Рішення

від 17.09.2013 по справі 919/984/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року справа № 919/984/13 За позовом Приватного акціонерного товариства «Райагрохим»

(83004, м. Донецьк, вул. Артема, 189, кв. 37, ідентифікаційний код 05489744)

до Публічного акціонерного товариства Банк «Морський»

(99001, м. Севастополь, вул. Брестська, 18-А, ідентифікаційний код 20748213)

За участю в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1

про визнання недійсним договору,

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ПАТ "Райагрохим") - Сьомочкін А.М., довіреність від 13.06.2012;

Відповідач (ПАТ Банк "Морський") - Сухроменда Н.М., довіреність №35/16 від 19.06.2012;

Третя особа (ФОП ОСОБА_1) - не з'явився,

Суть спору:

ПАТ «Райагрохим» звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до ПАТ Банк «Морський» про визнання недійсним іпотечного договору від 02.08.2007, укладеного між ВАТ «Банк «Морський», ВАТ «Райагрохим» та ОСОБА_4

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний правочин був вчинений особою, яка не мала на це відповідного обсягу спеціальної цивільної правоздатності, що є підставою для визнання договору недійсним з моменту його укладення.

Ухвалою від 21.08.2013 позовну заяву прийнято до розгляду судом.

У порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач у ході розгляду справи надав відзив на позовну заяву, зазначивши, що голова правління позивача, що підписала спірний договір, мала достатній рівень повноважень для підписання іпотечного договору, в тому числі без згоди загальних зборів учасників товариства, крім того належних доказів та підстав для визнання спірного договору недійсним позивачем не надано, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання іпотечного договору від 02.08.2007 недійсним.

У судове засідання 17.09.2013 третя особа явку уповноважених представників не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, про причини нез'явлення не сповістила.

У судовому засіданні 17.09.2013 представник позивача виклав зміст позовних вимог, просив позов задовольнити в повному обсязі з підстав, вказаних в ньому.

Представник відповідача проти вимог позову заперечував з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

02.08.2007 між Відкритим акціонерним товариством Банк «Морський» (іпотекодержатель), Відкритим акціонерним товариством «Райагрохим» (іпотекодавець, майновий поручитель) та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений іпотечний договір (надалі Договір, арк.с. 7-9).

Відповідно до пункту 1.1 Договору іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань іпотекодавця /позичальника перед іпотекодержателем за Кредитним Договором №2300707 -КФ від 02.08.2007 та можливих доповнень до нього та виконання в повному обсязі зобов'язань щодо сплати процентів неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості, надалі - основні зобов'язання, передав в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно - виробничо-складський комплекс будівель і споруд, що розташований по АДРЕСА_3.

Відповідно до пункту 1.10 Договору іпотекодавець стверджує, що він ознайомлений із змістом основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, не має претензій до умов кредитного договору, а також надає свою згоду на забезпечення іпотекою обов'язків позичальника, що можуть виникнути в майбутньому, у випадку внесення позичальником та іпотеко держателем змін та доповнень до Кредитного договору, або у випадку внесення змін до кредитного договору та/або до даного договору іпотеко держателем в односторонньому порядку, навіть без відповідної згоди на таки зміни іпотекодавця та/або позичальника щодо забезпеченого іпотекою зобов'язання.

За змістом розділу 3.1 Договору при порушенні позичальником умов основного зобов'язання щодо строків погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування грошовими коштам, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості, а також при порушенні іпотекодавцем умов даного договору та у випадках, встановлених законом, у іпотекодержателя виникає право задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, передане в іпотеку.

Згідно з п. 5.3 Договору Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до його повного розрахунку іпотекодавця з іпотекодержателем за основним зобов'язанням.

Означений договір 02.08.2007 посвідчено приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та накладено заборону відчуження зазначеного у договорі нерухомого майна.

13.09.2008 сторонами був укладений договір про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 02.08.2007 за реєстровим номером 4282, за змістом якого були внесені зміни до деяких пунктів договору, зокрема, пункт 1.1 Договору був викладений в такий редакції: іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань іпотекодавця/позичальника перед іпотеко держателем за кредитним договором №2300707-КФ від 01.08.2007 та можливих змін та доповнень до нього та виконання в повному обсязі зобов'язань щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості, надалі - основне зобов'язання, передає в іпотеку іпотекодержателюналежне йому на праві власності нерухоме майно - 19/25 часток виробничо-складський комплексу будинків, будівель і споруд, розташованих по АДРЕСА_3, що складає: будинок контори литера А, площею 137,20 кв.м., прибудова літера а, навіс літера а1 зі сходами, ганками - 2 шт., гаражні бокси літера 3, площею 378,3 кв.м, склад масел літера М, площею 78,6 кв.м, побутові приміщення літера Н з ганками - 2 шт., площею 116,2 кв.м, душова літера Б, навіс літера В. склад літера Е, навіс літера Ж, котельна літера И, сарай літера К, прибудова літера К, навіс літера Л, мийка для машин літера Ц, трансформаторна підстанція літера Ч, ангар літера Ш, огорожа літера 1-14».

Судом встановлено, що з боку ВАТ «Райагрохим» іпотечний договір від 02.08.2007 та Договір від 30.09.2008 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору був підписаний головою правління - громадянкою ОСОБА_6.

Змінами до статуту ВАТ «Райагрохим», затвердженими рішенням загальними зборами акціонерів ВАТ «Райагрохим» відповідно до протоколу №1 від 01.06.2000, що були зареєстровані Севастопольською міською державною адміністрацією за реєстраційним номером 04055587ю0010660 від 18.08.2000, реєстровий номер АО-12/10953 від 18.08.2000 було встановлено, що діяльність товариства регулюється наступними органами управління та контролю: збори акціонерів - виший орган управління, правління, яке очолюється головою правління та ревізійною комісією.

