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Фізкультура і здоров'я» (83017, м. Донецьк, вул.М.Ульянової, 56а, код 24799309) в 14-денний строк з дня набрання рішенням чинності передати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 97, код 13511245) за актом приймання-передачі орендоване майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 26,7кв.м., розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. М. Ульянової, 56а.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фізкультура і здоров'я» (83017, м. Донецьк, вул.М.Ульянової, 56а, код 24799309) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 97, код 13511245) судовий збір в розмірі 1720,50 гривень.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У задоволені зустрічної позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Фізкультура і здоров'я» до регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про відшкодування вартості виконаних ремонтних робіт по поліпшенню орендованого майна у розмірі 57 671 гривень - відмовити.

У судовому засіданні 04.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 09.09.2013р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя Р.М. Колесник

Суддя О.В. Говорун

Суддя К.С. Харакоз