Постанова

від 20.11.2013 по справі 04/20-92

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року Справа № 04/20-92

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача 1: Палюх О.О. (довіреність № 9.1 - 32/1512 від 27.12.2012 року; довіреність № 09 - 16/131 від 10.01.2013 року);

позивача 2: не з'явились

відповідача: Леонтьєва І.С. (довіреність б/н від 06.08.2013 року)

третіх осіб: не з'явились

органу прокуратури: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Волинській області

на рішення господарського суду Волинської області від 05.09.13 року у справі №04/20-92 (суддя Філатова С.Т.)

за позовом прокурора м.Луцька в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (позивач 1) та територіальної громади міста Луцька в особі Луцької міської ради (позивач 2)

до публічного акціонерне товариство "Луцькпластмас"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

товариство з обмеженою відповідальністю "САПСАН Плюс" (третя особа 1)

фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (третя особа 2)

фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (третя особа 3)

фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (третя особа 4)

товариство з обмеженою відповідальністю "Стройхем Луцьк" (третя особа 5)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та Державного акту на право власності на земельну ділянку

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Волинської області від 05 вересня 2013 року у справі №04/20-92 в позові прокурора міста Луцьк в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (01008, м.Київ, вул.Грушевського, 12/2) (надалі - позивач 1) та територіальної громади міста Луцька в особі Луцької міської ради (43025, м.Луцьк, вул.Б.Хмельницького, 19) (надалі - позивач 2) до Публічного акціонерного товариства «Луцькпластмас» (43000, м.Луцьк, вул.Рівненська, 76-а, код ЄДРПОУ 00203571) (відповідач) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «САПСАН Плюс» (43000, м.Луцьк, вул.Рівненська, 76-а, код ЄДРПОУ 34524180), фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (43000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (43000, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (43000, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3), Товариство з обмеженою відповідальністю «Стройхем Луцьк» (43000, м.Луцьк, вул.Рівненська, 76а, код ЄДРПОУ 34523999) про визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акту на право власності на земельну ділянку відмовлено /т.2, а.с.203-207/.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що факти, викладені у постанові Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.12.2009 року у справі №2а-7061/09/0308, а саме правомірність рішення Луцької міської ради від 28.03.2007 року №12/26 «Про продаж у власність та надання в оренду земельної ділянки відкритому акціонерному товариству «Луцькпластмас» для обслуговування адміністративних та господарських будівель по АДРЕСА_4, мають преюдиційне значення в даній справі, а тому відсутні правові підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.04.2007 року та державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД№296275 від 23.10.2007 року, що видані на підставі та на виконання чинного рішення Луцької міської ради в порядку ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Прокуратура Волинської області звернулась до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю /т.2, а.с. 220-225/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що судом першої інстанції безпідставно відхилено клопотання прокуратури м.Луцька про зупинення провадження у справі до розгляду Вищим адміністративним судом України касаційної скарги прокуратури Волинської області від 02.09.2013 року на постанову Луцького міськрайонного суду від 17.12.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від від 14.06.2013 року по справі №2а-7061/09/0308, яка прямо вплинула на висновки місцевого господарського суду при ухваленні рішення від 05.09.2013 року, хоча прокурором належним чином надано докази того, що дана касаційна скарга направлена до суду; судом не враховано, що у відповідності до ст.82 ч.3 та ст.129 ч.2 Земельного кодексу України продаж спільним підприємствам, що засновані за участю іноземних юридичних та фізичних осіб, у власність земельних ділянок територіальних громад несільськогосподарського призначення повинен здійснюватись відповідними радами за погодженням із Кабінетом Міністрів України; місцевий господарський суд прийшов до неправильного висновку про те, що ПАТ «Луцькпластмас» не є іноземною юридичною особою, не є заснованим за участю іноземних юридичних та фізичних осіб спільним підприємством, а є підприємством з іноземними інвестиціями, а тому на нього не поширюються обмеження, встановлені ч.3 ст.82, ч.2 ст.129 Земельного кодексу України.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2013 року апеляційну скаргу прокуратури було прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 16 жовтня 2013 року.

