Ухвала

від 04.09.2013 по справі 5011-13/18813-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 5011-13/18813-2012 04.09.13

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс", м. Київ

До Відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції

Про оскарження дій державної виконавчої служби

Сторони по справі:

Позивач: Дочірнє підприємство "Юридичний центр", м. Київ

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс",

м. Київ

Предмет позову: стягнення 23 334,66 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники :

Від позивача Пушкарь О.М. - керівник

Від відповідача Бойчук Н.П. - пред. по довір.

Від ДВС не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2013р. по справі № 5011-13/18813-2012 було частково задоволено позовні вимоги.

На виконання рішення від 05.03.2013р. було видано наказ від 22.03.2013р.

16.07.2013р. від відповідача надійшла скарга на дії Відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2013р. розгляд скарги призначено на 30.07.2013р.

Представники ДВС в судове засідання не з'явилися, про причини неявки повноважних представників суду не повідомили, вимоги ухвали суду від 22.07.2013р. не виконали. Стягувач надав заперечення.

Керуючись ст. ст. 77, 86 ГПК України суд відклав розгляд скарги на 04.09.2013 о 09:50 та зобов'язав скаржника надати нормативне обґрунтування скарги та докази, що підтверджують викладені в скарзі обставини; надати письмові пояснення щодо того, які заходи вживалися скаржником для виконання рішення суду та за наявності, надати суду належним чином засвідчені копії цих документів; уточнити скаргу лише стосовно виконання наказу суду від 22.03.2013р. по справі № 5011-13/18813-2012. Крім того, зобов'язано Відділ державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції надати пояснення, відповідь на скаргу та підтвердити викладені обставини документально, а також надати копії матеріалів виконавчого провадження. Також зобов'язано учасників процесу надати письмові пояснення щодо поданої скарги та докази, що підтверджують викладені обставини. Явку представників учасників процесу та представника державної виконавчої служби у судове засідання визнати обов'язковою. Попереджено, що відповідно до ч. 2 ст. 4 5 ГПК України невиконання вимог ухвал господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Ухвала отримана сторонами та ВДВС Роменського МРУЮ.

30.08.2013р. від ВДВС Роменського МРУЮ через канцелярію суду подано відзив на скаргу.

В судове засідання 04.09.2013р. з'явились стягувач і боржник. ВДВС представника не направив, поважних причин неявки не повідомив суду, в поданому відзиві просив розглядати скаргу за відсутності представника, до відзиву долучено незасвідчені: 1) світлокопії заяв стягувача про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2013р. за наказом №5011-47/7626-2012 від 08.04.2013р. за наказом №5011-13/18813-2012, 2) копія листа ВДВС №8742-11 від 20.06.2013р. про виклик на 04.07.2013р. для опису майна, 3) копія повідомлення про вручення поштового відправлення ВДВС від 04.04.2013р. на адресу ТОВ МП "Плюс".

Враховуючи процесуальні строки та заяви сторін про розгляд без участі ВДВС, суд визнав матеріали представлені суду достатніми для розгляду скарги по суті відповідно до ст.75 ГПК України.

Боржник підтримав доводи скарги просив її задовольнити зазначивши, що його право на добровільне виконання судового рішення було порушене, він не був повідомлений про відкриття виконавчого провадження, крім того, не повідомлений про виконавчі дії, був позбавлений можливості брати у них участь, майно безпідставно передане стягувачу, що обмежує його право на користування ним.

Стягувач заперечив проти доводів скарги, вказавши, що сторони виконавчого провадження належно повідомлені про відкриття виконавчого провадження, про виконавчі дії, а опис, арешт і передача нерухомого майна (будівлі і земельної ділянки ) здійснена з дотримання вимог законодавства.

ВДВС у відзиві зазначав, що на виконанні у Відділі перебувають два виконавчих документи; 20.06.2013р. боржнику надіслане повідомлення №8742-11 про час і місце виконавчих дій; майно було описане відповідно до ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження "; повідомив про порядок оцінки майна; вказав, що оскільки боржник не з'явився, тому описане майно передане стягувачу; вказав, що державний виконавець описувала те майно, яке має реальну нагоду бути реалізованим, що призведе до повного фактичного виконання рішення суду; також зазначав, що боржник не реалізував своє право на добровільне виконання рішення суду починаючи з часу повідомлення в квітні.

Дослідивши матеріали справи, скаргу на дії ВДВС, уточнення до скарги, заперечення стягувача, відзив ВДВС на скаргу, заслухавши пояснення учасників виконавчого провадження , які з'явились в судове засідання , господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс" на дії Відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції при примусовому виконанні виконавчих документів Господарського суду міста Києва №5011-47/7626-2012 та №5011-13/18813-2012, виходячи з наступного.

Заявник оскаржує виконавчі дії з примусового виконання виконавчих документів Господарського суду міста Києва №5011-47/7626-2012 та №5011-13/18813-2012.

