Рішення

від 05.09.2013 по справі 910/13549/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13549/13 05.09.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дісна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроконтинент"

про стягнення 27562,61 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Карпенко І.В. (дов. б/н від 27.05.2013 року)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 05.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дісна" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроконтинент" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 27562,61 грн. за договором поставки № 96/10 від 01.03.2010 року з яких 27562, 61 грн. основного боргу, 373, 39 грн. 3% річних, 1595, 24 грн. пені, 4265, 66 грн. штрафу та покладання судових витрат на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/13549/13, розгляд справи призначено на 13.08.2013 року.

12.08.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

13.08.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва представником позивача подано довідку про відсутність аналогічного спору, клопотання про залучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2013 року судом відкладено розгляд справи на 03.09.2013 року, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, необхідністю витребування додаткових доказів по справі та задоволенням клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 03.09.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву в судовому засіданні за клопотанням представника відповідача для проведення звірки взаєморозрахунків між сторонами.

05.09.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 05.09.2013 року представник відповідача не з'явився, про причини не явки суд повідомив подавши клопотання про відкладення розгляду справи, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно розписки про оголошення перерви від 03.09.2013 року.

Судом відмовлено в задоволені клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його не обґрунтованість та достатності наявних доказів для вирішення справи по суті.

Представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд зменшити розмір основної заборгованості з 21328, 32 грн. до 21000, 00 грн., в частині стягнення пені - з 1595, 24 грн. на 1576, 43 грн., в частині штрафу - з 4265, 66 грн. на 4200, 00 грн., в частині 3% річних з 369, 37 грн. на 369, 37 грн.

Відповідно ст.. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Судом прийнято заяву про зменшення позовниї вимог, у зв'язку з чим розгляд справи проходить з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 05.09.2013 року.

Представник позивача надав усні пояснення по суті позовних вимог, в яких просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2010 року між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) укладено договір поставки № 96/10 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язується поставити і передати у власність відповідача товари, а саме алкогольні та безалкогольні напої (за договором - товар) безпосередні перелік, кількість, асортимент та ціна яких визначаються у відповідних додатках (специфікаціях) до договору, а відповідач зобов'язується прийняти та своєчасно проводити оплату товару в порядку і на умовах, що визначені договором.

Відповідно п. 2.2. договору, поставка товару проводиться відповідно до заявок, які подаються відповідачем позивачу та повинні містити дані щодо кількості, асортименту та строку поставки.

Згідно п. 2.5. додатку, датою поставки вважаються дата передачі позивачем товару з проставляння відмітки уповноваженого (згідно довіреності) особою відповідача про отримання товару на товарній накладній позивача.

Відповідно п. 3.2. договору, безпосередня вартість кожної партії товару визначаються згідно цін, що визначені у відповідному додатку (специфікації) до договору,

Пунктом 4.1. договору, встановлено, що оплата товару здійснюється відповідачем шляхом перерахування коштів на поточний банківський рахунок позивача протягом 14 календарних днів з дати поставки.

Відповідно п. 7.1. договору, за порушення строків оплати згідно п. 4.1. відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Крім цього, відповідач сплачує штраф у розмірі 20% від простроченої оплати на строк більше ніж 60 днів.

Як на те посилається позивач, на виконання умов договору поставки № 96/10 від 01.03.2010 року позивач поставив відповідачу товар (продукцію) на загальну суму 24527, 52 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною від 29.11.2012 року, видатковою накладною № РН-0054663 від 29.11.2012 року. У відповідача відповідно умов договори виникло зобов'язання оплатити грошові кошти за поставлений товар, проте, свої зобов'язання відповідачем було виконано не в повному обсязі, а саме було сплачено 3527,52 грн., що підтверджують платіжні доручення № 72 від 19.03.2013 року на суму 1527,52 грн., № 137 від 30.05.2013 року, № 170 від 12.07.2013 року, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за прострочення оплати у розмірі 21328, 32 грн.

Отже, станом на момент подання позовної заяви (15.07.2013 року) заборгованість за прострочення оплати позивачу грошових коштів за поставлений товар відповідно договору становить 21328, 32 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1595. 24 грн. пені, 373, 39 грн. 3% річних, 4265, 66 грн. 20% штрафу.

