Рішення

від 05.09.2013 по справі 04/20-92

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 вересня 2013 р. Справа № 04/20-92

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та територіальної громади міста Луцька в особі Луцької міської ради

до публічного акціонерного товариства "Луцькпластмас"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

товариство з обмеженою відповідальністю "САПСАН Плюс"

фізична особа-підприємець Передрій Віктор Дмитрович

фізична особа-підприємець Ткачук Вікторія Вікторівна

фізична особа-підприємець Маткова Тетяна Олександрівна

товариство з обмеженою відповідальністю "Стройхем Луцьк"

про визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акту на право власності на земельну ділянку Суддя: Філатова С.Т.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Палюх О.О., дов. № 09.16/131 від 10.01.2013р., №9.1-32/1512 від 27.12.2012р., Лабінська Л.О., дов. № 1.1-8/4740 від 26.07.2013р.

від відповідача: Красун В.В., дов. № від 30.08.2013р.

від третіх осіб: н/в

в судовому засіданні бере участь начальник відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури м. Луцьк Клок О.М., дов. №96-6961вих.12 від 06.12.2012р.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.ст. 22, 29 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки прокурора та сторін.

Відповідно до ст. 81-1 ГПК України за клопотанням позивача від 20.08.2013р. здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор міста Луцька в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та територіальної громади міста Луцька в особі Луцької міської ради звернувся з позовом до відкритого акціонерного товариства "Луцькпластмас" про визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.04.2007р. та державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №296275 від 23.10.2007р. Просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 11,8484га, що знаходиться по вул. Рівненській, 76а в м. Луцьку.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що продаж земельної ділянки по вул.Рівненській, 76-а в м.Луцьку у власність відкритому акціонерному товариству "Луцькпластмас" відбувся з порушенням ч.2 ст.129 Земельного кодексу України, ст.63 ГК України, оскільки прийняте рішення про продаж земельної ділянки не погоджене з Кабінетом Міністрів України.

Вказав, що на момент продажу земельної ділянки Луцькій міській раді не було відомо про те, що ВАТ „Луцькпластмас" фактично є підприємством з іноземними інвестиціями, а тому згоди Кабінету Міністрів України на вчинення такого продажу сторонами договору не було отримано. Без такого дозволу Луцька міська рада не мала права продавати підприємству з іноземними інвестиціями спірну земельну ділянку.

Оскільки на підставі незаконно укладеного договору 23.10.2007р. ВАТ ,,Луцькпластмас" виданий державний акт на право власності на вищевказану земельну ділянку загальною площею 11,8484 га по вул. Рівненській, 76-а в м.Луцьку, то його також слід визнати недійсним.

Відповідач у відзиві від 26.03.2008р. позов заперечив, мотивуючи тим, що твердження прокурора, що ВАТ "Луцькпластмас" є спільним підприємством та підприємством з іноземними інвестиціями, не відповідає дійсності і спростовується установчими документами, статутами ВАТ "Луцькпластмас", наказом засновника Міністерства промисловості України, довідками про включення до ЄДРПОУ.

Вказав, що засновником ВАТ "Луцькпластмас" є держава Україна в особі Міністерства промисловості України, а не іноземні юридичні чи фізичні особи, товариство не є спільним підприємством, заснованим за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, тому воно вправі було набути у власність земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу (цивільно-правової угоди).

Ухвалою суду від 03.04.2008р. за клопотанням відповідача було зупинено провадження у справі №02/20-92 до вирішення справи №04/33-11А.

2 серпня 2013 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача про поновлення провадження у справі у зв'язку з тим, що позов ВАТ "Луцькпластмас" до Луцької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення Луцької міської ради №24/79 від 05.03.2008р. постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.12.2009р. у справі №2а-7061/09/0308 задоволено, а саме: визнано незаконним та скасовано рішення Луцької міської ради від 05.03.2008 р. № 24/79 "Про протест прокурора міста Луцька на рішення міської ради від 18.03.2007 р. № 12/26 "Про продаж у власність та надання в оренду земельної ділянки відкритому акціонерному товариству "Луцькпластмас" для обслуговування адміністративних та господарських будівель на вул. Рівненській, 76а".

