Постанова

від 02.09.2013 по справі 16/51-2/298

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2013 року Справа № 16/51-2/298

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Барицької Т.Л.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача (відповідача за зустрічним позовом): Коваленка Р.О., дов. № б/н від 07.05.2013 року;

Відповідача (позивача за зустрічним позовом): Гаджука П.П., дов. № 10-174 від 22.02.2013 року;

розглянувши касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ЄвроФасад" та товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2013 року

у справі № 16/51-2/298 господарського суду міста Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЄвроФасад"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"

про стягнення коштів

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЄвроФасад"

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 875 498,13 грн.

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "ЄвроФасад" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой", просило стягнути з відповідача 724 271,41 грн. основного боргу, 46 416,92 грн. пені, 20 914,79 грн. інфляційних втрат, 6 705,18 грн. 3% річних, 86 851,90 грн. збитків та судові витрати (т. 1, а.с. 3-7).

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем контракту № СОЛ-ГР9-07 від 23.08.2007 року щодо оплати здійснених товариством з обмеженою відповідальністю "ЄвроФасад" робіт.

Свої заперечення проти позову відповідач висловив шляхом звернення з зустрічними вимогами про стягнення 384 881,97 грн. пені та 490 616,16 грн. штрафу за контрактом № СОЛ-ГР9-07 від 23.08.2007 року (т. 1, а.с. 96-98).

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.04.2010 року (суддя Ярмак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2010 року (головуючий Шипко В.В., судді Борисенко І.В., Лосєв А.М.) (т. 3, а.с. 113-118) первісний позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" 724 271,41 грн. основного боргу, 6 705,18 грн. 3% річних, 20 914,79 грн. збитків від інфляції, 46 416,92 грн. пені. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині у задоволенні первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено (т. 3, а.с. 53-57).

Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2010 року (головуючий Мирошниченко С.В., судді Барицька Т.Л., Жукова Л.В.) рішення господарського міста Києва від 29.04.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2010 року скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду (т. 3, а.с. 140-144).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.11.2010 року справу прийнято до провадження та присвоєно № 16/51-2/298 (т. 4, а.с. 1-2).

Заявою від 14.12.2010 року про збільшення позовних вимог товариство з обмеженою відповідальністю "ЄвроФасад" просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" 724 271,41 грн. основного боргу, 75 071,31 грн. пені, 87 074,49 грн. інфляційних втрат, 27 955,63 грн. 3% річних, 86 851,90 грн. збитків та судові витрати (т. 4, а.с. 6-8).

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.03.2011 року (суддя Домнічева І.О.) первісний позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" 724 271,41 грн. основного боргу, 87 074,49 грн. інфляційних втрат, 27 955,63 грн. 3% річних, 75 071,31 грн. пені, 86 851,90 грн. збитків. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено (т. 4, а.с. 125-136).

Судовий акт мотивовано доведеністю первісних позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 року у справі призначалась судова будівельно-технічна експертиза (т. 5, а.с. 115-118).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2012 року у справі призначалась судова економічна (бухгалтерська) експертиза (т. 5, а.с. 115-118).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2013 року (головуючий Суховий В.Г., судді Остапенко О.М., Агрикова О.В.) рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2011 року скасовано в частині первісного позову, прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" 196 675,41 грн. основного боргу, 11 377,54 грн. пені, 16 127,38 грн. інфляційних втрат, 5 593,13 грн. 3% річних. В іншій частині у задоволенні первісного позову відмовлено. Рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2011 року в частині відмови у зустрічному позові залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 6, а.с. 217-238).

Оскаржений судовий акт мотивовано тим, що заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" за контрактом № СОЛ-ГР9-07 від 23.08.2007 року доведено лише частково.

Не погодившись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, товариство з обмеженою відповідальністю "ЄвроФасад" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2013 року скасувати, рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2011 року залишити в силі (т. 7, а.с. 3-7).