03 жовтня 2013 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Кабінету Міністрів України, в якій останнє, не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, просить його скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги /т.2, а.с. 245-249/. В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що на момент продажу спірної земельної ділянки Луцькій міській раді не було відомо про ту обставину, що ПАТ «Луцькпластмас» фактично є підприємством з іноземними інвестиціями, а тому згоди Кабінету міністрів України на вчинення такого продажу сторонами договору не було отримано. Без такого дозволу Луцька міська рада не мала права продавати підприємству з іноземними інвестиціями спірну земельну ділянку. Отже, на думку апелянта, наявні правові підстави для визнання договору, укладеного 02.07.2007 року між Луцькою міською радою та ВАТ «Луцькпластмас», купівлі-продажу земельних ділянок по АДРЕСА_4 загальною площею 118484 кв.м. недійсним.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2013 року апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Волинській області прийнято до провадження та призначено до спільного розгляду з раніше поданою апеляційною скаргою Прокуратури Волинської області /т.2, а.с. 243-244/.

15 жовтня 2013 року, через канцелярію суду, надійшов відзив ПАТ «Луцькпластмас» на апеляційні скарги, в якому відповідач вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального, так і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що, оскільки, позовні вимоги прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та територіальної громади міста Луцьк, в особі Луцької міської, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.04.2007 року та державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД№296275 від 23.10.2007 року є похідними від вимоги про визнання недійсним рішення, на підставі якого укладено оспорюваний договір та видано державний акт, то такі вимоги підлягають відмові у задоволенні, у зв'язку із тим, що рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів /т.3, а.с.15-16/.

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2013 року, у зв'язку із неможливістю прийняти участь в судовому засіданні зі справи №04/20-92 судді Василишин А.Р. через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Бучинська Г.Б., суддя Дужич С.П. /т.3, а.с. 37/.

06 листопада 2013 року, через канцелярію суду, було подано клопотання заступника прокурора Волинської області №05/1-568 вих-13 від 05.11.2013 року про відмову від апеляційної скарги.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06 листопада 2013 року прийнято відмову заступника прокурора Волинської області від апеляційної скарги, апеляційне провадження в частині розгляду апеляційної скарги Прокуратури Волинської області припинено /т.3, а.с. 74-75/.

В судове засідання 20 листопада 2013 року не з'явилися представники позивача 2, третіх осіб та від органу прокуратури. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями /т.3, а.с. 83-90/. Причин неявки в судове засідання не повідомили.

Безпосередньо в судовому засіданні представники позивача 1 та відповідача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача 1 та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28.03.2007 року Луцькою міською радою прийнято рішення №12/26 "Про продаж у власність та надання в оренду земельної ділянки відкритому акціонерному товариству "Луцькпластмас" для обслуговування адміністративних та господарських будівель на АДРЕСА_4, згідно якого відповідно до ст.ст.127, 128 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міська рада вирішила продати у власність ВАТ "Луцькпластмас" земельні ділянки на АДРЕСА_4, загальною площею 11,8484 га; кадастровий номер 340690016, площею 0,5650 га; кадастровий номер 340690047, площею 0,3294 га; кадастровий номер 340690043, площею 5,2525 га; кадастровий номер 340690045 площею, 5,2060 га; кадастровий номер 340690044, площею 0,4955 га для обслуговування адміністративних та господарських будівель, ціна продажу земельних ділянок була визначена в сумі 1660740 грн.

Вказаним рішенням було надано ВАТ "Луцькпластмас" земельну ділянку кадастровий номер 340690067 по АДРЕСА_4 в м. Луцьку площею 0,0027 га на умовах оренди на 5 років для обслуговування адміністративних та господарських будівель /т.1, а.с. 9-10/.

На підставі рішення №12/26 між Луцькою міською радою та позивачем 02.04.2007 року укладено договір купівлі-продажу земельних ділянок загальною площею 118484 кв.м. №1071, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі №020707700158 /т.1, а.с. 11-12, т.2, а.с. 103, 123/.

