Постанова

від 18.09.2013 по справі 5020-1360/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року Справа № 5020-1360/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Полянського А.Г., Швеця В.О.

розглянувши

касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Мусон"

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 25.06.2013 р. у справі господарського суду№ 5020-1360/2012 міста Севастополя за позовомпублічного акціонерного товариства "Мусон" докомунального підприємства "Севтеплоенерго" простягнення 239 910,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з"явились, відповідача - не з"явились.

Розпорядженням Заступника Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 17.09.2013 р. у зв'язку з відпусткою судді Мачульського Г.М., для розгляду касаційної скарги у цій справі, призначено колегію суддів у складі: головуючий - Кравчук Г.А., судді - Полянський А.Г., Швець В.О.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 26.03.2013 р. (суддя - Головко В.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства "Севтеплоенерго" на користь публічного акціонерного товариства "Мусон" 96 084,43 грн., з яких 86 838,22 грн. - основний борг, 2 606 грн. - 3% річних, 6 640,21 грн. пені, судовий збір - 1 921,69 грн. В іншій частині відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.06.2013 р. (судді - Видашенко Т.С., Плут В.М., Балюкова К.Г.) рішення Господарського суду міста Севастополя від 26.03.2013 р. залишено без змін.

Сторони не скористались наданим процесуальним правом участі у суді касаційної інстанції.

У письмовому поясненні відповідач просить залишити оскаржувані рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, ПАТ "Мусон" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, що 01.04.2010 р. між відкритим акціонерним товариством "Мусон" (Виконавець), яке в подальшому перейменовано у Публічне акціонерне товариство "Мусон", та Комунальним підприємством "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (Замовник) був укладений Договір № 316-э про надання послуг з обслуговування енергомереж.

Пунктом 1.1 Договору визначено, що предметом його є надання послуг з обслуговування електромереж ПАТ "Мусон", пов'язаних із забезпеченням електроенергію енерготранспортними системами Виконавця до меж відповідальності Замовника (підпункт 1.1.1); відшкодування витрат ПАТ "Мусон" за активну та реактивну електроенергію з урахуванням втрат, спожитих Замовником (підпункт 1.1.2).

Умовами договору на Замовника було покладено обов'язок оплачувати вартість послуг з обслуговування електромереж згідно із договірною ціною: обслуговування електромереж за 1 кВт/ч - 0,072 грн (в тому числі ПДВ 20%) (пункт 4.1 Договору) та відшкодовувати витрати ПАТ "Мусон" за спожиту електроенергію, в тому числі втрати, визначені розрахунковим способом, за діючими тарифами постачальників (пункт 4.2 Договору).

Відповідно до пункту 4.4 Договору Виконавець виставляє Замовнику один рахунок на послуги з обслуговування електромереж та один рахунок з відшкодування витрат за спожиту електроенергію, передбачені пунктами 4.1, 4.2 Договору.

Судами встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконував належним чином, що підтверджено Актами звіряння взаємних розрахунків, підписаними обома сторонами та рахунками, виставленими Замовнику згідно з пунктом 4.4 Договору.

Однак, відповідач в порушення умов договору плату за отримані послуги та відшкодування витрат за спожиту електричну енергію в повному обсязі не здійснив, внаслідок чого у комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради перед Публічним акціонерним товариством "Мусон" за період з серпня 2011 року по жовтень 2012 року утворилась заборгованість.

Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що позивач виставив відповідачу рахунки на оплату наданих послуг та відшкодування витрат на оплату електричної енергії за період з серпня 2011 року по жовтень 2012 року на загальну суму 220 078,50 грн.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що розрахунок за послуги, передбачені пунктами 4.1 та 4.2 Договору здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця в 3-денний строк після отримання рахунків, але не пізніше 5 числа наступного місяця.

З матеріалів справи вбачається, що виставлені рахунки відповідач не оплатив.

Однак, апеляційний господарський суд обґрунтовано звернув у вагу на те, що до рахунків, які виставлялись позивачем відповідачу включені витрати на обслуговування водоканалізаційних мереж, що не передбачено умовами договору (т 1 а.с . 9-13).

За таких обставин, вимога про стягнення основного боргу в сумі 220 078,60 грн. є обґрунтованою частково - в сумі 86 838,22 грн., а також 3% річних за неналежне виконання своїх грошових зобов'язань за серпень 2011 року - грудень 2012 року в сумі 2 606,00 грн.

Згідно із пунктом 5.2 Договору, при несвоєчасній оплаті за послуги Замовник оплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Враховуючи вірний перерахунок пені, зроблений судами, з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі - 6 640,21 грн.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, суд в порядку ст. ст. 4 3 , 4 7 , 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Згідно частини другої ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , п. 1 ст. 111 9 , 111 11 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Мусон" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.06.2013 року у справі № 5020-1360/2012 Господарського суду міста Севастополя залишити без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді А.Г. Полянський

В.О. Швець