Також не погодившись з постановленим судовим актом, товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2013 року скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити (т. 7, а.с. 12-16).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.07.2013 року касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ЄвроФасад" та товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.07.2013 року (т. 7, а.с. 1-2).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.07.2013 року розгляд касаційних скарг відкладено на 26.07.2013 року (т. 7, а.с. 22-23).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/828 від 24.07.2013 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А. (т. 7, а.с. 24).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.07.2013 року касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ЄвроФасад" та товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.09.2013 року (т. 7, а.с. 25-27).

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/705 від 30.08.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Барицька Т.Л., Євсіков О.О.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.08.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (генпідрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЄвроФасад" (підрядник) було укладено контракт № СОЛ-ГР9-07, відповідно до умов якого генпідрядник доручив, а підрядник прийняв зобов'язання організувати, виконати з використанням власних матеріалів та обладнання, та передати генпідряднику шляхом підписання акту про прийняття повний комплекс робіт у відповідності з вимогами проектної документації та контракту, а саме: облицювання та утеплення фасадів системою вентильованих фасадів з використанням плити "Мінеріт" на об'єкті "Житловий будинок № 2 з вбудованими приміщеннями, торгівельним комплексом на перетині пр. П. Григоренка та вул. Мішуги, 9 А мкрн., ж.м. Осокорки у м. Києві" у терміни, передбачені контрактом (п. 1.1 контракту) (т. 1, а.с. 13-20).

Згідно п. 1.2 контракту генпідрядник приймає повний комплекс виконаних робіт шляхом підписання акту та сплачує вартість виконаних робіт на умовах контракту (т. 1, а.с. 13).

Пунктом 2.1 контракту передбачено термін виконання роботи з 01.09.2007 року до 25.03.2008 року згідно графіка проведення робіт (додаток 2) та за умови своєчасної передачі фронтів робіт згідно графіка проведення робіт при дотриманні генпідрядником умов розділу 4 контракту (т. 1, а.с. 13).

Відповідно до п. 2.2 контракту термін виконання робіт на об'єкті може бути змінено тільки шляхом підписання сторонами додаткової угоди до контракту (т. 1, а.с. 13).

Згідно п. п. 3.1-3.3 контракту договірна ціна (вартість) одного квадратного метра фасаду становить 456,80 грн. включаючи ПДВ. Загальна попередня вартість робіт за контрактом становить 6 330 374,40 грн. з ПДВ. Остаточна вартість робіт визначається після розробки робочої документації по влаштуванню фасаду та по фактичним обсягам виконаних робіт (т. 1, а.с. 14).

Пунктом 4.1 контракту визначено, що авансування виконаних робіт проводиться генпідрядником відповідно до графіка оплат (додаток 3) (т. 1, а.с. 14).

Відповідно п. 4.2.2 контракту роботи, виконані підрядником вважаються виконаними належним чином з моменту підписання сторонами акту приймання виконаних робіт (КБ-2в, КБ-з). Генпідрядник повинен протягом 3 днів після отримання акту приймання виконаних робіт прийняти або мотивовано відмовити у прийманні виконаних робіт (т. 1, а.с. 14).

Згідно п. 4.2.3 контракту у разі мотивованої відмови генпідрядника прийняти виконані роботи сторонами складається дефектний акт з переліком претензій відповідача і з вказівкою необхідних доробок і терміну їх проведення. Підрядник усуває дефекти згідно дефектному акту за свій рахунок і у терміни, вказані в дефектному акті. При цьому сторони підписують акт приймання-передачі виконаних робіт за вирахуванням кількості обсягів робіт, вказаних у дефектному акті (т. 1, а.с. 15).

Відповідно до п. 4.2.4 контракту генпідрядник розраховується з підрядником за виконані роботи з урахуванням авансових платежів за їх наявністю у 15-денний термін після підписання акту про прийняття виконаних робіт у звітному місяці шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок підрядника (т. 1, а.с. 15).