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2013 р. у справі №20021/10/9104 постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.12.2009р. у справі № 2а-7061/09/0308 залишено без змін.

На запити господарського суду Волинської області №04/20-386 від 10.02.2010р., №04/20-2248 від 27.09.2010р., №04/20-2874 від 21.12.2010р. №04/20-582 від 05.03.2010р., №04/20/5004/1783/11 від 13.09.2011р., №04/20/5004/24/55/11 від 13.12.2011р., №04/20/5004/523/12 від 15.03.2012р.. №04/20/5004/522/12, №04/20/5004/521/12 від 15.03.2012р., №04/20/5004/662/12 від 04.04.2012р., №04/20/1493/12 від 17.08.2012р.. №04/20/5004/2201/12 від 28.11.2012р., №04/20/5004/2375/12 від 20.12.2012р., №903/04/20-92/576/13 від 22.03.2013р.. №№04/20-92/1358/13 від 26.04.2013р.. №04/20-92/2762/13 від 04.07.2013р. Львівським апеляційним адміністративним судом повідомлялось про розгляд справи №2а-7061/09 (Том ІІ а.с. 4-44).

02.08.2013р. до суду надійшло клопотання відповідача про поновлення провадження у справі, обґрунтоване посиланням на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2013р., якою залишено без змін постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.12.2009р. у справі №2а-7061/09/0308 про задоволення позову ПАТ «Луцькпластмас» до Луцької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення від 05.03.2008р. №24/79 «Про протест прокурора міста Луцька на рішення міської ради від 18.03.2007 р. №12/26 «Про продаж у власність та надання в оренду земельної ділянки відкритому акціонерному товариству «Луцькпластмас».

Ухвалою суду від 07.08.2013р. провадження у справі поновлено. Зобов'язано прокурора та сторін подати суду пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог на час поновлення провадження у справі.

Вимоги суду прокурором та позивачем не виконані. Письмові пояснення суду не подані.

Клопотання про забезпечення позову відхилене судом, як таке, що суперечить ст.ст. 66, 67 ГПК України.

У додаткових поясненнях від 14.08.2013р. відповідач зауважив, що з установчих документів відповідача (копії Статутів в редакції 1994 p., 2002 p., 2005 p., долучені до матеріалів справи), вбачається, що єдиною особою, яка прийняла рішення про заснування ВАТ «Луцькпластмас» (нині - ПАТ «Луцькплатмас»), а отже його засновником - є Міністерство промисловості України, а не іноземні юридичні і фізичні особи.

Відповідно до розділу «З» Класифікатора організаційно-правових форм господарювання, затвердженого та введеного в дію наказом Держстандарту України від 22.11.1994 p., який діяв до 28.05.2004 p., (Класифікатор № 288), та розділу « 4» Державного класифікатора організаційно-правових форм господарювання, який чинний з 01.01.2008 р. (ДКУ 002:2004) «відкритому акціонерному товариству» (як в Класифікаторі № 288, так і в ДКУ 002:2004) відповідає код « 231», а для «спільного підприємства» - код « 193» згідно ДКУ 002:2004, або « 160» відповідно до Класифікатора № 288.

Зазначив, що в матеріалах справи наявні довідки про включення відповідача до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України за № 1375 від 05.07.2000 p., № 355 від 13.02.2006 p., № 640 від 18.01.2007 p., з яких вбачається, що на час виникнення спірних правовідносин організаційно-правовою формою відповідача являлось - «Відкрите акціонерне товариство». При цьому в даних довідках зазначається і код організаційно-правової форми суб'єкта господарювання, а саме - « 231» (відкрите акціонерне товариство), а не « 193» чи « 160» (спільне підприємство).