Господарський суд беручи до уваги

В силу положень п. 1, п. 9.1 та п. 9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (далі - Постанова) відповідно до статті 116 ГПК виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому місцевим господарським судом після набрання судовим рішенням законної сили згідно з вимогами статті 85 ГПК України і повернення матеріалів справи із суду апеляційної інстанції (якщо рішення оскаржувалося в апеляційному порядку і не було скасоване чи змінене), а строк пред'явлення наказу до виконання повинен відповідати статті 22 Закону України "Про виконавче провадження".

За змістом статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).

Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК України під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.

У порядку згаданої статті ГПК України до господарських судів оскаржуються й дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби під час виконання рішень третейських судів, якщо виконавчі документи на примусове виконання таких рішень видано господарськими судами (розділ XIV 1 ГПК України).

9.2. постанови якщо у відповідній скарзі йдеться про оскарження дій (бездіяльності) органу Державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні, то вона піддягає розглядові господарським судом у тій частині, яка стосується виконання рішення (ухвали, постанови) господарського суду, але не загального суду чи іншого органу, який видав виконавчий документ, а в іншій частині господарський суд відмовляє в прийнятті скарги на підставі пункту 1 частини першої статті 62 і статті 121-2 ГПК України.

За таких обставин суд припинив в межах справи №5011-13/18813-2012 провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс" на дії Відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції в частині щодо примусового виконання виконавчого документу - наказу Господарського суду міста Києва №5011-47/7626-2012 від 22.02.2013р.

Згідно до п. 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК України.

Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК.

За таких обставин скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс" на дії Відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції в частині щодо примусового виконання виконавчого документу - наказу Господарського суду міста Києва №5011-13/18813-2012 від 22.03.2013р. підлягає розгляду господарським судом в межах справи № 5011-13/18813-2012 за позовом ДП «Юридичнйи центр» до ТОВ МП «Пульс» про стягнення за правилами статті 121-2 ГПК України.

Як стверджує боржник, йому стало відомо 11.07.2013р. про опис належного йому нерухомого майна (будівля і земельна ділянка, які розташовані і знаходяться в м.Ромни по вул.Соборній, 6) , арешт цього майна та передачу цього майна стягувачу.

Представник ТОВ МП «Пульс» зазначає, що постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва №5011-13/18813-2012 товариство не отримувало, як і не було повідомлене про проведення виконавчих дій щодо опису і арешту нерухомого майна.

Заявник вказує, що такими діями порушено його право на одержання інформації про виконавче провадження, на участь у виконавчих діях, на вільне володіння і користування майном.

Заперечуючи проти доводів скарги, Відділ ДВС, в особі начальника відділу Бабій А.В., надав відзив в якому зазначав, що виконавчі дії вчинені відповідно до законодавства, боржник був повідомлений про час і місце виконавчих дій з опису і арешту майна, що документально підтверджено, а також вказав на відсутність волевиявлення і дій боржника направлених на добровільне виконання судових рішень.

Стягувач, заперечуючи проти доводів скарги зазначав, що виконавчі дії вчинені відповідно до законодавства, повідомлення боржника про час і місце вчинення виконавчих дій не визначене як обов'язкове для державного виконавця, опис і арешт майна здійснені з дотриманням інструкції з організації виконавчих дій.

Як встановлено господарським судом, ухвалами суду від 22.07.2013р. та 30.07.2013р. у суб'єкта оскарження витребовувалися, зокрема, копії матеріалів виконавчого провадження та визнавалась явка представника відділу обов'язковою.

Викладені, обов'язкові до виконання вимогу ухвал суду Відділом не виконані - належним чином засвідчених копій матеріалів виконавчого провадження суду не представлено, явку компетентного представника відділу в судовому засіданні не забезпечено.

Вивчивши представлені документи, суд дійшов висновку про задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс" на дії Відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції в частині щодо примусового виконання виконавчого документу - наказу Господарського суду міста Києва №5011-13/18813-2012 від 22.03.2013р., виходячи з такого.

В силу ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі державні виконавці).

Згідно до приписів ст. 5 Закону, вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.

Відповідно до ст. 6 цього Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Він роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону. Його рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно до до норм Глави 2 Закону, учасниками виконавчого провадження є, зокрема , державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання. Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом. Сторони можуть реалізовувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов'язаний вчинити певні дії особисто. Участь юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом, або через представників юридичної особи. Повноваження представника повинні бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.

Відповідно до ст. 11 Закону ,державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно до ч.2 ст. 11 Закону державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Згідно до ч.3 ст. 11 Закону, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; 4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; 5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; 20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Приписами ст. 12 Закону визначені, зокрема, права і обов'язки сторін виконавчого провадження. Так, ч. 1 визначає, що сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи (ч. 5 ст. 12 Закону). Боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб (ч. 6 ст. 12 Закону). Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. (ч. 7 ст. 12 Закону).