Пунктом 4.3 контракту передбачено, що при здійсненні розрахунків за фактично виконані роботи генпідрядник утримує: А) на підставі підписаних сторонами актів прийому виконаних робіт - вартість послуг генпідряду у розмірі 2,1 % (у т.ч. ПДВ 20 %) від вартості фактично виконаних робіт; Б) для формування гарантійного фонду - 10% вартості виконаних у звітному періоді робіт, без врахування вартості матеріалів (т. 1, а.с. 15).

Відповідно до п. 4.4 контракту кошти гарантійного фонду перераховуються підряднику після 15 календарних днів з дати підписання акту про прийняття повного обсягу робіт підрядника, виконаного згідно п. 1.1 контракту та перерахування коштів замовником будівництва протягом 15 днів (т. 1, а.с. 15).

Згідно п. 4.5 контракту остаточні розрахунки за виконані роботи, передбачені контрактом, генпідрядник здійснює тільки після надання підрядником документації, що підтверджує якість використаних матеріалів та виконавчої документації у повному обсягу (т. 1, а.с. 15).

Розділом 4 контракту та графіком оплат (додаток А) передбачено зобов'язання відповідача провести авансування робіт у розмірі 4 483 288,49 грн. за наступним графіком: 1 494 429,49 грн. до 29.08.2007 року; 1 494 429,49 грн. до 15.09.2007 року; 1 494 429,51 грн. до 27.09.2007 року (т. 1, а.с. 14-15, 60).

Відповідно до п. 5.1.6 контракту генпідрядник розглядає та підписує акти виконаних робіт (КБ-2в та КБ-3), які надає підрядник не пізніше 25-го числа звітного місяця, протягом не більше ніж 3 робочих дні або у той же час надає обґрунтовану відмову у підписанні (т. 1, а.с. 15).

Згідно п. 5.1.9 контракту генпідрядник відповідає за охорону майна підрядника на будмайданчику, при умові щоденної його передачі під охорону генпідряднику з складанням двостороннього акту (т. 1, а.с. 16).

Пунктом 7.2 контракту передбачено, що у випадку прострочення генпідрядником термінів розрахунків, передбачених контрактом, відповідач сплачує підряднику пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня від суми простроченого платежу за кожний прострочений день (т. 1, а.с. 18).

Відповідно до п. 10.1 контракту він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (т. 1, а.с. 19).

01.09.2008 року сторонами укладено додаткову угоду № 1 до контракту № СОЛ-ГР9-07 від 23.08.2007 року, якою було збільшено вартість матеріалів та робіт на 1 514 450,20 грн. (п. 6 додаткової угоди) (т. 1, а.с. 21-22).

Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 1 до контракту № СОЛ-ГР9-07 від 23.08.2007 року сторони домовились, що проавансована генпідрядником до дати укладення цієї угоди сума у розмірі 4 000 000 грн. є достатньою і незмінною для виконання робіт по влаштуванню фасаду обсягом 12 382,67 кв.м. фасаду (т. 1, а.с. 21).

Згідно п. 4 додаткової угоди № 1 до контракту № СОЛ-ГР9-07 від 23.08.2007 року підрядник зобов'язався виконати за завданням генпідрядника додаткові роботи по облаштуванню та утепленню фасадів, а генпідрядник прийняти та оплатити виконані роботи (т. 1, а.с. 21).

Місцевим господарським судом встановлено, що частина виконаних робіт прийнята відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) згідно довідок про вартість виконаних підрядних робіт та актів приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2009 року на суму 260 413,20 грн., за липень 2009 року на суму 191 378,40 грн., за серпень 2009 року на суму 28 419,60 грн.

24.09.2009 року позивач (відповідач за зустрічним позовом) листом № 09/09-110 направив відповідачу акти приймання виконаних підрядних робіт на суму 375 160,80 грн. за вересень 2009 року (т. 1, а.с. 29).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой" листом № 7-909 від 05.10.2009 року відмовилось від підписання вищезазначених актів (т. 1, а.с. 71).