Вказав на те, що позов ВАТ "Луцькпластмас" до Луцької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення Луцької міської ради №24/79 від 05.03.2008р. постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.12.2009р. у справі №2а-7061/09/0308 задоволено, а саме: визнано незаконним та скасовано рішення Луцької міської ради від 05.03.2008 р. № 24/79 "Про протест прокурора міста Луцька на рішення міської ради від 18.03.2007 р. № 12/26 "Про продаж у власність та надання в оренду земельної ділянки відкритому акціонерному товариству "Луцькпластмас" для обслуговування адміністративних та господарських будівель на вул. Рівненській, 76а".

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2013 р. у справі №20021/10/9104 постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.12.2009р. у справі № 2а-7061/09/0308 залишено без змін.

Стверджує , що безпідставними є покликання позивача на ч.ч. 1, 2 ст. 203, ч. 1 ст. 227 ЦК України, як на підстави для визнання недійсним спірного договору, оскільки зміст договору купівлі-продажу земельних ділянок від 02.04.2007 р. не суперечить вимогам ч.3 ст.82, ч.2 ст.129 ЗК України, так як на відповідача не поширюються обмеження і спеціальна процедура набуття земельної ділянки, встановлені даними нормами.

Обидві сторони договору наділені цивільною дієздатністю, що випливає з положень п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. б) ст.12 ЗК України, ст.ст. 2, 89, 91, 92 ЦК України. Наявність повноважень у Луцької міської ради, так і правомірність рішення про продаж земельної ділянки відповідачу, на підставі якого укладено спірний договір, встановлені і підтверджені судовими рішеннями в адміністративній справі, які набрали законної сили.

Враховуючи, що підстави для визнання недійсним договору від 02.04.2007р. відсутні, то відсутніми є й підстави для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 23.10.2007 р, який виданий на підставі цього договору.

У судових засіданнях 20.08.2013р., 03.09.2013р. оголошувались перерви до 03.09.2013р.. 05.09.2013р. згідно зі ст.77 ГПК України для подачі витребуваних пояснень та додаткових доказів по справі, залучення третіх осіб.

2 вересня 2013р. через канцелярію суду надійшли заяви №01-29/9954/13, №01-29/9956/13, №01-29/9958/13 товариства з обмеженою відповідальністю "САПСАН Плюс", фізичних осіб-підприємців Передрій Віктора Дмитровича, Ткачук Вікторії Вікторівни, про залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Луцька міська рада та ПАТ "Луцькпластмас" звернулися з аналогічними клопотаннями №3-28/394 від 20.08.2013р., №01-29/9959/13 від 02.09.2013р. про залучення третіх осіб.

Ухвалою суду від 03.09.2013р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "САПСАН Плюс", фізичну особу-підприємця Передрій Віктора Дмитровича, фізичну особу-підприємця Ткачук Вікторію Вікторівну.

4 вересня 2013р. до суду надійшли заяви №01-29/10092/13, №01-29/10086/13 фізичної особи-підприємця Маткової Тетяни Олександрівни, товариства з обмеженою відповідальністю "Стройхем Луцьк" про залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 05.09.2013р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичну особу-підприємця Маткову Тетяну Олександрівну, товариство з обмеженою відповідальністю "Стройхем Луцьк".

Ухвалою суду від 05.08.2013р. за заявою відповідача від 14.08.2013р. вхід. №01-128/14/13 відповідно до ст. 25 ГПК України проведено заміну первісного відповідача - відкритого акціонерного товариства "Луцькпластмас" на правонаступника - публічне акціонерне товариство "Луцькпластмас" згідно даних Статуту ПАТ "Луцькпластмас", затвердженого рішенням зборів акціонерів (протокол №1 від 14.04.2012р., а.с. 57).

У судовому засіданні 05.03.2013р. прокурор звернувся з клопотанням від 05.09.2013р. про зупинення провадження у справі, мотивуючи тим, що прокуратурою м. Луцька подана касаційна скарга на постанову Луцького міськрайонного суду від 17.12.2009р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2013р. у справі №2а-7061/09/0308.

