Постанова

від 12.02.2009 по справі 13/463

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м

   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ, 

вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О

В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 12.02.2009 р.                                                                                                    

№ 13/463

Окружний адміністративний суд міста

Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г. при секретарі Федоровій

О.В.  розглянувши справу

за адміністративним позовом

ОСОБА_1  

до          Головного управління Пенсійного фонду

України у м. Києві

про визнання протиправними дії та

рішення Відповідача щодо обчислення призначеного Позивачу пенсійного

забезпечення з урахуванням середньої суми додаткових видів грошового

забезпечення за останні 24 місяці перед звільненням замість їх розміру за

останньою штатною посадою перед звільненням та щодо неврахування щомісячної

надбавки (доплати), встановленої йому як особі, яка має право на пенсію за

вислугу років згідно із законодавством; щодо відмови здійснити перерахунок

пенсійного забезпечення з моменту його призначення з урахуванням щомісячних

додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій

за останньою штатною посадою перед звільненням, у тому числі й з урахуванням

щомісячної надбавки (доплати), встановленої Позивачу як особі, яка мала право

на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і яка залишалася на службі

за згодою та в інтересах справи;

про зобов'язання зробити перерахунок

розміру призначеного Позивачу пенсійного забезпечення з дня його призначення -

з 09.09.07 р - відповідно до вимог ч.3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне

забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»в

редакції Закону України від 4 квітня 2006 року «Про внесення змін до деяких

законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту

військовослужбовців»згідно з даними грошового атестату про розмір грошового

забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи

відповідний оклад за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну

надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення:

надбавки, доплати, підвищення та премії у розмірах, установлених

законодавством, у тому числі й щомісячну надбавку (доплату), встановлену

Позивачу як особі, яка мала право на пенсію за вислугу років згідно із

законодавством і яка залишалася на службі за згодою та в інтересах справи.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС

України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини

постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що

повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини

постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги Позивач обґрунтовані

тим, що при обчисленні розміру пенсії Відповідачем протиправно, всупереч

вимогам чинного законодавства та грошовому атестату, не було враховано розмір

щомісячної надбавки (доплати), встановленої 

Позивачу як особі, яка має право на пенсію за вислугу років згідно із

законодавством і яка залишена за її згодою та в інтересах справи на службі.

При цьому посилається, зокрема, на

норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та

членів їх сімей»від 20.12.91 р. №2011-ХІІ, Закону України «Про пенсійне

забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»від

09.04.92 р. №2262-ХІІ із змінами та доповненнями., постанову Кабінету Міністрів

України №393 від 17.07.92 р. «Про порядок обчислення вислуги років, призначення

та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам,

мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за

контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та

членам їхніх сімей».

У письмовому запереченні проти

позову, а також повноважний представник відповідача у судовому засіданні

повідомила, що проти позову заперечує. При цьому посилається на прикінцеві

положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань

пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців»яким

передбачено, що фінансування витрат зазначених у цьому Законі здійснюється за рахунок

коштів Державного бюджету України. Враховуючи викладену норму, Відповідач

вказує на те, що призначення пенсії здійснюється з урахуванням ст. 37 Закону

України «Про державний бюджет на 2007 рік», чим було обмежено права Позивача,

оскільки до пенсії не ввійшла надбавка за вислугу років.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на

яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши

матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1проходив дійсну військову

службу на офіцерських посадах у слідчому управлінні Служби безпеки України в

період з 30.12.00 р. по 08.09.07  рр.

Звільнений з військової служби у

відставку наказом Голови СБ України від 23.08.2007 р. № 1378-ос на підставі

п.п. «в»п. 65, п.п. «б»п. 67 (за станом здоров'я) Положення про проходження

військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки

України.

Позивач зазначає, що на момент

звільнення з військової служби вислуга років у пільговому обчисленні для

визначення розміру пенсії становила повних 23 роки, у зв'язку з чим та з

урахуванням підстав для звільнення, останньому було призначене пенсійне

забезпечення у розмірі 64 % від відповідних сум грошового забезпечення, а саме

у розмірі 2433,10 грн.

Позивач вважає, що наведений розмір

пенсійного забезпечення не відповідає вимогам чинного законодавства України.

При цьому стверджує, що Відповідач, при визначенні розміру пенсії, неправомірно

виходив з середньої суми додаткових видів грошового забезпечення за останні 24

місяці перед звільненням замість розміру додаткових видів грошового

забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням відповідно до

наданого грошового атестату.

Позивач зазначає, що пенсійне

забезпечення було нараховане останньому без урахування щомісячної надбавки

(доплати), які були встановленні йому як особі, яка має право на пенсію за

вислугою років і яка залишена за її згодою та в інтересах справи на службі.