У судовому засіданні 05.09.2013 року представником позивача була надана заява про зменшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом. У заяві позивачем було зменшено розмір основної заборгованості з 21328, 32 грн. до 21000,00 грн., в частині стягнення пені - з 1595, 24 грн. на 1576, 43 грн., в частині штрафу - з 4265, 66 грн. на 4200, 00 грн., в частині 3% річних з 369, 37 грн. на 369, 37 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дісна" з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір поставки № 96/10 від 01.03.2010 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставки № 96/10 від 01.03.2010 року поставлено відповідачу товар на суму 24527, 52 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною від 29.11.2012 року, видатковою накладною № РН-0054663 від 29.11.2012 року.

У відповідача відповідно умов договору виникло зобов'язання оплатити грошові кошти за поставлений товар, проте, свої зобов'язання відповідачем було виконано не в повному обсязі, а саме було сплачено 3527,52 грн., що підтверджують платіжні доручення № 72 від 19.03.2013 року, № 137 від 30.05.2013 року, № 170 від 12.07.2013 року у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за прострочення оплати у розмірі 21000, 00 грн.

У судовому засіданні 05.09.2013 року судом було прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог, а тому, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, були змінені з 21328, 32 грн. на 21000, 00 грн., в частині стягнення пені - з 1595, 24 грн. на 1576, 43 грн., в частині штрафу - з 4265, 66 грн. на 4200, 00 грн., в частині 3% річних з 369, 37 грн. на 369, 37 грн.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 21000, 00 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на момент винесення рішення за договором в сумі 21000, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 4.1. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 21000, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 3 процентів річних за період з 14.12.2012 року по 15.07.2013 року у розмірі 369, 37 грн. підлягають повному задоволенню з огляду на таке.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені за період з 14.12.2012 року по 14.06.2013 року в розмірі 1576, 43 грн. підлягають повному задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно п. 7.1. договору, за порушення строків оплати згідно п. 4.1. відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Крім цього, відповідач сплачує штраф у розмірі 20% від простроченої оплати на строк більше ніж 60 днів.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 1576, 43 грн., у відповідності до чинного законодавства та заявленого позивачем розміру пені, правильність нарахування якого перевірено судом.

Крім того, позивач у справі просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 4200,00 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору у разі, якщо прострочення оплати становить більше 30 календарних днів покупець, крім того, зобов'язаний виплатити постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У відповідності до п. 66 Положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення, яке затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року №888 (далі по тексту - Положення), за безпідставну відмову від акцепту платіжної вимоги (повністю чи частково), а також за ухилення від оплати продукції при інших формах розрахунків покупець (платник) сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 відсотків суми, від уплати якої він відмовився чи ухилився.

Постановою Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР"№1545-ХІІ від 12.09.1991р. встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" зазначено, що закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності Конституцією, є чинними в частині, що не суперечить їй (ст. 1 розділу XV Конституції). У зв'язку з цим при розгляді справи суд може на підставі Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР" застосувати нормативні акти колишнього Союзу РСР, які не суперечать Конституції і законам України.

З огляду на вищевикладене та на те, що розмір штрафу за несвоєчасну оплату поставленого товару встановлено законодавством, а саме п. 66 Положення, враховуючи прострочення відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати поставленого товару, суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5% за прострочення оплати товару, що становить 1050, 00 грн. (21000, 00 * 5 %).

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними належними доказами частково, і відповідно підлягають задоволенню частково з урахування заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог. Таким чином на позивача покладається 206,46 грн. (12%), а на відповідача 1514,04 грн. (88%).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог задовольнити частково .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроконтинент" (03190, м. Київ, вул. Цюрупинська, 2; код ЄДРПОУ - 33501859; з будь - якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Дісна" (01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16; код ЄДРПОУ 31566495) 21000 (двадцять одна тисяча) грн. 00 коп. основного боргу, 1576 (одна тисяча п'ятсот сімдесят шість) грн. 43 коп. пені, 1050 (одна тисяча п'ятдесят) грн. 00 коп. штрафу, 369 (триста шістдесят дев'ять) грн. 37 коп. 3 % річних та 1514 (одна тисяча п'ятсот сотирнадцять) грн. 04 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.09.13 року.

Суддя Г.П. Бондаренко