Клопотання прокурора про зупинення провадження у справі до розгляду судом касаційної інстанції справи №2а-7061/09/0308 суд відхилив, як таке, що суперечить ч. 1 ст. 79 ГПК України.

Пунктом 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Приписами частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Іншим судом, про який йдеться у частині 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України.

Аналіз наведеної норми щодо зупинення провадження у справі свідчить про те, що для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд з'ясовує як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи. При цьому, пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення і унеможливлюють розгляд спору до вирішення справи іншим судом через те, що не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку з'ясовує як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

В даному випадку доказів розгляду іншим судом адміністративної справи не подано.

Постанова Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.12.2009р. у справі № 2а-7061/09/0308 за позовом ПАТ «Луцькпластмас» до Луцької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення від 05.03.2008р. №24/79 «Про протест прокурора міста Луцька на рішення міської ради від 18.03.2007 р. №12/26 «Про продаж у власність та надання в оренду земельної ділянки відкритому акціонерному товариству «Луцькпластмас» набрала законної сили згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013р.

В силу прямої норми ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Прокурор та представники позивача у судовому засіданні 05.09.2013р. позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, письмові пояснення не подали.

На вимогу ухвали суду від 07.08.2013р. прокурором та представником позивача письмових пояснень (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог на час поновлення провадження у справі не подано.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін та дослідивши долучені до справи докази, господарський суд, -

встановив:

28.03.2007 р. Луцькою міською радою прийнято рішення № 12/26 «Про продаж у власність та надання в оренду земельної ділянки відкритому акціонерному товариству «Луцькпластмас» для обслуговування адміністративних та господарських будівель на вул. Рівненській, 76а, згідно якого відповідно до ст.ст. 127, 128 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міська рада вирішила продати у власність ВАТ «Луцькпластмас» земельні ділянки на вул. Рівненській, 76а, загальною площею 11,8484 га; кадастровий номер 340690016, площею 0,5650 га; кадастровий номер 340690047, площею 0,3294 га; кадастровий номер 340690043, площею 5,2525 га; кадастровий номер 340690045 площею, 5,2060 га; кадастровий номер 340690044, площею 0,4955 га для обслуговування адміністративних та господарських будівель, ціна продажу земельних ділянок була визначена в сумі 1660740 грн.

Цим же рішенням було надано ВАТ «Луцькпластмас» земельну ділянку кадастровий номер 340690067 по вул. Рівненській, 76а в м. Луцьку площею 0,0027 га на умовах оренди на 5 років для обслуговування адміністративних та господарських будівель (Том І а.с. 9-10).

На підставі рішення № 12/26 між Луцькою міською радою та позивачем 02.04.2007 р. укладено договір купівлі-продажу земельних ділянок загальною площею 118484 кв.м. №1071, посвідчений приватним нотаріусом Ващук В.Ф. та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі №020707700158 (Том І а.с. 11-12, том ІІ а.с. 103, 123).

23.10.2007р. на підставі рішення міської ради № 12/26 від 28.03.2007 р. та договору купівлі-продажу від 02.04.2007 р. Управлінням земельних ресурсів у місті Луцьку видано державний акт серії ЯД № 296275 на право власності на земельну ділянку, згідно якого ВАТ «Луцькпластмас» є власником земельної ділянки площею 11,8484 га по вул.Рівненській,76-а в м. Луцьку (Том І а.с. 4).

26.02.2008р. прокурором м. Луцька до Луцької міської ради принесено протест на рішення міської ради № 12/26 від 28.03.2007 р., яким відповідачу пропонувалось скасувати це рішення, як таке, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 82 та ст. 129 ЗК України.

05.03.2008р. Луцька міська рада, розглянувши протест прокурора м. Луцька від 26.02.2008 р., рішенням № 24/79 "Про протест прокурора міста Луцька на рішення міської ради від 18.03.2007 р. № 12/26 "Про продаж у власність та надання в оренду земельної ділянки відкритому акціонерному товариству "Луцькпластмас" для обслуговування адміністративних та господарських будівель на вул. Рівненській, 76а" скасувала рішення Луцької міської ради від 28.03.2007 р. № 12/26 (том І а.с. 20).