Оцінивши докази, які є у справі за

своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,

всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що

позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно вимог п. «б»ч. 1 ст. 50

Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби,

та деяких інших осіб», особам офіцерського складу пенсія призначається з

наступного дня після звільнення їх зі служби.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 43

Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби,

та деяких інших осіб»в редакції Закону України від 4 квітня 2006 року «Про

внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та

соціального захисту військовослужбовців», чинній станом на 09.09.2007 року, -

«пенсії особам офіцерського складу…обчислюються з розміру грошового

забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи

відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну

надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення

(надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених

законодавством».

Нормами п. 2 Прикінцевих положень

Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного

забезпечення та соціального захисту військовослужбовців»передбачено, що

фінансування витрат, зазначених у цьому Законі, здійснюється за рахунок коштів

Державного бюджету України та на посилання на ч. 2 ст. 37 Закону України «Про

державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.06 р. де законодавець передбачив,

що не включаються щомісячні надбавки (доплати), встановлені особам, які мають

право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх

згодою та в інтересах справи на службі.

Однак суд вважає, що вказані вище

норми законодавства не вносять зміни до тексту ст. 43 Закону України «Про

пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших

осіб» де передбачено право військовослужбовця отримувати пенсійне забезпечення,

обчислене з урахуванням розміру грошового забезпечення за останньою штатною

посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим

(спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові

види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в

розмірах, установлених законодавством.

Також суд звертає увагу, що

реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке

базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин

нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена

у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади

на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом до

уваги не приймається.

Так, наприклад, у справі «Кечко

проти України»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає

аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не

можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх

зобов'язань.

Правовідносини, що виникають в

процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії базуються на принципі

юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на

відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав

та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить

позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v.

Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи

повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо

такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має

автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим

принципом -відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися

на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому,

якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному

випадку соціальне забезпечення 

військовослужбовців, така держава чи орган вважатимуться такими, що

діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки,

зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій

політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало

підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно

додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи

поведінки. 

На думку суду, Конституція та

закони України, зокрема Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб,

звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»виокремлює певні категорії

громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку

держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за

спеціальними законами.

Суд також звертає увагу на численні

рішення Конституційного Суду України щодо неприпустимості звуження змісту та

обсягу наданих окремим категоріям громадян пільг, компенсацій і гарантій при

прийнятті нових законів.

Відповідно до статті 22 Конституції

України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається

звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу

адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи

бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють,

чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з

метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх

обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо

(неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед

законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з

дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для

прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це

рішення (дія); з урахуванням  права

особи  на участь  у 

процесі  прийняття  рішення; 

своєчасно,  тобто протягом

розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу

адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується

принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи

місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише

на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та

Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції

України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу

адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті

обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків,

встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи

Позивача, Відповідач суду не надав.

Стаття 94 КАС України передбачає,

що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних

повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові

витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94,

158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.           Адміністративний позов задовольнити

частково.

2.           Визнати неправомірним дії Головного

управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо обчислення призначеного

ОСОБА_1 пенсійного забезпечення з урахуванням середньої суми додаткових видів

грошового забезпечення за останні 24 місяці перед звільненням замість їх

розміру за останньою штатною посадою перед звільненням та щодо неврахування

щомісячної надбавки (доплати), встановленої йому як особі, яка має право на

пенсію за вислугу років згідно із законодавством; щодо відмови здійснити

перерахунок пенсійного забезпечення з моменту його призначення з урахуванням

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат,

підвищень) та премій за останньою штатною посадою перед звільненням, у тому

числі й з урахуванням щомісячної надбавки (доплати), встановленої ОСОБА_1 як

особі, яка мала право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і яка

залишалася на службі за згодою та в інтересах справи.

3.           Зобов'язати Головне управління

Пенсійного фонду України у м. Києві зробити перерахунок розміру призначеного

ОСОБА_1 пенсійного забезпечення з дня його призначення - з 09.09.07 р. -

відповідно до вимог ч.3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб,

звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції Закону України

від 4 квітня 2006 року «Про внесення змін до деяких законів України з питань

пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців»згідно з

даними грошового атестату про розмір грошового забезпечення за останньою

штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідний оклад за посадою,

військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років,

щомісячні додаткові види грошового забезпечення: надбавки, доплати, підвищення

та премії у розмірах, установлених законодавством, у тому числі й щомісячну

надбавку (доплату), встановлену ОСОБА_1 як особі, яка мала право на пенсію за

вислугу років згідно із законодавством і яка залишалася на службі за згодою та

в інтересах справи.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України

сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в

апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне

оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга

подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Подаються до  апеляційного суду через суд

першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова,

якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення

строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була

подана у строк, постанова  суду першої

інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання

апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної

сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Суддя                                                                                 А.

Степанюк

Повний текст постанови виготовлено і підписано 10.03.09

р.