Відповідно до імперативної норми ч. ч. 1 -3, 5 ст. 25 Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Положення ч. 1 ст. 31 Закону встановлюють, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно до ч. 1 ст. 33 Закону, у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Згідно до ч. 1 ст. 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до п. 1 ст. 32 Закону заходом примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Згідно до ст. 65 Закону, готівка в національній та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складання відповідного акта державним виконавцем. Копія акта вручається представнику боржника - юридичної особи. Вилучена готівка зараховується на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби не пізніше наступного робочого дня з моменту вилучення. Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 66 Закону, у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Положення ст. 52 Закону встановлюють порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника. Так, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Приписи ст. 57 Закону встановлюють, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього державний виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку. Під час прийняття державним виконавцем постанови про арешт майна боржника арешт поширюється на усі поточні рахунки боржника, у тому числі ті, що будуть відкриті боржником після винесення державним виконавцем постанови про арешт майна.

Статтею 59 Закону встановлено, що майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу. Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення або зменшення цінності внаслідок користування.

У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім'ї, він одержує за зберігання майна винагороду, розмір якої визначається угодою між зберігачем та державним виконавцем. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

Стаття 35 Закону, визначає, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

З наведеного слідує, що державний виконавець після відкриття виконавчого провадження (повідомивши рекомендованим листом з повідомленням) зобов'язаний встановити строк для добровільного виконання рішення, вжити заходів до з'ясування наявності коштів у боржника, пересвідчитись про неможливість виконання рішення суду у спосіб встановлений у виконавчому документі, повідомити про кожну виконавчу дію, у разі несвоєчасного повідомлення сторони виконавчого провадження - відкласти виконавчі дії, в подальшому вжити заходів для належного і своєчасного виконання рішення з дотриманням прав і обов'язків сторін виконавчого провадження.

Втім, судом встановлено відсутність належних підтверджуючих документів.

Так, суду не представлено доказів належного повідомлення Державним виконавцем боржника про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду від 22.03.2013р. по справі № 5011-13/18813-2012 шляхом надсилання відповідної постанови рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відділом також не представлено доказів об'єднання у зведене виконавче провадження за виконавчими документами.

Крім того, відсутні належні докази на підтвердження встановлення державним виконавцем факту відсутності грошових коштів боржника на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів, а так само рухомого майна.

За таких обставин вбачається, що боржник не повідомлений про відкриття виконавчого провадження, про встановлення строку на добровільне виконання рішення суду, а отже, не має підстав для вжиття заходів примусового виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вимоги господарського суду, викладені в ухвалах суду щодо надання документальних доказів залишені суб'єктом оскарження без належного реагування.

Викладене Відділом у відзиві не знайшло свого документального підтвердження, а тому, не може бути підставою для визнання дій державного виконавця правомірними і законними.

Слід окремо зазначити, що свої дії Відділ обґрунтовує тим, що державний виконавець вважала за потрібне звернути стягнення саме на це майно, яке має реальну нагоду бути реалізованим.

Заперечення наведені стягувачем щодо законності дій державного виконавця не знайшли свого документального підтвердження та не ґрунтуються на приписах ст.ст. 31, 65,66 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про правомірність доводів заявника щодо незаконності дій державного виконавця щодо проведення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №5011-13/18813-2012, який видано 22.03.2013р.

Суд погоджується з доводами заявника про те, що державний виконавець не діяв відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" і не вжив всіх належних заходів для повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження та проведення послідуючих виконавчих дій примусового характеру, а так само достатніх для вжиття заходів шляхом накладення арешту на нерухому майно і передачу його стягувачу з обмеженням власника права на користування і володіння, а тому вважає обґрунтованими вимоги про визнання незаконними дій органу Державної виконавчої служби - Відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції, що виявились у вжитті заходів примусового виконання рішення до ТОВ МП «Пульс» за наказом Господарського суду міста Києва №5011-13/18813-2012, який видано 22.03.2013р.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Задовольнити скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс" на дії Відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції частково, в частині щодо виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва №5011-13/18813-2012, який видано 22.03.2013р.

2. Визнати незаконними дії органу Державної виконавчої служби - Відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції щодо здійснення заходів примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №5011-13/18813-2012, який видано 22.03.2013р.

3. Визнати недійсними наслідки виконавчих дій вчинених органом Державної виконавчої служби - Відділом державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції щодо здійснення заходів виконавчого провадження при виконанні наказу Господарського суду міста Києва №5011-13/18813-2012, який видано 22.03.2013р. шляхом опису майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Пульс", а саме: 1) нежитлового приміщення за адресою м. Ромни, вул. Соборна, 6 площею 958,6 кв.м., яке складається з двох підвалів та першого поверху і другого, стіни цегляні побілка, поли цементні, дощаті, криша вкрита шифером; 2) земельна ділянка площею 0,1794га за адресою м. Ромни, вул. Соборна, 6.

4. Зобов'язати орган Державної виконавчої служби - Відділ державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції здійснювати виконавчі дії з виконання наказу Господарського суду міста Києва №5011-13/18813-2012, який видано 22.03.2013р., з дотримання вимог ст.ст. 25, 27, 31 Закону України «Про виконавче провадження».

Суддя І.Д. Курдельчук