23.10.2007 року на підставі рішення міської ради №12/26 від 28.03.2007 року та договору купівлі-продажу від 02.04.2007 року Управлінням земельних ресурсів у місті Луцьку видано державний акт серії ЯД №296275 на право власності на земельну ділянку, згідно якого ВАТ "Луцькпластмас" є власником земельної ділянки площею 11,8484 га по АДРЕСА_4 /т.1, а.с. 4/.

26.02.2008 року прокурором м.Луцька до Луцької міської ради винесено протест на рішення міської ради №12/26 від 28.03.2007 року, яким відповідачу пропонувалось скасувати це рішення, як таке, що прийняте з порушенням ч.3 ст.82 та ст.129 ЗК України.

05.03.2008 року Луцька міська рада, розглянувши протест прокурора м.Луцька від 26.02.2008 року, рішенням № 24/79 "Про протест прокурора міста Луцька на рішення міської ради від 18.03.2007 року № 12/26 "Про продаж у власність та надання в оренду земельної ділянки відкритому акціонерному товариству "Луцькпластмас" для обслуговування адміністративних та господарських будівель на АДРЕСА_4" скасувала рішення Луцької міської ради від 28.03.2007 року № 12/26 /т.1, а.с. 20/.

31.03.2008 року ВАТ "Луцькпластмас" звернулося до господарського суду Волинської області з адміністративним позовом про визнання незаконним та скасування рішення Луцької міської ради від 05.03.2008 року №24/79 "Про протест прокурора м.Луцька на рішення міської ради від 18.03.2007р. №12/26 "Про продаж у власність та надання в оренду земельної ділянки відкритому акціонерному товариству "Луцькпластмас" для обслуговування адміністративних та господарських будівель на АДРЕСА_4".

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2009 року №22а-11429/08/9104 скасовано постанову господарського суду Волинської області від 03.07.2008 року по справі №04/33-11А, а справу повернуто для передачі за підсудністю.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 21.08.2009 року справу №04/33-11А передано за підсудністю до Луцького міськрайонного суду.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.12.2009 року у справі №2а-7061/09/0308, яка набрала законної сили згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013 року, позов ПАТ "Луцькпластмас" до Луцької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення від 05.03.2008 року №24/79 "Про протест прокурора міста Луцька на рішення міської ради від 18.03.2007 р. №12/26 "Про продаж у власність та надання в оренду земельної ділянки відкритому акціонерному товариству "Луцькпластмас" задоволено.

Судом встановлено, що ВАТ "Луцькпластмас" не є іноземною юридичною особою, не є заснованим за участю іноземних юридичних і фізичних осіб спільним підприємством, а є підприємством з іноземними інвестиціями, а тому на нього не поширюються обмеження, встановлені ч.3 ст.82, ч.2 ст.129 ЗК України. Крім того, оскільки право власності на земельну ділянку ПАТ "Луцькпластмас" було реалізовано шляхом укладення договору купівлі-продажу та одержанням Державного акту на право власності на землю, рішення Луцької міської ради від 28.03.2007 року №12/26 було виконане, а тому вичерпало свою дію і не могло бути скасованим /т.2, а.с. 6-8, 48-51/.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Стаття 227 ЦК України надає суду право визнавати недійсними правочини, вчинені без відповідного дозволу, який іменується ліцензією, а відтак ця норма не поширюється на правочини, на вчинення яких необхідно мати інші дозволи, тому не може бути застосована до спірних правовідносин.

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (частина 1 статті 126 Земельного кодексу України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Виходячи зі змісту Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (п.п. 2.1, 2.9, 2.10) вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, позовні вимоги про визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.04.2007 року та державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №296275 від 23.10.2007 року є похідними від вимоги про визнання недійсним рішення, на підставі якого укладено оспорюваний договір та видано державний акт.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.12.2009р. у справі №2а-7061/09/0308, яка набрала законної сили згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013 року, встановлено натупне:

"Згідно з ч.2 ст.129 ЗКУ продаж земельних ділянок, що перебувають у власності територіальних громад, іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється відповідними радами за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлені ч.3 ст.82 ЗК України поширюються на спільні підприємства, засновані за участю іноземних юридичних і фізичних осіб.