31.03.2008р. ВАТ "Луцькпластмас" звернулося до господарського суду Волинської області з адміністративним позовом про визнання незаконним та скасування рішення Луцької міської ради від 05.03.2008р. №24/79 "Про протест прокурора м.Луцька на рішення міської ради від 18.03.2007р. №12/26 "Про продаж у власність та надання в оренду земельної ділянки відкритому акціонерному товариству "Луцькпластмас" для обслуговування адміністративних та господарських будівель на вул.Рівненській, 76а".

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2009р. №22а-11429/08/9104 скасовано постанову господарського суду Волинської області від 03.07.2008р. по справі №04/33-11А, а справу повернуто для передачі за підсудністю.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 21.08.2009р. справу №04/33-11А передано за підсудністю до Луцького міськрайонного суду.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.12.2009р. у справі №2а-7061/09/0308, яка набрала законної сили згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013р., позов ПАТ «Луцькпластмас» до Луцької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення від 05.03.2008р. №24/79 «Про протест прокурора міста Луцька на рішення міської ради від 18.03.2007 р. №12/26 «Про продаж у власність та надання в оренду земельної ділянки відкритому акціонерному товариству «Луцькпластмас» задоволено.

Судом встановлено, що ВАТ «Луцькпластмас» не є іноземною юридичною особою, не є заснованим за участю іноземних юридичних і фізичних осіб спільним підприємством, а є підприємством з іноземними інвестиціями, а тому на нього не поширюються обмеження, встановлені ч.3 ст. 82, ч.2 ст. 129 ЗК України. Крім того, оскільки право власності на земельну ділянку ПАТ «Луцькпластмас» було реалізовано шляхом укладення договору купівлі-продажу та одержанням Державного акту на право власності на землю, рішення Луцької міської ради від 28.03.2007 року №12/26 було виконане, а тому вичерпало свою дію і не могло бути скасованим (Том ІІ а.с. 6-8, 48-51).

Після поновлення провадження у справі прокурор та позивач додаткових доказів в обґрунтування позову не зазначили.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані посиланням на ст.ст. 203, 227 ЦК України та ч.3 ст. 82, ч. 2 ст. 129 ЗК України.

Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Стаття 227 ЦК України надає суду право визнавати недійсними правочини, вчинені без відповідного дозволу, який іменується ліцензією, а відтак ця норма не поширюється на правочини, на вчинення яких необхідно мати інші дозволи, тому не може бути застосована до спірних правовідносин.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (ч. 1 ст. 126 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Виходячи зі змісту постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (п.п. 2.1, 2.9, 2.10) вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

Позовні вимоги про визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.04.2007р. та державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №296275 від 23.10.2007р. є похідними від вимоги про визнання недійсним рішення, на підставі якого укладено оспорюваний договір та видано державний акт.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.12.2009р. у справі №2а-7061/09/0308, яка набрала законної сили згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013р., встановлено:

Згідно з ч.2 ст.129 ЗКУ продаж земельних ділянок, що перебувають у власності територіальних громад, іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється відповідними радами за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлені ч. 3 ст. 82 ЗК України поширюються на спільні підприємства, засновані за участю іноземних юридичних і фізичних осіб.

ВАТ "Луцькпластмас" було створено відповідно до наказу Міністерства промисловості України від 28.04.1994р. № 131 на виконання Указу Президента України від 15.06.1993р. № 210 "Про корпоратизацію державних підприємств" та наказу Міністерства економіки України від 27.08.1993р. №54 «Про затвердження переліку підприємств, що підлягають корпоратизації».

Відповідно до Статуту ВАТ "Луцькпластмас", зареєстрованого виконкомом Луцької міської ради 18.05.1994р., засновником підприємства є держава в особі Міністерства промисловості України. Особа засновника підтверджена і наступними редакціями статутів підприємства.

Згідно довідки №355 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України організаційно-правова форма господарювання позивача - Відкрите акціонерне товариство.