Правління товариства є виконавчим органом, що здійснює, зокрема, оперативно-господарську діяльність, реалізує плани розвитку товариства, рішення загальних зборів акціонерів,; саме правління товариства надає згоду на здійснення угод з об'єктами нерухомості, враховуючи житло. При цьому засідання правління вважається правомочним, у випадку наявності не менш 2-х членів правління. Рішення приймається більшістю голосів членів правління (п. 8.11, арк.с. 18).

За змістом положень пункту 8.11.6 Статуту Голова правління товариства здійснює керівництво поточною діяльністю товариства, підзвітний загальним зборам акціонерів товариства.

Відповідно до пункту 8.11.8 Статуту Голова правління товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства, зокрема, розпорядження майном товариства, включаючи фінансові засоби, укладати договори, підписувати документи товариства, видавати у межах своєї компетенції накази та розпорядження, які є обов'язковими для виконання усіма працівниками товариства.

Судом встановлено, що під час укладення Договору головою правління ВАТ «Райагрохим» ОСОБА_6 було надано іпотекодержателю та нотаріусу витяг з протоколу правління ВАТ «Райагрохим» від 15.06.2007, яким правління товариства надавало згоду на передачу належного позивачеві нерухомого майна в іпотеку для забезпечення зобов'язань ОСОБА_1

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.07.2013 у справі №905/4962/13 встановлено, що 15.06.2007 відбулось засідання правління ПАТ «Райагрохим» на якому, зокрема було вирішено питання про надання згоди на передачу в заставу (іпотеку) єдиного майнового комплексу ВАТ «Райагрохим» з метою отримання кредиту у розмірі 8000000,00 доларів США Физичною особою-підприємцем ОСОБА_4 в КБ «Банк Морський». При цьому, відповідне рішення було прийнято головою правління одноособово, протокол (яким оформлювалось це рішення) не був внесений до книги протоколів та підписувався іншими членами правління (голова правління, члени правління в складі двох осіб), у зв'язку з чим, було визнано судом таким, що порушує порядок визначення кворуму в засіданні колегіального виконавчого органу товариства (як-то повідомлення всіх членів колегіального виконавчого органу про проведення засідання, надання інформації з питань порядку денного, тощо) та було визнано неправомірним та прийнятим з грубим порушенням норм діючого законодавства України. Враховуючи означене, рішення правління Відкритого акціонерного товариства «Райагрохим» про передачу в заставу (іпотеку) єдиного майнового комплексу ВАТ «Райагрохим» для отримання кредиту ФОП ОСОБА_4 в розмірі 800000,00 доларів США в КБ «Банк Морський», яке було оформлено випискою з протоколу засідання від 15.06.2007 було визнано недійсним (арк.с. 11-14).

Укладення іпотечного договору головою правління ВАТ «Райагрохим» у відсутність належних повноважень, враховуючи визнання недійсним рішення правління товариства про передачу нерухомого майна в заставу, стало підставою для звернення позивача до господарського суду з вимогами про визнання недійсним з моменту укладення іпотечного договору від 02.08.2007, зареєстрованого за №4282.

Суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

За змістом положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом (п. 6, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК на момент вчинення правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з положеннями пункту 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати таке.

Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Особа, призначена уповноваженим органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.

У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо:

- такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України);

- про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Згідно з пунктом 3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідно до пункту 22 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства. Тому вчинення значного правочину виконавчим органом товариства за відсутності такого рішення є підставою для визнання його недійсним, якщо правочин не було схвалено в подальшому загальними зборами акціонерного товариства (стаття 241 ЦК України).

Як вже було зазначено, Рішенням господарського суду Донецької області від 23.07.2013 у справі №905/4962/13 рішення правління Відкритого акціонерного товариства «Райагрохим» про передачу в заставу (іпотеку) єдиного майнового комплексу ВАТ «Райагрохим» для отримання кредиту ФОП ОСОБА_4 в розмірі 800000,00 доларів США в КБ «Банк Морський», яке було оформлено випискою з протоколу засідання від 15.06.2007 було визнано недійсним (арк.с. 11-14).

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторонни (стаття 35 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом положень п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Таким чином, не потребують доказуванню факти, встановленні в рішенні Донецької області від 23.07.2013 у справі №905/4962/13.

Враховуючи означене, суд дійшов висновку про те, що спірний правочин у порушення положень частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України був вчинений особою, яка не мала на це відповідного обсягу цивільної дієздатності представника юридичної особи, що є підставою для визнання договору недійсним з огляду на положення статті 215 ЦК України.

Відповідно до статті 216 ЦК у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно із статтею 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З огляду на таке, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд:

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2 . Визнати недійсним іпотечний договір від 02.08.2007, укладений між Відкритим акціонерним товариством Банк «Морський» (99001, м. Севастополь, вул. Брестська, 18-А, ідентифікаційний код 20748213) , Відкритим акціонерним товариством «Райагрохим» (83004, м. Донецьк, вул. Артема, 189, кв. 37, ідентифікаційний код 05489744) та ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1), посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5 02.08.2007 та зареєстрованого за номером 4282.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Банк «Морський» (99001, м. Севастополь, вул. Брестська, 18-А, ідентифікаційний код 20748213) на користь Приватного акціонерного товариства «Райагрохим» (83004, м. Донецьк, вул. Артема, 189, кв. 37, ідентифікаційний код 05489744) судовий збір у сумі 1147,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.09.2013

Суддя підпис О.С. Погребняк

Згідно з оригіналом

помічник судді І.О. Кузьміна

20.09.2013