ВАТ "Луцькпластмас" було створено відповідно до наказу Міністерства промисловості України від 28.04.1994 року №131 на виконання Указу Президента України від 15.06.1993 року №210 "Про корпоратизацію державних підприємств" та наказу Міністерства економіки України від 27.08.1993р. №54 "Про затвердження переліку підприємств, що підлягають корпоратизації".

Відповідно до Статуту ВАТ "Луцькпластмас", зареєстрованого виконкомом Луцької міської ради 18.05.1994 року, засновником підприємства є держава в особі Міністерства промисловості України. Особа засновника підтверджена і наступними редакціями статутів підприємства.

Згідно довідки №355 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України організаційно-правова форма господарювання підприємства - Відкрите акціонерне товариство.

11.12.1996 року на підставі договору купівлі-продажу пакету акцій на некомерційному конкурсі під інвестиційні зобов'язання Фондом державного майна України було продано АТ "Хемосвіт" пакет акцій ВАТ "Луцькпластмас". Договір зареєстрований у відділі розвитку підприємництва Луцького міськвиконкому 23.12.1996 року в порядку, визначеному Постановою КМУ від 07.08.1996 року №92 "Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій".

Відповідно до п. 5.1 діючої редакції Статуту ВАТ "Луцькпластмас", зареєстрованого 31.05.2005 року, особи, які набули право власності на акції товариства, набувають статус акціонерів (учасників) товариства.

Поняття "засновник" і "учасник" суб'єкта господарювання не є тотожними і розмежовуються ч. 2 та ч. 4 ст. 79 Господарського кодексу України, ч.ч. 1-3 ст.3 Закону України "Про господарські товариства".

Згідно зі ст.63 ГК України у разі, якщо у статутному фонді підприємства іноземних інвестицій не менше 10 відсотків - воно є підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить 100% вважається іноземним підприємством.

Частиною 6 ст.116 ГК України передбачено, що правовий статус і порядок діяльності підприємств з іноземними інвестиціями визначаються цим Кодексом, законом про режим іноземного інвестування в Україні, іншими законодавчими актами. Підприємство з іноземними інвестиціями - підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків.

Законом України "Про режим іноземного інвестування" для іноземних інвесторів в Україні встановлено національний режим, тобто надані рівні умови діяльності з вітчизняними інвесторами.

Таким чином, ВАТ "Луцькпластмас" не є іноземною юридичною особою, не є заснованим за участю іноземних юридичних і фізичних осіб спільним підприємством, а є підприємством з іноземними інвестиціями, а тому на нього не поширюються обмеження, встановлені ч. 3 ст. 82, ч. 2 ст. 129 ЗК України.»

Відповідно до статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з пунктом 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Вищий господарський суд України у листі від 12.03.2009 року №01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" вказав, що за змістом і направленістю положень статті 35 ГПК рішення суду з адміністративної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, з тих же підстав, що й рішення суду з цивільної справи (частина четверта статті 35 ГПК).

Відсутність безпосередньої вказівки з цього приводу в зазначеній статті ГПК зумовлена виключно тією обставиною, що її формулювання належить до того періоду часу, коли адміністративного судочинства як такого ще не існувало.

Факти, викладені у постанові Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.12.2009 року у справі №2а-7061/09/0308, яка набрала законної сили згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013 року, мають преюдиціальне значення в даній справі.

З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного судом апеляційної інстанції вбачається, що на даний час чинним судовим рішенням, а саме: Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.12.2009 року у справі №2а-7061/09/0308, яка набрала законної сили згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2013 року), підтверджено правомірність рішення Луцької міської ради від 28.03.2007 року №12/26 "Про продаж у власність та надання в оренду земельної ділянки відкритому акціонерному товариству "Луцькпластмас" для обслуговування адміністративних та господарських будівель на АДРЕСА_4", спростовано всі доводи прокурора та позивачів щодо порушень земельного законодавства при продажі земельної ділянки відповідачу, а тому відсутні правові підстави для визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.04.2007 року та державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №296275 від 23.10.2007 року, що видані на підставі та на виконання чинного рішення Луцької міської ради в порядку статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Відповідно до п.1 ст.103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 05.09.13 р. у справі №04/20-92 залишити без змін, апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Волинській області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 04/20-92 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Дужич С.П.