Рішення

від 12.09.2013 по справі 17/161-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.09.2013 Справа № 17/161-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Труд-1», м. Суми,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Китко», м. Суми,

треті особи: 1. ОСОБА_1, м. Київ,

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестор-96», м. Суми,

3. ОСОБА_2, м. Суми,

4. ОСОБА_3, м. Суми,

про зобов'язання вчинити дії.

Суддя О.Ю. Резніченко

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

від третіх осіб: 1. не з'явився,

2. Савостян Н.В., довіреність б/н від 15.03.2013 року,

3. не з'явився,

4. не з'явився.

За участю секретаря судового засідання - Т.Д. Бублик.

Суть спору: Позивач просить суд зобов'язати відповідача виконати умови договору короткострокової позики від 10.04.2008 року в частині пункту 4.1. щодо повернення позики.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 23 грудня 2010 року по справі № 17/161-10 між сторонами було затверджено мирову угоду, а провадження у справі припинено.

Згідно умов вищезазначеної угоди відповідач зобов'язався передати позивачу, в рахунок погашення його боргу за договором від 10.04.2008 року, належний йому громадський будинок (нежитлове приміщення - гуртожиток) розташований за адресою: м. Суми, вул. Праці, 1.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09 березня 2011 року по справі № 17/161-10 вищезазначена ухвала була скасована, а справа передана на розгляд господарському суду Сумської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 10 травня 2011 року вищезазначена постанова залишена без змін.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з заявою про перегляд постанови від 09.03.2011 року по справі № 17/161-10 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05 липня 2011 року по справі № 17/161-10 постанову від 09.03.2011 року залишено без змін, а заяву без задоволення.

03 серпня 2011 року ухвалою господарського суду Сумської області було поновлено провадження у справі.

19.08.2011 року до господарського суду від відповідача надійшла касаційна скарга на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2011 року, а тому ухвалою від 19.08.2011 року провадження у справі було зупинено.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.10.2011 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику без розгляду.

Ухвалою від 19.10.2011 року господарський суд Сумської області поновив провадження у справі.

Ухвалою від 02.11.2011 року, в зв'язку з надходженням касаційної скарги від відповідача на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2011 року, провадження у справі було зупинено.

Ухвалою від 19 грудня 2011 року Вищий господарський суду України повернув касаційну скаргу скаржнику без розгляду.

Ухвалою від 28.12.2011 року господарський суду Сумської області поновив провадження у справі.

Ухвалою від 30.01.2012 року було зупинено провадження у справі до вирішення пов'язаної справи № 17/390-08, оскільки предметом спору по справі є передача третьою особою (ТОВ «Інвестор-96») відповідачу спірного майна (нежитлове приміщення - гуртожиток), яке відповідач повинен передати позивачу за умовами мирової угоди.

Ухвалою від 21.06.2012 року провадження у справі було поновлено, оскільки була вирішена справа № 17/390-08, а саме ухвалою господарсього суду Сумської області від 26.04.2012 року провадження у справі № 17/390-08 було припинено.

Ухвалою від 04.10.2012 року провадження у справі було зупинено до вирішення справи № 8/419-07, оскільки ухвалою господарського суду Сумської області від 29.09.2011 року по справі № 8/419-07 до ТОВ «Інвестор-96» застосовано процедуру санації, в рамках якої розглядається питання про визнання права власності, за ТОВ «Інвестор-96», на нежитлове приміщення розташоване за адресою: м. Суми, вул. Праці, 1 (зазначене приміщення є предметом мирової угоди укладеної між позивачем та відповідачем).

Ухвалою від 03.09.2013 року було поновлено провадження у справі, оскільки справа № 8/419-07 була вирішена по суті.

Відповідач в судове засідання не з'явився, письмового відзиву не подав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням від 03.09.2013 року.

Представник третьої особи (ТОВ «Інвестор-96») подав письмові пояснення, в яких заперечує проти затвердження мирової угоди.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, письмових пояснень не надав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» доказом повідомлення сторони про судове засідання, в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку, може бути засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду .

Отже, про час та місце судового засідання позивач повідомлений налележним чином, що підтверджується долученими до матеріалів справи, належним чинов завіреними, наступними документами: копією фіскального чеку № 1635 від 03.09.2013 року; списком № 2 від 03.09.2013 року згрупованих реєстрованих поштових відправлень поданих господарським судом Сумської області в Дільницю корпоративного клієнта; списком № 3595 від 03.09.2013 року.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази суд

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2008 року між третьою особою (ОСОБА_1) та відповідачем було укладено договір короткострокової позики (надалі - Договір).

Як зазначає позивач, під час підписання Договору ОСОБА_1 отримав грошові кошти у сумі 3282500 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору ОСОБА_1 зобов'язався повернути відповідачу суму позики в термін до 01 травня 2008 року.

Згідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання своїх зобов'язань за Договором ОСОБА_1 несе відповідальність перед відповідачем всім своїм майном, та у такому разі зобов'язується передати у власність відповідача будівлю гуртожитку, яка розташована по вул. Праці, 1, м. Суми.

В забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним Договором, 10 квітня 2008 року був укладений договір поруки між ОСОБА_1, відповідачем та третьою особою - ТОВ «Інвестор-96», в якому ТОВ «Інвестор-96» брав на себе відповідальність за невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором.

01.12.2010 року між ОСОБА_1 та позивачем було укладено договір про передання прав за правочином, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги боргу за зобов'язанням відповідача, що виникло під час виконання Договору.

Оскільки кошти отримані за Договором повернуті не були, то позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

23.12.2010 року сторони подали до господарського суду Сумської області на затвердження мирову угоду.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 23 грудня 2010 року по справі № 17/161-10 між сторонами було затверджено мирову угоду, а провадження у справі припинено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09 березня 2011 року по справі № 17/161-10 вищезазначена ухвала була скасована, а справа передана на розгляд господарському суду Сумської області.

Станом на момент розгляду справи сторони не відкликали подану на затвердження до господарського суду Сумської області мирову угоду від 23.12.2010 року, а тому суд розглядає питання стосовно затвердження між сторонами мирової угоди.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України мирова угода викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, яка підписана сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України мирова угода може стосуватися лише прав та обов'язків сторін щодо предмету спору.

Згідно умов поданої сторонами мирової угоди відповідач зобов'язався передати позивачу, в рахунок погашення його боргу за договором від 10.04.2008 року, громадський будинок (нежитлове приміщення - гуртожиток) розташований за адресою: м. Суми, вул. Праці, 1.

Однак, ухвалою господарського суду Сумської області від 20.12.2012 року по справі № 8/419-07 за заявою ДП «Інвобуд» ТОВ «Інвестор-96» до ТОВ «Інвестор-96» про визнання банкрутом, було задоволено заяву керуючого санацією ТОВ «Інвестор-96» та визнано за ТОВ «Інвестор-96» право власності на громадський будинок (нежитлове приміщення гуртожитку) загальною площею 2492,3 м. кв., який розташований по вул. Праці, 1, м. Суми, а також зобов'язано ТОВ «Труд-1» передати вищезазначене майно за актом приймання-передачі.

Вищезазначена ухвала була залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 14.08.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володії, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Отже власником спірного майна, яке є предметом мирової угоди, є ТОВ «Інвестор-96» (третя особа у справі), а тому у відповідача відсутні будь-які правові підстави розпоряджатися майном, яке не належить йому на праві власності та передавати його в рахунок отриманих від позивача коштів.

Відповідно до п. 3.19 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами , або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до винекнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди.

Тому умови мирової угоди не відмовідають вимогам чинного законодавства, оскільки стосуються прав та майна третіх осіб, що не відповідає вимогам ст. 78 Господарського процесуального кодексу України та є недопустимим, а тому суд відмовляє в задоволенні заяви сторін про затвердження мирової угоди.

Оскільки, суд відмовив у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди, то справа розглядається по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки:

10 квітня 2008 року між третьою особою (ОСОБА_1) та відповідачем було укладено договір короткострокової позики.

Як зазначає позивач, під час підписання Договору ОСОБА_1 отримав грошові кошти у сумі 3282500 грн.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводиться знову при вирішенні інших спорв, в яких беруть участь ті самі сторони.

В постанові Харківського апеляційного господарського суду від 09.03.2011 року по справі № 17/161-10, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України 10.05.2011 року та набрала законної сили, зазначено, що:

Предметом позову по справі 17/161-10 є зобов'язання відповідача виконати умови Договору від 10.04.2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та відповідачем, в частині пункту 4.1, щодо повернення позики, який на думку позивача є немайновою вимогою, позов про стягнення заборгованості в розмірі 3282500 грн. не пред'являвся.

В порушення норм діючого законодавства, зокрема ст. ст. 572, 577 Цивільного кодексу України спірний Договір та договір поруки на забезпечення зобов'язання позичальника за Договором від 10.04.2008 року, ноторіально не посвідчені, хоча їх виконання забезпечено заставою нерухомого майна, про що зазначено у тексі договорів, а також відсутні докази виконання Договору в частині надання позики та реєстрації будинку (гуртожитку) за відповідачем.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно до ст. 1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами.

Однак, як зазначено вище, відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту передання коштів у розмірі 3282500 грн., а тому позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, при відмові у позові витрати по сплаті судового сбору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Труд-1» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Китко» про затвердження мирової угоди.

2. В задоволенні позову - відмовити.

Повне рішення складено 17.09.2013 року.

Суддя О.Ю. Резніченко