11.12.1996 року на підставі договору купівлі-продажу пакету акцій на некомерційному конкурсі під інвестиційні зобов'язання Фондом державного майна України було продано АТ "Хемосвіт" пакет акцій ВАТ "Луцькпластмас". Договір зареєстрований у відділі розвитку підприємництва Луцького міськвиконкому 23.12.1996 року в порядку, визначеному постановою КМУ від 07.08.1996р. №92 «Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій».

Відповідно до п. 5.1 діючої редакції Статуту ВАТ "Луцькпластмас", зареєстрованого 31.05.2005р., особи, які набули право власності на акції товариства, набувають статус акціонерів (учасників) товариства.

Поняття "засновник" і "учасник" суб'єкта господарювання не є тотожними і розмежовуються ч. 2 та ч. 4 ст. 79 Господарського кодексу України, ч.ч. 1-3 ст.3 Закону України "Про господарські товариства".

Згідно зі ст. 63 ГК України у разі, якщо у статутному фонді підприємства іноземних інвестицій не менше 10 відсотків - воно є підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить 100% вважається іноземним підприємством.

Частиною 6 ст. 116 ГК України передбачено, що правовий статус і порядок діяльності підприємств з іноземними інвестиціями визначаються цим Кодексом, законом про режим іноземного інвестування в Україні, іншими законодавчими актами. Підприємство з іноземними інвестиціями - підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків.

Законом України «Про режим іноземного інвестування» для іноземних інвесторів в Україні встановлено національний режим, тобто надані рівні умови діяльності з вітчизняними інвесторами.

Таким чином, ВАТ "Луцькпластмас" не є іноземною юридичною особою, не є заснованим за участю іноземних юридичних і фізичних осіб спільним підприємством, а є підприємством з іноземними інвестиціями, а тому на нього не поширюються обмеження, встановлені ч. 3 ст. 82, ч. 2 ст. 129 ЗК України.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. N 18 не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Вищий господарський суд України у листі від 12.03.2009р. №01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» вказав, що за змістом і направленістю положень статті 35 ГПК рішення суду з адміністративної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, - з тих же підстав, що й рішення суду з цивільної справи (частина четверта статті 35 ГПК).

Відсутність безпосередньої вказівки з цього приводу в зазначеній статті ГПК зумовлена виключно тією обставиною, що її формулювання належить до того періоду часу, коли адміністративного судочинства як такого ще не існувало.

Факти, викладені у постанові Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.12.2009р. у справі №2а-7061/09/0308, яка набрала законної сили згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013р., мають преюдиціальне значення в даній справі.

На даний час чинним судовим рішенням (постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.12.2009р. у справі №2а-7061/09/0308, яка набрала законної сили згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2013р.) підтверджено правомірність рішення Луцької міської ради від 28.03.2007р. №12/26 «Про продаж у власність та надання в оренду земельної ділянки відкритому акціонерному товариству «Луцькпластмас» для обслуговування адміністративних та господарських будівель на вул. Рівненській, 76а», спростовано всі доводи прокурора та позивачів щодо порушень земельного законодавства при продажі земельної ділянки відповідачу, а тому відсутні правові підстави для визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.04.2007р. та державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №296275 від 23.10.2007р., що видані на підставі та на виконання чинного рішення Луцької міської ради в порядку ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Суд не приймає доводи прокурора та представників позивача про порушення при прийнятті ухвали Львівським апеляційним адміністративним судом від 14.06.2013р. у справі №2а-7061/09/0308, як такі, що суперечать ст.124 Конституції України.

Суд зауважує, що у рішенні від 25.07.2002 р. по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Зважаючи на викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 202-204, 215, 328, 648 Цивільного кодексу України, ст.ст. 116, 126 Земельного кодексу України, ст. ст. 35, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України -

вирішив:

У позові про визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.04.2007р. та державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №296275 від 23.10.2007р. відмовити.

Повне рішення складено

10.09.2013р.

Суддя С.Т.Філатова