Ухвала

від 10.09.2013 по справі 2а-0770/2587/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" вересня 2013 р. м. Київ К/800/31466/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2Муравйов О. В. Вербицька О. В. Шипуліна Т. М. Малюги Ю. В. Ігнатенко С. С. Сакалош Ю. Ю., Шевченко Н. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби на постанову та ухвалуЗакарпатського окружного адміністративного суду від 04.09.2012 року Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2013 року у справі№ 2а-0770/2587/12 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфіл» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби, Управління Державної казначейської служби України в м. Ужгороді Закарпатської області простягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.09.2012 року у справі № 2а-0770/2587/12, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2013 року, позовні вимоги задоволено. Вирішено стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Інтерфіл» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 18 493 542,00 грн.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно поданих ТОВ «Інтерфіл» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби податкових декларацій з податку на додану вартість за період листопад-грудень 2010 року, січень-грудень 2011 року та січень-травень 2012 року та розрахунків суми бюджетного відшкодування, сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, складає 20 692 577,00 грн..

ТОВ «Інтерфіл» подано до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби заяви про повернення суми бюджетного відшкодування за відповідні періоди, якими позивач просив повернути суми бюджетного відшкодування з ПДВ у загальній сумі 20 692 577,00 грн.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що невідшкодованою залишилася сума від'ємного значення з ПДВ, на яке позивач має право, в розмірі 18 493 542,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи витягом з облікової картки платника податків позивача, актом звірки розрахунків платника з бюджетом, розрахунком заборгованості по бюджетному відшкодуванню ПДВ за період з 01.11.2010 року по 31.05.2012 року, станом на 30.08.2012 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з підтвердженості заявлених ТОВ «Інтерфіл» до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними з огляду на наступне.

Відповідно пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналогічні приписи закріплені в п. п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Згідно із пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Судами встановлено, що матеріалами справи, підтверджене виконання ТОВ «Інтерфіл» зазначених вимог.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування (пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідні положення передбачені п. п. 200.10, 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України.

Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що перевірками позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за податкові періоди листопад-грудень 2010 року, січень-грудень 2011 року, січень-травень 2012 року податковим органом підтверджено відображене позивачем у деклараціях за відповідні податкові періоди бюджетне відшкодування у сумі 20 490 820,00 грн..

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.09.2012 року у справі № 2а-0770/2587/12 підлягає поновленню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.09.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2013 року у справі № 2а-0770/2587/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Т. М. Шипуліна