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що лист відповідача (позивача за зустрічним позовом) № 7-909 від 05.10.2009 року не є належним доказом направлення або надання вказаного листа позивачу (відповідачу за зустрічним позовом).

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що роботи, виконані товариством з обмеженою відповідальністю "ЄвроФасад" за вересень 2009 року на суму 375 160,80 грн. є такими, що прийняті відповідачем без зауважень.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість первісних позовних вимог щодо основного боргу та, відповідно, щодо штрафних санкцій.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 08.12.2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "ЄвроФасад" звернулось до відповідача (позивача за зустрічним позовом) з вимогою № 09/12-159 повернути утеплювач у кількості 1 336,80 кв. м., який передавався і зберігався на складі товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" та останнім не повернутий.

Місцевий господарський суд, посилаючись на ст. ст. 224, 225, 226 Господарського кодексу України дійшов висновку про обґрунтованість первісних позовних вимог і в частині стягнення збитків у вигляді вартості неповернутого матеріалу - утеплювача у розмірі 86 851,90 грн.

Також місцевий господарський суд встановивши, що відповідач у повному обсязі та в обумовленні строки не виконав своїх зобов'язань за контрактом щодо авансування робіт, поточної оплати за виконані роботи та постійно затримував передання фронтів робіт, тобто, мало місце прострочення кредитора, дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як зазначалось вище, судом апеляційної інстанції ухвалами від 12.07.2011 року, від 20.07.2012 року у справі призначались судова будівельно-технічна та судова економічна (бухгалтерська) експертизи.

Відповідно до висновку судового експерта Лукової О.С. № 7916/12-45 від 25.12.2012 року заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" перед товариством з обмеженою відповідальністю "ЄвроФасад" за контрактом № СОЛ-ГР9-07 від 23.08.2007 року становить 196 675,41 грн. (т. 6, а.с. 104-112).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи висновки судових експертиз, апеляційна інстанція встановила, що заборгованість відповідача (позивача за зустрічним позовом) за контрактом № СОЛ-ГР9-07 від 23.08.2007 року і додатковою угодою № 1 до нього за виконані підрядні роботи становить 196 675,41 грн.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що лист відповідача № 7-909 від 05.10.2009 року є належним доказом мотивованої відмови товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" від підписання актів виконаних робіт за вересень 2009 року.

Апеляційна інстанція враховуючи лист № 7-909 від 05.10.2009 року та висновок експерта Лісниченка С.В. № 6499/11-15 від 05.06.2012 року, дійшов висновку про необгрунтованість первісних позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 375 160,80 грн., на підтвердження якої позивачем надано акти за вересень 2009 року.

Апеляційний господарський суд враховуючи, що зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" щодо розрахунку за виконані товариством з обмеженою відповідальністю "ЄвроФасад" роботи за контрактом № СОЛ-ГР9-07 від 23.08.2007 року у розмірі 196 675,41 грн. є такими, що настали дійшов висновку про задоволення первісних позовних вимог в зазначеній частині та штрафних санкцій, розмір яких було перераховано апеляційною інстанцією.

Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності апеляційний господарський суд встановив відсутність підстав для стягнення з відповідача (позивача за зустрічним позовом) збитків у зв'язку їх недоведеністю.

Підстави для скасування рішення місцевого господарського суду визначені ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись вищенаведеною нормою процесуального права та ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про часткове скасування судового акту місцевого господарського суду та, відповідно, часткове задоволення первісних позовних вимог.

Також правильним є висновок місцевого господарського суду, з яким погодилась і апеляційна інстанція, про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявників касаційних скарг фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЄвроФасад" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2013 року у справі № 16/51-2/298 залишити в силі.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: Т.Л. Барицька

О.О. Євсіков